Справа №504/2570/19
Провадження №2/504/146/25
Доброславський районний суд Одеської області
30.06.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
за участі: секретаря - Ориник М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, цивільну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої отриманням без належній на те правової підстави грошових коштів, -
31.07.2019 до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої отриманням без належній на те правової підстави грошових коштів.
09.10.2019 суддею Комінтернівського районного суду Одеської області Добровим П.В. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
25.12.2024 у зв'язку із відстороненням судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя, повторним автоматизованим розподілом судової справи визначено суддю Барвенка В.К. суддею по справі.
27.12.2024 суддею Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К. прийнято до свого провадження справу та призначено розгляд.
Позивач та відповідач сповіщені про дату, час та місце проведення судового засідання, не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Справу розглянуто у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов до наступного висновку:
Судом встановлено, що 06.01.2015 Відповідач наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 №3 зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду номера обслуги 2ї гаубичної- самохідної - артилерійської батр. 1-го гаубичного самохідного-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.
Під час проходження військової служби Відповідач 19.01.2015 року самовільно залишив частину, що підтверджується матеріалами службового розслідування, та про що повідомлено органи досудового розслідування та на даний час ведеться досудове слідство.
Такі дії Відповідача призвели до нанесення шкоди Позивачеві відповідно до наступного:
При проведені Південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внугрішнього аудиту (фінансового та відповідності) фінансово-господарської діяльності військової частини польова пошта НОМЕР_2 за період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2017 року, згідно складеного звіту від 10 квітня 2018 року № 234/3/2/30/аз було виявлено переплату грошового забезпечення Відповідачеві з дати самовільного залишення військової частини в сумі 3274грн. (три тисячі двісті сімдесят чотири грн.).
Відповідачеві було нараховано грошове забезпечення в сумі 3274грн. Підтверджується витягом з роздавальної відомості за лютий 2015 року та реєстром на виплату грошового забезпечення завіреним банківською установою та виплачено на картковий рахунок в ПАТ «Приватбанк». (підтверджується реєстром на виплату грошового забезпечення завіреною банківською установою).
Дана переплата відбулася внаслідок дій відповідача, які мають ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті.
Згідно із положенням частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС - є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією
та законами України.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; а ч.4 ст.19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
З вимог чинного Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу проходження публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19).
Проходження публічної служби, відповідно, і військової служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.
Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) зроблено висновок, що «у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18 та від 12 грудня 2018 року в справі № 14-481цс18 і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається».
Відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця.
Позов пред'явлено військовою частиною до фізичної особи про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби, а саме внаслідок ухилення останнього від проходження військової служби.
Викладене свідчить про те, що між сторонами по справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній на час пред'явлення позову та розгляду справи судом першої інстанції суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з тим, що поданий позов пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Порядок повернення судового збору встановлюється законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи висновок суду про закриття провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, то заява представника позивача в частині вимог про повернення сплаченого судового збору підставна та підлягає до задоволення. А тому, позивачу слід повернути сплачений судовий збір в розмірі 1762 грн.
Керуючись ст. 255, 256 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд, -
Провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої отриманням без належній на те правової підстави грошових коштів, - закрити.
Повернути з державного бюджету на користь військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1762 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів від дня її проголошення.
Суддя В. К. Барвенко