Справа № 240/11701/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
01 жовтня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною відмову відповідача у задоволенні запиту на інформацію.
1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач вказує що відповідач мав обов'язок надати запитувану інформацію, а відмова у її наданні є протиправною.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 31.05.2022 позивачем було направлено до Київського апеляційного суду запит на інформацію, у якому просив надати копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.12.2021 про направлення на адресу позивача у справі №761/19051/20 ОСОБА_1 копію ухвали Київського апеляційного суду від 23.12.2021, яку останній нібито отримав 05.01.2022.
2.2 Листом Київського апеляційного суду від 02.06.2022 №0214/53/2022 повідомлено позивачу про відмову у задоволенні запиту на підставі п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією щодо якої зроблено запит.
2.3 Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у задоволенні позову відмовлено.
3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку що звернення позивача стосовно судового розгляду справи, у якій вона бере участь, належить адресувати до суду як суб'єкта процесуальних правовідносин на підставі процесуального законодавства, а не до суду (керівництва суду) як установи, який у разі отримання такого запиту, повинен відмовити у його задоволенні, оскільки не володіє і не зобов'язаний володіти запитуваною інформацією.
4. Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
4.1 Позивач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
4.2 Підставою для апеляційного оскарження рішення суду є не з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
4.3 Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим статтею 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях статті 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, статті 19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
1.2 Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
1.3 Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
1.4 Закон України від 02.10.1992 №2657-ХІІ "Про інформацію" (далі - Закон №2657-ХІІ) регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
1.5 Згідно з статтею 1 Закону №2657-ХІІ інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
1.6 Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (частина 1 статті 5 Закону №2657-ХІІ).
1.7 Відповідно до статті 2 Закону №2657-ХІІ основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
1.8 Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).
1.9 Частинами другою і третьою статті 23 Закону № 2939-VI встановлено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
1.10 У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
1.11 Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VI відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 6 Закону.
1.12 Зі змісту відмови у наданні інформації слідує, що відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» (далі - Постанова №10), положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на доступ до інформації або процесуальних документів, одержаних у ході судового провадження, адже порядок їх отримання встановлений процесуальним законом.
1.13 Пунктами 4.1 та 4.2 Постанови № 10 роз'яснено, що процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.
Доступ осіб, які беруть участь у розгляді справи, та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження, до судових рішень забезпечується у порядку, встановленому процесуальним законодавством, з урахуванням передбачених нормами Закону України "Про доступ до судових рішень" особливостей.
Так само Закон України "Про виконавче провадження" регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) сторін виконавчого провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході виконавчого провадження.
Відтак положення Закону № 2939-VI не поширюються на доступ учасників відповідних процесів та сторін виконавчого провадження до викладеної інформації.
Звернення особи стосовно судового розгляду справи, у якій вона бере участь, належить адресувати до суду як суб'єкта процесуальних правовідносин на підставі процесуального законодавства, а не до суду (керівництва суду) як установи, який у разі отримання такого запиту повинен відмовити у його задоволенні, оскільки не володіє і не зобов'язаний володіти запитуваною інформацією (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).
1.14 Разом із тим, пунктом 4.3 Постанови №10 визначено, що суди повинні мати на увазі, що організаційне забезпечення роботи суду, у тому числі ведення судової статистики, вирішення кадрових питань, здійснення діловодства, забезпечення роботи автоматизованої системи документообігу в суді, узагальнення судової практики, є владними управлінськими функціями, а тому інформація стосовно реалізації цих функцій охоплюється поняттям публічної інформації і надається відповідно до Закону № 2939-VI.
1.15 Зі змісту запиту вбачається, що позивач просить відповідача надати копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.12.2021 про направлення на адресу позивача у справі №761/19051/20 ОСОБА_1 копію ухвали Київського апеляційного суду від 23.12.2021, яку останній нібито отримав 05.01.2022.
1.16 Колегія суддів звертає увагу, що направлення копії процесуальних рішень учасникам справи, є процесуальною дією, а відомості про отримання ними таких рішень - даними, для врахування у процесуальній діяльності суду під час розгляду справи.
1.17 Твердження позивача, що такі відомості відомі суду як суб'єкту владних повноважень, колегія суддів відхиляє, оскільки ці відомості мають долучатись виключно до матеріалів провадження, з якими, в тому числі, має право ознайомитись учасник справи відповідно до процесуального законодавства.
1.18 Відповідач, відмовляючи у задоволенні запиту позивача повідомив порядок її оскарження та роз'яснив, що позивач має право ознайомитись із запитуваною ним інформацією у процесуальному порядку, як учасник справи.
1.19 Колегія суддів вважає що суд першої інстанції, з урахуванням роз'яснень Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» та положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», дійшов вірного висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не допущено порушення права позивача, а незгода позивача з відмовою у задоволенні заяви, не є підставою для задоволення позовних вимог.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.