вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 910/18250/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Доманської М.Л.
Станіка С.Р.
без виклику учасників справи
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року
у справі №910/18250/16 (суддя Чеберяк П.П.)
за заявою 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд"
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"
до Приватного акціонерного товариства "Індбуд"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПрАТ "Індбуд", ліквідовано банкрута як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, задоволено заяви ліквідатора про стягнення з кредиторів грошових коштів для формування Фонду для авансування грошової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого, присуджено до стягнення з ТОВ "Юфітекс" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. грошові кошти в сумі 50303,32 грн., присуджено до стягнення з ТОВ ВКП "Автофургон" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. грошові кошти в сумі 3090,96 грн., присуджено до стягнення з ТОВ "Нерон і Партнери" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. грошові кошти в сумі 4067,87 грн., присуджено до стягнення з ТОВ "Основа" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. грошові кошти в сумі 99 953,66 грн., присуджено до стягнення з ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. грошові кошти в сумі 63 888,46 грн., провадження у справі №910/18250/16 закрито.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ ВКП "Автофургон" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
За результатами апеляційного перегляду справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Станік С.Р. апеляційну скаргу ТОВ ВКП "Автофургон" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 року у справі №910/18250/16 скасовано, справу №910/18250/16 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури ПрАТ "Індбуд".
Скаржником в апеляційній скарзі та в судовому засіданні 18.09.2025 року у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів, зроблено заяву про відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, докази понесення яких та їх розміру останній зобов'язався подати протягом п'яти днів після ухвалення відповідного судового рішення по суті спору.
22.09.2025 року через систему "Електронний суд" скаржником подано клопотання про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 24.09.2025 року прийнято до розгляду клопотання ТОВ ВКП "Автофургон" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/18250/16 про розподіл судових витрат без повідомлення учасників справи та запропоновано учасникам провадження у справі у строк до 29.09.2025 року подати до суду письмові пояснення щодо заяви про вирішення питання про судові витрати або клопотання про зменшення таких витрат.
25.09.2025 року через систему "Електронний суд" від ТОВ "Юфітекс" надійшла заява, в якій останній підтримує клопотання представника скаржника про ухвалення додаткового рішення у справі №910/18250/16 та просить суд стягнути витрати на правову допомогу в повному обсязі з ТОВ "ВБК ВІЗАРД" та ТОВ "Холдингова компанія "Енергомонтажвентиляція" на користь скаржника ТОВ ВКП "Автофургон".
29.09.2025 року через систему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Корольова В.В. надійшли заперечення на клопотання ТОВ ВКП "Автофургон" про ухвалення додаткової постанови у справі №910/18250/16, в яких останній просить суд відмовити ТОВ ВКП "Автофургон" у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а в разі, якщо суд прийде до висновку про можливість стягнення витрат, зменшити витрати на професійну правничу допомогу на користь ТОВ ВКП "Автофургон" на розсуд суду.
Згідно статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши подане скаржником клопотання без повідомлення учасників справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для його часткового задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 19.06.2023 між Адвокатським бюро "Гапоненко Роман і партнери" (Адвокатське бюро) та ТОВ ВКП "Автофургон" (Клієнт) укладено договір №03-28 про надання правової допомоги, за змістом якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати необхідну правову (правничу) допомогу Клієнту.
Згідно пункту 1.2. даного Договору Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову (правничу) допомогу Клієнту, а саме: підготовка клопотань, повідомлень, заяв, заперечень, відповідей, відзиви, скарги в позасудовому та судовому розгляді справ, аналіз документів; участь у судових засіданнях, участь у переговорах.
Пунктом 3.1. Договору визначено розмір гонорару, який Клієнт, сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, встановлюється в сумі 3000,00 грн. за одну годину роботи адвоката, що сплачується Клієнтом протягом п'яти днів після підписання акту наданих послуг.
Окрім того, Адвокатське бюро залучило до надання правової допомоги Адвокатське об'єднання "Гапоненко Роман і партнери" на підставі укладеного між ними Договору №2 про співробітництво від 15.12.2022 року.
19.09.2025 року між Адвокатським бюро "Гапоненко Роман і партнери" та ТОВ ВКП "Автофургон" було підписано акт надання послуг №38, згідно якого у замовника претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Відповідно до вищевказаного акту Адвокатським бюро в особі адвоката Безроди Р.С. були виконані наступні роботи (надані такі послуги):
- гонорар за надання правової допомоги, підготовка апеляційної скарги по справі №910/18250/16 кількістю 6 годин на 18 000,00 грн.;
- аналіз документів та підготовка правової позиції адвокатом Безрода Р.С. кількістю 3 години на 9 000,00 грн.;
- гонорар за надання правової допомоги, підготовка клопотання про повернення відзиву без розгляду кількістю 2 години на 6 000,00 грн.;
- гонорар за надання правової допомоги, підготовка доповнення до апеляційної скарги кількістю 6 годин на 18 000,00 грн.
За даним актом всього витраченого 17 годин часу, загальна вартість робіт (послуг) склала 51 000,00 грн.
Отже, з огляду на наведені докази, понесені ТОВ ВКП "Автофургон" судові витрати на професійну правничу допомогу складають 51 000,00 грн. та, на переконання скаржника, підлягають стягненню з боржника.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 2 статті 126 ГПК України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 ГПК України).
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі №922/928/18, від 30.07.2019 року у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Стосовно вимог ТОВ ВКП "Автофургон" про стягнення з боржника у даній справі витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини товариства з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг клієнту.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Сторона має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою товариства наданих йому послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг товариству не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку боржника, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки товариства в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата товариством послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення товариством та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок боржника.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі №915/237/18, від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі №904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та додані до заяви докази, врахувавши клопотання ТОВ "Юфітекс" та арбітражного керуючого Корольова В.В. щодо клопотання ТОВ ВКП "Автофургон" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/18250/16, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 51 000,00 грн. не є співмірним із: складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Так, судом встановлено, що виконавцем фактично було здійснено підготовку апеляційної скарги, клопотання про повернення відзиву без розгляду, підготовка доповнень до апеляційної скарги та участь адвоката в одному судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що витрати скаржника у розмірі 51 000,00 грн. значно завищені, а відтак не є розумними та виправданими, як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі №910/20852/20, при зменшенні витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція скаржника була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, а Адвокатське бюро надавало правову допомогу протягом всього розгляду справи, окрім того Гапоненко Р.І. є керівником ТОВ ВКП "Автофургон", а тому Адвокатське бюро, керуючим партнером якого також Гапоненко Р.І., було обізнане з усіма фактичним обставинами справи, як наслідок визначені в акті надання послуг роботи на суму 51 000,00 грн., на думку суду, не відповідають та не є співмірним обcягам наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки дана справа не відноситься до категорії складних, а отже не потребувала затрати значного часу та великого обсягу юридичної і технічної роботи під час підготовки відповідних документів.
Окрім наведеного, слід вказати, що згідно акту надання послуг №38 від 19.09.2025 року, адвокатом було виконано роботу з підготовки апеляційної скарги по справі №910/18250/16 вартістю 18 000,00 грн. Однак, апеляційна скарга ТОВ ВКП "Автофургон" складається з 9-ти сторінок: 1-2 сторінка - реквізити учасників; 3-4 сторінка - цитування ухвали суду першої інстанції та норм законодавства; 5-7 сторінка - цитування заперечень скаржника, що були подані до суду першої інстанції, 8-9 сторінка - прохальна частина та додатки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підготовка документу незначної юридичної та технічної роботи, який більшою мірою складається з зазначення реквізитів сторін та цитування, протягом 6 годин є значно завищеною у часі процедурою з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок боржника.
До того ж, доповнення до апеляційної скарги та клопотання про повернення відзиву без розгляду були подані скаржником на власний розсуд та не є обов'язковими. Скаржником не зазначено причин необхідності їх подання або неможливості викладення додаткових обставин в тексті апеляційної скарги.
Суд також враховує, що підготовка правової позиції адвокатом та аналіз документів є частиною роботи з підготовки апеляційної скарги, тому стягнення витрат за вказану послугу є безпідставним та необґрунтованим.
За висновкам колегії суддів, заявлені до стягнення витрати за подвоєні послуги (гонорар за надання правової допомоги) також є штучним створенням апелянтом відповідних витрат задля надмірного збагачення.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що вартість виконаних робіт, зазначених у акті наданих послуг №38 від 19.09.2025 року є завищеною та не відповідає критерію розумності.
За таких обставин, оцінивши витрати ТОВ ВКП "Автофургон" з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на підготовку процесуальних документів по справі, зокрема апеляційної скарги та доповнень до неї, як кваліфікований фахівець, та витраченого часу на участь у справі, керуючись критеріями реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд вважає справедливим та співрозмірним призначення відшкодування ТОВ ВКП "Автофургон" таких витрат у розмірі 4 000,00 грн. шляхом їх стягнення з боржника у справі №910/18250/16 - ПрАТ "Індбуд".
Відповідно до ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, оскільки під час прийняття постанови від 18.09.2025 року Північним апеляційним господарським судом не було вирішено питання про судові витрати, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення клопотання ТОВ ВКП "Автофургон" про ухвалення додатково рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/18250/16 шляхом постановлення додаткової постанови в силу приписів ст. 244 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" про ухвалення додатково рішення у справі №910/18250/16 задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Індбуд" (01033, м.Київ, вул. Льва Толстого, буд. 15-Б, код ЄДРПОУ 18093516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Автофургон" (03150, місто Київ, вул. Предславинська, буд. 30, офіс 15, код ЄДРПОУ 34612238) 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи №910/18250/16 в суді апеляційної інстанції.
3.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
4.Дану постанову вважати невід'ємною частиною постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 року у справі №910/18250/16.
5.Справу повернути до господарського суду міста Києва.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді М.Л. Доманська
С.Р. Станік