Єдиний унікальний номер 722/837/16-к
Номер провадження 1-в/722/235/25
26 вересня 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
судді: ОСОБА_1
з участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокиряни клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з повною середньою освітою, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі,
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі. В поданому клопотанні просив провести розгляд без його участі.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечував вказуючи, що воно є передчасним, адже засуджений ОСОБА_4 протягом всього строку відбування покарання допустив 11 стягнень за вчинення грубих порушень режиму.
Представник виправної колонії ОСОБА_5 в судовому засіданні охарактеризував засудженого посередньо та зазначив, що останній не довів свого виправлення.
Заслухавши думку всіх учасників процесу, дослідивши письмові документи, додані до клопотання та детально матеріали особової справи засудженого суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Таким чином, виходячи із вказаної норми кримінального закону, застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування як основного, так і додаткового покарання, є виключною дискрецією суду.
Пунктом 3 ч.3 ст.81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим, не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22.03.2016 року за ч.3 ст.153, 69 КК України на строк 8 років позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 13.12.2015 року по 17.05.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вироком апеляційного суду Чернівецької області від 17.05.2016 вирок змінено, визнано вважати ОСОБА_4 засудженим за ст.153 ч.3 КК України до 11 років позбавлення волі. На підставі ст.72 ч.5 КК України зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 13.12.2015 року по 17.05.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 13.12.2015.
Відповідно, кінець строку - 05.06.2026.
Станом на час розгляду судом клопотання, засуджений ОСОБА_4 , із врахуванням зарахованого строку попереднього ув'язнення, відбув більше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом.
Невідбутий засудженим ОСОБА_4 строк покарання у виді позбавлення волі, станом на час постановлення судом даної ухвали, складає 8 місяців 9 днів.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року (далі Постанова №2), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК).
Тобто, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому, основним і вирішальним є не факт відбуття визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до Постанови №2, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Відповідно до п.17 Постанови №2 під час судового розгляду питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання суди повинні ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Із досліджених в судовому засіданні письмових матеріалів клопотання судом встановлено, що у період перебування в слідчому ізоляторі м. Чернівці він до дисциплінарної відповідальності не притягувався, не заохочувався. До державної установи «Сокирянська виправна колонія (№ 67)» прибув 05.06.2016.
Після розподілу з дільниці карантину, діагностики та розподілу був працевлаштований різноробочим котельні. Встановлені обсяги робіт та поставлені йому завдання намагався виконувати. 3 вересня місяця 2017 року і по березень місяць 2019 року працював різноробочим їдальні. Поставлені завдання та обсяги робіт намагався виконувати. 3 квітня місяця 2019 року і по січень місяць 2021 року працював днювальним відділення. 3 лютого місяця 2021 року і по липень місяць 2021 року був працевлаштований різноробочим котельні. Встановлені обсяги робіт та поставлені йому завдання виконував.
3 квітня місяця 2022 року по лютий 2024 року працював різноробочим котельні. 3 січня місяця 2025 року і по теперішній час працює днювальним відділення. Свої обов'язки виконує. За час відбування покарання були періоди незалучення засудженого до суспільно-корисної праці. У період відбування покарання в установі за порушення вимог режиму відбування покарання в одинадцяти випадках притягувався до дисциплінарної відповідальності. На даний час усі раніше накладені стягнення погашені у встановленому законом порядку. У чотирьох випадках заохочений.
У взаємовідносинах з іншими засудженими іноді конфліктний. Дружні стосунки підтримує із засудженими різної спрямованості.
По відношенню до персоналу установи ввічливий не завжди. їхні законні вимоги намагається виконувати.
Своє спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати в чистоті й порядку. Має охайний зовнішній вигляд.
Роботи з благоустрою установи виконує.
Заходи виховного характеру, які проводяться у відділенні відвідує. Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт» та «Підготовка до звільнення». В 2016 році здобув професію «Електрогазозварювальник», та у 2019 році здобув спеціальність «Машиніст крана (кранівник), закінчивши навчальний центр, який функціонує в установі.
Відповідно до статей 110, 112 Кримінально-виконавчого кодексу України соціально-корисні зв'язки на волі підтримує шляхом побачень, отримує посилки. Взаємовідносини добрі.
Згідно з вироком суду має завдані злочином збитки, однак виконавчі листи щодо їх стягнення в установі відсутні.
Відповідно до вироку суду вину у скоєному злочині визнав.
На профілактичних обліках не перебуває.
Разом з цим з характеристик, наявних в матеріалах особової справи засудженого від 13.11.2019 року, 14.01.2021 року, 10.11.2022 року, 18.04.2023 року та від 12.10.2023 року вбачається, що протягом всього строку відбування покарання ОСОБА_4 поставлені обсяги робіт намагався виконувати. По відношенню до персоналу установи не завжди тактовний. Їхні законні вимоги виконує неохоче.
Роботи з благоустрою установи виконує під контролем.
Заходи виховного характеру, які проводяться у відділенні відвідує під контролем, відповідних висновків для себе не робить.
Відповідно до Єдиного реєстру засуджених та осіб, взятих під варту, в підсистемі «КАСАНДРА», засудженому ОСОБА_4 проведено оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення засудженими до позбавлення волі, на основі чого визначено середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень небезпеки засудженого для суспільства.
У відповідності до ст.6 КВК України, основними заходами виправлення та ресоціалізації є встановлений порядок виконання та відбування покарань (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє та професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Доведення особою свого виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і ставленні до праці, які свідчать про успішне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватися й в умовах перебування на волі. Цей елемент характеризується зразковою поведінкою і сумлінним ставлення до праці.
При цьому, необхідно зазначити, що висновок, про становлення особи на шлях виправлення повинен ґрунтуватися не на характеристиці особи за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбуття якого можливе застосування ст.81 КК України, а на даних за весь період відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку.
З матеріалів особової справи вбачається, що на засіданні комісії установи уже розглядалися питання щодо застосування до засудженого ОСОБА_4 заохочувальних норм законодавства.
За результатами розгляду було прийнято такі рішення:
-14.01.2021 року відмовлено у застосуванні статті 101 КВК України як особі, яка не довела, що стає на шлях виправлення;
-17.11.2022 року відмовлено у застосуванні статті 82 КК України як особі, яка не довела, що стала на шлях виправлення;
-12.10.2023 року відмовлено у застосуванні статті 81 КК України як особі, яка не довела свого виправлення.
Окрім цього, згідно довідки про заохочення і стягнення засуджений ОСОБА_4 в одинадцяти випадках притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі в 7 випадках за грубе порушення правил відбування покарання.
Таким чином, вказані факти свідчать про те, що засуджений ОСОБА_4 , перебуваючи у місцях позбавлення волі з 2016 року, тільки з квітня 2023 році почав своєю поведінкою доводити, що стає на шлях виправлення, що не є достатнім, із врахуванням вище наведеного, для висновку про можливість звільнення його умовно-достроково на невідбутий строк.
Така позиція суду узгоджується з висновками Чернівецького апеляційного суду, викладеними в ухвалі від 05.03.2025 року (ЄУНСС 722/2621/24, провадження №11-кп/822/90/25).
Враховуючи викладене, керуючись ст.81 КК України, ст.6 КВК України, ст.ст.537-539 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 7-ми діб з дня її постановлення, шляхом подачі апеляції через Сокирянський районний суд Чернівецької області, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Суддя:
Повний текст ухвали складено 30.09.2025 року.