18 вересня 2025 року м.Дніпросправа № 160/30429/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі №160/30429/24 (суддя Врона О.В., справа розглянута в порядку загального позовного провадження) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного правління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач) від 19.09.2024 року №1997939-2413-0468-UA12020050000026654, на підставі якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 27234,90 грн. за 2021 рік;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.09.2024 року №1997942-2413-0468- UA12020050000026654, на підставі якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 29504,48 грн. за 2022 рік;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.09.2024 року №1997945-2413-0468- UA12020050000026654, на підставі якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 30412,31 грн. за 2023 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що нежитлові будівлі, за які позивачу нараховано податок, не є об'єктом оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки. Нежитлові будівлі позивача віднесені до класу “Нежитлові сільськогосподарські будівлі», а позивач є сільськогосподарським товаровиробником.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неналежну оцінку доказів у справі, позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, визнати протиправними та скасувати оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення відповідача.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач категорично не згоден з визначеними йому відповідачем у спірних ППР податковими зобов'язаннями та вважає ці рішення незаконними. Вказує, що він, починаючи приблизно з 2018 року:
- є сільськогосподарським товаровиробником;
- належні йому будівлі в частині, що відповідає його частці володіння цим нерухомим майном (10/100) віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023;
- належна йому частина цього нерухомого майна використовуються позивачем за призначенням у господарській діяльності безпосередньо пов'язаній з веденням особистого селянського господарства;
- належна йому частина цього нерухомого майна не здається ним, як власником в оренду, лізинг, позичку.
Наведені обставини ним підтверджені наданими доказами, що наявні у матеріалах справи, проте суд не дав їм належної оцінки та дійшов помилкових висновків, що позивач не підтвердив статус сільськогоподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві вказав, що підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування законного рішення суду першої інстанції відсутні. Судом обґрунтоване прийняте рішення, ним надана оцінка доводам як позивача, так і відповідача. Посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
У відзиві відповідач звертає увагу, що позивачем на підтвердження факту використання
оподатковуваного об'єкту нерухомості протягом податкового періоду - 2021-2023 року за призначенням у сільськогосподарській діяльності не надано до суду жодних документів, які б свідчили про здійснення відповідних сільськогосподарських операцій, виготовлення, реалізацію продукції. Позивачем не доведено жодними доказами статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком. Матеріалами справи не підтверджується, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позивач - ОСОБА_1 за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС (Придніпровська ДПІ), як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У спільній частковій власності позивача перебувають 10/100 частин нежитлових будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Нерухоме майно що перебуває у спільній частковій власності всіх співвласників, складається з: літ. А -вагова, загальною площею 107,6 кв.м., а, а1 - прибудови; літ. Б - сторожка №2, загальною площею, 48,2 кв.м; літ.В - ангар, загальною площею 561,1 кв.м; літ. Г - склад №2 загальною площею 688,8 кв.м.; літ. Д - навіс; літ. Е - склад № 1 загальною площею 1026,6 кв.м.; літ. Ж - навіс; літ.З - вбиральня; літ. И - сторожка, загальною площею 19,8 кв.м.; літ.Р - сторожка, загальною площею 19,8 кв.м.; літ. Л -майстерня, загальною площею 39,1 кв.м.; літ. М - мех. ток; літ. Н -гараж для сільгосптехніки, загальною площею 261,6 кв.м.; літ. О - навіс; літ.П -гараж №2, загальною площею 253,5кв.м.; №1-3, І -огорожа, замощення I, далі - нерухоме майно.
Загальна площа всього спільного нерухомого майна становить 3026,1 кв.м.
Належна позивачу частка 10/100 вищевказаного нерухомого майна складається з : 9/100 частин вагової літ.А, прибудов літ. а, а1; 163/1000 частини ангару літ “В»; 163/1000 частини складу №1 літ “Е»; майстерні літ. “Л» (в цілому, як відокремлений об'єкт); гаражу для сільгосптехніки літ. “Н» (в цілому, як відокремлений об'єкт); гаражу №2 літ.“П».
Право власності позивача на 10/100 вищевказаного нерухомого майна підтверджується копією свідоцтва про право власності, на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: Серія ДН-ХУІ № 05520 виданого 18 серпня 2017 року Дібровською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області, копія додається (оригінал знаходиться у позивача), та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 134104017, що сформовано 13.08.2018 року, копія додається (оригінал знаходиться у позивача).
На підставі підп. 266.3.2 пю 266.3 ст. 266 ПК України Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 сформовані податкові повідомлення-рішення форми “Ф» за 2021-2023 роки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за вищезазначений об'єкт нерухомого майна:
- №1997939-2413-0468-UА12020050000026654, на підставі якого ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 27234,90 грн. за 2021 рік;
- №1997942-2413-0468-UА12020050000026654, на підставі якого ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 29504,48 грн. за 2022 рік;
- №1997945-2413-0468- НОМЕР_1 , на підставі якого ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 30412,31 грн. за 2023 рік.
Податкові повідомлення-рішення вмотивовані тим, що позивач є власником нерухомого майна загальною площею 302,61 кв.м, яке належить до нежитлових будівель, а тому зобов'язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ставкою, вказаною у всіх податкових повідомленнях -рішеннях - 1,5%.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що відповідач правомірно нарахував позивачу податкові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Позивачем не підтверджено належними доказами статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком.
Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (ПК України).
Згідно з пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України, податок на майно складається, в тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України).
Згідно з положеннями пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.1 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).
Пункт 266.5.1 ст.266 ПК України передбачає, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Спірним у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено поняття податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 статті 30 ПК України).
Отже, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів.
Підпунктом 266.2.2. п. 266.2. ст.266 ПК України визначений перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування.
Підпункт "ж" вказаної норми встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ передбачає наявність трьох умов, перша з яких власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та третя- об'єкти нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.
Визначення належності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором України будівель та споруд ДК 018-2000.
Віднесення нежитлової будівлі до відповідного класу не є безумовною підставою для віднесення фізичної або юридичної особа, яка нею володіє, до осіб, на яких розповсюджується податкова пільга, визначена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Законодавець ставить у залежність використання сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Обставини того, що належні позивачу будівлі в частині, що відповідає його частці володіння цим нерухомим майно (10/100) віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 підтверджуються Експертним висновком АС5 №2427702 від 03 жовтня 2024 року наданим Державним підприємством “Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві».
В Додатку 1 до Експертного висновку наведено Перелік об'єктів нерухомого майна ОСОБА_1 , (щодо яких контролюючим органом прийняті спірні рішення) із зазначенням назви об'єкта (тип об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості), функціонального призначення (використання) об'єкта та визначеного експертом коду об'єкта за Державним класифікатором будівель та споруд ДК018:2000 (НК018:2023):
163/100 частин ангару літ. В ДК0182000- 1271.9; НК0182023 - 1271; функціональне призначення: для зберігання сільськогосподарського навісного обладнання та інвентарю;
163/1000 частин складу №1 літ. Е ДК0182000- 1271.3; НК0182023 - 1271; функціональне призначення: для зберігання зерна;
майстерня літ. Л ДК0182000- 1271.9; НК0182023 - 1271; функціональне призначення: ремонтна майстерня;
гараж для сільхозтехніки літ. Н ДК0182000- 1271.9; НК0182023 - 1271; функціональне призначення: зберігання сільгосптехніки;
гараж №2 літ. П ДК0182000- 1271.9; НК0182023 - 1271; функціональне призначення: зберігання та ремонт сільгосптехніки.
Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов'язок отримати від Державного підприємства “Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об'єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивача, що будівлі нерухомості, що належать позивачу на праві власності, є будівлями сільськогосподарського призначення.
Що ж до підтвердження обставин, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Поняття “сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст.1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття “виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Аналіз наведених правових норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що законодавець визначає правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичну особу чи фізичну особу, що здійснюють виробництво, а також переробку та постачання власновиробленої сільськогосподарської продукції.
На користь того, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкову пільгу, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Так, Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.
Позивач стверджує, що має у приватній власності земельні ділянки, які використовує самостійно за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Згідно із приписами ч.1 ст.1 Закону України “Про особисте селянське господарство», особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Отже, позивач веде особисте селянське господарство, - господарську діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.
Разом з тим, позивачем не підтверджено жодними доказами статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком.
Так, відсутні докази того, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником. Відтак, не встановлено підстав для застосування приписів податкового законодавства, якими визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2023 у справі №380/2434/20.
Відтак, у позивача відсутня сукупність умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень пп. “ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Суд дійшов правильного висновку, що позивач не підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Колегія відхиляє доводи позивача, щодо не надання оцінки судом доказів, що подавалися ним на підтвердження своєї позиції. Суд їх дослідив і зробив висновки, що такі документи не є доказами на підтвердження саме статусу сільськогосподарського товаровиробника, а свідчать про те, що позивач веде особисте селянське господарство. Фото сільськогосподарської техніки ще не свідчить, що ця техніка перебуває у власності чи у користуванні позивача, оскільки ним не надано інших доказів на підтвердженя таких доводів. Перебування у власності земельних ділянок ще не свідчить про їх використання позивачем саме з метою виробництва сільськогосподарської продукції для наступної її переробки та реалізації.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 160/30429/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак