Провадження № 3/742/1403/25
Єдиний унікальний № 742/4922/25
02 жовтня 2025 року м.Прилуки
в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,
при секретарі Сірій І.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з даних протоколу - інформація про місце роботи відсутня, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП -
за участі особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
04.09.2025 р., о 23 год. 01 хв., в м. Прилуки по вул. Вокзальна 37, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Део-Ланос» /д.н.з. НОМЕР_1 / з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів.
Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом та усвідомлену відмову на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу або у закладі охорони здоров'я, оскільки не вбачав для цього правових підстав.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В силу положень ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
З досліджених в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 443824 та відеозапису з портативного відео-реєстратора встановлено, що о 23 год. 01 хв., в м. Прилуки по вул. Вокзальна 37, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Део-Ланос» /д.н.з. НОМЕР_1 /.
Відтак, суд вважає доведеним факт виконання ОСОБА_1 функцій водія, тобто останній є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Проаналізувавши обставини відмови водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд приходить до наступного висновку.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд на стан сп'яніння.
Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП, що тягне за собою адміністративну відповідальність, про що складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп'яніння.
Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.
Суд особливо звертає увагу на відеозапис з відео-реєстратора поліцейського, що є засобом об'єктивного контролю, оскільки не залежить від суб'єктивного сприйняття кожного з учасників події, і є достатнім доказом для прийняття несуперечливого рішення по справі.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього було виявлено чітко виражені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не заперечуючи запах алкоголю, в інший спосіб інтерпретував його походження, а саме - стверджуючи про вживання ним ліків на спиртовмісній основі, що з урахуванням його подальшої поведінки вказує на спробу уникнення відповідальності.
При цьому суд підкреслює, що визначення ознак сп'яніння, відповідно до Інструкції, є прерогативою саме поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України, при цьому вказана Інструкція не зобов'язує визначати саме три ознаки алкогольного сп'яніння, а тому за об'єктивної неможливості на стадії судового розгляду справи перевірити відсутність чи наявність запаху алкоголю з порожнини рота водія, суд приходить до переконання про достатність інших об'єктивних ознак алкогольного сп'яніння для висновку, що інспектором поліції було правомірно запропоновано водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу.
Натомість останній відмовився, що підтверджується Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів /а.с.4/.
Відповідно до п.7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Отримавши відмову водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу інспектор поліції, з дотриманням положень п.7 Інструкції, підставно запропонував водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, натомість, останній також відмовився.
Тобто, ОСОБА_1 , незважаючи на детальне роз'яснення працівником поліції правових наслідків його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у вигляді складання протоколу про адміністративне правопорушення, усвідомлено та послідовно відмовлялась виконувати вимоги п.2.5 ПДР, що підтверджується долученим до протоколу відеозаписом.
Наданим відеозаписом в достатній мірі підтверджені обставини викладені в протоколі, а також виконання працівниками поліції вимог Інструкції, КУпАП при його складанні та дотримання процедури виявлення у водія ознак сп'яніння, що за наявності відмови водія у проходженні огляду утворюють об'єктивну сторону інкриміновано правопорушення, та є об'єктивним доказом, який не залежить від особистого сприйняття певних подій, а тому передає перебіг подій в об'єктивній реальності.
Про існування будь-яких об'єктивних причин, які б перешкоджали пройти медичний огляд на вимогу працівників поліції перед складанням протоколу, водій не повідомляв.
Отже, ОСОБА_1 , маючи об'єктивну можливість спростувати обґрунтовану підозру працівника поліції щодо наявності в нього реальних ознак алкогольного сп'яніння шляхом проходження відповідного огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу або ж у медичному закладі, без жодних переконливих пояснень відмовилась від проходження такого огляду, що власне і становить об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, інспектором поліції було надано можливість ОСОБА_1 подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Натомість останній від надання пояснень, підпису та отримання протоколу про адміністративне правопорушення відмовився.
Суд, проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, приходить до переконання, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.5 ПДР України, скоїв правопорушення, що передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є об'єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Вищезазначені письмові докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Суд неодноразово звертав увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
В даному випадку протокол складено не за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а за відмову від проходження огляду, що є окремим складом адміністративного правопорушення, що й стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником патрульної поліції, яким були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Тобто, відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій у стані алкогольного сп'яніння, і пояснення про відсутність ознак сп'яніння, не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності. Таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Більше того, виходячи зі змісту п.2.5 ПДР та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» саме на водія покладається безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння. Тобто, висловлення водієм будь-яких умов для проходження відповідного огляду не допускається та є автоматичним не виконанням вимог п.2.5 ПДР.
Суд вважає, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння.
В протилежному випадку, в разі толерування судами поведінки водіїв щодо безпідставної відмови від проведення оглядів може призвести до підриву авторитету судової влади у суспільстві та сприятиме уникненню від відповідальності.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП визначено, що суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які пом'якшують, чи обтяжують відповідальність у справі не встановлено. Підстав для звільнення від адміністративної відповідальності суд не вбачає.
З урахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особи порушника, відношення до скоєного адміністративного правопорушення, що полягало у запереченні його вчинення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції статті.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 605,60 грн, оскільки матеріали справи не містять будь-яких інших даних про те, що особа звільнена від сплати судового збору надано не було.
Керуючись ст.ст.23, 33,40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В.Г. Павлов