Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2910/24
номер провадження 2/695/367/25
01 жовтня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Сизька Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно за набувальною давністю, -
ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно за набувальною давністю.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належав житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_4 належало 5/8 частин вказаної садиби, ОСОБА_1 - 1/8 частина, ОСОБА_2 - 1/8 частина, ОСОБА_3 - 1/8 частина садиби. Належні ОСОБА_4 5/8 частин вказаної садиби були набуті на підставі Договору купівлі-продажу від 03.11.1981, реєстр.№ 3501, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської державної нотаріальної контори та на підставі Рішення Золотоніського районного народного суду від 23.10.1985р. № 2-388/1985 в порядку спадкування за ОСОБА_5 . Належна ОСОБА_1 1/8 частина вказаної садиби була набута на підставі Рішення Золотоніського районного народного суду від 23.10.1985р. № 2-388/1985 в порядку спадкування за ОСОБА_5 . Належна ОСОБА_2 1/8 частина вказаної садиби була набута на підставі Рішення Золотоніського районного народного суду від 23.10.1985р. № 2-388/1985 в порядку спадкування за ОСОБА_5 . Належна ОСОБА_3 1/8 частина вказаної садиби була набута на підставі Рішення Золотоніського районного народного суду від 23.10.1985р. № 2-388/1985 в порядку спадкування за ОСОБА_5 .
Частини співвласників у вказаному будинковолодінні реально не розподілені, окремі квартири та навіть входи в частини співвласників не влаштовані, кімнати є прохідними, окремі кухні та санвузли не влаштовані. Зазначений будинок має прохідні приміщення, спільну електромережу, спільну систему опалення, водогону та каналізації.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодного дня не проживали в вищевказаному будинковолодінні (ні до оформлення свого права власності, ні після цього) та після смерті свого батька продовжили своє проживання на території РФ.
Позивач наполягає, що якби належні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частини будинковолодіння ніхто не утримував, не робив поточні та капітальні ремонти в них, не опалював їх в холодні пори року, не сплачував комунальні платежі, то в результаті цього ці частини будинковолодіння прийшли б у занедбаний стан та почали руйнуватися.
Оскільки це було неприпустимим для ОСОБА_4 і погіршило б стан належних їй 5/8 частин будинковолодіння, остання, починаючи з травня 1984 року відкрито заволоділа всім будинковолодінням, відкрито і безперервно користувалася ним, утримувати весь будинок в цілому.
Після смерті свого батька, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відчужили свої частки на користь ОСОБА_4 шляхом отримання компенсації за свої частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 1750.00 рублів кожен.
Проте ОСОБА_4 даний факт юридично не оформила, не добилась укладення відповідного нотаріально посвідченого правочину та право власності за собою на їхні частини не зареєструвала. ОСОБА_4 разом зі своїм сином ОСОБА_1 здійснювали належне, систематичне та постійне утримання всього будинку, неодноразово проводили капітальні та поточні ремонти, зокрема провели заміну вікон, міжкімнатних дверей, покрівлі даху, провели заміну труб в системі каналізації, встановили газовий котел і бойлер, і т.д. Крім того утримували в належному стані надвірні споруди, також проводили в них ремонти, здійснювали благоустрій присадибної земельної ділянки, у тому числі заклали сад із пложових дерев. Також ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , разом з своєю сім'єю, були споживачами комунальних послуг по АДРЕСА_1 , що вбачається з квитанцій та рахунків, які надають обслуговуючі організації такі як: КП «Міський водоканал», ТОВ «Черкасиенергозбут», ТОВ «Чекрасигаз збут», по яким добросовісно сплачуються кошти за увесь будинок, а не лише за юридично закріплену за ними частину. Проживши у вказаному будинковолодінні майже 40 років та привівши у гарний стан разом зі своїм сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла у віці 84 років, про що Золотніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 676.
08.04.2024 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 887. До складу спадщини увійшли 5/8 частки житлового будинку номер АДРЕСА_1 , які належали за життя його матері ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та постійно проживає з березня 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджує довідкою голови квартального комітету № 157 від 25.04.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , але не зареєстрований. Спільно із ним проживає його сім'я: дружина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Тобто з березня 2014 року ОСОБА_1 разом зі своєю матір'ю як повноправний співвласник безперервно та відкрито користувався всім будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та вклав в нього чимало коштів, сил та енергії.
За таких обставин та з метою належного оформлення права власності на садибу ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали суду від 06.08.2024 року вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження та призначено дату підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 16.01.2025 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сизько Д.Б. у судовому засіданні повністю підтримали позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві, та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання жодного разу не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись судом належним чином.
Суд, враховуючи думку сторони позивача та систематичні неявки відповідачів, проводить судовий розгляд без їх участі.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що із серпня 2012 року він проживає по сусідству з позивачем, знав і ОСОБА_13 , яка ще з 90-х років жила по сусідству з його дідом, де наразі проживає свідок. До 2012 року ОСОБА_4 проживала сама, у 2014 році з нею постійно почав проживати позивач із сім'єю. Будинок не розділений, має один вхід, один двір, один город. Інші особи крім ОСОБА_4 там не проживали. Коли переїхав ОСОБА_1 , то почав доглядати за садибою він. Виконував необхідні ремонтні роботи, утеплив будинок, поміняв вікна на пластикові, огородив новим парканом. Догляд здійснювався за всією садибою.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні повідомила, що поряд із садибою ОСОБА_15 проживала її мама, сама свідок живе через квартал. Часто бачились, спілкувались, бо свідок часто приходила до своєї мами. ОСОБА_4 свідок пам'ятає ще зі школи (закінчила школу у 1971 році). Вони тоді жили з чоловіком, який вже давно помер. Будинок має один вхід, не розділений на частки, , двір не поділений, все для одного хазяїна. До того як ОСОБА_16 переїхав, то ОСОБА_17 після смерті чоловіка ніхто не жив. Позивач переїхав у 2014 році разом із сім'єю. І тоді будинок не був розділений, всі жили разом. Були замінені вікна, побудований сарайчик, шпалери переклеєні, добудований санвузол, новий паркан. А після смерті ОСОБА_18 там жив ОСОБА_1 із сім'єю.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомила суду, що знає позивача та його маму давно. Спочатку ОСОБА_4 десь із 1983 року жила з чоловіком до його смерті у 1984 році. Коли ОСОБА_20 навчався у школі, то проживав з матір'ю, потім навчався в інституті, жив окремо. Близько у 2014 році він приїхав жити до матері. Будинок має один вхід, двір не розділений.
Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що знав ОСОБА_22 з 1883-1984 років, з позивачем знайомий із 90-х років. Вони межують городами. Спочатку всім будинком і двором користувалась ОСОБА_4 , а з 2014 року - ОСОБА_20 , який утримував та робив ремонти в будинку. Будинок не розділений, має один вхід. Крім ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про інших жильців свідку не відомо. Останні роки у будинку зроблені значні поліпшення: замінені вікна, покладена тротуарна плитка, поміняний паркан.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила, що з 2001 року проживає у м. Золотоноша, знайома з Балацькою т. Галею, яка приходила до них у гості та допомагали глядіти дитину. Свідку відомо лише про одного її сина ОСОБА_24 , який у 2014 році переїхав із сім'єю проживати до неї. ОСОБА_25 , поміняв паркан, вікна поміняв, все робив як господар. Про те, що в ОСОБА_18 є інші діти - сини чоловіка, свідку не відомо, бо вони ніколи не приїздили до них. Будинок не розділений, є лише один вхід. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 утримували і робили ремонти у всьому будинку, утеплили також весь будинок. Двір також не розділений.
Суд, заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.
При цьому суд виходить з наступних підстав.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Як вбачається з довідки від 06.07.2015 р. № 7127000243 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та постійно проживає з березня 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт також підтверджується довідкою голови квартального комітету № 157 від 25.04.2024, яка вказує на те, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , але не зареєстрований. Спільно з ним проживає його сім'я: дружина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16.08.2023 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у віці 84 років, про що Золотніським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 676.
08.04.2024 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 887. До складу спадщини увійшли 5/8 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , які належали за життя його матері ОСОБА_4 (Копія свідоцтва про право на спадщину за законом НТЕ 197949 від 08.04.2024 та копія Витягу з ДРРП № 373285642 від 08.04.2024 додані до матеріалів справи).
Відповідно до рішення Золотоніського районного народного суду Черкаської області від 23.10.1985 року у справі № 2-388/1985 за ОСОБА_4 і її неповнолітнім сином ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частину будинку, що захишився після смерті балацького ОСОБА_26 , розміщеного у АДРЕСА_2 , та за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано право влсності по 1/8 частині кожному цього ж будинку.
Після смерті свого батька, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відчужили свої частки на користь ОСОБА_4 шляхом отримання компенсації за свої частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 1750.00 рублів кожен.
У судовому засіданні встановлено, що за час проживання разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 . ОСОБА_1 значно поліпшив стан майна, в якому проживає, а саме:
- в жовтні 2015 року були замінені вікна в будинку на суму 9 549,00 грн.(копії договору поставки № 85-259 від 03.10.2015 та квитанцій до прибуткових касових ордерів додані до матеріалів справи);
- в листопаді 2021 року були замінені вхідні та міжкімнатні двері на суму 34 500,00 грн. (копії договору купівлі-продажу від 01.11.2021 та видаткової накладної № 5 від 14.11.2021 додані до матеріалів справи);
- у серпні 2022 року замінено сітку паркану на суму 13 220,00 грн. (копія товарного чеку від 03.08.2022 додана до матеріалів справи);
- в лютому 2024 року придбано будівельних матеріалів на суму 48 600,00 грн. для проведення будівельних робіт на території цієї садиби (копія видаткової накладної № АД00000747 від 09.02.2024 додана до матеріалів справи);
- в березні 2024 року була придбана тротуарна плитка на суму 18 860,00 грн., яка була укладена в дворі будинковолодіння (копія видаткової накладної № 8 від 15.03.2024 додана до матеріалів справи);
- в квітні 2024 року КП «ЧООБТІ» було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу за адресою АДРЕСА_1 (копія технічного паспорта № ТІ01:7212-1088-2254-5786 від 02.04.2024 додана до матеріалів справи).
Згідно з показаннями свідків ОСОБА_1 з 2014 року вільно, відкрито та безперервно користується цілим будинком, без виділення будь-яких часток, утримує весь будинок, опалює цілий будинок у холодну пору року.
Таким чином встановлено, що з березня 2014 року ОСОБА_1 разом з своєю матір'ю як повноправний співвласник безперервно та відкрито користувався всім будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , та здійснював його поліпшення.
Нормами ст. 12 та ст. 13 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з нормами ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" №5 від 07.02.2014р.:
- Відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
володіння є добросовісним;
володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності(п.9);
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ (п.11);
Ураховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК, до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387, 391 ЦК.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п.13)
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень")(п.14).
Відповідно висновків Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладених у його постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, та систематизованих у Листі Верховного Суду України "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ" від 01.07.2013р., Розділ Набувальна давність (ст. 344 ЦК):
«У ЦК набувальна давність розглядається як спосіб набуття права власності.
Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.
Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).
По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.
По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).
Цей строк відповідно до ст. 344 ЦК для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, для рухомого майна - п'ять років.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Враховуючи що позивачем доведено наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме його добросовісне, відкрите та безперервне володіння нерухомим майном, відповідачами не надано належних доказів на спростування зазначених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Отже, оскільки позивач добросовісно володіє, користується та утримує 1/4 частину будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та відкрито і безперервно володіє і користується зазначеним майном більше 10 років, то суд вважає, що позивач набув права власності на нього за набувальною давністю.
На підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати віднести за рахунок держави.
На підставі зазначеного та керуючись ст. 344 ЦК України,
ст.ст. 76, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно за набувальною давністю - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності за набувальною давністю на 1/4 частину житлового будинку садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.
Суддя: Середа Л.В.