18 вересня 2025 року м.Дніпросправа № 160/32301/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 160/32301/24 (суддя Юрков Е.О, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач) від 15 жовтня 2024 року № 045550020896 про призначення їй пенсії за віком саме з 16.09.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 14.07.2023 року;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 14.07.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішеннями: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 045550020896 від 21.07.2023 року та Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 045550020896 від 23.09.2024 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, до страхового стажу не було зараховано період роботи на території республіки Польщі. Після надходження підтверджуючих документів пенсія позивачу була призначена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045550020896 від 15.10.2024 року з 16.09.2024 року. Позивач вважає вказане рішення про призначення їй пенсії з 16.09.2024 року, а не з моменту першого звернення з 14.09.2023 року протиправним.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Так, суд:
-визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045550020896 від 15.10.2024 року про призначення пенсії ОСОБА_1 з 16.09.2024 року, а не з дати звернення за заявою про призначення пенсії від 14.07.2023 року;
-зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2023 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки обставинам та висновків суду у даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначає, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Відповідач наполягає, що діяв у відповідності до вимог діючого законодавства, а отже у суду не було законних підстав скасовувати правомірне рішення відповідача.
Позивач подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві вказала, що підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача і скасування законної рішення суду першої інстанції відсутні.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 14.07.2023року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 045550020896 від 21.07.2023 року, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Зазначено, що вік заявниці 60 років 1 місяць 20 днів. Страховий стаж особи становить 27 років 5 місяців 20 днів. Вказано, що зарахування періодів роботи на території Республіки Польщі можливе після підтвердження трудового стажу компетентними органами Республіки Польща (надходження відповідного формуляру).
16.09.2024 позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання подальшого оформлення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 045550020896 від 23.09.2024 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Зазначено, що вік заявниці 60 років. Страховий стаж особи становить 26 років 1 місяць 19 днів. Вказано, що стаж для визначення права на призначення пенсії, з урахуванням періодів роботи на території Польщі становить 29р. 2м. 19 дн. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу: - не взято до уваги довідку № Н.АСД-14/41 від 11.07.2023, видану Регіональною філією “Придністровська залізниця», оскільки в довідці зазначена Коробейникова на українській мові, а згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 ОСОБА_2 на російській мові.
Після надходження підтверджуючих документів пенсія позивачу була призначена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045550020896 від 15.10.2024 року з 16.09.2024 року.
Позивач вважає вказане рішення про призначення пенсії з 16.09.2024 року, а не з моменту першого звернення з 14.07.2023 року, протиправним та для захисту порушених прав звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що з урахуванням підтвердження права ОСОБА_1 на зарахування до стажу періодів її роботи, записи про які містяться в трудових книжках НОМЕР_2 від 31.01.1984 року та НОМЕР_2 від 04.02.2011 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 045550020896 від 15.10.2024 року про призначення пенсії з 16.09.2024 року, а не з дати звернення за заявою про призначення пенсії від 14.07.2023 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У відповідності до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом встановлено, що трудові книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 31.01.1984 року та НОМЕР_2 від 04.02.2011 року містять записи про періоди її роботи, які відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду, на якій працювала позивач, та відбиток печатки підприємства при звільненні її з роботи.
Крім того, записи про спірні періоди роботи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень чи виправлень, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а відтак у пенсійного органу були відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Ведення трудових книжок у вказаний період здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного комітету праці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".
Також пунктом 8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників і службовців".
Згідно пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Щодо не зарахування періодів роботи позивача на території Республіки Польщі за заявою від 14.07.2023 року.
Законом України № 458-УІІ від 05.09.2013 року ратифіковано Угоду між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення.
Статтею 10 Угоди передбачено, що періоди страхового стажу, набуті відповідно до законодавства кожної із Договірних сторін, враховуються, в разі необхідності, при визначені права на допомогу та періоду її виплати, за умови, що вони не співпадають.
Згідно статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно із пунктом 1.9 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ як атестат про припинення пенсії відсутній.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, від 20.07.2020 у справі № 174/421/17(2-а/174/64/2017) та від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що ще під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію, відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті нею на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Республіки Польщі.
Відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу періодів роботи позивача на території Республіки Польщі при першому її зверненні з заявою про призначення пенсії від 14.07.2023 року.
Судом також встановлено, що при зверненні до Пенсійного органу позивачем 16.09.2024 року було надано Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища позивача № 00012687745 від 03 вересня 2013 року. За результатом розгляду заяви, позивачу була призначена пенсія, проте з 16 вересня 2024 року, а не з моменту подання першої заяви про призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в спірному випадку відповідач протиправно призначив позивачу пенсію з 16.09.2024 року, а не з дати її звернення із заявою від 14.07.2023 року вперше. Так, вже на час першого звернення до відповідача у позивача було достатньо документів на підтвердження її віку та стажу, які є необхідними критеріями при визначенні права на соціальний захист та можливості призначення пенсії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2023 року про призначення пенсії за віком, щоб не втручатися у дискреційні повноваження відповідача. В цій частині позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому колегія суддів не надає оцінки обраному судом способу захисту порушеного права позивача.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 160/32301/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак