Провадження № 11-кп/803/3108/25 Справа № 189/735/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року ОСОБА_7 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31 жовтня 2025 року, також застосовано заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 грн.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, пов'язане із проходження військової служби, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, при цьому враховано особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходить службу в районі ведення бойових дій, має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, має державні нагороди, а також його стан здоров'я.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що в клопотанні прокурора відсутні обгрунтовані ризики переховування обвинуваченого від органів слідства чи суду. Так, судом не було враховано дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не вчиняв спроб уникнути слідства чи суду, не має закордонного паспорту, що унеможливлює виїзд за межі України.
Вважає, що прокурором не доведено фактів, які б свідчили по наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вказує на те, що обвинувачений страждає на певні хронічні захворювання та потребує лікування.
Стверджує, що визначений судом розмір застави є надмірним для обвинуваченого, так як його дружина у грудні 2024 році припинила підприємницьку діяльність, у зв'язку з економічними труднощами, а його тесть потребує постійного догляду через наявні тяжкі хронічні захворювання.
У суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги сторони захисту та просили її задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Враховуючи, що участь останнього в апеляційному розгляді є не обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе з метою дотримання розумних строків розгляду справи, на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України, проводити без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, думки захисника та обвинуваченого, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано місцевим судом.
За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Покровського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 62025170030002767 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 24.01.2025 року до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 02.09.2025 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ухвали, що оскаржується, свідки проходять військову службу в одній військовій частині з обвинуваченим;
- може вчинити нові правопорушення, пов'язані із проходженням військової служби.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що судом не наведено фактів, які б свідчили по наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, - колегія суддів вважає безпідставними.
Однак, оскільки встановлено ризики, що підтверджуються зазначеними обставинами, тому для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, який є військовослужбовцем тієї ж військової частини, де несуть службу свідки.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
При цьому слід зазначити, що судом розглянута можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, а саме, застави.
Вимоги захисника щодо зменшення розміру застави, оскільки застава є непомірною для обвинуваченого, - є безпідставними, оскільки колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Судом першої інстанції в ухвалі зазначено про визначення ОСОБА_7 застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, при цьому судом враховано тривалість перебування обвинуваченого під вартою, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, тому, на думку колегії суддів, застава судом була визначена відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для зменшення розміру застави.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений страждає на певні хронічні захворювання та потребує лікування, колегія суддів вважає такими, що не є підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості щодо погіршення стану здоров'я обвинуваченого.
Таким чином, стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 не є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не встановлено факту неможливості тримання обвинуваченого під вартою.
Твердження захисника, що ОСОБА_7 обвинувачується у правопорушенні, яке не є насильницьким, не має судимостей, не ухилявся від слідства, не порушував умов попереднього запобіжного заходу, тривалий час перебуває під вартою, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської обалсті від 02 вересня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, строком до 31 жовтня 2025 року включно з альтернативою внесення застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4