01 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/487/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О.
судді Стойка О.В., Істоміна О.А.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», с. Сергіївка Покровського району Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
ухвалене 28.07.2025 (повний текст підписано 01.08.2025) у м.Харкові
у справі №905/487/25 (суддя Паляниця Ю.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», с. Сергіївка Покровського району Донецької області
про стягнення 49730,00грн
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:
1. Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», с. Сергіївка Покровського району Донецької області (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 49730,00грн штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній №49709587 масу вантажу у вагоні №68796911, що прямував зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці.
2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.05.2025 було відкрито провадження у справі №905/487/25 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
3. Рішенням Господарського суду Донецької області 28.07.2025 (повний текст підписано 01.08.2025) у справі №905/487/25 позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» були задоволені - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» штраф у розмірі 49730,00грн за неправильно зазначену у залізничній накладній №49709587 масу вантажу у вагоні №68796911.
4. Означене рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту невідповідності маси вантажу у вагоні №68796911 масі, вказаній у залізничній накладній №49709587, та законності нарахування Позивачем, у відповідності до вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України суми штрафу у розмірі 49730,00грн (п'ятикратному розмірі плати (у вагоні №68796911 становила 9946,00грн) за користування вагонами). Своєю чергою, місцевим судом було відмовлено у задоволенні клопотанням Відповідача про зменшення розміру стягуваного штрафу до 10% від заявленої суми або, у разі якщо суд вважає інакше, до 1 провізної плати, враховуючи, що:
· у розглядуваному випадку мало місце навантаження вагону з перевищенням вантажопідйомності, що може мати наслідком настання негативних наслідків від вчиненого Відповідачем порушення, відтак, загрожує безпеці руху поїздів, а отже створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці. Суд зазначив, що неустойка за спірне порушення дисциплінує учасників відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті;
· за змістом ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків, тоді як у спірних правовідносинах між сторонами неустойка - це штраф передбачений законодавством та нарахований Позивачем за сам факт порушення, а не із суми понесених збитків (втрат);
· кризові явища у сфері діяльності Відповідача жодним чином не впливають на добросовісність останнього щодо необхідності належного оформлення накладних, а відтак не можуть бути виправданням неналежного виконання ним зазначеного обов'язку й допущеного порушення, враховуючи також, що Позивач і Відповідач є господарюючими суб'єктами і несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності;
· розпочата 24.02.2022 повномасштабна агресія безпосередньо вплинула на можливість обох суб'єктів господарської діяльності здійснювати свою підприємницьку діяльність, тоді як взаємозв'язок стратегічного значення Відповідача судом не виключається, однак сам по собі, а також як підстава для зменшення передбаченого законодавством штрафу, останнім не доведений. Зокрема, суд зазначив, що Відповідачем не доведено, що навантаження здійснювалося в нестандартних умовах, відповідальні особи вантажовідправника не мали впливу та контролю на процес завантаження та відображення відповідних відомостей щодо вантажу в накладній. Посилання Відповідача на завищений розмір штрафу є оцінкою розміру штрафу, встановленого чинним законодавством, у порівнянні з його фінансовим становищем як підприємницького товариства, тоді як заявлена Позивачем до стягнення сума штрафу, за висновком суду, не є занадто великою та можливість цього штрафу негативно вплинути на підприємницьку діяльність Відповідача останнім доведена не була.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
5. Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 28.07.2025 у справі №905/487/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, врахувавши поданий до суду першої інстанції відзив на позов. У разі прийняття апеляційним судом рішення про законність рішення суду першої інстанції, просить зменшити розмір стягуваного штрафу до 10% від заявленої суми або у разі якщо суд вважатиме інакше - до 1 провізної плати.
6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:
6.1. Порушення норм матеріального права, оскільки місцевим судом проігноровано ч.1 ст.233, ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, п.6.4 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України» від 29.05.2002 №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», із яких вбачається, що питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Суд першої інстанції, не зважаючи на обставини справи, дійшов хибного висновку, що Відповідачем не наведено у відзиві на позов належні підстави в підтвердження існування поважних причин неналежного виконання зобов'язань саме на час допущення помилки при заповненні накладної, що призвело до порушення балансу інтересів сторін. Беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, враховуючи відсутність збитків у Позивача, а також відсутність будь-яких негативних наслідків від неправильного зазначення відомостей в накладній, судом неправомірно не враховано позицію Відповідача про існування обставини для зменшення розміру стягуваного штрафу за рішенням суду (проігноровано твердження Відповідача, що останній є об'єктом критичної інфраструктури, не доведення Позивачем, що ним понесені додаткові витрати, пов'язані з неправильним зазначенням ваги в накладній, а також не доведення, що перевезення даної кількості вантажу якимось чином вплинуло на безпеку руху, у тому числі на надмірний знос залізно дорожнього полотна, також відсутність доказів понесення Позивачем реальних збитків внаслідок порушення Відповідачем вимог Статуту залізниць України). Також зауважив, що судом першої інстанції не взято до уваги, що підприємство Відповідача зазнало негативних (невідворотних) втрат внаслідок збройної агресії Російської Федерації, оскільки місцезнаходження Відповідача є м. Покровськ, яке перебуває під постійними обстрілами, та з якого було оголошено евакуацію населення, що є загальновідомим фактом.
6.2. Порушення норм процесуального права, а саме ст.ст.7, 48, 74-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції не відреагував належним чином на клопотання Відповідача у його відзиві про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому зазначалися додаткові обґрунтування таких підстав, та замість того, щоб оцінити всі докази у справі окремо та у їх взаємозв'язку, дав оцінку тільки інформації наданої Позивачем і обґрунтував своє рішення виключно на його доказах і показаннях.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:
7. Акціонерним товариством «Українська залізниця» в межах визначеного апеляційним судом строку надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу. Таким чином підстав для його зменшення не має, що також узгоджується з позиціями викладеними в постановах Вищого господарського суду України (справи №910/13414/15, №905/3461/15) та постановах Верховного суду (справи №906/434/17, 914/2339/17).
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Стойка О.В. та Істоміна О.А.
9. Ухвалою від 25.08.2025 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/487/25 та призначила розгляд апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» на рішення Господарського суду Донецької області від 28.07.2025 в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а судова колегія не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з повідомленням учасників справи.
Учасники справи були повідомлені про розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином - ухвала суду від 25.08.2025 отримана сторонами та їх представниками в електронному кабінеті в системі «Електронний суд».
10. Враховуючи викладене в п.п.8, 9 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу членів судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), суддів - Стойка О.В., Істоміна О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
11. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
12. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 06.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці направлено за залізничною накладною №49709587 вантаж - «Концентрат вугільний. Концентрат вугілля кам'яного для коксування, марка К-100 у вологому стані. Вантаж маркований катком-ущільнювачем та поперечними смугами 1,5-2м», У залізничній накладній №49709587 від 06.10.2024 також зазначено: пакування - насипом, «Власність ПАТ «Запоріжсталь», Договір: №20/2024/1849/6567. Посвідчення якості №562 зола 9.0% волога 8.5%», завантажено вантаж у вагон контейнер - Відправником, спосіб визначення маси вантажу - «На вагонных весах (150 т) Заводский №BBET-150№071201300 BBET-150№088 грузоотправитель», Вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство «Южкокс». При оформленні залізничної накладної №49709587 від 06.10.2024 у вагоні №68796911 Відправником було вказано масу вантажу - 68950кг.
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. Правильність внесених відомостей до накладної підтверджено підписом представник Відправника - майстер ОСОБА_1 .
13. При проходженні вагону №68796911 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу, під час якої виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена Вантажовідправником у накладній №49709587. Різниця завантаження становила 2600кг.
14. Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено актом загальної форми №729 від 07.10.2024 та складеним комерційним актом №450003/84 від 07.10.2024. Так, у розділах «Г» та «Д» комерційного акту №450003/84 від 07.10.2024 зазначено, що 07.10.2024 проводилось контрольне зважування вагону №68796911, який прибув за відправкою вказаною на звороті цього акту. За документом значиться вантаж «Концентрат вугільний для коксування, марка К-100», насипом, у вологому стані, марковано катком-ущільнювачем та поперековими смугами 1,5-2,0 м, вага брутто не вказана, тара перевірена 19850кг, вага нетто 68950кг.
При зважуванні вагону у статичному режимі у присутності заступника ДС Опанасюка О.М., комерційних агентів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на справних вагонних 150 тн електронно-тензометричних вагах ст.Нижньодніпровськ-Вузол, заводський номер №032, що пройшли держповірку 31.01.2024, виявилось: у вагоні №68796911 вага брутто 91400 кг, тара за документом 19850 кг, вага нетто 71550 кг, що більше ваги, вказаної в документі на 2600кг, понад вантажопідйомність вагона на 2550 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 10 см трапецієвидно марковано поперековими борознами. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон глуходоний. Просипання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Завідуючий вантажним двором за штатним розкладом відсутній. Вагон затримано для відвантаження надлишку вантажу.
14.1. Комерційний акт №450003/84/41 від 07.10.2024 підписали: заступник начальника станції з вантажної роботи Опанасюк О.М., комерційні агенти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , повноваження яких на вчинення відповідних дій підтверджуються наказом №425 від 01.09.2023 (з урахуванням змісту наказу №428 від 06.09.2023).
14.2. Контрольне зважування вагону №68796911 здійснювалося на справних 150т електроннотензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол із заводським №032, що пройшли державну повірку (матеріали справи містять Технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №14).
14.3. Факт зважування та розходження у масі вантажу підтверджується також випискою з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах по станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, а також протоколом зважування вагонів, за підписом комерційного агента ОСОБА_2 . При цьому, з наявних в матеріалах справи пояснень комерційного агента ОСОБА_2 від 12.06.2025 убачається, що у виписці з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах була допущена описка, зазначено дату зважування - 07.11.2024, замість необхідної дати - 07.10.2024. Відповідно до виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, а також протоколу зважування вагонів, 07.10.2024 був зважений вагон №68796911, вантажопідйомністю - 69т, брутто - 91400кг, тара - 19850кг, нетто по документам - 68950кг, нетто фактичне - 71550кг, різниця завантаження - 2600кг.
14.3. Після складання комерційного акту, що підтверджується актом загальної форми №733 від 12.10.2024, у вагон №63761456 було відвантажено надлишок вантажу вагою - 2600кг з вагону №68796911, та відправлено відповідно до накладної №47680004 від 12.10.2024 за призначення - Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці.
15. На станції призначення (станція Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці) був заповнений розділ «Є» комерційного акту №450003/84 від 07.10.2024, у якому зазначено: «під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено. Надлишок вантажу видано клієнту».
16. Матеріали справи містять договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36975983/2020-002 від 20.03.2020 (заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська») та повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-36975983/2020-002 від 20.03.2020, згідно з яким Акціонерне товариство «Укрзалізниця» засвідчує прийняття від Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» заяву про прийняття і цілому пропозиції (акцепт) укладення договору.
17. Вказані в п.п.12-16 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами в цілому не оспорюються.
18. Враховуючи встановлення факту невідповідності фактичної маси вантажу вагона №68796911 з масою вантажу, яка зазначена у накладній, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» 49730,00грн штрафу, розрахованого у відповідності до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.
19. Відповідач, своєю чергою, разом із відзивом на позовну заяву звернувся до господарського суду з клопотанням про зменшення п'ятикратного розміру стягуваного штрафу, посилаючись на ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.233 Господарського кодексу України та зазначаючи, що:
- підприємство Відповідача є об'єктом критичної інфраструктури, оскільки є стратегічно важливими для функціонування економіки і безпеки держави, суспільства та населення;
- фактично спірний вагон був прийнятий Позивачем без жодних зауважень щодо завантаження, отже зазначена обставина вказує на той факт, що останнім не понесено додаткових витрат, тоді як перевезення вантажу ніяким чином не вплинуло на безпеку руху, у тому числі на надмірний знос залізно дорожнього полотна, вагонів Позивача тощо;
- у зв'язку із введенням воєнного стану та бойовими діями на території України було суттєво ускладнено ведення господарської діяльності Відповідачем. Так станом на дату подання відзиву на позов, здійснення Відповідачем своєї господарської діяльності значно ускладнено у зв'язку із постійними обстрілами території м. Покровськ та прилеглих територій, у тому числі місцезнаходження майнового комплексу та усіх основних засобів товариства.
20. Відносно означених обставин спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного та Господарського кодексів України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин, далі - ГК), Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, Правил видачі вантажів, затверджених Міністерством транспорту України №644 від 21.11.2000.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
21. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.
22. Сутність розглядуваного спору полягає у застосуванні до Відповідача штрафних санкцій за порушення у вигляді неправильного зазначення у залізничній накладній №49709587 маси вантажу у вагоні №68796911, який прямував зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці.
23. Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 ГК Таким чином, укладений між сторонами договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, у розумінні наведених норм, є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків. Окрім того, оскільки ч.2 ст.307 ГК та ч.3 ст.909 ЦК вказують на можливість підтвердження укладання договору перевезення вантажу фактом складання провізного документу, у тому числі накладної, складена залізнична накладна №49709587 також є належним підтвердженням виникнення договірних правовідносин з перевезення вантажу, а саме концентрату вугільного.
24. Беручи до уваги правову природу розглядуваних правовідносин, кореспондуючі права та обов'язки їх сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів Господарського, Цивільного кодексів України, Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України та інших підзаконних нормативно-правових актів, чинних на дату виникнення спірних правовідносин. Так, ч.5 ст.306 ГК передбачає регламентацію умов перевезення вантажів, серед іншого, транспортними статутами.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
25. Враховуючи встановлену ст.204 ЦК та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору перевезення, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 ЦК підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
26. Відповідно до ч.1 ст.193 ГК та ст.526 ЦК зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Своєю чергою, порушення зобов'язання у розумінні ст.610 ЦК є підставою для настання відповідних наслідків, зокрема - сплати неустойки, що передбачено п.3 ч.1 ст.611 цього Кодексу.
27. Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу встановлена відповідальність відправника у вигляді штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (згідно зі ст.118 Статуту), застосування якого цілком узгоджується із ст.921 ЦК.
28. Частиною 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами. За змістом ст.24 Статуту залізниць залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. При цьому, відповідно до п.40 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України (в редакції від 30.11.2023) вантажі, завантажені відправниками у вагони (контейнери) відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
29. Наведені у відзиві на позовну заяву доводи Відповідача, які на думку останнього не були взяті місцевим судом до уваги, а саме: не подання до матеріалів справи Позивачем протоколу зважування; відсутність жодного належного доказу на підтвердження факту зважування 07.10.2024 вагону №68796911 (з наданої виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах за підписом Плітченко І.П. стоїть дата виявлення - 07.11.2024); прийняття вагону Позивачем без жодних зауважень, тоді як вугільний концентрат є сипучим вантажем та при слідуванні у поїзді міг зміститися при гальмуванні чи наборі швидкості і взагалі висипатись з вагону, або до вагону могла потрапити вода, - належним чином оцінені та відхилені місцевим судом в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та спростовуються встановленими за наявними матеріалами справи обставинами, тоді як інших доводів, які б зумовлювали скасування оскаржуваного рішення та відмову у задоволенні позовних вимог, Скаржником не наведено та апеляційна скарга не містить.
30. Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність підстав для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України у вигляді штрафу, за допущене ним порушення (неправильне зазначення в накладній маси вантажу у вагоні №68796911), так і з правильністю розрахунку суми такого штрафу - 49730,00грн (п'ятикратному розмірі плати (у вагоні №68796911 становила 9946,00грн) за користування вагонами).
31. Своєю чергою, сутність доводів апеляційної скарги Відповідача фактично дублює відзив на позовну заяву в частині клопотання про зменшення розміру штрафу з п'ятикратного розміру до 10% від заявленої суми або до 1 провізної плати та зводиться до оспорювання ним не здійсненого судом такого зменшення.
32. Судова колегія, враховуючи відзив на апеляційну скаргу Позивача, вважає за необхідне зазначити наступне. Дійсно, розмір і підстави застосування розглядуваного штрафу встановлюються безпосередньо ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України та не впливає на договірний цивільно-правовий характер спірних правовідносин між сторонами. При цьому, відсутність в Статуті залізниць України положення про можливість зменшення судом розміру стягуваного штрафу, а не про принципову неможливість зменшення такого штрафу, ніяким чином не впливає на відповідне повноваження суду, оскільки в силу предмету свого регулювання Статут залізниць України в принципі не може регламентувати повноваження суду.
32.1. Положення ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК, які встановлюють дискреційні повноваження суду щодо зменшення розміру штрафу, не містять жодних вказівок на неможливість їх застосування до штрафу, передбаченого ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, тоді як аргументи наведені в апеляційній скарзі Скаржника, окрім тих, які вже були в повній мірі оцінені судом першої інстанції, не містять жодних конкретних вказівок у чому саме полягає неправильне застосування судом дискреційних повноважень за ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК.
32.2. Так, означені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій у двох випадках:
- (1) коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст.233 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України);
- (2) якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України).
При цьому, кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в (1) суд має зважати на ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в (2) законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.
32.3. Встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування в принципі, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення. При цьому, діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, в ст.2 ГПК. Колегія суддів зауважує Скаржнику, що навіть за умов належного доведення стороною у справі означених вище матеріально-правових підстав для застосування зменшення судом розміру стягуваної неустойки, фактична реалізація такого зменшення при прийнятті рішення залишається правом, а не обов'язком суду, нездійснення якого (права) не може ототожнюватися із порушенням.
33. У розглядуваному випадку судом першої інстанції були викладені цілком обґрунтовані міркування щодо можливості/відсутності можливості зменшенні заявленого до стягнення штрафу (п.4 означеної постанови), ураховуючи наведені Відповідачем у своїй заяві доводи та фактичні обставини справи.
33.1. Означені міркування Скаржником за змістом апеляційної скарги спростовані не були:
- само по собі віднесення Відповідача до критичної інфраструктури не створює у світлі принципу рівності сторін (ст.7 ГПК) додаткових привілеїв у питанні зменшення штрафних санкцій, тим більше, що і Позивач також є складовою критичної інфраструктури України;
- перевантаження вагону понад допустиму масу з точки зору здорового глузду та загальновідомих закономірностей фізики очевидно створило ризики для безпеки руху (саме задля забезпечення такої безпеки і встановлені вимоги щодо маси та правила про необхідність їх дотримання) та понаднормативний вплив (а відповідно і знос) на дорожнє полотно, і не реалізація таких ризиків і впливу у вигляді відповідної очевидної аварії не усуває потреби у дисциплінуючому впливі штрафних санкцій на порушника правил перевезення;
- нарахування та стягнення розглядуваного штрафу у відповідності до Статуту залізниць не узалежнено від необхідності обрахунку додаткових витрат чи збитків Позивача, тоді як загальновідомі обставини, пов'язані із військовими подіями чи евакуацією населення, не мають жодного відношення до розглядуваних правовідносин.
33.2. Своєю чергою, твердження Скаржника про порушення судом норм процесуального права мають характер загальних фраз та не підтверджені матеріалами справи (враховуючи зміст оскаржуваного рішення суду). Так, сторони у справі мали достатню можливість в умовах змагальності надати та належним чином обґрунтувати свою процесуальну позицію, якій, у подальшому, була надана адекватна судова оцінка.
34. Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 ГПК визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.
35. За змістом ст.129 ГПК такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», с. Сергіївка Покровського району Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області 28.07.2025 (повний текст підписано 01.08.2025) у справі №905/487/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області 28.07.2025 (повний текст підписано 01.08.2025) у справі №905/487/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», с. Сергіївка Покровського району Донецької області.
4. Постанова набирає сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2025.
Головуючий суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна