Провадження № 22-ц/803/9599/25 Справа № 214/5178/24 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
30 вересня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/5178/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року, яка постановлена суддею Сіденком С.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 серпня 2025року, -
У червні 2024 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (надалі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії.
Позовна заява мотивована тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов'язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів.
На виконання своїх зобов'язань АТ «Криворізька теплоцентраль» надавало послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
У зв'язку з неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань, за період з 01.10.2013 по 31.03.2024, утворилась заборгованість в розмірі 34 194,79 грн, на яку позивачем нараховано понесені останнім збитки, а саме інфляційні втрати 13787,02 грн, 3% річних 3205,27 грн. та пеню у розмірі 155,27 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за надані послуги з постачання теплової енергії за період з з 01.10.2013 по 31.03.2024 у розмірі 19 110,97 грн, інфляційні витрати у розмірі 13 745,11 грн, 3% річних у розмірі 3 161,36 грн та пеню у розмірі 50,10 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 125,66 грн.
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, яку мотивує тим, що після закінчення розгляду справи були виявлені нововиявлені обставини, які є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які покладено в основу необґрунтованого та незаконного судового рішення.
На думку ОСОБА_1 нововиявленими істотними для справи обставинами є докази того, що платежі за комунальні послуни були проведені саме за фактично надані послуги за поточний місяць, а не за минулий період. Зокрема, 24 травня 2025 року було виявлено квитанцію, яка доводить подвійну оплату за березень 2023 року. Обидві оплати по 1050,36 грн були здійснені з ідентичним призначенням, що спростовує тлумачення цих платежів, як визнання заборгованості за інші періоди. Аналіз переплати показав, що переплата 40,18 грн виникла внаслідок одностороннього перерахунку позивача за березень 2022 року, коли первинне нарахування було зменшено без ініціативи платника. Нововиявлені обставини спростовують висновок суду про визнання боргу відповідно до статті 264 ЦК України та постанови Верховного Суду у справі №127/23910/14-ц, а також те, що відповідач робив часткові оплати в погашення загальної суми боргу.
Зазначає, що васлідок тривалого технічного збою в системі банку «ПУМБ», надані раніше виписки по банківській картці містили викривлення - значна частина платежів не відображалась.
Також, при аналізі наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків встановлено, що документ має специфічний формат подання даних: всі платежі споживачів відображені у вигляді загальних сум без деталізації за періодами нарахування. Ця особливість об'єктивно ускладнила аналіз характеру проведених платежів, що відображено увідзиві на позов.
З урахуванням встановлених нововиявлених обставин сплив строк позовної давності, а тому усі вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року по справі № 214/5178/25 за позовом АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії - відмовлено.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року залишено в силі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про перегляд справи №214/5178/24 за нововиявленими обставинами, як єдиний ефективний засіб відновлення справедливості та забезпечення права на справедливий суд. Альтернативно просить суд апеляційної інстанції направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з обов'язковим врахуванням нововиявлених обставин та забезпеченням належного повідомлення всіх учасників процесу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд некоректно ідентифікував нововиявлені обставини та ототожнив їх із загальними обставинами справи, які відповідач ОСОБА_1 наводив виключно для пояснення обставин процесуального характеру.
Фактичні нововиявлені обставини, заявлені ОСОБА_1 є: Об'єктивно встановлений факт систематичного надсилання судових документів за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідач ніколи не проживав і не був зареєстрований, при наявності у суду та позивача достовірної інформації про правильну адресу реєстрації; Подвійна оплата за березень 2023 року - виявлення втраченої квитанції від 19.04.2024 на суму 1050,36 грн з ідентичним призначенням "за березень 2023"; Втрачений платіж за грудень 2018 року у сумі 2666 грн, відображений в обліку теплопостачальника як 1 грн.; Системний характер помилок у обліку позивача.Через неправильну ідентифікацію предмета заяви, суд взагалі не розглянув жодну з фактично заявлених нововиявлених обставин, що є порушенням ст. 423-427 ЦПК України.
Суд послався на рішення ЄСПЛ у справі Ponomaryovv. Ukraine (№ 3236/03, § 40), зазначивши, що можливість існування двох точок зору не є підставою для нового розгляду. Однак, принцип res judicata не може застосовуватися без урахування положень ЦПК України, зокрема ст. 423, що прямо регламентує перелік та критерії нововиявлених обставин.
Письмові пояснення позивача було отримано після закінчення засідання та без жодних пояснень щодо затримки подання в межах встановленого процесуального строку.При цьому, суд не перевірив посилання, на яких позивач ґрунтував свої заперечення, та не забезпечив процесуальної рівності сторін, не врахувавши, що ОСОБА_1 не прибув у судове засідання та не мав змоги висловити свої заперечення проти доводів АТ «Криворіька теплоцентраль» з поважної причини.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з'явилися, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2025 року, позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 за надані послуги з постачання теплової енергії за період з з 01.10.2013 по 31.03.2024 у розмірі 19 110,97 грн, інфляційні витрати у розмірі 13 745,11 грн, 3% річних у розмірі 3 161,36 грн та пеню у розмірі 50,10 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 125,66 грн.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій посилався на те, що, станом на теперішній час, встановлені факти систематичного надсилання судових документів за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідач ніколи не проживав і не був зареєстрований, подвійної оплати за березень 2023 року (виявлення втраченої квитанції від 19.04.2024 на суму 1050,36 грн з ідентичним призначенням "за березень 2023"), втрати платежу за грудень 2018 року у сумі 2666,00 грн, який відображений в обліку теплопостачальника як 1 грн., та системного характеру помилок у обліку позивача, що у сукупності є підставою для переляду судового рішення та відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_2 , не є нововиявленими, оскільки під час розгляду справи ці обставини могли бути йому відомі, а його заява по суті зводиться до спроби схилити суд до переоцінки доказів та незгоди з рішенням суду, правову оцінку якому вже надано судом апеляційної інстанції та залишено рішення суду без змін.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються.
З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії").
ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ досуду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта стаття 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При цьому, неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичнуо цінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судовихпомилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, якийр аніше не міг бути доступний, однак він міг би при звести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Наведені у заяві обставини щодо перегляду рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2025 року, в розумінні статті 423 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами, за яких може бути скасовано судове рішення за правилами Розділу V Глави 3 ЦПК України.
При цьому, зазначені ОСОБА_1 обставини як нововиявлені щодо втрати платежів за комунальні посуги є доказами, які не були ним своєчасно подані у судовому засіданні, оскільки про їх існування він, як власник квартири та особа, яка зобов?язана здійснювати її утримання, мав знати на момент розгляду справи, однак, не подав при розгляді судової справи та клопотання про їх витребування суду не заявив.
Надання відповідачем ОСОБА_1 таких доказів після розгляду справи по суті не є підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Інші ж обставини, зазначені у заяві ОСОБА_1 , не є нововиявленими чи новими, а доводи його заяви зводяться до переоцінки доказів та незгоди з рішенням суду, яке набрало законної сили.
У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення по нововиявлених обставинах ґрунтується на вимогах закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції та спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судоверішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: