30 вересня 2025 р. Справа № 902/686/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
за участю :
арбітражний керуючий Будз О.М.
В провадженні суду перебуває справа № 902/686/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 02.07.2025 року відкрито провадження у справі № 902/686/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/686/25 арбітражного керуючого Будза О.М.. Призначено попереднє засідання.
04.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
21.07.2025 року до суду від ТОВ "Фінтаргет" надійшла заява б/н від 18.07.2025 року (вх. № 01-36/905/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 21 070,00 грн у справі № 902/686/25.
Ухвалою від 22.07.2025 року вказану заяву призначено до розгляду на 30.09.2025 року.
25.09.2025 року до суду від арбітражного керуючого Будза О.М. надійшло повідомлення № 02-12/57 від 25.09.2025 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Фінтаргет".
В судове засідання на визначену дату з'явився арбітражний керуючий. Боржник та заявник правом участі в судовому засіданні не скористались.
В ході розгляду справи, арбітражний керуючий надав пояснення щодо обставин справи та не заперечив щодо заявлених грошових вимог до боржника, про що також було зазначено у поданому раніше до суду повідомленні.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, дослідивши матеріали справи та заслухавши арбітражного керуючого, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається, що 27.01.2024 року між ТОВ "Фінтаргет" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір № 1047239 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію (п.1.1. Кредитного договору).
За умовами п.1.1. Кредитного договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 7000,00 грн на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, Строк Кредиту: до 26 квітень 2024 року (включно) але не менше ніж один день. Строк дії Договору - з дати його укладання Сторонами і до 26 квітень 2024 року (включно).
Відповідно 1.5. Процентна ставка (проценти) за користування Кредитом є фіксованою: 1.5.1 Стандартні проценти 2.5 (два цілих п'ять десятих) проценти від суми залишку Кредиту за кожний день користування Кредитом (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту та до повного повернення Кредиту, але не менше ніж 357.00 грн (триста п'ятдесят сім гривень 00 копійок) гривень за перший день; 1.5.2. Додаткові проценти 0 (нуль) процентів від суми залишку Кредиту за кожний день прострочення сплати заборгованості за Кредитом (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з 3 дня порушення
Позичальником умов Договору (невиконання або неналежного виконання його умов); 1.5.3.Акційна процентна ставка, якщо застосовується, то дорівнює 1.7 (один цілий сім десятих) процента від суми Кредиту за кожний день користування кредитом (річна процента ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), та діє перші 30 (тридцять) днів. Після закінчення строку дії акційної ставки діють стандартні проценти.
Відтак, ТОВ "Фінтаргет" свої зобов'язання за договором виконало та надало Боржнику грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн. шляхом перерахування на карту Боржника № НОМЕР_2, що визначено п.3.1. Кредитного договору, що підтверджується відповідною квитанцією про видачу кредитних коштів.
Боржник свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості за Боржником обліковується заборгованість в загальному розмірі 21 070,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 14 070,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно розрахунку, заборгованість за відсотками нарахована за період з 17.02.2024 року по 26.04.2024 року, в межах строку кредиту та дії договору.
Посилаючись на наведені обставини, заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 21 070,00 грн. боргу, а також судовий збір сплачений за подання даної заяви кредитора у розмірі 4 844,80 грн.
Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.
Арбітражний керуючий Будз О.М. в повідомленні про результати розгляду вимог ТОВ "Фінтаргет", зазначає про визнання заявлених до боржника вимог в повному обсязі.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 04.07.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінтаргет" б/н від 18.07.2025 року (вх. № 01-36/905/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/686/25 надійшла до суду 21.07.2025 року (сформована в системі "Електронний суд" 18.07.2025 року), тобто в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 27.01.2024 року між ТОВ "Фінтаргет" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір № 1047239 про надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування, за умовами якого, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 7000,00 грн на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.
Тип кредиту, що надається Позичальнику - споживчий кредит (п. 1.2.).
Кредит із цільовим призначенням на споживчі потреби надається з метою придбання товарів (п. 1.3.).
Строк Кредиту: до "26" квітень 2024 року (включно) але не менше ніж один день. Строк дії Договору - з дати його укладання Сторонами і до "26" квітень 2024 року (включно) (п. 1.4).
Процентна ставка (проценти) за користування Кредитом є фіксованою: 1.5.1 Стандартні проценти 2.5 (два цілих п'ять десятих) проценти від суми залишку Кредиту за кожний день користування Кредитом (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту та до повного повернення Кредиту, але не менше ніж 357,00 грн за перший день (п. 1.5.1);
Додаткові проценти 0 (нуль) процентів від суми залишку Кредиту за кожний день прострочення сплати заборгованості за Кредитом (річна процентна ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), починаючи з 3 дня порушення Позичальником умов Договору (невиконання або неналежного виконання його умов) (п. 1.5.2.);
Акційна процентна ставка, якщо застосовується, то дорівнює 1.7 (один цілий сім десятих) процента від суми Кредиту за кожний день користування кредитом (річна процента ставка передбачена Додатком № 1 до Договору), та діє перші 30 (тридцять) днів. Після закінчення строку дії акційної ставки діють стандартні проценти (п. 1.5.3.).
Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно. При розрахунку процентів приймається наступна кількість місяців та діб: у році - 12 місяців та 365 діб. (п. 1.5.4).
Кредитодавець протягом трьох банківських днів з моменту укладення Договору надає Позичальнику кредит в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, вказаних Позичальником в Розділі 12. (п. 3.1.).
Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю нараховані за умовами цього Договору проценти та комісії та погасити суму отриманого Кредиту згідно графіку, визначеного у п. 9 Додатку 1 (п. 3.2.).
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється Кредитодавецем за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом, починаючи з першого дня надання Кредиту Позичальнику (на умовах вказаних в п. 3.1. Договору) до дня повного погашення заборгованості за Кредитом включно. Кредитодавцю забороняється збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором без письмової згоди Позичальника (п. 3.3.).
День виникнення простроченої заборгованості починається з наступного дня після прострочення строку або неповернення усієї суми згідно з графіком платежів (п.9 Додаток 1), та є порушенням зобов'язання Позичальником за цим Договором (п. 3.4.).
На виконання умов договору Боржнику було надано грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку боржника, що підтверджується квитанцією № а_16034162_1047239 від 27.01.2024 року на суму 7 000,00 грн.
Боржник свої зобов'язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Згідно наданого розрахунку заборгованості, заборгованість боржника за кредитним договором склала 21 070,00 грн., з яких: 7 000,00 грн. - заборгованість за кредитом (тіло); 14 070,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості боржника перед ТОВ "Фінтаргет" за договором № 1047239 від 24.01.2024 року про надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування, дійшов висновку, що заявлені до визнання Заявником кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 21 070,00 грн є конкурсними, відповідають умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому є правомірними.
Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінтаргет" в загальній сумі 21 070,00 грн не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Фінтаргет" б/н від 18.07.2025 року (вх. № 01-36/905/25) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/686/25, в повному обсязі та визнання заявлених вимог в розмірі 21 070,00 грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Фінтаргет" б/н від 18.07.2025 року (вх. № 01-36/905/25) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/686/25, повністю.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтаргет" (вул. І. Франка, 42Б, м. Київ, 01030; код ЄДРПОУ 41955906) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 21 070,00 грн. (друга черга задоволення); а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі №902/686/25.
3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Будзу О.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/686/25.
4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Будзу О.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Фінтаргет" - contact@fintarget.com.ua, представнику ТОВ "Фінтаргет" адвокату Середницькому Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи