Справа №357/12618/19-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/551/2025 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 зі змінами та доповненнями та заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 зі змінами на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року,
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року обвинуваченого:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, який працював водієм в ТОВ «Всеукраїнаська торгова компанія», раніше судимого: 1) 25.12.2006 р. Апеляційним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 2) 24.01.2007 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 3) 30.10.2007 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 121, ст.ст. 70, 71 КК України до 7 років шести місяців позбавлення волі; 4) 09.02.2015 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 04.10.2017 р. звільнений по відбуттю строку покарання,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України і призначено йому покарання за:
- ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
- ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
- ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначеноОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 ухвалено обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.
Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_9 період його попереднього ув'язнення з 23 вересня 2020 р. до дня набрання цим вироком законної сили із розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 залишенопопередній - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим та його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого;за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів; за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за наступних обставин.
21 липня 2019 р. близько 02 години 15 хвилин, ОСОБА_9 , маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за вчинення корисливих злочинів проти власності, перебував на території парку «Слави» по вул. Героїв Небесної сотні в місті Біла Церква Київської області, разом із потерпілим ОСОБА_11 , та в цей час в нього виник умисел на відкрите заволодіння майном потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, повторно, з корисливого мотиву, маючи намір на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, вирішив незаконно відкрито заволодіти майном потерпілого ОСОБА_11 .
В подальшому ОСОБА_9 , з метою подолання опору потерпілого, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, наніс останньому декілька ударів рукою в область шиї, потилиці та носа потерпілому ОСОБА_11 , після чого незаконно, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Samsung» «НОМЕР_3», вартістю 8 661 грн. 99 коп. та банківською карткою, з якої в подальшому зняв 1100 грн., належних потерпілому ОСОБА_11 .
Після цього, ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зник із викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 майнової шкоди на загальну суму 9761 грн. 99 коп.
Крім цього, 08 березня 2020 р. близько 04 години, ОСОБА_9 , перебуваючи неподалік кафе - бару «Торнадо», що по вул. Павліченко, 34 А, в м. Біла Церква, Київської області, розпивав спиртні напої з потерпілим ОСОБА_12 , в ході чого у ОСОБА_9 виник умисел на відкрите заволодіння майном потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, повторно, з корисливого мотиву, маючи намір на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, вирішив незаконно заволодіти майном потерпілого ОСОБА_12 .
В подальшому ОСОБА_9 з метою подолання опору потерпілого ОСОБА_13 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, наніс останньому один удар правою рукою в обличчя, а саме в область носа, завдавши потерпілому ОСОБА_12 фізичного болю, після чого незаконно, відкрито викрав гаманець, який матеріальної цінності для потерпілого не має, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 500 грн., належні потерпілому ОСОБА_12 .
Після чого ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_12 майнової шкоди на суму 500 грн.
Крім цього 08 березня 2020 р. близько 04 години ОСОБА_9 знаходячись неподалік кафе - бару «Торнадо», що по вул. Павліченка, 34 А, м. Біла Церква Київської області, відкрито, з корисливих мотивів, в стані алкогольного сп'яніння, викрав банківські картки, що належать потерпілому ОСОБА_12 , а саме: платіжна картка № НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ КБ «Приват Банк», видану на його прізвище, та картка № НОМЕР_2 емітентом якої є «Монобанк», які знаходились в гаманці ОСОБА_12 .
В подальшому ОСОБА_9 з викраденими вказаними банківськими картками залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, емітована АТ КБ «Приват Банк» платіжна картка № НОМЕР_1 та картка № НОМЕР_2 емітентом якої «Монобанк», які видані ОСОБА_12 , в силу вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст., ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст. 200 Кримінального Кодексу України - є офіційними документом.
Крім цього, 08 червня 2020 р. приблизно о 01 годині 20 хвилин, ОСОБА_9 перебуваючи на п'ятому поверсі в коридорі будинку АДРЕСА_2 в м. Біла Церква Київської області, де помітив велосипед марки «МАХХ Pro F300 дорослий» бірюзового кольору, який належить потерпілій ОСОБА_14 , після чого у ОСОБА_9 виник умисел на викрадення вказаного майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, повторно, викрав велосипед марки «МАХХ Pro F300 дорослий» бірюзового кольору, вартістю 6292 грн. 14 коп., належний потерпілій ОСОБА_14 .
Після цього, ОСОБА_9 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_14 майнової шкоди на вказану суму.
Крім цього, 04 липня 2020 р. приблизно о 00 годині 00 хвилин, ОСОБА_9 будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , помітив у приміщенні кухні телевізор «Bravis», модель led-24g5000 + t2, діагоналлю 24 дюйма, який належить потерпілій ОСОБА_15 , після чого у ОСОБА_9 виник умисел на викрадення вказаного майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за ного діями ніхто не спостерігає, умисно, повторно, викрав телевізор марки «Bravis», модель Ied-24g5000 + t2, діагоналлю 24 дюйма, вартістю 1910 грн. 39 коп., який належить потерпілій ОСОБА_15 .
Після цього, ОСОБА_9 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_16 майнової шкоди на вказану суму.
На вказаний вирок обвинувачений подав апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями, в якій просить вирок змінити, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити його від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 357 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Звільнити його від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України. Зарахувати йому період з травня місяця 2020 року по вересень місяць 2020 року до вже відбутої частини покарання. Ухвалити подальше відбування покарання із застосуванням засобів контролю без тримання в СІЗО та виправних установах.
Прокурор подав апеляційну скаргу зі змінами в якій просить вирок змінити, на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_9 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 357 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. В решті вирок залишити без змін.
Зазначає, що кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, вчинено ОСОБА_9 08.03.2020 року.
Відповідно до матеріалів провадження, строк давності переривався, останній раз - вчиненням 04.07.2020 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, проте, трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, станом на 05.07.2023 сплинув.
Разом з тим, даних про зупинення строків давності матеріали кримінального провадження не містять.
Таким чином, зазначає, що станом на 05.07.2023 року у кримінальному провадженні сплинув строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, визначені ст. 49 КК України, а тому є підстави для застосування щодо ОСОБА_9 положень п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.
До початку апеляційного розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_9 заявив усне клопотання про відмову від поданої ним апеляційної скарги навирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, думку прокурора, яка частково підтримала апеляційну скаргу прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. У такому випадку суд апеляційної інстанції закриває провадження за такою апеляційною скаргою. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 підлягає закриттю, у зв'язку із відмовою апелянта від апеляційної скарги, оскільки він скористався наданим йому ст. 403 КПК України процесуальним правом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про необхідність застосування положень ст.ст. 49, 74 КК України, оскільки на час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції закінчились строки давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, що відповідно дає підстави для звільнення обвинуваченого від призначеного покарання за даним правопорушенням.
Згідно ч. 1 ст. 286 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно із ч.5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 оскаржуваним вироком засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Санкцією ч. 1 ст. 357 КК України в редакції, чинній на момент вчинення злочину, передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
Згідно ст. 12 КК України (в редакції на час вчинення злочину) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України є злочином невеликої тяжкості.
Кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України було вчинено обвинуваченим ОСОБА_9 08.03.2020 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Перебіг давності в даному кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 375 КК України переривався 04.07.2020 року, зокрема, коли ОСОБА_9 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
Таким чином, з урахуванням обставин справи, положень ст. 12 КК України, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, станом на час апеляційного розгляду сплинуло більше 3 років з часу вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та закінчились, визначені ст. 49 КК України строки давності.
На час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції вирок суду, який наразі оскаржується, не набрав законної сили.
Таким чином, підставою звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 357 КК України у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення, встановлених ч. 1 ст. 49 КК України, строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд закриває кримінальне провадження.
Отже, кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 357 КК України підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Одночасно, колегією суддів встановлено наявність підстав для закриття кримінального провадження, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України в частині засудження за ч. 2 ст. 185 КК України, з наступних підстав.
Так, згідно із Законом України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 09 серпня 2024 року, були внесені зміни до Кримінального кодексу України щодо декриміналізації крадіжки. На даний час кримінальна відповідальність настає, якщо вартість викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Так, сума викраденого ОСОБА_9 майна за вказаним кримінальним правопорушенням є меншою за встановлений поріг у 2027 грн. (2 НМДГ станом на 2020 рік).
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Повторність не є обставиною, що перешкоджає декриміналізації.
Отже, вирок в частині засудження обвинуваченого ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі із підстав, передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки вартість майна, яке було викрадено менша від розміру із якого настає кримінальна відповідальність.
Обвинувачений щодо закриття кримінального провадження із вказаних підстав не заперечував.
У зв'язку з цим, підлягає виключенню з резолютивної частини вироку посилання на застосування положень ч. 1 ст. 70 КК України.
Слід вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Щодо строку перебування обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом та під вартою, слід вказати наступне.
28 березня 2024 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань від 28.03.2023 № 3342-IX, яким було доповнено ст. 72 КК України частиною 7, згідно з якою домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання.
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_9 перебував під цілодобовим домашнім арештом на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з 4 червня 2020 року по 4 серпня 2020 року включно.
Із урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що необхідно зарахувати у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_9 строк цілодобового домашнього арешту в період з 04.06.2020 по 04.08.2020 з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Також, підлягає зарахуванню у строк відбуття покарання ОСОБА_9 період його попереднього ув'язнення з 23 вересня 2020 року, із розрахунку - одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Крім того, апеляційний суд вважає необхідним розглянути питання щодо звільнення ОСОБА_9 з-під варти у зв'язку з відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року ОСОБА_9 засуджений до п'яти років позбавлення волі. ОСОБА_9 перебував під цілодобовим домашнім арештом з 4 червня 2020 року по 4 серпня 2020 року включно та перебуває під вартоюз 23 вересня 2020 року.
За таких обставин, станом на час апеляційного розгляду ОСОБА_9 відбув призначене йому покарання за вироком суду, а тому підлягає звільненню з-під варти.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 403, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року - закрити у зв'язку з відмовою апелянта від апеляційної скарги.
Апеляційну скаргузі змінами заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року щодо ОСОБА_9 в частині засудження за ч. 1 ст. 357 КК України - скасувати.
Звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 357 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 357 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року щодо ОСОБА_9 в частині засудження за ч. 2 ст. 185 КК України - скасувати, акримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання на застосування положень ч. 1 ст. 70 КК України.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 у строк покарання перебування під цілодобовим домашнім арештом з 4 червня 2020 року по 4 серпня 2020 року включно, виходячи зі співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_9 період його попереднього ув'язнення з 23 вересня 2020 року, із розрахунку - одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_9 таким, що відбув покарання повністю за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2022 року у зв'язку з фактичним повним відбуттям призначеного покарання та звільнити його з-під варти негайно.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя