вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 925/1065/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2025
та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2025
у справі № 925/1065/24 (суддя Н.М. Спаських)
за позовом Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОКАВТО»
треті особи: Приватне інженерно-виробничо-комерційне підприємство «ГАЛОКС»,
Творча спілка «Народних та художніх промислів»
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Підприємство об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» (далі також - Підприємство) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОКАВТО» (далі також - Товариство) про витребування з чужого незаконного володіння майна, яке знаходиться в приміщенні підвалу за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 149/23, а саме: 1) одна пресформа для виготовлення корпусу для медичного матрацу реанімації (стаціонарний), ціна 997 560,00 грн; 2) одна пресформа для виготовлення деталі кружка, ціна 498 780,00 грн; 3) одна пресформа для виготовлення деталі ролік, ціна 720 460, 00 грн; 4) одна пресформа для виготовлення деталі корпус для медичного матрацу реанімації (мобільний), ціна 609 620, 00 грн; 5) одна пресформа для виготовлення деталі водяного фільтра 498 780, 00 грн; 6) одна пресформа для виготовлення деталі галета, ціна 997 560, 00 грн; 7) одна пресформа для виготовлення деталі на комбайн, ціна 332 520,00 грн; 8) одна пресформа для виготовлення взвойок, ціна 504 000,00 грн; 9) одна пресформа для виготовлення деталей з різьбою, ціна 336 000,00 грн; 10) одна пресформа для виготовлення деталі гайка спеціальна (чотирьохмісна), ціна 168 000,00 грн; 11) один блок універсальний для пакетів, ціна 224 000,00 грн; 12) тридцять деталей кріплення ГБО (комплекти), ціна 7 560,00 грн; 13) чотириста пластмасових деталей Галета, ціна 22 400,00 грн; 14) дві металоконструкції для обладнання змішувача пластмасової плівки з піском, ціна 23 968,00 грн; 15) дві тисячі кг пластмаси в мішках, ціна 168 000,00 грн; 16) три зварювальних апарати, ціна 12 012,00 грн; 17) п'ять тисяч шістсот пластмасових деталей, ціна 46 200,00 грн; 18) п'ять комплектів заготовок до вітрогенераторів, ціна 34 120,00 грн; 19) сім пресформ для виготовлення деталей з пластмас, ціна 1 288 000,00 грн; 20) одна дробилка для пластмаси 34 000,00 грн; 21) сто двадцять дев'ять вузлів та деталей до гальванічних ліній та барнів, ціна 217432,08 грн; 22) вісім будівельних стійок для наливних стель, ціна 19200,00 грн; 23) десять балонів для вуглекислоти, кисню, аргону, ціна 3 000,00 грн; 24) два горна, ціна 40 000,00 грн; 25) три наковальні, ціна 9 000,00 грн; 26) один металічний стіл, ціна 1 000,00 грн; 27) два інструмент (болгарка, тиски, молоток, кувалда), ціна 2 000,00 та 1 000,00 грн; 28) один наконечник відбійного молотка, ціна 1000,00 грн; 29) шість зубил, ціна 300,00 грн; 30) два електрода, ціна 400,00 грн; 31) один молоток кузнярський, ціна 100,00 грн; 32) дві електродрелі, ціна 2 000,00 грн; 33) одна електропилка, ціна 1 000,00 грн; 34) п'ятдесят заготовок металічних, ціна 2 000,00 грн; 35) один сейф, ціна 1 000,00 грн; 36) один шкаф дерев'яний, ціна 1000,00 грн; 37) три циркулярні деревообробні верстати, ціна 9 000,00 грн; 38) три фугувальних деревообробних верстати, ціна 15 000,00 грн; 39) один токарний деревообробний верстат, ціна 5 000,00 грн; 40) один довбальний деревообробний верстат, ціна 2 000,00 грн; 41) п'ять електродвигунів, ціна 5 000,00 грн; 42) один гончарний круг, ціна 15 000,00 грн; 43) одна глином'ялка вальцева, ціна 15 000,00 грн; 44) три печі муфельні для випічки (великі), ціна 150 000,00 грн; 45) чотири печі муфельні для випічки (малі), ціна 60 000,00 грн; 46) вугілля чорне в мішках поліпропіленових білих, 1000/7, ціна 7 000,00 грн; 47) п'ятнадцять одиниць швейного обладнання, ціна 75 000,00 грн (далі також - Устаткування). Разом Устаткування на загальну суму 8 182 972, 08 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.07.2025 у справі №925/1065/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, суд першої інстанції дійшов висновку, що за сукупністю доказів у справі позивач не підтвердив доказами безперервність свого правомірного перебування у підвалі площею 215 кв.м. (який належить на праві власності відповідачу), як і розміщення в цьому підвалі всього спірного майна зазначеної вартості та факт протиправного викрадення цього майна саме відповідачем, що виключає можливість задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Підприємство об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, скаржник просить скасувати усі ухвали суду, які оскаржуються ним разом із рішенням.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Підприємство вказує на безпідставне незастосування судом першої інстанції ст. 41 Конституції України, а також ст. ст. 316, 319, 321, 387, 1212 ЦК України. Висновки суду про недоведення Підприємством наявності у підвальному приміщенні, що належить Товариству та було орендовано Підприємством за договором від 01.11.2021 майна, вказаного у прохальній частині позову не відповідають поданим Підприємством доказам.
Отже, Підприємство наполягає, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Має місце також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Крім цього, Підприємство вказує на наявність порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а саме, справу розглянуто неповноважним складом суду, а також в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Дійсно, разом з рішенням суду першої інстанції Підприємством оскаржуються також ухвали суду першої інстанції від 29.07.2025 про відмову у внесенні змін до протоколу судового засідання від 18.07.2025, від 18.07.2025 про відмову в зупиненні провадження у справі №925/1065/24 до проведення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями (усунення порушення розподілення), від 18.07.2025 про відмову у зупиненні провадження у справі № 925/1065/24 з причин розгляду справи №580/3101/25 в Касаційному адміністративного суді у складі Верховного Суду, від 04.03.2025 у справі № 925/1065/24 про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, від 27.03.2025 - про відмову позивачу у задоволенні клопотань про відкладення засідання та повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження.
Так, ухвала суду від 29.07.2025 про відмову у внесенні змін до протоколу судового засідання від 18.07.2025 не відповідає ст. ст. 223, 224 ГПК України; ухвала суду від 18.07.2025 про відмову в зупиненні провадження у справі №925/1065/24 до проведення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями (усунення порушення розподілення) та від 18.07.2025 про відмову у зупиненні провадження у справі № 925/1065/24 з причин розгляду справи №580/3101/25 в Касаційному адміністративного суді у складі Верховного Суду, - п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України; ухвала суду від 04.03.2025 року по справі № 925/1065/24 про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, - ст. ст. 177, 236 ГПК України, ухвала суду від 27.03.2025 про відмову позивачу у задоволенні клопотань про відкладення засідання та повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження, - принципу рівності усіх учасників перед законом і судом.
Також, разом з рішенням суду першої інстанції Підприємством оскаржуються ухвали суду першої інстанції від 16.07.2025 про визнання заяви про відвід необґрунтованою, зловживання процесуальними правами та залишення без розгляду, від 17.04.2025, від 17.04.2025, від 11.04.2025 та від 10.04.2025.
Усі заперечення Підприємства на ухвали суду зводяться до порушення суддею Спаських Н.М. порядку розгляду заяви про відвід, що зробило усі подальші її дії, включаючи прийняття ухвал, що оскаржуються Підприємством, - незаконними.
Зокрема, розглядаючи подані Підприємством заяви про відвід, судом порушено норму ч.3 ст. 39 ГПК України.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2025 у справі № 925/1065/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2025 у справі №925/1065/24 та призначено розгляд скарги на 25.09.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 05.09.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1065/24.
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.08.2025 у справі №925/1065/24 заяву відповідача від 21.07.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОКАВТО» 20000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суд першої інстанції обґрунтував нормами ст. ст. 126, 129 ГПК України, а також тим, що заявлена сума є співмірною із складністю спору та обсягом наданих адвокатом відповідача послуг у справі, яка розглядалася за правилами загального позовного провадження. Судом підкреслено, що по справі зібрано значний обсяг доказів, вчинено велику кількість процесуальних дій для забезпечення її розгляду та належного представництва інтересів ТОВ «Мокавто». У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат на послуги адвоката в їх сукупності, вказують на реальність та розумність таких витрат, їх обґрунтованість та доцільність.
Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, Підприємство об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Підприємство вказує на порушення судом першої інстанції ч. 5 ст. 176, ч. 1 ст. 178 ГПК України, оскільки заяву розглянуто без проведення судового засідання. Рішення ухвалено суддею, який не мав для цього відповідних повноважень. Судом не дотримано вимог ст. 126 ГПК України при визначенні розміру правничої допомоги, що підлягає відшкодуванню.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.08.2025 апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2025 у справі №925/1065/24. Призначено спільний розгляд апеляційних скарг Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2025 у справі № 925/1065/24 на 25.09.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 05.09.2025.
03.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства на апеляційні скарги Підприємства на рішення суду від 18.07.2025 та на додаткове рішення суду від 05.08.2025 у якому Товариство просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції, - без змін. Вважає, що судом у порядку, визначеному чинним ГПК України розглянуто як спір по суті позовних вимог, так і заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення. Доводи апеляційних скарг не спростовують того, що оскаржувані рішення суду першої інстанції є законними, обґрунтованими та ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
04.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якому Підприємство, спростовуючи доводи Товариства про відсутність спірного майна у належному Товариству підвалі, фактично дублює доводи, викладені у апеляційній скарзі та заявах по суті, поданих до суду першої інстанції.
12.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення третьої особи - Творчої спілки «Народних та художніх промислів», у яких третя особа підтримує вимоги апеляційних скарг, просить їх задовольнити у повному обсязі.
Також, третьою особою висловлено прохання про розгляд справи за відсутності її представника.
13.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь третьої особи - Приватного інженерно-виробничо-комерційного підприємства «ГАЛОКС» на відзив Товариства, у якому звертає увагу суду на те, що за своєю суттю відзив є поверхневим, викладені в ньому обставини не відповідають дійсності та не можуть впливати на суть спору. Також, третьою особою зауважено, що вона підтримує апеляційну скаргу Підприємства та просить суд задовольнити її у повному обсязі.
Третя особа-2 в судове засідання, призначене на 25.09.2025 свого уповноваженого представника не направила, про день, місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином.
Судова колегія, вислухавши думку учасників справи щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності третьої особи, дійшла висновку про наявність підстав для подальшого розгляду справи без участі учасника справи, який не з'явився.
Так, згідно з частинами 1 та 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В судовому засіданні представники скаржника та третьої особи-1 підтримали вимоги та доводи апеляційних скарг, просили суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення від 18.07.2025 скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити повністю, а додаткове рішення скасувати і постановити нове, яким відмовити у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача висловив заперечення проти апеляційних скарг, вказуючи на безпідставність доводів та вимог, викладених у скаргах, просив відмовити у їх задоволенні, а рішення суду та додаткове рішення у справі - залишити без змін.
У судовому засіданні 25.09.2025, колегія суддів, в порядку ч. 1 ст. 219 ГПК України оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
На підставі ч. 2 ст. 219 ГПК України, колегією суддів відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 02.10.2025.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційних скарг Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2025, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, предметом спору у справі, що переглядається є вимога Підприємства витребувати у Товариства рухоме майно, згідно з переліком, наведеним у позовній заяві на підставі ст. 1212 ЦК України, як такого, що набуто і збережено ним без достатньої правової підстави.
Підприємство зауважує, що орендувало у Товариства підвал, у якому зберігало рухоме майно, отримане ним на підставі договору про відповідальне зберігання ВЗ-001 від 20.10.2012, договору про відповідальне зберігання з правом користування від 01.08.2017, договору №006 про спільну діяльність від 01.08.2017. Це майно було розташовано у належному Товариству підвалі задовго до набуття Товариством права власності на це нерухоме майно, а саме, на підставі договору оренди від 30.11.2012, укладеним між Підприємством та УКМТЗ ОСС.
Згодом, після укладення договору оренди з Товариством, Підприємство виявило, що орендодавцем обмежено доступ орендаря до орендованого приміщення, а також перенесено наявне там майно у інше місце.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції не знайшов правових підстав для задоволення позовних вимог Підприємства, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) є одним із речово-правових способів захисту права власності.
Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов'язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.
Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Відповідно до ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом позову у даній справі є вимога про витребування з чужого незаконного володіння спірного рухомого майна, яке, за доводами Підприємства, знаходиться в приміщенні підвалу за адресою: м. Черкаси по вул. Смілянська, 149/23.
При цьому, розглядаючи спір, суд має встановити, що рухоме майно, що є предметом позову перебуває у незаконному володінні Товариства, а також, що останнє відмовляється у поверненні цього майна його власнику, тобто Підприємству.
Як встановлено апеляційним судом під час перегляду спору, у м. Черкаси по вул. Смілянська, 149 розташовано значну кількість будівель та споруд.
Товариство за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нежитлових приміщень комплексу від 06.05.2021 (а.с.25 том 2), укладеним між ним як покупцем та Підприємством споживчої кооперації «Нерухомість Н» (код 43174664), як продавцем, набуто у приватну власність комплекс нежитлових приміщень за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська 149/23. Комплекс складається із 14 будівель і споруд. Однією з таких будівель є склад з підвалом під літерою И-І загальною площею 1037,2 кв.м.
За доводами Товариства, на час укладення нотаріально посвідченого договору від 06.05.2021 (а.с. 25 том 2) із Підприємством споживчої кооперації «Нерухомість Н», цим продавцем нічого не повідомлялося про перебування в придбаному підвалі 215 кв.м. позивача із майном, що складає предмет спору та на якій підставі позивач там перебуває.
Згідно розділу 4 цього Договору продавець засвідчив відповідачу, що ним не приховано від покупця обставин, що мають істотне значення. Також продавець засвідчив відповідачу, що обтяжень і будь-яких прав третіх осіб щодо всього комплексу майна - немає.
Згідно розділу 1 Договору відчужуваний комплекс належить Продавцю - підприємству споживчої кооперації «Нерухомість Н» на підставі нотаріально посвідченого договору про поділ нерухомого майна від 02.12.2019, а право власності за продавцем було зареєстровано у ДР речових прав 12.02.2020.
Як встановлено під час апеляційного провадження та не заперечується матеріалами справи, між Підприємством та Товариством було укладено у спрощеній письмовій формі договір оренди нежитлового приміщення № 1112021/21 від 01.11.2021 (а.с. 144 том 3).
За умовами цього договору Товариство передало, а Підприємство прийняло у строкове платне користування без права викупу - приміщення підвалу И-І загальною площею 215 кв.м., що розташоване за адресою по вул. Смілянська, 149/23 у м. Черкаси на строк до 01.11.2023 зі щомісячною сплатою орендної плати в сумі 4300,00 грн. (п. 1., 3.1, 6.1. Договору).
Пунктом 1.5. Договору сторони погодили, що орендоване приміщення має використовуватися Орендарем для ведення господарської діяльності.
До цього Договору між позивачем та відповідачем було підписано Акт прийому-передачі приміщення від 01.11.2021 (а.с. 147 том 3), яким підтверджується передача позивачу підвалу в оренду, приміщення передано Орендарю в справному технічному стані, придатному до експлуатації. Сторони не мають одна до одної жодних претензій.
Як слушно зауважено судом першої інстанції, умовами Договору оренди нежитлового приміщення № 1112021/21 від 01.11.2021 не було зафіксовано, що в підвалі, який передано в користування позивачу, на момент передачі вже знаходилося спірне майно позивача.
Обґрунтовуючи обставини утримання рухомого майна, належного Підприємству у приміщенні, що належить Товариству, Підприємство посилається на те, що 30.11.2012 Універсальна контора матеріально-технічного забезпечення Черкаської облспоживспілки (УКМТЗ ОСС) передала Підприємству в оренду за Договором у простій письмовій формі (а.с. 50 том 1) складське підвальне приміщення площею 173 кв.м. і складське приміщення 38 км.м. по вул. Смілянська, 149 у м. Черкаси.
Згідно п. 1.3. цього Договору Об'єкт оренди використовується Орендарем для здійснення статутних завдань.
Відповідно до п. 5.1. Договору загальний розмір щомісячної орендної плати для позивача становить 1631,67 грн. Крім цього Орендар окремо відшкодовує вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат Орендодавця.
Згідно розділу 4 Договору він діє до 01.11.2013. Якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору і за відсутності проти цього заперечень зі сторони Орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін має право відмовитися від оренди, попередивши про це другу сторону за 1 місяць.
Згідно з п. 10.1. Договору в разі відчуження Орендодавцем об'єкта оренди, дія цього Договору припиняється.
Під час дії договору оренди від 30.11.2012, Підприємство набуло прав щодо рухомого майна, що є предметом позову на підставі договорів та актів. Зокрема, на підставі:
- Договору відповідального зберігання з правом користування, укладеним між Підприємством та ТС «Народних та художніх промислів» № В3-006 від 01.08.2017 (а.с. 53 том 1). У цьому Договорі вказано, що Підприємству передається майно, перелік якого вказано в Акті прийому-передачі (а.с. 56-60 том 1) і майно має перебувати в приміщенні по вул. Смілянська, 149/23 (згідно змін у Додатковій угоді № 2 (а.с. 54 том 1), яке орендується позивачем за Договором оренди від 30.11.2012 (а.с. 50 том 1).
- Договору відповідального зберігання з правом користування між Підприємством та ПІВКП «Галокс» № В3-001 від 20.10.2012 (а.с. 65 том 1). За цим Договором Підприємство приймає від третьої особи майно згідно переліку за Актом приймання-передачі (а.с. 67-69 том 1) на відповідальне зберігання з правом використання. В цьому Договорі також вказано, що майно передається для перебування у приміщенні по вул. Смілянська, 149 по Договору оренди від 30.11.2012 (п. 1.2. Договору).
- Договору № 006 про спільну діяльність від 01.08.2017 (а.с. 55 том 1) між позивачем та ТС «Народних та художніх промислів» для співпраці у сфері розвитку соціального підприємства та копію Договору № 001 про спільну діяльність від 20.10.2012 між позивачем та ПІВКП «Галокс» з тією ж метою (а.с. 70 том 1).
- Акту № 001 від 05.01.2015 (а.с. 29 том 1) про передачу позивачу на відповідальне зберігання Черкаським обласним осередком ВГО інвалідів користувачів психіатричної допомоги 15 шт. швейного обладнання для зберігання у підвальному приміщенні по вул. Смілянська, 149 (договір оренди).
-Акту № 003 від 01.08.2018 (а.с. 69 оборот том 1) про передачу позивачу з боку третьої особи ПІВКП «Галокс» майна згідно переліку для зберігання та використання в приміщенні за адресою: вул. Смілянська, 149 (договір оренди).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується Підприємством, до цих Актів не подано відповідні їм Договори.
Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується прийняття Підприємством на відповідальне зберігання з правом користування рухомим майном, що є предметом позову. Одночасно, подані Підприємством докази не дають змоги встановити де це майно зберігалось з 2019 року.
Розглядаючи спір, колегія суддів, керуючись ст. 79 ГПК України приходить до висновку, що сукупність наявних у матеріалах справи доказів вказує на те, що підвал, орендований Підприємством на підставі договору оренди від 30.11.2012 та від 01.11.2021 є одним і тим самим приміщенням.
Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів необхідних для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин сторін.
Так, матеріали справи не містять жодних доказів перебування рухомого майна, набутого Підприємством за договорами відповідального зберігання та договорами про спільну діяльність у приміщенні, орендованому Підприємством у Товариства на підставі договору оренди від 01.11.2021.
Відсутні докази переміщення цього майна та його складування у підвалі. Відсутні докази виконання договорів відповідального зберігання в частині вжиття заходів для забезпечення зберігання майна в належному стані. Зокрема, але не виключно, укладення договорів охорони, призначення відповідальних працівників тощо.
Навіть якщо припустити, що це майно розташовувалось у підвалі на підставі договору оренди від 30.11.2012, то, з 2019 року це приміщення змінило власника, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень комплексу від 06.05.2021, отже, відповідно до п. 10.1. Договору оренди від 30.11.2012, дія договору оренди припинилась.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підвальне приміщення площею 215 кв.м. у складі комплексу нерухомого майна Товариство придбало не у УКМТЗ ОСС (код 01781790), а у Підприємства споживчої кооперації «Нерухомість Н» (код 43174664).
Водночас, Підприємством (позивачем) не долучено до матеріалів справи жодних доказів укладення договору оренди підвалу, що є предметом договорів оренди від 30.11.2012 та від 01.11.2021 з 2019 до 2021 років з власниками цієї нерухомості у цей період.
Колегія суддів також враховує наявну в матеріалах справи нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_1 (а.с. 175 том 3) - колишнього директора Підприємства споживчої кооперації «Нерухомість Н». Цією особою вказано, що в період його перебування на посаді директора з 01.08.2019 по 06.05.2021 Підприємство займало підвальне приміщення (без здійснення там виробничої чи іншої діяльності), але ухилявся від укладення договору з Підприємством споживчої кооперації «Нерухомість Н» і від сплати орендної плати.
Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що рухоме майно, власником якого є Підприємство та яке було, за доводами останнього розміщено у підвалі, було привласнено (переміщено, знищено, вивезено тощо) саме Товариством.
Як убачається з матеріалів справи, у період з 2019 року до 2021 року доступ до приміщень мала ще мінімум одна юридична особа - Підприємство споживчої кооперації «Нерухомість Н» (код 43174664).
Колегія суддів також враховує доводи Підприємства про те, що стосовно протиправного заволодіння ТОВ «МОКАВТО» майном ПОГ «Юзер» ВГОІКПД «Юзер» порушено кримінальне провадження № 12020251010001558.
У межах кримінального провадження директор ТОВ «МОКАВТО» ОСОБА_2. пояснив наступне: на початку 2022 року ними було прийнято рішення про заварення приміщення підвалу, в якому здійснювало діяльність ПОГ «ЮЗЕР» ВГОІКПД «ЮЗЕР». Після початку вторгнення в кінці лютого керівництвом ТОВ «МОКАВТО» прийнято рішення про вхід до спірного підвального приміщення з метою влаштування бомбосховища, все наявне майно було перенесено в приміщення поруч.
Підприємство зауважує, що Товариством визнається той факт, що в орендованому приміщенні підвалу знаходилось певне майно, однак його було перенесено до сусіднього приміщення.
Дійсно, у поданих заявах по суті, Товариство не заперечувало обставин наявності у належному їм приміщенні підвалу майна, що, однак, не є власністю Товариства.
Матеріали справи містять висновок Черкаської торгово-промислової палати (а.с. 141 том 1).
Експертний висновок Черкаською ТПП складено 10.11.2022 в приміщенні підвалу та на окремому відкритому майданчику за адресою: вул. Смілянська, 149/23.
Під час здійснення експертного дослідження, все наявне на дату огляду майно у підвалі було зафотографовано, описано та оцінено Черкаською ТПП.
У розділі 7 Експертного висновку вказано, що представлене до огляду майно у підвалі (И-І) хаотично розміщено на підлозі, воно різного функціонального призначення, в занедбаному та в розібраному стані, не придатне до використання в існуючому стані, має морально-функціональний знос, окреме майно не має розумних перспектив використання за початковим функціональним призначенням.
Також, Товариством повідомлено, що все майно, яке було виявлено в його підвалі та описане в Експертному висновку Черкаської ТПП, було переміщено в окреме приміщення по вул. Смілянська, 149, де і знаходиться по даний час. Також, Товариством було зауважено, що керівник позивача не має наміру привласнювати майно, яке було описано у Експертному висновку Черкаської ТПП тому готовий віддати в будь-який час.
Однак, у судовому засіданні на запитання суду першої інстанції, чи є описане майно у Експертному висновку Черкаської ТПП, тим самим спірним майном, яке витребовується Підприємством у Товариства за поданим позовом (чи його частиною), керівник Підприємства це заперечила.
Крім цього, в ході розгляду справи суд першої інстанції запропонував сторонам провести перевірку наявності майна у підвалі відповідача за вказаною адресою.
За результатами виконання ухвали суду від 29.09.2024 обома сторонами складено Акт перевірки наявності спірного майна у приміщенні підвалу за адресою: вул. Смілянська, 149/23 (а.с. 210 том 1).
Представник Товариства в судових засіданнях пояснив, що за результатами цього огляду достовірно встановлено відсутність спірного майна за вказаною адресою у підвалі відповідача.
В Акті також вказано, що все виявлене у підвалі майно, яке за доводами позивача, не є спірним майном, було переміщено відповідачем у інше приміщення гаражного типу площею приблизно 30 кв.м. на відстань приблизно 150 м від підвалу відповідача, де знаходиться по даний час.
Актом також засвідчується відсутність у підвалі відповідача майна, яке внесено позивачем до інвентаризаційного опису (а.с. 215-229 том 1).
Тобто, матеріалами справи не підтверджується обставина розміщення Устаткування, що є предметом позову, у підвалі, що є предметом договору оренди від 01.11.2021. Навпаки, із поданих сторонами доказів убачається, що Устаткування, що є предметом позову у підвалі, що є предметом оренди за договором від 01.11.2021, - відсутнє.
Також, матеріли справи не містять обвинувального акту, або ж остаточного рішення суду про те, що за наслідками кримінального провадження №12020251010001558 Товариство або його керівника було притягнуто до відповідальності за привласнення Устаткування, що є предметом спору, або ж під час кримінального провадження зібрано докази, які вказують на здійснення Товариством або його керівником дій щодо привласнення цього майна.
Отже, кримінальне провадження цих обставин не підтверджує.
За таких обставин, оскільки Підприємством під час розгляду справи як судом першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду спору не було доведено, що визначене у прохальній частині позовної заяви майно у обсязі, визначеному переліком було розміщене у підвалі, що є предметом договору оренди від 01.11.2021, а також, що це майно було набуте, збережене Товариством і без достатньої правової підстави зберігається ним, то, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Підприємством не доведено, що саме Товариство порушило його майнові права на Устаткування, що є предметом позовних вимог.
Колегія суддів також зауважує, що доведенню підлягає не тільки факт заволодіння майном, а й та обставина, що відповідач не повертає його законному власнику.
Водночас, матеріалами справи підтверджується готовність Товариства надати доступ Підприємству до майна, виявленого після припинення орендних правовідносин між Товариством та Підприємством, що також було зафіксовано Експертним висновком Черкаської ТПП від 10.11.2022, актом огляду майна, зробленого сторонами на підставі ухвали суду та поясненнями Товариства.
Колегія суддів також відхиляє посилання Підприємства на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2022 у справі №925/272/22, оскільки судом під час розгляду спору було лише встановлено між Підприємством та Товариством наявність договірних правовідносин, а також встановлено обставину того, що ТОВ «МОКАВТО» як орендодавець заварив двері в орендоване Підприємством приміщення. Водночас, рішення суду не містить жодних висновків про те, що у цьому приміщенні було розташовано будь-яке рухоме майно, що належить Підприємству.
Також, це рішення у цілому, не встановлює обставини оренди цього приміщення Підприємством до 01.11.2021, тобто до укладення відповідного договору між сторонами спору.
Отже, під час апеляційного перегляду спору не підтвердились доводи Підприємства про безпідставне незастосування судом першої інстанції ст. 41 Конституції України, а також ст. ст. 316, 319, 321, 387, 1212 ЦК України, оскільки у суду не було для цього достатніх фактичних обставин.
Висновки суду про недоведення Підприємством наявності у підвальному приміщенні, що належить Товариству та було орендовано Підприємством за договором від 01.11.2021 майна, вказаного у прохальній частині позову, відповідають поданим Підприємством та іншими учасниками спору доказам.
Надаючи оцінку доводам Підприємства про наявність порушення норм процесуального права, колегія суддів керується таким.
Так, абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України встановлено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Надаючи оцінку процесуальним порушенням у розрізі застосування абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України щодо обставин, викладених Підприємством в частині оскарження ухвал суду, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, колегія суддів виходить з того, що під час апеляційного провадження було підтверджено правильність висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Тому, заявлені Підприємством невідповідності ухвали суду від 29.07.2025 про відмову у внесенні змін до протоколу судового засідання від 18.07.2025 статтям 223, 224 ГПК України; ухвали суду від 18.07.2025 про відмову зупинення провадження у справі №925/1065/24 до проведення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями (усунення порушення розподілення) та від 18.07.2025 про відмову у зупиненні провадження у справі № 925/1065/24 з причин розгляду справи №580/3101/25 в Касаційному адміністративного суді у складі Верховного Суду, - пункту 5 ч.1 ст. 227 ГПК України; ухвали суду від 04.03.2025 у справі №925/1065/24 про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, - статтям 177, 236 ГПК України, ухвали суду від 27.03.2025 про відмову позивачу у задоволенні клопотань про відкладення засідання та повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження, - принципу рівності усіх учасників перед законом і судом, по-перше, не підтвердились під час апеляційного перегляду спору, оскільки винесені судом першої інстанції ухвали відповідають вимогам ст. ст. 232, 234 ГПК України, по-друге, стверджувані Підприємством невідповідності не можуть бути безумовними підставами для скасування законного рішення суду.
Надаючи оцінку процесуальним порушенням у розрізі застосування ч. 3 ст. 277 ГПК України щодо процесуальних порушень, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а саме, справу розглянуто неповноважним складом суду, а також в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою, колегія суддів виходить з такого.
Так, ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлює право на повноважний суд. Так, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
За змістом ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці а також інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.
Як убачається зі змісту позовної заяви, спір у справі, що переглядається стосується юридичних осіб та виник у процесі здійснення ними їх господарської діяльності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (арк. 78, т. 1) справу №925/1065/24 передано на розгляд головуючого судді Спаських Н.М.
Саме цим суддею було здійснено розгляд спору та ухвалено остаточне рішення суду від 18.07.2025.
Отже, доводи Підприємства про те, що розгляд справи здійснювався неповноважним складом суду не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.
Також, разом з рішенням суду першої інстанції Підприємством оскаржуються ухвали суду першої інстанції від 16.07.2025 про визнання заяви про відвід необґрунтованою, зловживання процесуальними правами та залишення без розгляду, а також аналогічні від 17.04.2025, від 17.04.2025, від 11.04.2025 та від 10.04.2025. Усі заперечення Підприємства на ухвали суду зводяться до порушення суддею Спаських Н.М. порядку розгляду заяви про відвід, а саме, ч.3 ст. 39 ГПК України, що зробило усі подальші її дії, включаючи прийняття ухвал, що оскаржуються Підприємством, - незаконними.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи ухвалою суду від 10.04.2025 визнано відвід судді Спаських Н.М., який заявлено керівником позивача Нікітіною Г.М. 10 квітня 2025 року необґрунтованим та відмовлено у задоволенні заяви. При цьому, заява про відвід судді з урахуванням дня її надходження 10.04.2025 (четвер) та дня призначеного засідання 14.04.2025 (9:00 год. понеділок) - надійшла до суду пізніше, ніж за три робочі дні (тобто немає в наявності повних трьох робочих днів до дня проведення засідання у справі). Отже, з урахуванням ч. 3 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді обґрунтовано було вирішено судом, що розглядає справу.
Також, ухвалою суду від 11.04.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Спаських Н.М., який заявлено керівником позивача Нікітіною Г.М. 11 квітня 2025 року та відмовлено позивачу у задоволенні заяви від 11.04.2025. При цьому, заява надійшла 11 квітня 2025 (п'ятниця) через систему електронний суд, що, з урахуванням призначення наступного засідання (9:00 год. 14 квітня 2025 року - понеділок) вказує на відсутність трьох робочих днів, визначених ст. 39 ГПК України, то заява про відвід судді обґрунтовано була вирішена судом, що розглядає справу.
Ухвалою суду від 17.04.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Спаських Н.М., який заявлено керівником позивача Нікітіною Г.М. 14 квітня 2025 року та відмовлено позивачу у задоволенні заяви від 14.04.2025. При цьому, оскільки відвід заявлено безпосередньо перед судовим засіданням, заява обґрунтовано, з огляду на приписи ст. 39 ГПК України, була вирішена судом, що розглядає справу.
Ухвалою суду від 17.04.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Спаських Н.М., який заявлено керівником позивача Нікітіною Г.М. 15 квітня 2025 року та відмовлено позивачу у задоволенні заяви від 15.04.2025. При цьому, оскільки заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання (17.04.2025), то, з огляду на приписи ст. 39 ГПК України, заява обґрунтовано була вирішена судом, що розглядає справу.
Враховуючи, що подання заяв про відвід відбувалось у строк менший, ніж три робочі дні, колегія вважає, що заяви про відвід, з урахуванням ч. 3 ст. 39 ГПК України правомірно були вирішені судом, що розглядає справу.
Отже, доводи Підприємства про порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 39 ГПК України, - не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.
Більше того, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених Підприємством відводів. Особиста неприязнь учасника судового розгляду до судді, що розглядає спір, не може бути підставою для відводу.
Натомість, неупередженість судді, що розглядає спір, - презюмується, допоки не буде доведено протилежного. Цього не було здійснено Підприємством ні у згаданих заявах про відвід, ні у поданій апеляційній скарзі.
Крім цього, ухвалою суду від 16.07.2025 визнано заяву представника позивача Нікітіної Г.М. від 12.07.2025 про відвід Спаських Н.М. від участі у справі № 925/1065/24 в якості головуючого судді зловживанням процесуальними правами. Заяву представника позивача Нікітіної Г.М. від 12.07.2025 про відвід Спаських Н.М. від участі у справі №925/1065/24 в якості головуючого судді залишено без розгляду. Попереджено представника позивача Нікітіну Г.М. про недопустимість зловживання процесуальними правами і перешкоджання вирішенню спору по суті та про те, що при подальшому зловживанні процесуальними правами суд може застосувати заходи процесуального примусу, передбачені ст. 135 ГПК України.
Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів виходить з того, що за правилами п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Сторони у господарському процесі рівні.
Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду перешкоджати зловживанням процесуальними правами та відповідно реагувати на них.
Процесуальні права учасникам справи надані законом для сприяння суду при вирішенні спорів, а тому, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх власних цілей, вона використовує свої права всупереч основним засадам господарського судочинства, отже, зловживає ними.
14 липня 2025 року Господарським судом Черкаської області зареєстровано дві заяви про відвід судді Спаських Н.М. від розгляду справи за вих. № 6, які складені 12.07.2025 та мають ідентичний зміст.
На підставі висновків, викладених Північним апеляційним господарським судом у постанові від 03.07.2025, керівник Підприємства у заяві про відвід від 12.07.2025 вказав, що ним вже заявлено головуючому судді 5 заяв про відвід, що свідчить про повну недовіру заявника до вказаного складу суду.
На думку заявника, «у суду щодо неї виникла особиста неприязнь, що зумовила бажання судді покарати керівника Підприємства навіть шляхом неправильного застосування процесуального закону, тобто зловживання своїми процесуальними правами головуючого в судовому провадженні. Вказані обставини обґрунтовують наявність упередженого ставлення судді до особи заявника та є безумовною підставою для неможливості її участі в судовому провадженні в якості головуючого».
За правилами ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Заявник у заяві від 12.07.2025 прямо вказав, що «підстави для відводу стали відомі Заявнику 10 липня 2025 року після отримання ухвали про поновлення провадження у справі».
Керуючись ч.ч. 7,8 ст. 39 ГПК України суд обґрунтовано вирішив питання про те, що відвід вирішується невідкладно.
При цьому, суд першої інстанції розглядаючи заяву про відвід від 12.07.2025 (зареєстрована судом 14.07.2025) виходив з того, що в заявах від 10, 11, 15 квітня 2025 року представник позивача Нікітіна Г.М. постійно посилалась на обставини незгоди з процесуальними рішенням суду. Однак, відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішенням або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Оскільки судом першої інстанції неодноразово зверталась увага заявника на норми ч. ч. 1, 2 ст. 2, ст. 42 ГПК України, надаючи оцінку підставам відводу, які є ідентичними тим, що уже були неодноразово розглянуті та відхилені судом як необґрунтовані, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що Підприємство зловживає своїми процесуальними правами.
Тому, керуючись ст. ст. 38, 39, 43 ГПК України, суд першої інстанції дійшов мотивованих висновків про наявність підстав для визнання заяви представника позивача Нікітіної Г.М. від 12.07.2025 про відвід Спаських Н.М. від участі у справі № 925/1065/24 в якості головуючого судді зловживанням процесуальними правами.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду не підтвердились доводи Підприємства про порушення судом першої інстанції ст. 39 ГПК України та про обґрунтованість заявлених ним численних відводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга також не містить доводів про наявність процесуальних порушень, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, що виключає застосування апеляційним судом ч. 3 ст. 277 ГПК України.
Щодо перегляду додаткового рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2025.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу до заяви про ухвалення додаткового рішення Товариством додано Акт прийому-передачі виконаних робіт від 21.07.2025, копію платіжної інструкції від 21.07.2025 № 544. Також, до відзиву на апеляційну скаргу Товариством було надано договір-доручення від 06.08.2025 № 24/24 про надання правничої допомоги, розрахунок витрат на правничу допомогу від 17.09.2024, платіжна інструкція №10474 від 18.09.2024. Матеріали справи містять Ордер Серії СА №1098031 здійснення адвокатом Костюковичем Федорем Феодосійовичем представництва ТОВ «Мокавто» у Господарському суді Черкаської області.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
06.08.2025 між адвокатом Костюковичем Федором Феодосійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мокавто» було укладено Договір - доручення № 24/24 про надання правничої допомоги.
За умовами цього Договору адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта, надавати правничу допомогу в судах усіх юрисдикцій та всіх інстанцій, правоохоронних та контролюючих органах, органах Державної виконавчої служби з правами, наданими стороні стягувача (боржника), підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, а також у правовідносинах з третіми особами, що виникли або можуть виникнути з приводу виконання предмету договору. У разі необхідності виконання значного обсягу робіт Адвокат має право залучати до виконання доручень клієнта інших фахівців.
При виконанні даного договору адвокату надається весь обсяг процесуальних прав, передбачених діючим законодавством України. Адвокат бере на себе зобов'язання погоджувати із клієнтом основні процесуальні документи та дії.
Клієнт при виконанні даного договору має право вимагати від адвоката звіт про проведену роботу та зобов'язується надавати всю необхідну інформаційну базу та документи.
Гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін відповідно до обсягу робіт, які необхідні для виконання доручень клієнта.
Обсяг виконаних робіт та їх вартість встановлюються актами виконаних робіт, або в іншому порядку за домовленістю сторін.
Розрахунком витрат на правничу допомогу визначено, що такі витрати складають фіксовану суму у розмірі 20 000,00 грн. Сплата проводиться у два етапи: аванс у розмірі 10 000,00 грн протягом 5 банківських днів з дати підписання договору, залишок у розмірі 10 000,00 грн - за наслідками розгляду спору судом першої інстанції.
Платіжною інструкцією від 18.09.2024 №10474 та від 21.07.2025 №544 підтверджується оплата за договором-дорученням від 06.08.2025 № 24/24.
Також, відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт від 21.07.2025 Адвокат надав, а Клієнт прийняв надані юридичні послуги, а саме, правнича допомога при розгляді справи №915/1065/24 Господарським судом Черкаської області.
Надаючи оцінку наявним у справі матеріалам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані відповідачем докази у сукупності є достатніми для підтвердження факту належного надання відповідачу адвокатом Костюковичем Ф.Ф. адвокатських послуг у справі № 925/1065/24 вартістю 20 000,00 грн.
Вирішуючи питання про наявність підстав для покладення на Підприємство витрат Товариства на професійну правничу допомогу, колегія суддів керується таким.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством складає 20000,00 грн.
Матеріалами справи також підтверджується, що Підприємство не скористалось своїм правом та не подало у строк, встановлений судом, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Натомість, Підприємством подано відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, який, як слушно зауважено судом першої інстанції, присвячений іншим питанням, а не доказуванню необґрунтованості та не співмірності адвокатських витрат відповідача.
Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви Товариства про покладення на Підприємство витрат на професійну правничу допомогу.
Так, суд першої інстанції наголосив, що всі вимоги суду адвокатом відповідача були виконані у повному обсязі, правову допомогу адвокат надавав особисто, беручи участь у всіх судових засіданнях.
Судом першої інстанції також правильно вказано на відсутність у суду достатніх підстав для висновку про те, що надані Товариству адвокатом Костюкович Ф.Ф. адвокатські послуги при розгляді даної справи були непотрібними, надмірними чи невиправданими за цілями правничої допомоги.
Визначена сторонами у Договорі-дорученні від 06.08.2025 № 24/24 вартість наданих послуг у розмірі 20 000,00 грн є співмірною із складністю спору та обсягом наданих адвокатом відповідача послуг у справі, яка розглядалася за правилами загального позовного провадження. Також, у справу зібрано значний обсяг доказів (6 томів), адвокатом вчинено значну кількість процесуальних дій для забезпечення розгляду справи та належного представництва інтересів ТОВ «Мокавто».
Оскільки Підприємство не заперечило проти обґрунтованості стягнення витрат Товариства на професійну правничу допомогу та не доводило їх неспівмірність за розміром із складністю спору чи іншими обставинами та не просило про зменшення адвокатських витрат, у суду немає підстав для зменшення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
Отже, висновки суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення, - підтвердились під час апеляційного перегляду спору.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність апеляційного провадження, порушеного за апеляційною скаргою на рішення суду від 18.07.2025 не впливає на прийняття судом у справі додаткового рішення.
Колегія суддів також відхиляє доводи Підприємства про недотримання судом вимог ГПК України та розгляд заяви Товариства у судовому засіданні без участі представника Підприємства, оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, Підприємство мало можливість подати обґрунтовані заперечення проти задоволення заяви Товариства, однак таким правом не скористалось, розгляд заяви здійснюється з метою розподілу судових витрат, не вирішених під час постановлення рішення по суті спору, що виключає необхідність особистої присутності усіх учасників процесу.
Колегія суддів також не вбачає підстав для висновку про те, що розгляд заяви здійснено неповноважним складом суду.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, ухвалено повноважним складом суду, підстав для його скасування, а також ухвал суду, які оскаржувались Підприємством разом із рішенням першої інстанції, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів також вважає мотивованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для покладення на Підприємство об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Висновки суду про наявність правових та фактичних підстав для задоволення клопотання Товариства відповідають ст. ст. 126, 129 ГПК України та критеріям реальності та розумності таких витрат. Отже, підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2025, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, - відсутні.
Колегія суддів також враховує доводи учасників справи, викладених у відзиві на апеляційні скарги, а також інших заявах по суті у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками апеляційного суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2025 покладаються на заявника - Підприємство об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2025 у справі №925/1065/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.07.2025 у справі №925/1065/24 залишити без змін.
3. Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «ЮЗЕР» всеукраїнської громадської організації інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2025 у справі № 925/1065/24 залишити без задоволення.
4. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 05.08.2025 у справі № 925/1065/24 залишити без змін.
5. Матеріали справи №925/1065/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко