вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Справа№ 911/1526/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 09.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс"
на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 (повний текст складено 06.05.2025)
у справі № 911/1526/24(суддя -Заєць Д.Г.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14"
до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс"
до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт"
про визнання договору розірваним та визнання прав припиненими,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" (надалі - позивач, ОСББ "Щасливе-ЛУ 14") звернулось до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" (надалі - скаржник, відповідач-1, ТОВ "Сітістейтсервіс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" (далі - відповідач-2, ТОВ "Сіті-Стейт") про визнання договору розірваним та визнання прав припиненими.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.03.2025 позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" про визнання договору розірваним та визнання прав припиненими задоволено частково. Визнано розірваним з 01.12.2019 року Договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом №80-ССС від 25.07.2011 року, укладений між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" 3028, 00 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 26.05.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі № 911/1526/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 року у справі № 911/1526/24 в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовної вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" про визнання договору розірваним.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що позивач не прийняв пропозицію відповідача про розірвання спірного у справі Договору в порядку, передбаченому законодавством, а отже договір залишається діючим
Апелянт вказує, що після отримання пропозиції про розірвання Договору та її не прийняття позивачем, обома сторонами вчинялися дії, які свідчать про продовження виконання своїх зобов'язань по спірному Договору та визнання відповідача-1 управителем Будинку та надавачем в ньому комунальних послуг, що було достатньою підставою для відповідача-1 вважати, що Договір залишається дійсним. А тому суперечлива поведінка була допущена позивачем, а не відповідачем-1, як зазначається у Рішенні.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що оскільки Будинок та вся необхідна технічна документація так і не були передані за актом позивачу, між сторонами не було укладено додаткової угоди про розірвання Договору, ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» протягом спірного періоду, діючи добросовісно, продовжувало виконувати свої обов'язки за Договором та надавати житлово-комунальні послуги в Будинку, про що позивачу було відомо; судами в інших справах досліджувались всі перелічені вище обставини та встановлено преюдиційиі для даної справи обставини, в тому числі і факти надання послуг відповідачем-1, і дійсність Договору.
Скаржник зазначає, що ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», на відміну від позивача, володіє всіма технічними можливостями для надання послуг та відповідними ліцензіями.
Скаржник вказує, що позивачем не доведено прийняття Загальними зборами співвласників Будинку рішення про зміну управителя Будинку або виконавця комунальних послуг в Будинку, зокрема прийняття співвласниками Будинку у встановленому законом порядку рішення про передачу його в управління ОСББ.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі № 911/1526/24 залишено без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки надавши суду апеляційної інстанції докази направлення апеляційної скарги з додатками Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" у встановлений законодавством спосіб, з відповідними доказами відправки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі № 911/1526/24. Витребувано матеріали справи № 911/1526/24 у Господарського суду Київської області. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі № 911/1526/24 у судовому засіданні 09.07.2025.
08.07.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 отримано позивачем 18.06.2025, що підтверджується інформацією наявній в системі «Електронний суд».
Зважаючи на отримання 18.06.2025 відповідачем вказаної ухвали, останнім днем для подання відзиву на апеляційну скаргу було 03.07.2025.
В свою чергу, разом з відзивом позивач просить поновити строк на його подання у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу позивач не отримував, а адвокат Тарас Кулачко ознайомився з апеляційною скаргою та додатками до неї лише 07.07.2025.
З системи «Електронний суд» вбачається, що позивачем отримано апеляційну скаргу 29.05.2025.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Проте, матеріали справи не містять заяви позивача про продовження процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, поданої до закінчення цього строку.
Приписами ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву та залишає відзив на апеляційну скаргу без розгляду.
08.07.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" надійшли додаткові пояснення по справі, які вмотивовані тим, що відповідно навіть якби ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» спірним листом дійсно мало намір розірвати Договір в односторонньому порядку без взаємної згоди (що не відповідає дійсності, оскільки у відповідача-1 був намір саме підписати додаткову угоду про розірвання), в будь-якому випадку вказаний лист № 181 не відповідає вимогам п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», адже за положеннями вказаного пункту 3, ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» міг розірвати договір лише через 2 місяці після повідомлення, тобто аж 29.12.2019 року, а не з 01.12.2019 року як зазначено у листі, а отже лист прямо суперечить даному Закону і не може бути підставою вважати Договір розірваним.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі № 911/1526/24 на 13.08.2025.
Судове засідання призначене до розгляду 13.08.2025 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. з 24.07.2025 по 22.08.2025 у відпустці. Суддя Тищенко О.В. з 24.07.2025 по 22.08.2025 перебувала у відпустці. Суддя Сибіга О.М. з 04.08.2025 по 22.08.2025 перебував у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 911/1526/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 на 09.09.2025.
У судове засідання, що відбулось 09.09.2025 з'явились представники позивача, відповідача-1, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, своїх представників не направив про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином через систему «Електронний суд».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.07.2011 року між Об?єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ЩАСЛИВЕ-ЛУ 14" (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ-СТЕЙТ" (за договором - власник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІСТЕЙТСЕРВІС" (за договором - управитель) укладено Договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом №80-CСС (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, Замовник та Власник доручають Управителю протягом визначеного цим Договором строку прийняти на баланс та надавати послуги з управління (далі - послуги з управління) житловим комплексом, а саме, багатоповерховим житловим будинком з вбудованими офісними приміщеннями, розташованим по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе Бориспільського району Київської області (далі - об?єкт).
Управитель зобов'язується надавати послуги з управління в інтересах Замовника, Власника та для забезпечення сталого функціонування об'єкту відповідно до його цільового призначення, збереження споживчих властивостей, організації забезпечення потреби власників окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному утриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості згідно переліку, визначеного Додатком 1 до цього Договору (далі - житлово-комунальні послуги) (п. 1.2 Договору).
Згідно пп. 2.3.1, 2.3.2 п. 2.3 Договору, Управитель зобов'язаний прийняти об'єкт на баланс та в управління і документацію на об?єкт в повному обсязі з оформленням Акту прийняття-передачі об'єкта на баланс та в управління (Додаток 2); надавати послуги з управління об'єктом, а саме: планувати заходи щодо збереження і сталого функціонування об'єкту та організовувати надання споживачам житлово-комунальних послуг відповідно до стандартів, нормативів, норм, порядків і правил.
Перелік житлово-комунальних послуг, які надає Управитель визначений в Додатку №1 до Договору.
Відповідно до п. 6.1. Договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє протягом 20 (двадцяти) років - до " 25" липня 2031 року.
Як зазначено позивачем, ОСББ "Щасливе-ЛУ 14" та Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТ-СТЕЙТ" передали багатоповерховий житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14 (далі - Будинок) на баланс та управління відповідачу.
28.10.2019 року відповідач-1, з метою реалізації передбаченого абз. 2 п. 6.6. Договору права в односторонньому порядку розірвати Договір, листом №181 від 28.10.2019 повідомив позивача про відмову від управління будинком з 01.12.2019 року, та про припинення Договору з 01.12.2019 року.
У зв'язку із отриманням вказаного листа відповідача-1, позивачем, в якості згоди на припинення спірного Договору, ініційовано проведення позачергових зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14", які відбулися 20.11.2019 року, та на яких співвласниками будинку прийнято рішення про повернення будинку на баланс позивача для подальшого його самостійного утримання, що підтверджується протоколами позачергових зборів Об??єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" від 20.11.2019 та від 05.12.2019.
15.07.2020 року правлінням Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" прийнято рішення почати самостійно обслуговувати будинок власними силами ОСББ "Щасливе-Лу 14" з 01.08.2020, що підтверджується протоколом засідання правління Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" від 15.07.2020.
На виконання зазначених рішень загальних зборів співвласників будинку та управління Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14", між позивачем та надавачами відповідних послуг укладено відповідні договори про постачання на користь позивача комунальних послуг (в тому числі, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів №59 від 01.09.2020, договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водовідведення №560 від 01.09.2020, договір про постачання електричної енергії) та розпочалася процедура самостійного утримання будинку.
Однак, всупереч зазначеному, відповідач-1 після 01.12.2019 продовжував реалізовувати передбачені Договором права, в тому числі, передбачені пп. 2.4.8. та 2.4.9. Договору.
01.02.2021 відповідач-1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЩАСЛИВЕ-СЕРВІС" (за договором - повірений) договір доручення, яким відповідач доручив повіреному здійснювати приймання платежів від контрагентів відповідача, а саме, від співвласників будинку. На підставі договору доручення повірений за дорученням відповідача-1 продовжує виставляти рахунки співвласникам будинку за послуги з управління будинком, які нібито надає відповідач-1, всупереч тому, що з 01.12.2019 послуги з управління будинком не надаються відповідачем 1, оскільки, Договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом №80-CСС від 25.07.2011 є припиненим. Крім того, відповідач-1 продовжує надсилати співвласникам будинку претензії щодо необхідності сплати за послуги з управління будинком, які начебто були наданні відповідачем 1, з посиланням на спірний Договір.
Також, відповідач-1 листом №31/10/23 від 31.10.2023 повідомив позивача про те, що спірний Договір не є припиненим та відповідач-1 продовжує здійснювати управління будинком, оскільки, 28.10.2019 ТОВ "Сітістейтсеріс" направлено позивачу лист-пропозицію про припинення дії Договору, на який позивач належним чином не відреагував. Однак, позивач із такими твердження не погоджується, оскільки, на думку позивача, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. При цьому, позивач зазначає, що одностороння відмова під договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що починаючи з 01.12.2019 спірний Договір є припиненим, про що сам відповідач-1 повідомив позивача своїм листом №181 від 28.10.2019, а з 01.08.2020 будинок утримується позивачем і, відповідно, з 01.12.2019 відповідач-1 позбавлений прав, передбачених п.п. 2.4.1. - 2.4.16. Договору.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому, припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, від 31.07.2019 у справі №922/3248/18, від 22.10.2019 у справі №922/3293/18)
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Враховуючи зазначене, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).
Відтак, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки, одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.08.2023 у справі №909/899/21).
Матеріалами справи підтверджується, що абзацом 2 п. 6.6. Договору сторони передбачили, що дія цього Договору припиняється, зокрема, у разі відмови Управителя від управління у зв'язку із неможливістю для Управителя здійснювати управління об'єктом.
Отже, сторони Договору погодили право Управителя припинити дію Договору у зв'язку із неможливістю для Управителя здійснювати управління об'єктом.
28.10.2019 року відповідач-1 з метою реалізації передбаченого абз. 2 п. 6.6. Договору права в односторонньому порядку розірвати Договір, листом №181 від 28.10.2019 повідомив позивача про відмову від управління будинком з 01.12.2019 року, та про припинення Договору з 01.12.2019 року у зв'язку із неможливістю для Управителя здійснювати управління об'єктом.
Позивачем, в якості згоди на припинення спірного Договору, ініційовано проведення позачергових зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14", які відбулися 20.11.2019 року та на яких співвласниками будинку прийнято рішення про повернення будинку на баланс позивача для подальшого його самостійного утримання позивачем, що підтверджується протоколами позачергових зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" від 20.11.2019 та від 05.12.2019.
15.07.2020 року правлінням Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" прийнято рішення почати самостійно обслуговувати будинок власними силами ОСББ "Щасливе-Лу 14" з 01.08.2020, що підтверджується протоколом засідання правління Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" від 15.07.2020.
Статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", органами управління об'єднання є загальні збори об'єднання, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються та проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів з урахуванням положень цієї статті. Ініціатором загальних зборів є правління об'єднання або ініціативна група, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежитлових приміщень. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Статтею 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено порядок скликання і проведення установчих зборів об'єднання.
Згідно ч.ч. 12-14 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", рішення загальними зборами приймається шляхом поіменного голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їх представники загальна кількість голосів яких становить більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки належної співвласнику площі квартири або нежитлового приміщення у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Згідно ч. 23 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", рішення установчих зборів оформлюється протоколом.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на позачергових зборах Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14", які відбулися 20.11.2019 року співвласниками будинку прийнято рішення про повернення спірного будинку на баланс позивача для подальшого його самостійного утримання позивачем, що підтверджується протоколами позачергових зборів Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" від 20.11.2019 та від 05.12.2019.
15.07.2020 року правлінням Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" прийнято рішення почати самостійно обслуговувати будинок власними силами ОСББ "Щасливе-Лу 14" з 01.08.2020, що підтверджується протоколом засідання правління Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" від 15.07.2020.
При цьому, судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення"(постанова Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17).
Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах (Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №921/186/23, від 13.02.2024 у справі №910/14138/22, від 31.10.2023 у справі №902/670/22).
Таким чином, зазначене спростовує твердження відповідача-1 щодо відсутності доказів того, що на зборах співвласників будинку вирішувалося питання про обрання нового виконавця комунальних послуг, а також, тверджень, що у рішеннях судів у цивільних справах про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (№№ 359/3851/23, 359/3855/23, 359/3858/23, 359/3860/23, 359/3863/23, 359/3869/23, 359/3963/23, 359/5516/23, 359/5522/23, 359/5536/23, 359/5541/23, 359/5545/23, 359/5734/23, 359/6066/23, 359/3867/23, 359/5738/23,) встановлено, що Договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом №80-CСС від 25.07.2011 не є розірваним.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, вбачається наявність між сторонами спору стосовно того, чи вважати Договір розірваним в односторонньому порядку за ініціативою відповідача-1, з огляду на що, враховуючи встановлені судом обставини, є потреба у визначенні ефективного способу захисту порушеного права.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому, суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (постанова Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №916/322/19).
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (постанова Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 21.08.2019 у справі №910/13755/18).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що враховуючи наявність між сторонами спору щодо того, чи вважати Договір розірваним, задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про визнання Договору №80-ССС від 23.07.2011 розірваним.
Доводи скаржника стосовно того, що спірний договір не є розірваним, оскільки, всупереч вимогам п. 6.9. спірного Договору між позивачем та відповідачем 1 не було підписано акт про повернення багатоквартирного будинку в управління позивача суд зазначає наступне.
Згідно п. 6.9. Договору, у разі припинення дії цього Договору об'єкт передається (повертається) Замовникові (ОСББ) із складенням акта прийняття-передачі.
Згідно абз. 7 п. 3-1 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (чинного на момент повідомлення відповідача-1 про припинення спірного Договору листом №181 від 28.10.2019) встановлено, що до затвердження Кабінетом Міністрів України Типового договорупро надання послуги з управління багатоквартирним будинком сторони укладають договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за формою та на умовах, погоджених між управителем та співвласниками, а в разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах - виконавчим органом місцевої ради (або іншим органом - суб'єктом владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг).
Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №712.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що положення Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, а також, норми діючого станом на 28.10.2019 законодавства України, не передбачали обов'язок позивача приймати будинок від відповідача-1 за відповідним актом приймання-передачі або вчиняти будь-які інші дії.
Враховуючи зазначене, повідомлення управителя про відмову від договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком є достатньою підставою для припинення відповідного договору про надання послуг.
Суд також звертає увагу відповідача-1 на положення ч.ч. 3, 4 ст. 188 ГК України, згідно яких, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Судом також враховано, що Верховний Суд у постанові від 07.05.2024 у справі №910/7511/22, зазначив, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), а отже, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки. Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).
Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).
В свою чергу, поведінка відповідача-1, яка виразилась у надісланні позивачу листа про відмову від Договору та його припинення з 01.12.2019 року, однак, після прийняття позачерговими зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" рішення почати самостійно обслуговувати відповідний будинок власними силами ОСББ "Щасливе-ЛУ 14" з 01.08.2020 відмови від такого повідомлення є недобросовісною, суперечливою поведінкою та не відповідає попереднім заявам відповідача-1 про відмову від Договору та його припинення.
Суд першої інстанції правомірно погодився з твердженнями відповідача-1, що підставою для звернення позивача до суду з даним позовом є отримання ним від відповідача-1 листа №181 від 28.10.2019 про розірвання спірного Договору, а тому, надання послуг з утримання будинку, їх якість та неналежне виконання однією із сторін умов Договору не є предметом доказування у даній справі, а тому, такі обставини не підлягають встановленню та дослідженню судом в межах даної справи. Крім того, судом враховано, що позивачем під час розгляду справи зазначено про відсутність претензій позивача до відповідача-1 щодо надання житлово-комунальних послуг, оскільки, відповідач-1 відмовився від Договору шляхом направлення листа №181 від 28.10.2019.
Стосовно позовної вимоги про визнання прав відповідача-1, передбачених пунктами 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4, 2.4.5, 2.4.6, 2.4.7, 2.4.8, 2.4.9, 2.4.10, 2.4.11, 2.4.12, 2.4.13, 2.4.14, 2.4.15, 2.4.16 укладеного між Об?єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ЩАСЛИВЕ-ЛУ 14" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ-СТЕЙТ" і Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІСТЕЙТСЕРВІС" Договору про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом №80-CСС від 25.07.2011, припиненими з 01.12.2019, суд зазначає, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки, судом вище встановлено обставини розірвання Договору в односторонньому порядку за результатами чого суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання спірного Договору розірваним з 01.12.2019, яка є ефективним способом захисту прав позивача у даному випадку.
В ході розгляду справи позивач не довів, що позовні вимоги про визнання прав відповідача-1 передбачених відповідними пунктами Договору припиненими є ефективним засобом захисту його права та відповідають змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, а також, не навів належного обґрунтування, яким чином будуть поновлені та захищені його права, на захист яких і заявлений даний позов.
Таким чином, позовні вимоги про визнання прав відповідача-1 передбачених пунктами 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4, 2.4.5, 2.4.6, 2.4.7, 2.4.8, 2.4.9, 2.4.10, 2.4.11, 2.4.12, 2.4.13, 2.4.14, 2.4.15, 2.4.16 укладеного між Об?єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ЩАСЛИВЕ-ЛУ 14" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ-СТЕЙТ" і Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІСТЕЙТСЕРВІС" Договору про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом №80-CСС від 25.07.2011 припиненими з 01.12.2019 задоволенню не підлягають.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання розірваним з 01.12.2019 року Договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом №80-ССС від 25.07.2011 року, в іншій частині позову судом першої інстанції правомірно відмовлено.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі № 911/1526/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 18.03.2025 у справі № 911/1526/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 01.10.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга