Справа № 128/2681/25
Провадження № 33/801/904/2025
Категорія: 149
Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.
Доповідач: Береговий О. Ю.
02 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 29 липня 2025 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №386667 від 09 липня 2025 року, цього ж дня о 22:45 год. по вул. Соборній у с. Степанівка Вінницької області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Orion», д.н.з. НОМЕР_1 , не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки він його не отримував, повторно протягом року відповідно до постанови ЕНА №2965888 від 02 вересня 2024 року, чим порушив п. 2.1.а. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 29 липня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн, в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану постанову винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, справу - закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи доводи скарги, ОСОБА_1 вказує на недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Окрім того, вказує, що суд, розглянувши справу за його відсутності позбавив його права на справедливий і публічний розгляд його справи. При цьому вказує, що судова повістка ним отримана 26 липня 2025 року, тоді як розгляд справи був призначений на 29 липня 2025 року, тому судом було порушене його право на підготовку захисту.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки оскаржувану постанову отримав 09 серпня 2025 року.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, слід зазначити таке.
Згідно зі ст. 294 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова Вінницького районного суду Вінницької області від 29 липня 2025 року розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її копія того ж дня направлена ОСОБА_1 за адресою місця його проживання, що підтверджується відповідним супровідним листом суду від 29 липня 2025 року. Рекомендоване повідомлення про вручення судового поштового відправлення ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутнє.
Як стверджує скаржник, ним копія постанови суду отримана 09 серпня 2025 року. Апеляційна скарга на вказану постанову подана скаржником засобами поштового зв'язку 15 серпня 2025 року згідно відтиску штемпеля поштового відправлення.
Будь-яких інших відомостей, зокрема, щодо дати отримання оскаржуваної постанови суду, матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, тому такий строк слід поновити.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, враховуючи те, що скаржник дійсно не був присутній в судовому засіданні, в якому було винесено оскаржуване судове рішення, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.1а Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом установлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №386667 від 09 липня 2025 року, цього ж дня о 22:45 год. по вул. Соборній у с. Степанівка Вінницької області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Orion», д.н.з. НОМЕР_1 , не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки він його не отримував, повторно протягом року, відповідно до постанови ЕНА №2965888 від 02 вересня 2024 року, чим порушив п. 2.1.а. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Даний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
За змістом ч. 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 підписав його. Будь-яких зауважень щодо їх змісту чи клопотань останній не заявляв. Права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП йому були роз'яснені.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 2 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» регламентовано, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до пункту 2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У рішенні ЄСПЛ від 25 березня 2021 року по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме:
-керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП);
-керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП);
-керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Як слідує із матеріалів справи, зокрема довідки ст. інспектора САП ВВГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Рубанської В. В. від 10 липня 2025 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року, а саме 02 вересня 2024 року, працівниками поліції винесено постанову про накладення стягнення у виді штрафу, в сумі 3400,00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом.
Електронний примірник постанови серії ЕНА №296588 від 02 вересня 2024 року за якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП долучено до матеріалів справи.
Відомості про те, що вказана постанова скасована - відсутні.
Крім того з технічних записів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що вказані обставини під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнав та не заперечував.
Відтак ОСОБА_1 достеменно було відомо як про наявність постанови ЕНА №2965888 від 02 вересня 2024 року так і про відсутність відповідної категорії на право керування вказаним транспортним засобом.
Таким чином, раніше, 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто повторно протягом року вчинив порушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні не заслуговують на увагу та спростовуються вищезазначеними доказами, які оцінені судом.
Твердження скаржника про порушення його права на підготовку захисту через недостатність брак часу внаслідок отримання судової повістки про розгляд справи судом першої інстанції 26 липня 2025 року є неспроможними.
Як дійсно слідує з трекінгу поштового відправлення судову повістку про розгляд справи, призначеної на 29 липня 2025 року, скаржник отримав 26 липня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Тобто судова повістка про виклик до суду ОСОБА_1 була вручена своєчасно із дотриманням вимог чинного законодавства.
Крім того, ч. 2 ст. 268 КУпАП закріплено перелік справ, у яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Справи про притягнення особи до відповідальності за ч. 5 ст. 126 до цього переліку не входять.
Між тим, скаржник не навів переконливих доводів, яким чином його неявка до суду першої інстанції вплинула на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, зокрема на повноту з'ясування судом попередньої інстанції фактичних обставин справи.
До того ж, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження рішення суду, процесуальні права ОСОБА_1 поновлені шляхом звернення до апеляційного суду і під час апеляційного розгляду судом безпосередньо перевірені докази, якими обґрунтовані обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Інші доводи апеляційної скарги носять формальний характер та на увагу не заслуговують.
При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Врахувавши вказані обставини суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим.
Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено.
З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 29 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 29 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О. Ю. Береговий