ф
01 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №203/5543/24
адміністративне провадження № К/990/38438/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 203/5543/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, старшого сержанта поліції Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Марченка Олега Петровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, старшого сержанта поліції Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Марченка Олега Петровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 червня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27 червня 2025 року у справі № 203/5543/24.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 08 вересня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
Матеріали апеляційного оскарження містять картку руху документу, згідно якого документ (рішення від 27 червня 2025 року) в електронному вигляді надіслано одержувачу - Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 02 липня 2025 року о 02:13 год.
Відповідно до вимог статті 286 КАС України строк подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції становить до 14 липня 2025 року (перший робочий день після вихідного) включно, проте відповідач сформував апеляційну скаргу в підсистемі «Електронний суд» 16 липня 2025 року та зареєстрована судом 16 липня 2025 року.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про застосування до спірних правовідносин спеціального десятиденного строку звернення до суду, встановленого частиною шостою статті 287 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження позивачу з підстав пропуску строку звернення до суду, вірно застосував положення статті 286, пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду.
Отже, держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 203/5543/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, старшого сержанта поліції Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Марченка Олега Петровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний М.В. Білак Ж.М. Мельник-Томенко