вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" вересня 2025 р. Справа№ 910/16543/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 16.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 18.06.2024 (повний текст складено 11.07.2024)
у справі №910/16543/23 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Київський завод "Радар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019"
про стягнення 13 369 913,35 грн та зобов'язання повернути приміщення
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Київський завод "Радар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" про:
- стягнення з відповідача 5744159,72 грн заборгованості з орендної плати, 1 018 144,51 грн пені, 97 436,60 грн 3% річних та 159 393,04 грн інфляційних втрат;
- стягнення з відповідача 2 003 455,12 грн заборгованості з оплати експлуатаційних послуг, 339 253,45 грн пені, 25 514,02 грн 3% річних та 44 768,89 грн інфляційних втрат;
- стягнення з відповідача 2 325 828,00 грн неустойки та 1 611 960,00 грн штрафу за порушення строків повернення майна;
- зобов'язання відповідача звільнити та повернути приміщення позивача, які передані в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 05.07.2019 р. між позивачем та відповідачем, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1917.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна в частині сплати орендної плати, оплати експлуатаційних послуг. Також, враховуючи невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення майна після припинення договору оренди, позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити та повернути приміщення, що є об'єктом оренди за договором оренди нерухомого майна.
У березні 2024 року від позивача надійшла заява про зменшення та збільшення позовних вимог у справі, в якій останній просив суд:
- стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 4619289,87 грн, пеню в розмірі 1 110 048,83 грн, 3% річних у розмірі 164 702,59 грн, інфляційні втрати у розмірі 279 625,16 грн;
- стягнути з відповідача заборгованість з оплати експлуатаційних послуг в розмірі 2 003 455,12 грн, пеню в розмірі 339 253,45 грн., 3% річних в розмірі 25 514,02 грн, інфляційні втрати в розмірі 44 768,89 грн;
- стягнути з відповідача неустойку за користуванням приміщенням після припинення договору оренди у розмірі 6 238 907,78 грн в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України та штраф відповідно до п. 9.7 договору оренди нерухомого майна в розмірі 1 611 960,00 грн;
- зобов'язати відповідача звільнити та повернути приміщення позивача, які передані в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 15.07.2019 р. між позивачем та відповідачем, посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 1917.
У березні 2024 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення експлуатаційних послуг, в якій останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з оплати експлуатаційних послуг в розмірі 1 657 395,60 грн, пеню в розмірі 237 400,81 грн, 3% річних в розмірі 30 980,95 грн та інфляційні втрати в розмірі 59 488,12 грн.
Історія справи, короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.06.2024 у справі № 910/16543/23 позов Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" на користь Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" заборгованість по оренді в розмірі 4 619 289,87 грн, пеню в розмірі 1 110 048,83 грн, 3% річних в розмірі 164 702,59 грн, інфляційні втрати в розмірі 279 625,16 грн, заборгованість по сплаті за експлуатаційні послуги в розмірі 1 027 501,06 грн, пеню в розмірі 237 400,81 грн, 3% річних в розмірі 30 980,95 грн, інфляційні втрати в розмірі 59 488,12 грн, неустойку в розмірі 6 238 907,78 грн, штраф в розмірі 1 611 960,00 грн.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" звільнити та повернути приміщення Акціонерному товариству "Київський завод "Радар", яке передано в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 05.07.2019 р. між Акціонерним товариством "Київський завод "Радар" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" (орендар), посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі № 1917.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявна заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати, а тому позов щодо стягнення заборгованості з орендних платежів є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Щодо заявленої до стягнення вартості експлуатаційних послуг судом встановлено наявність підстав для нарахування такої заборгованості але зважаючи, що обов'язок відповідача відшкодувати експлуатаційні витрати та послуги з утримання майна нерозривно пов'язаний з послугами оренди цього майна, позивачем було нараховано заборгованість з оренди майна за період з червня 2022 року по 04.07.2023 року, в той час як експлуатаційні витрати нараховано додатково за період з 05.07.2023 по 29.02.2024, тобто поза межами строку нарахування орендної плати. За таких обставин, суд зробив висновок, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за експлуатаційні послуги за період з 05.07.2023 по 29.02.2024, в розмірі 629 894,54 грн не підлягають задоволенню.
Крім того судом встановлено, що у договорі сторонами погоджено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання, і розмір таких санкцій відповідає визначеним у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати орендної плати та плати за експлуатаційні послуги, а тому є обґрунтованим позов щодо нарахуванні пені за прострочення сплати орендних платежів та прострочення сплати експлуатаційних послуг. Крім того, судами перевірено нарахування позивачем інфляційних втрат, 3 % річних та пені на заявлені заборгованості та встановлено, що їх виконано вірно.
Також, судом першої інстанції встановлено, що сторонами в договорі передбачено право орендодавця на односторонню відмову від договору/розірвання зазначеного договору достроково в односторонньому порядку, без згоди іншої сторони з підстав невиконання орендарем своїх зобов'язань (наявності простроченої заборгованості орендаря за даним договором, що перевищує 30 календарних днів), що і було здійснено позивачем. Отже, суд першої інстанції зробив висновок, що дія договору була припинена (договір є розірваним в односторонньому порядку) з 04.07.2023 (дата отримання повідомлення №356 від 28.06.2023 відповідачем). Оскільки, матеріали справи не містять доказів повернення майна, а умовами договору сторонами погоджено штраф за порушення строків повернення майна, суд вказав на наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення штрафу за порушення строків повернення майна. Крім того, сторонами у договорі оренди погоджено право орендодавця нарахувати неустойку, згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, за користування майном після припинення договору оренди. Перевіривши розмір нарахованої неустойки судом встановлено, що неустойку нараховано правильно, а тому такі вимоги підлягають задоволенню.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в розмірі 4 619 289,87 грн, пеню в розмірі 1 110 048,83 грн, 3% річних в розмірі 164 702,59 грн, інфляційні втрати в розмірі 279 625,16 грн, заборгованість по сплаті за експлуатаційних послуг в розмірі 1 027 501,06 грн, пеню в розмірі 237 400,81 грн, 3% річних в розмірі 30 980,95 грн та інфляційні втрати в розмірі 59 488,12 грн. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення заборгованості по орендній платі та часткового задоволення позову щодо стягнення вартості експлуатаційних витрат, з нарахуванням на заявлені заборгованості штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.
Водночас, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо зобов'язання відповідача звільнити та повернути приміщення позивачу, а також, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення штрафу та неустойки за порушення строків повернення майна. Суд апеляційної інстанції приймаючи в цій частині нове рішення, зазначив, що орендар не погодився на розірвання договору оренди на вимогу орендодавця, спір про розірвання договору в судовому порядку не розглядався, тому висновок суду першої інстанції про те, що договір є розірваним в односторонньому порядку з 04.07.2023 суперечить вимогам статті 188 ГК України, що регулює порядок розірвання господарських договорів. Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити та повернути приміщення позивача, які передані в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Оскільки, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 238 907,78 грн неустойки та 1 611 960,00 грн штрафу за порушення строків повернення майна є похідною вимогою від вимоги про повернення орендованого майна, у задоволенні якої було відмовлено, отже, у задоволенні стягнення штрафу і неустойки, у зв'язку з неповернення орендованого майна необхідно відмовити.
Постановою Верховного Суду від 20.02.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/16543/23 скасовано.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 в частині зобов'язання ТОВ "ДУ-2019" звільнити та повернути приміщення АТ "Київський завод "Радар", яке передано в строкове користування за договором оренди нерухомого майна, укладеного 05.07.2019 між АТ "Київський завод "Радар" (орендодавець) та ТОВ "ДУ-2019" (орендар), посвідченого Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі № 1917, залишити в силі.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №910/16543/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 238 907,78 грн неустойки та штрафу в розмірі 1 611 960,00 грн за порушення строків повернення майна та розподілу судових витрат у цій частині скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №910/16543/23 в частині стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 4 619 289,87 грн, 1 110 048,83 грн пені, 164 702,59 грн 3% річних, 279 625,16 грн інфляційних втрат, заборгованості по сплаті експлуатаційних послуг в розмірі 1 027 501,06 грн, 237 400,81 грн пені, 30 980,95 грн 3% річних, 59 488,12 грн інфляційних втрат, залишено в силі.
Підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду у справі №910/16543/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 238 907,78 грн неустойки та штрафу в розмірі 1 611 960,00 грн за порушення строків повернення майна та передачі в цій частині справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, стало те, що апеляційним судом фактично не було належним чином, з дотриманням процесуального законодавства, переглянуто рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 6 238 907,78 грн неустойки та 1 611 960,00 грн штрафу за несвоєчасне повернення майна.
Отже, предметом апеляційного перегляду у справі №910/16543/23 є новий перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 за апеляційною скаргою ТОВ "ДУ-2019" в частині позовних вимог про стягнення 6 238 907,78 грн неустойки та 1 611 960,00 грн штрафу після скасування постановою суду касаційної інстанції від 20.02.2025 постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у цій справі.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги, що за приписами частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 18.06.2024 у справі №910/16543/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення 13 369 913,35 грн та зобов'язання повернути приміщення - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник стверджує, що:
- суд задовільнив позовну вимогу про стягнення неустойки з урахуванням та відповідно до заяви про зміну предмету позову від 12.03.2024, в прийнятті якої відмовив ще на стадії підготовчого засідання 23.04.2024 протокольною ухвалою, що є порушенням норм процесуального права та свідчить про неправомірність рішення в цій частині;
- зважаючи на настання для відповідача обставин непереборної сили, що унеможливили виконання ним грошових зобов?язань через неможливість користування орендованими приміщеннями за договором №1917, останній звільняється і від відповідальності за таке невиконання у повному обсязі, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог у даній частині позовної заяви та відсутність належних, достатніх та допустимих правових підстав для їх задоволення.
Також скаржник посилається на положення ч. 3 ст. 551 ЦКУ, якими передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Узагальнені доводи та заперечення проти апеляційної скарги
22.08.2024 через канцелярію суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Заперечуючи проти доводів апелянта стосовно неправомірності рішення суду в частині стягнення з відповідача неустойки та штрафу, позивач посилається на те, що заява про зменшення та збільшення позовних вимог не містить викладення жодних обставин та/або обґрунтування вимог, а змінює виключно розмір сум, що заявлений до стягнення, зокрема за вимогою про стягнення неустойки за порушення строків повернення орендованого приміщення така сума збільшена до 6 238 907 грн 78 коп. Позивач також зазначає, що твердження апелянта про те, що в первісному позові було відсутнє посилання на ч. 2 ст. 785 ЦК України, як підставу для задоволення вимоги про стягнення неустойки, а відповідно задовольняючи вказану вимогу суд фактично розглянув вимогу в прийнятті якої до розгляду відмовив не можуть бути взяті до уваги, оскільки суд при розгляді справи, керуючись принципом "jura novit curia" ("суд знає закони"), виходячи з фактів,установлених під час розгляду справи визначив, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, та застосував вказану норму.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань сторін
Після надходження з Верховного Суду матеріалів судової справи №910/16543/23 відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2021 їх передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Коробенко Г.П., суддів Кравчука Г.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2024 у справі № 910/16543/23 до розгляду на 22.04.2025.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16543/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025, справу №910/16543/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2024 у справі № 910/16543/23, спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), суддів: Сибіга О.М., Кравчука Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.05.2025.
У судовому засіданні оголошено перерву до 17.06.2025.
02.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16543/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025, справу №910/16543/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2024 у справі № 910/16543/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач Сибіга О.М.,Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.07.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019"про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" у справі №910/16543/23. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду справи №910/16543/23 в раніше призначеному судовому засіданні 08.07.2025.
У судовому засіданні 08.07.2025 оголошено перерву до 24.07.2025.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16543/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025, справу №910/16543/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2024 у справі № 910/16543/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Сибіга О.М., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2025.
У судовому засіданні 16.09.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 16.09.2025 з'явились представники сторін, які надали свої пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
05.07.2019 між ПАТ "Київський завод "Радар" (перейменоване в акціонерне товариство "Київський завод "Радар") (орендодавець) та ТОВ "ДУ-2019" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сосновою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1917.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення корпусу №24 (підвал, 1, 2-й поверх), загальною площею 1 985 кв.м., що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 1 (до перейменування - вулиця Тельмана), 1 (Літера А) (далі - орендоване майно).
Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2019, виконаним суб'єктом оціночної діяльності (копія звіту про оцінку майна - додаток 3 до договору) та становить 23 028 000,00 грн без урахування ПДВ (п.1.2 договору).
Майно передається в оренду з метою розміщення: офісу, робочих місць, закладу громадського харчування та іншої господарської діяльності орендаря (п.1.3 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна, який підписується сторонами у строк до тридцяти календарних днів з дати підписання цього договору і стає невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.3.1 договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця.
Орендар зобов'язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності (п.3.2 договору).
Орендна плата (без урахування плати за землю) на базовий місяць оренди становить 244 044,00 грн. з урахуванням ПДВ, в тому числі ПДВ - 40 824,00 грн. (п.3.4 договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяці. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100,0% розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає (п.3.5 договору).
Згідно з п.5.2 договору оренди орендар зобов'язується: своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість експлуатаційних та інших послуг щодо утримання майна згідно з додатками до договору №4 та №5.
Судом встановлено, що відповідач припинив проводити визначені договором оренди платежі з 23.02.2022, внаслідок чого виникла заборгованість.
Позивачем направлено відповідачу претензію вих. №133 від 21.03.2023, в якій останній вимагає від ТОВ "ДУ-2009" сплатити заборгованість з орендної плати в загальній сумі 4 156 676,76 грн. у повному обсязі протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії. У випадку непогашення заборгованості АТ "Київський завод "Радар", відповідно до п.8.4 договору, буде змушене розірвати договір в односторонньому порядку.
У відповідь на претензію №133, відповідач у листі вих. № 27/03-23 від 27.03.2023, просив створити робочу групу для вирішення проблемних питань, посилаючись на скрутне матеріальне становище у період воєнного стану, на відсутність об'єкту цивільного захисту.
AT "Київський завод "Радар" створив комісію та направив ТОВ "ДУ-2019" повідомлення про проведення контролю/обстеження орендованих приміщень вих. № 194 від 12.04.2023, яке було отримане останнім 12.04.2023.
За результатами перевірки було складено акт комісійного обстеження приміщень здійснення контролю за дотриманням умов договору оренди нерухомого майна орендарем ТОВ "ДУ-2019" нежитлових приміщень корпусу №24 по вул. Німецька, 1 від 17.04.2023, яким зафіксовано використання приміщень, задовільний стан орендованих приміщень, а тому підстав для звільнення від нарахування орендних платежів по спірному договору позивачем не встановлено.
Крім того, у вищезазначеному акті зроблені наступні висновки: в порушення умов договорів, встановлено факт передачі орендарем орендованого майна (приміщення) в суборенду без письмової згоди на то власника майна; орендарем проведена реконструкція, перепланування орендованих приміщень, ведуться ремонтно-будівельні роботи з елементами реконструкції без погодження проектно-технічної документації та письмової згоди орендодавця; орендарем самочинно в орендованих приміщеннях підвалу та першого поверху демонтовані мережі водо забезпечення, опалення (батареї, трубопроводи), освітлення; орендарем не укладено договір страхування орендованого майна; орендарем несвоєчасно та не в повному обсязі проводиться оплата оренди, відшкодування експлуатаційних витрат, комунальних платежів.
27.04.2023 позивач направив відповідачу вимогу за вих. №229 в якій просив протягом 10 днів з моменту отримання вимоги погасити заборгованості за договором оренди, яка виникла за період з 23.02.2022 по 31.03.2023 у розмірі 4 666 133,05 грн. Також, повідомлено, що у разі непогашення заборгованості протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги, договір оренди нерухомого майна буде розірвано в односторонньому порядку.
Відповідач у відповіді на вимогу вих. № 09/05-23 від 11.05.2023, зазначив, що відносини, що склались між сторонами договору оренди регулюються в тому числі Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а отже відповідно до Постанови КМУ від 27.05.2022 р. № 634 на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30.09.2022, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях), а тому, за період з 23.02.2022 по 30.09.2023 вимога про сплату заборгованості суперечить імперативним нормам вищезазначених нормативно-правових актів.
Оскільки, відповідач у визначені строки не погасив заборгованість, позивач направив повідомлення вих. № 356 від 28.06.2023 про відмову від договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 (в подальшому - повідомлення №356 від 28.06.2023), яким орендаря було повідомлено про те, що орендовані ТОВ "ДУ-2019" приміщення є приватною власністю AT "Київський завод "Радар", а отже відповідно до ст. 782 ЦК України, у зв'язку з порушенням ТОВ "ДУ-2019" п.п. 5.2., 5.3. умов договору оренди - нерухомого майна, укладеного 05.07.2019, який був посвідчений, Сосновою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 1917, є розірваним з моменту одержання даного повідомлення про відмову від договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019.
Повідомлення №356 від 28.06.2023, яке було отримане відповідачем 04.07.2023, що підтверджується інформацією з трекінгу Укрпошти та рекомендованим повідомленням вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (0100109143663).
У відповідь відповідач направив позивачу заперечення на повідомлення про відмову від договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019, в якому зазначено, що повідомлення є нікчемним в силу того, що Голова правління AT "Київський завод "Радар" повноваженнями на розірвання і укладення значних правочинів не наділена, а повідомлення про односторонню відмову від договору є нікчемним за своєю природою.
Судом першої інстанції враховано, що відповідно до Статуту AT "Київський завод "Радар", затвердженого Наказом ДК "Укроборонпром" №463 від 23.11.2020, Голова Виконавчого органу Товариства здійснює керівництво Товариством та має такі права і повноваження, зокрема: без довіреності діяти від імені Товариства, відповідно до рішень Правління, представляти інтереси Товариства у всіх вітчизняних та іноземних підприємствах, установах і організаціях. Видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками Товариства; Керувати поточними справами Товариства і забезпечувати виконання рішень Загальних зборів Товариства, Наглядової ради Товариства та Правління Товариства; Проводити переговори та вчиняти правочини (укладати договори, угоди та ін.) від імені Товариства в межах, що визначені рішенням Загальних зборів Товариства, Наглядовою радою Товариства, Правлінням Товариства та цим Статутом (п.п. 10.3.11.1-10.3.11.4).
На засіданні Правління AT "Київський завод "Радар", яке відбулося 27.04.2023, зокрема, було розглянуто питання про прострочену заборгованість по договору оренди № 1917 від 05.07.2019 ТОВ "ДУ-2019" та прийнято рішення, що у разі непогашення заборгованості ТОВ "ДУ- 2019" по договору оренди № 1917 від 05.07.2019, протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідної вимоги, розірвати договір оренди № 1917 від 05.07.2019 в односторонньому порядку, шляхом направлення повідомлення про відмову від договору оренди нерухомого майна. Згідно умов укладеного договору оренди забезпечити приймання майна. Якщо заборгованість не буде погашена, майно не повернуто звернутися з відповідним позовом до господарського суду.
Спір у справі виник, у зв?язку з тим, що відповідач не сплачує орендну плату та витрати на експлуатаційні послуги орендованого майна, та відповідно після повідомлення позивача про відмову від договору оренди, у зв??язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором щодо сплати орендної оплати, відповідач не повертає орендоване нерухоме майно.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, врахувавши вказівки Верховного Суду наведені в постанові від 20.02.2025 у даній справі, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вище зазначено судом, предметом апеляційного перегляду у даній справі є новий перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 за апеляційною скаргою ТОВ "ДУ-2019" в частині позовних вимог про стягнення 6 238 907,78 грн неустойки та 1 611 960,00 грн штрафу після скасування постановою суду касаційної інстанції від 20.02.2025 постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у цій справі.
Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з ч. 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Відповідно до п. 2.5 договору у разі припинення або розірвання цього договору, закінчення строку оренди орендар зобов'язаний повернути майно протягом трьох робочих днів. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання майна. Орендодавцем не має право ухилятися від підписання відповідного акту.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, під час первісного розгляду даної справи встановив, що дія договору оренди від 05.07.2019 була припинена (договір є розірваним в односторонньому порядку) 04.07.2023. Суд касаційної інстанції також зазначив, що враховуючи встановлену судом обставину того, що відповідачем не повернуто орендоване майно після припинення дії договору оренди, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу приміщення, які передано у строкове користування за договором оренди.
Так, згідно з п. 9.7 договору за прострочення повернення майна орендодавцеві орендар зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі однієї десятої відсотка вартості майна, зазначеної у розділі 1 договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - також додатково штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 1.2 договору вартість майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2019, виконаним суб'єктом оціночної діяльності (копія звіту про оцінку майна - додаток 3 до договору), та становить 23 028 000,00 грн без урахування ПДВ.
Колегія суддів перевіривши здійснений позивачем розрахунок, дійшла висновку про його правильність. Таким чином, розмір штрафу за порушення строків повернення орендованого майна за договором від 05.07.2019 становить 1 611 960,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України в розмірі 6 238 907,78 грн, колегія суддів зазначає таке.
Матеріали справи свідчать, що при подачі позову позивачем було заявлено, зокрема вимогу про стягнення з ТОВ "ДУ-2019" на користь АТ "Київський завод "Радар" за порушення строків повернення повернення майна неустойку в розмірі 2 325 828,00 грн.
При цьому, дана позовна обгрунтовувалась підставами, передбаченими п. 9.7 договору.
Тобто, позивачем в обгрунтування позовної вимог про стягнення неустойки за порушення строків повернення майна, було застосовано договірну умову за конкретно визначений період (з 08.07.2023 по 16.10.2023), яка згідно долученого до позову розрахунку становила 2 325 828,00 грн.
Надалі, 12.03.2024 позивач, в порядку ст. 46 ГПК України звернувся до суду першої інстанції із двома заявами:
- про зміну предмету позову у справі, в якій позивач просив первісну позовну вимогу про стягнення неустойки за порушення строків повернення майна на підставі п. 9.7 договору, замінити на позовну вимогу про стягнення з ТОВ "ДУ-2019" на користь АТ "Київський завод "Радар" неустойки за користування приміщеннями після припинення договору оренди в розмірі 6 238 907,78 грн, в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України;
- про збільшення зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд, з-поміж іншого стягнути вже збільшену суму неуйстойки в розмірі 6 238 907,78 грн.
Щодо заяви про зміну предмета позову, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі про те, що в даному випадку, разом із зміною предмета позову позивачем фактично змінено і підстави позову, оскільки позивач обгрунтовував змінені позовні вимоги новими підставами, зокрема передбаченими положеннями ч. 2 ст. 785 ЦК України зазначаючи, що дана санкція, а саме неустойка в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю і є позадоговірною санкцією, що застосовується після припинення дії договору оренди. Тоді як при подачі позову санкція була договірною (п. 9.7 договору), а саме такою, що діє та застосовується в період дії договору.
Окрім того, позивачем фактично було змінено і період нарахування такої санкції, зокрема у первісних вимогах договірна неустойка була нарахована за період з 08.07.2023 по 16.10.2023, а у заяві про зміну предмета позову за період з 05.07.2023 по 29.02.2024.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.07.2021 у справі №910/18389/20, суд касаційної інстанції зазначив, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обгрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Врахувавши наведене, в процесі розгляду справи суд першої інстанцї відмовив у прийнятті заяви про зміну предмета позову, про що зазначено в оскаржуваному рішенні.
При цьому, суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення зменшення розміру первісних позовних вимог, яка, в частині збільшення розміру неустойки є похідною від заяви про зміну предмета позову, оскільки містить суму вже збільшеної неуйстоки (6 238 907,78 грн), обгрунтування про стягнення якої зазначені саме у заяві про зміну предмета позову.
Попри зазначене, незважаючи на те, що позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про зміну предмета позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача саме позадоговірної неустойки в розмірі 6 238 907,78 грн, обгрунтовуючи своє рішення в цій частині посиланням на ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Тобто, в даному випадку виникла ситуація, за якої суд першої інстанції, відмовивши у прийнятті заяви позивача про зміну предмета позову, прийняв до розгляду похідну в частині збільшення розміру неустойки заяву про збільшення зменшення розміру позовних вимог, та задовольнив позовні вимоги з урахуванням цих заяв. Такі дії суду першої інстанції колегія суддів вважає суперечливими та непослідовними.
За наведених обставин, суд першої інстанції мав відмовити у прийнятті заяви позивача про збільшення зменшення розміру позовних вимог в частині збільшення розміру неустойки, з тих же підстав, з яких відмовив у прийнятті заяви про зміну предмета позову, що б відповідало вимогам процесуального законодавства.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, за порушення строків повернення майна, здійснений на підставі п. 9.7 договору, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 2 325 828,00 грн неустойки підлягають задоволенню.
Щодо посилань апелянта на наявність обставин непереборної сили, що унеможливили належне виконання ним грошових зобов'язань, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Виходячи з аналізу статті 617 Цивільного кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.
Також Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював, що сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування таких обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не зобов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18). Адже визнання сертифіката Торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
З огляду на вищенаведене, офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається скаржник, лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через настання зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією РФ проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання. Зазначений лист не є офіційним сертифікатом, виданим безпосередньо на ім'я відповідача, який засвідчує форс-мажорні обставини, стосовно виконання умов конкретного договору оренди від 05.07.2019.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які відповідно до умов договору, а також статті 617 ЦК України звільняють його від відповідальності за порушення умов договору оренди від 05.07.2019.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дійшовши наведеного висновку щодо підстав та умов зменшення судом неустойки, що підлягає стягненню за порушення господарського (договірного) зобов'язання за правилами частини третьої статті 551 ЦК України, щодо індивідуальності як у обставинах, якими обумовлені підстави та розмір нарахованої неустойки у відповідних правовідносинах, так і у обставинах, якими обґрунтовується та обумовлюється зменшення штрафних санкцій у цих правовідносинах, відповідно, відсутність єдиних критеріїв при вирішенні питання щодо підстав і міри зменшення неустойки, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, врахувавши вказівки Верховного Суду, наведені в постанові від 20.02.2025, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині стягнення 3 913 079,78 грн неустойки.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/16543/23 скасувати в частині стягнення 3 913 079,78 грн неустойки.
В решті рішення Господарського суду суду міста Києва від 18.06.2024 у справі №910/16543/23 залишити без змін.
Викласти п. 2 резолютивної частини рішення у такій редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" на користь Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" заборгованість по оренді в розмірі 4 619 289 (чотири мільйони шістсот дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн 87 коп., пеню в розмірі 1 110 048 (один мільйон сто десять тисяч сорок вісім) грн 83 коп., 3% річних в розмірі 164 702 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот дві) грн 59 коп., інфляційні втрати в розмірі 279 625 (двісті сімдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн 16 коп., заборгованість по сплаті за експлуатаційні послуги в розмірі 1 027 501 (один мільйон двадцять сім тисяч п'ятсот одна) грн 06 коп., пеню в розмірі 237 400 (двісті тридцять сім тисяч чотириста) грн 81 коп., 3% річних в розмірі 30 980 (тридцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн 95 коп., інфляційні втрати в розмірі 59 488 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 12 коп., неустойку в розмірі 2 325 828 (два мільйона триста двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 00 коп., штраф в розмірі 1 611 960 (один мільйон шістсот одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп. та 167 919 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн 06 коп. судового збору."
Стягнути з Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 89 072 (вісімдесят дев'ять тисяч сімдесят дві) грн 68 коп.
Матеріали справи №910/16543/23 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з участю судді Сибіги О.М. у нараді та конференції у Верховному Суді з 25.09.2025 по 26.09.2025, повний текст постанови складено та підписано 29.09.2025
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
О.М. Сибіга