Справа №345/4102/25
Провадження № 2/345/1873/2025
01.10.2025 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Гапоненка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Баран В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
що Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до суду із вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.09.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено договір № 507781-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». 21.09.2024 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 507781-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони позивачем направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8667 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено. Відповідно до п. 1 договору кредиту позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 13 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом, у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 відсоток за кожен день користування кредитом. Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу грошові кошти в сумі 13 000 грн. шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, а тому станом на 22.06.2025 у нього утворилась заборгованість за договором № 507781-КС-003 про надання кредиту в розмірі 25392,18 грн., та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8233,46 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 11196,88 грн.; суми заборгованості по штрафам - 5651,84 грн.; суми прострочених платежів за комісією -310,00 грн.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано у АТ КБ «УНІВЕРСАЛ БАНК» письмові докази, що становлять банківську таємницю.
15.08.2025 до суду надійшла витребувана інформація.
Представник позивача у прохальній частині позовної заяви вказав, що не заперечує щодо розгляду справи за його відсутності та заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги визнає частково в сумі прострочених платежів по тілу кредиту 8233,46 грн., сумі прострочених платежів по процентах 11196,88 грн., в сумі прострочених платежів за комісією -310,00 грн. Просить розгляд справи здійснювати без його участі.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перед заповненням заявки та до укладання договору самостійно ознайомився з інформацією про умови кредитування, розміщеній на сайті позивача, після чого заповнив заявку, тим самим зареєструвавшись в ІТС та створивши Особистий кабінет (після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна Особистого кабінету, тобто за номером мобільного телефону, зазначеного відповідачем і одноразового ідентифікатора), доступ до якого присутній лише у споживача, а не кредитодавця.
Матеріалами справи підтверджується, що 21.09.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено договір № 507781-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Позивачем направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту. 21.09.2024 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 507781-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони позивачем направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8667 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено та відправлено.
Таким чином, 21.09.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем було укладено договір № 507781-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2.1 договору кредиту позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 13 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом, у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 відсоток за кожен день користування кредитом.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу грошові кошти в сумі 13 000 грн. шляхом перерахування на її банківську картку № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується випискою АТ КБ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за період 21.09.2024 - 08.03.2025.
На підтвердження укладення договору позивачем надано візуальну послідовність укладення цього договору, з якої встановлено, що клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , зайшов в особистий кабінет на сайті https://my.bizpozyka.com, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 507781-КС-003 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 507781-КС-003 на загальну суму 12170,00 грн.
Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 22.06.2025 становить 25392,18 грн., та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8233,46 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 11196,88 грн.; суми заборгованості по штрафам - 5651,84 грн.; суми прострочених платежів за комісією -310,00 грн.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом вказаних статей нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних або інший розмір процентів входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
А отже, встановлено, що неустойка (штраф, пеня) сплата яких передбачена договором, нараховані позивачем під час дії в Україні воєнного стану.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по штрафам за договором № 507781-КС-003 від 21.09.2024 у розмірі 5651,84 грн., суперечать вимогам закону та задоволенню не підлягають.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не був позбавлений можливості надати власний розрахунок із відповідними доказами, проте жодних доказів на спростування вимог позивача не надав.
Враховуючи доведеність наявними в справі належними та допустимими доказами факту укладення із відповідачем кредитного договору та отримання кредиту, беручи до уваги факт неналежного виконання останнім обов'язків по поверненню суми кредиту та процентів, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією від 11.07.2025 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1989,27 грн.
19740,34 грн х 100 / 25392,18 грн = 77,74% (розмір задоволених позовних вимог);
2422,40 грн х 77,74%/100 = 1883,17 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 549, 626, 628, 1048, 1050, 1054 ЦК України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договором № 507781-КС-003 від 21.09.2024, що становить 19740,34 грн., та складається з: : суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8233,46 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 11196,88 грн.; суми прострочених платежів за комісією -310,00 грн.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір в сумі 1883,17 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Головуючий: