30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1638/25
Суддя І інстанції Батрак І.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ПШ 045754 від 22.10.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача в сумі 17000,00 грн за порушення вимог ст.ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 045754 від 22.10.2024 застосування адміністративно-господарського штрафу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю винесеної відносно позивача постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Вказує на те, що обставина, що певна особа, не є фізичною особою-підприємцем, не позбавляє її можливості здійснювати перевезення вантажів. Зазначає, що водій транспортного засобу КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 не надав посадовим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну або інший документ, визначений законодавством на вантаж, індивідуальну контрольну книжку або копію графіку змінності водіїв. При цьому, жодних документів, які б підтверджували перевезення вантажу для власних потреб надано не було, тим паче, що за кермом перебував найманий водій, а не позивач, що також спростовує твердження про перевезення сміття для власних потреб.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.09.2024 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі Н-08 Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя, 159 км+159 м, проведено перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , які належать на праві власності ОСОБА_1 (водій ОСОБА_3 ), за результатами якої складено акт №АР062453 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В ході перевірки встановлено порушення ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 11.1 Правил перевезень вантажів автотранспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія оформленою індивідуальною контрольною книжкою водія або копією графіку змінності водіїв; товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж. Водій із актом ознайомлений, про що свідчить його підпис у відповідній графі акту перевірки.
04.10.2024 відповідачем акт від 13.09.2024 №АР062453 разом із запрошенням на розгляд матеріалів перевірки на 22.10.2024 були направлені на адресу позивача поштою.
22.10.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Укртрансбезпеки розглянуто матеріали перевірки (Акт № АР062453) та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 045754, якою за порушення ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 17000,00 грн. (відповідальність передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п. 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Відповідно до п. 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктами 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже відповідно до вказаної норми суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.
Згідно із статтею 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Зі змісту наведених норм вбачається, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
В свою чергу, у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.
У постанові від 07 грудня 2023 року в справі № 620/18215/21 Верховний Суд вказав, що положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
При цьому на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а Верховний Суд сформулював висновок, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.
Матеріалами справи підтверджено, що в спірному випадку транспортний засіб марки КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 належний на праві власності ОСОБА_1 .
Разом з тим, позивача автомобільним перевізником відповідачем визначено лише на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач 13.09.2024 року здійснював перевезення на договірних умовах (комерційній основі), акт перевірки №062453 від 13.09.2024 не містить.
Натомість, позивач вказує на тому, що 13.09.2024 транспортним засобом марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснювалось перевезення сміття для власних потреб.
Між тим, при здійсненні перевірки транспортного засобу марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , з'ясувавши від водія про те, що здійснюється перевезення сміття, відповідач не з'ясував, чи здійснюється таке перевезення для власних потреб, чи на договірних умовах (комерційній основі), чи є водій найманим працівником позивача, що впливає на можливість визначення позивача, як автомобільного перевізника.
Разом з тим, Закон України «Про дорожній рух» дозволяє власнику автомобіля, або водію довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право керування. Факт передачі такого автомобіля в користування може бути підтверджено наявністю відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та не вимагає від особи додатково оформляти будь-які інші документи.
Натомість, жодних доказів того, що водій ОСОБА_3 є найманим працівником позивача, відповідачем не було надано.
Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували здійснення позивачем перевезення на договірних умовах (комерційній основі), а не для власних потреб, то визначення позивача автомобільним перевізником, до якого застосовується відповідальність передбачена абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-III є передчасним, у зв'язку з чим, спірна постанова №ПШ 045754 від 22.10.2024 є протиправною та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 30 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун