Провадження № 22-ц/803/6019/25 Справа № 185/12413/24 Головуючий у першій інстанції: Головін В. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
17 вересня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Головіна В.О. від 26 березня 2025 року по справі за позовом Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за надання послуг з постачання теплової енергії, нарахувань у зв'язку з інфляцією, 3% річних та пені, -
У листопаді 2024 року КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, що надаються до квартири АДРЕСА_1 . Однак, відповідачі оплату за спожиту фактично теплову енергію не проводили, у зв'язку з чим за період з 01.01.2010 року по 01.11.2024 року утворилась основна заборгованість за спожиту теплову енергію перед позивачем в сумі 97762,19 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 97762,19 грн, 2996,85 грн - інфляційних витрат, 959,23 грн - 3% річних, 134,79 грн. - пені.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 38945,26 грн. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати на сплату судового збору у розмірі по 1009,34 грн, з кожного. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, довідками про доставку судової повістки в електронному вигляді 15.08.2025 КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради та його представнику ОСОБА_4 , а також представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , які долучені до матеріалів справи. У зв'язку з відсутністю відповідачів за останньою відомою суду адресою, що також відповідає відомостям з Єдиного державного демографічного реєстру від 05.09.2025, їх сповіщення здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради, відповідно до "Правил з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, та ліцензій, виданих Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 18.01.2018, надає послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню міста Павлограда Дніпропетровської області для потреб опалення, в обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами (а.с. 14-18).
У квартирі за адресою по АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 з 02.06.2006, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.06.2006 та ОСОБА_3 з 21.09.2016, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні, виданою відділом реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 22).
Отже, відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання, що надаються за адресою по АДРЕСА_2 .
Згідно виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою по АДРЕСА_2 за період з 01.01.2010 року по 01.11.2024 року утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в загальному розмірі 97762,19 грн (а.с. 6-7, 8).
Позивачем також нараховані за період з 01.04.2019 по 24.02.2022 втрати у зв'язку з інфляцією - 2996,85 грн, 3% річних - 959,23 грн (а.с. 9-11) та пеня за період з 01.03.2024 по 01.11.2024 в сумі 134,79 грн (а.с. 12).
Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 64, 67, 68 ЖК України наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV (який був чинним по 01.05.2019), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVвиконавець зобов'язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVспоживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVпередбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII (який набрав чинності 10.12.2017), до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2189-VIII).
Пунктами 1, 5 частин другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За змістом пунктів 1, 2 частини другої статті 8 вказаного вище Закону, виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України №2189-VIII).
У даному випадку між позивачем та відповідачами склалися фактичні договірні відносини, за якими у житло, в якому вони зареєстровані, надавалися комунальні послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до частини першої статті 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно положень ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З наведеного вбачається наявність встановленого законом обов'язку споживачів сплачувати за одержані комунальні послуги, оскільки відповідачі зареєстровані у житловому приміщенні за вказаною вище адресою, де позивачем надаються послуг з постачання теплової енергії. Вказаний обов'язок поширюється на всіх осіб, що зареєстровані чи проживають за адресою надання послуг, є солідарним і його виконання може бути заявлене до будь-кого з солідарних боржників окремо чи до усіх разом.
Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2019 року у справі №756/10344/14 (провадження №61-33329св18).
Крім того, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №686/6276/19.
Враховуючи викладене, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги доведеність факту неналежного виконання відповідачами обов'язку зі сплати за спожиту теплову енергію за адресою по АДРЕСА_2 та наявність заборгованості за період з 01.01.2010 року по 01.11.2024 року на суму 97762,19 грн, - колегія дійшла висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо її стягнення з відповідача ОСОБА_1 , а також обґрунтованість щодо солідарного стягнення вказаної заборгованості частково з ОСОБА_3 (за період з 21.09.2016 року - з часу реєстрації у квартирі), ОСОБА_2 (з 18.02.2021 року - з часу набуття ним повноліття).
Підстави для стягнення з відповідачки ОСОБА_3 боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2010 по 20.09.2016 року (до часу реєстрації у квартирі) відсутні, адже позивачем не доведено належними та допустимими доказами споживання вказаною відповідачкою послуг теплопостачання за адресою по АДРЕСА_2 у відповідний період.
Також відсутні підстави для покладення обов'язку зі сплати заборгованості за спожиту теплову енергію на відповідача ОСОБА_2 з 01.01.2010 по 17.02.2021, яка сформувалась до набуття ним повноліття, адже солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями зі сплати комунальних послуг несуть лише повнолітні члени сім'ї.
При цьому, навіть проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від обов'язку оплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а отже вони є користувачами наданих послуг.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі №335/479/17, провадження №61-22435св18.
Разом з тим, відповідачкою ОСОБА_3 до ухвалення оскаржуваного рішення подано заяву про застосування строків позовної давності, яка викладена у відзиві на позовну заяву (а.с. 38-40).
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Відтак, оскільки у даних правовідносинах встановлено обов'язок відповідачів сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послугщомісячно на підставі показників лічильника (індивідуального чи загальнобудинкового) на кінець розрахункового періоду, тобто зі спливом кожного календарного місяця, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, у редакції чинній з 09.12.2016 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.
У пункті 34 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, погоджено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (а.с. 12а).
Отже, перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення, починається через один місяць за звітнім місяцем, у якому надано відповідну послугу з постачання теплової енергії.
Встановлено, що даний позов пред'явлений до суду 18.11.2024 року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 2).
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.
Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.
Отже, беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023) встановлено, що уперіод дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні.
Колегія зауважує, що станом на 12 березня 2017 року, за встановлених вище строків оплати послуг постачання теплової енергії, був пропущений щомісячний платіж за січень 2017 року, який мав бути сплачений не пізніше 28.02.2017. Строк оплати платежу за лютий 2017 року встановлювався по 31.03.2017 року.
Виходячи з викладеного, строки позовної давності відносно заборгованості за спожиту теплову енергію у період з лютого 2017 року по 01.11.2024 року включно (згідно змісту позовних вимог) в розмірі 72888,72 грн - позивачем не пропущена.
Суд зазначає, що солідарна відповідальність відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вказаний вище період настала лише з 18.02.2021 року після набуття ним повноліття.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В постанові Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №922/175/18 зазначено, що нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні ст. 549 цього Кодексу.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011року у справі № 6-42цс11).
Як зазначалось вище, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування 06.03.2022 і застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до розрахунку інфляційних та 3% річних, вказані суми нараховані позивачем за період з 01.04.2019 по 24.02.2022 (а.с. 9-11), тобто до встановлення відповідної заборони нарахування та стягнення інфляційних та 3% річних постановою КМУ від 05.03.2022 №206.
Враховуючи викладене, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, колегія дійшла висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачами умов договору та наявність підстав для стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради суми боргу за спожиту теплову енергію за період з лютого 2017 року по 17.02.2021 року включно в розмірі 29186,47 грн, нарахування у зв'язку з інфляцією за період з 01.04.2019 по 17.02.2021 року включно в сумі 2504,35 грн та 3% річних за період з 01.04.2019 по 17.02.2021 року включно у розмірі 826,78 грн, а всього 32517,60 грн.
Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Отже, положення ст. 549 ЦК України (штраф, пеня) та ст. 625 ЦК України (3% річних, інфляційні втрати) є різними засвоєю правовою природною.
У даній справі, позивачем пред'явлені також позовні вимоги про стягнення пені, у зв'язку з несплатою заборгованості за надані комунальні послуги, нараховані у період з 01.03.2024 по 01.11.2024.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» у редакції до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова застосовується з 24.02.2022.
Однак відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово- комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції:
«1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);
нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.».
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі, стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Павлоград Дніпропетровської областіу спірний період (нарахування пені) з 01.03.2024 по 01.11.2024 не входило до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309 (який був чинним по 20.03.2025).
Виходячи з викладеного, заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 18.02.2021 (після набуття повноліття відповідачем ОСОБА_2 ) по 01.11.2024 у розмірі 43702,25 грн, нарахування у зв'язку з інфляцією в сумі 492,50 грн та 3% річних у розмірі 132,45 грн за період 18.02.2021 по 24.02.2022 року, а також пеня за період з 01.03.2024 по 01.11.2024 в розмірі 134,79 грн підлягає стягненню на користь КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Колегія звертає увагу, що вказана вище сума пені, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів, нарахована у межах спеціального річного строку позовної давності.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на користь КП «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору при поданні позовної заяви (3028,00 грн) та апеляційної скарги (3028,00 грн х 150% х 0,8 = 3633,60 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у розмірі по 2032,79 грн, з кожного, а з ОСОБА_2 - 969,26 грн (а.с. 1, 64).
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за надання послуг з постачання теплової енергії, нарахувань у зв'язку з інфляцією, 3% річних та пені - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ 03342250) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 29186,47 грн, нарахування у зв'язку з інфляцією в сумі 2504,35 грн, 3% річних у розмірі 826,78 грн, а всього 32517 (тридцять дві тисячі п'ятсот сімнадцять) грн 60 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ 03342250) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 43702,25 грн, нарахування у зв'язку з інфляцією в сумі 492,50 грн, 3% річних у розмірі 132,45 грн та пеню в розмірі 134,79 грн, а всього 44461 (сорок чотири тисячі чотириста шістдесят одна) грн 99 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ 03342250) судові витрати у розмірі по 2032 (дві тисячі тридцять дві) грн 79 коп, з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ 03342250) судові витрати у розмірі 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 26 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова