30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/356/23
Суддя І інстанції - Конишева О.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незастосування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 положень ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на підставі його заяви від 19.01.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з застосуванням (урахуванням) положень ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на підставі його заяви від 19.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
15 травня 2025 року року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2023 року у справі №280/356/23 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у місячний строк подати звіт про виконання даного рішення до Запорізького окружного адміністративного суду.
Зазначена заява обґрунтована тим, що нарахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області на виконання рішення суду у справі №280/356/23 заборгованість внаслідок проведеного перерахунку у розмірі 124362,80 грн. не виплачена.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі №280/356/23.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/31173/23. Вказує на те, що на теперішній час рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2023 у справі №280/356/23 залишається невиконаним, заборгованість з виплати пенсії з часу подання позивачем заяви від 19.01.2022 не погашено.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно дост.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. ч. 2, 3ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з положеннями статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
З урахуванням викладеного, судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Так, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема, ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах 14 травня 2020 року у справі №800/320/17, від 27 лютого 2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
Як вже було зазначено раніше, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року, яке набрало законної сили, серед іншого зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з застосуванням (урахуванням) положень ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на підставі його заяви від 19.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідачем до суду першої інстанції було подано заперечення на заяву позивача про встановлення судового контролю, в яких зазначено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №280/356/23 позивачу з 01.02.2022 року перераховано пенсію з застосуванням (урахуванням) положень ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на підставі його заяви від 19.01.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Кошти, нараховані на виконання рішення суду за період з 01.02.2022 року по 31.12.2023 року в сумі 124362,80 грн. Головним управління Пенсійним фондом України в Запорізькій області внесені до реєстру судових рішень. При цьому, зважаючи на те, що позивач фактично проживає у АДРЕСА_1 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, тому після перерахунку пенсії позивача виплата пенсії буде здійснюватися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 23 Бюджетного кодексу України нараховані на виконання рішень суду кошти підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Отже, проведення такої виплати не може бути здійснено за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що надійшли від сплати єдиного внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області вчинено всі можливі дії для виконання рішення суду, яке виконано таким чином з незалежних від відповідача підстав, оскільки відсутня фінансова можливість здійснити виплату донарахованих сум пенсії.
Разом з тим, Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2023 року у справі № 640/21223/20 викладено правовий висновок, відповідно до якого невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
З огляду на вказане, Верховним Судом вказано, що дії відповідача у цій справі не свідчать про наявність протиправної з його боку, бездіяльності чи про ухилення від виконання у повному обсязі рішення суду, оскільки у межах своїх повноважень боржник вчинив необхідні дії для виконання судового рішення, а невиконання рішення суду в частині виплати недоплаченої заробітної плати зумовлено обставинами виконання судових рішень в межах передбачених на відповідний період асигнувань.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів робить висновок про відсутність протиправних дій з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, бездіяльності чи ухилення від виконання у повному обсязі рішення суду, а невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 30 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун