Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
заочне
Справа № 702/194/25
номер провадження 2/695/1301/25
05 серпня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Землянухіної Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Монастирищенського районного суду Черкаської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №103179384 від 17.02.2022 р. у розмірі 12967,00 грн., з яких: 9467,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1900,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1900,00 грн. - заборгованість за комісією.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17.02.2022 р. ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан» кредитний договір №103179384.
16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 12967,00 грн., з яких: 9467,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1900,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1900,00 грн. - заборгованість за комісією; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав зобов'язання. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Позивач для захисту своїх прав звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути вказану заборгованість та витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою судді Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 р. цивільна справа №702/194/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передана за підсудністю до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.
10.04.2025 р. дана справа надійшла до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана головуючому судді Степченку М.Ю.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.04.2025 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не прибув, але в позові просив здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася з невідомих причин, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, але в судове засідання не з'явилася без поважних причин, не подала відзив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши надані позивачем письмові докази, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.02.2022 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103179384 в електронній формі (розділ 6 договору). За умовами якого сума кредиту становить - 10000,00 грн., строк кредиту - 90 днів (30 днів пільговий+60днів поточний), відсотки - 2,5% за день за пільговий період та 5,0% за день за поточний період, комісія - 1900,00 грн.
Видачу кредитних коштів стверджено платіжним дорученням 40007418 від 17.02.2024 р.
Додатком №1 до вказаного договору є графік платежів, додатком №2 - Паспорт споживчого кредиту.
16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №103179384 в сумі 12967,00 грн., з яких: 9167,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1900,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1900,00 грн. - заборгованість за комісією; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Копія договору факторингу, акту прийому-передачі Реєстру боржників та витягу з реєстру боржників міститься в матеріалах справи.
Із відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103179384 встановлено, що відповідач має заборгованість у розмірі 12967,00 грн., з яких: 9167,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1900,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1900,00 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом установлено, що сторони в дослідженому кредитному договорі узгодили розмір кредиту, строк, проценти, комісію та умови кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договорів на таких умовах, шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Отже, судом встановлено, що кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тобто укладений в електронній формі.
Нормами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
У відповідності до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, позивач відповідно до умов договорів Факторингу, які були предметом дослідження в даній справі, є правонаступником у відносинах за вказаним кредитними договорами, тому має право вимоги до відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
У порушення умов договору та закону відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, тому в нього виникла заборгованість, що стверджується відповідними розрахунками заборгованості. Протилежного стороною відповідача суду не доведено та не надано доказів, які б спростовували доводи позивача.
За вказаних обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що заявлені вимоги позивача є обґрунтованими та стверджені відповідними доказами, які досліджені судом у судовому засіданні, тому підлягають до повного задоволення.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 103179384 від 17.02.2022 р. у розмірі 12967,00 грн., з яких: 9467,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1900,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1900,00 грн. - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Ю. Степченко