Справа №161/7405/25
Провадження №2/155/679/25
(заочне)
02.10.2025 м.Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судового засідання Федонюк О.М.. розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в інтересах якого діє Поляков Олексій Володимирович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
28 липня 2025 року до Горохівського районного суду Волинської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в інтересах якого діє Поляков Олексій Володимирович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовує тим, що 20.01.2024 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-11007669 в формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого, ТОВ «Качай Гроші» надало позичальнику кредит в сумі 7000 грн. Всупереч умов Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, що створило заборгованість у розмірі 20936,71 грн., яка складається з наступного: 6370,47 грн. - заборгованість по кредиту; 14566,24 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
22.01.2024 року ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу № 22-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Качай Гроші» передає (відступає) ТОВ «Макс Кредит» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Макс Кредит» приймає належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-11007669 від 20.01.2024 року.
16.08.2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 року ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20936,71 грн
На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 20936,71 грн згідно кредитного договору №00-11007669 від 20.01.2024 року та понесені судові витрати по справі, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Ухвалою від 29 липня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, у позовній заяві просять розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, вказує, що не заперечує щодо постановлення заочного рішення.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, зокрема рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було вручені особисто ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило, відзив на позов не подав.
За час судового розгляду справи від сторін будь-які додаткові заяви (клопотання) до суду не надходили.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 20.01.2024 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-11007669 в формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого, ТОВ «Качай Гроші» надало позичальнику кредит в сумі 7000 грн. строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 2,47 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та денною процентною ставкою 2,5 % (а.с.13-17).
Відповідно до п.1.5 кредитного договору, за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 10,00 % від суми кредиту, що складає 700,00 грн.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» №204/09 від 09.09.2024 року про проведення транзакції у сумі 7000 грн 20.01.2024 року на картковий рахунок відповідача, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Качай гроші». Отже, ТОВ «Качай гроші» виконало умови кредитного договору (а.с.27).
Також, факт належності ОСОБА_1 карткового рахунку, на який здійснювався грошовий переказ за кредитним договором, а також зарахування кредитних коштів підтверджується інформаційним листом АТ «АКЦЕНТ-БАНК», платіжною інструкцією та випискою по особовому рахунку відповідача, які були надані на виконання ухвали Горохівського районного суду Волинської області про витребування доказів.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання перед ТОВ «Качай Гроші» за Договором кредитної лінії №00-11007669 від 20.01.2024 року щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості проведеного ТОВ «Макс Кредит» станом на 16.08.2024 року загальна заборгованість відповідача становить 20936,71 грн, яка складається з 5670,47 - заборгованість за основним зобов'язанням, 14566,24 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 700,00 грн заборгованість за нарахованими комісіями (а.с. 36, 37).
22.01.2024 року ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу №22-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Качай Гроші» передає (відступає) ТОВ «Макс Кредит» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Макс Кредит» приймає належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-11007669 від 20.01.2024 року в сумі 8218,70 грн.
16.08.2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 року ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 20963,71 грн.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Аналізуючи наведені договори, суд доходить висновку, що надані позивачем копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Договори факторингу відносяться до оспорюваних договорів.
Відповідач не оспорював жодного договору факторингу, за якими переходило до інших осіб право грошової вимоги за кредитним договором, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України ці правочини є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і вони не визнані судом недійсними.
Щодо заявленої до стягнення позивачем суми заборгованості, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України, визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч.4, 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено договір, за умовами якого останній отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений безпосередньо ним.
Договір від 20 січня 2024 року було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Отже, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір кредитної лінії №00-11007669 від 20 січня 2024 року прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що договір кредитної лінії №00-11007669 від 20 січня 2024 року був підписаний позичальником ОСОБА_1 .
На підставі цього договору відповідач отримав кредит в сумі 7000 грн., однак його, як і проценти за користування ним (кредитом), у встановлений договором строк не повернув, порушив взяті на себе зобов'язання у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість.
Розмір заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.
Таким чином, суд всебічно, повно, об'єктивно розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов є таким що підлягає до задоволення.
Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Окрім того, позивач заявив до стягнення 7 000 витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги №2211/Е від 22.11.2024, додаткову угоду №5 від 22.11.2024, акт прийому-передачі наданих послуг від 22.11.2024. Такі витрати складаються з сум: складання позовної заяви - 5 000 грн. (2 години), вивчення матеріалів справи - 1 000 грн (2 години), підготовка адвокатського запиту - 500 грн (1 година), підготовка та подача клопотання - 500 грн. (1 година).
За п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст.137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, малозначність справи, здійснення судового розгляду за правилами спрощеного провадження, типовість спірних правовідносин, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн правової допомоги.
Керуючись ст.ст.12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст.509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в інтересах якого діє Поляков Олексій Володимирович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором №00-11007669 від 20.01.2024 року, що становить 20936 (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) гривень 71 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору в 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», (місцезнаходження: місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005; код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення в повному обсязі складено 02.10.2025 року.
Cуддя Горохівського районного суду
Волинської області Д.Т.Санакоєв