справа № 759/10087/21 Головуючий у суді І інстанції: Твердохліб Ю.О.
провадження №22-ц/824/13268/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
24 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Золоткової Галини Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сибіга Сабріна Еглерівна про визнання договору міни договором купівлі-продажу, переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі продажу,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому з урахуванням зміни предмету позову, просив визнати договір міни, укладений, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 11.03.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е., зареєстрований в реєстрі за № 262, договором купівлі-продажу 4/9 частин в праві спільної часткової власності у квартирі АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_2 є покупцем, а ОСОБА_3 продавцем цього майна; перевести на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу, що укладався та посвідчувався як договір міни, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 11.03.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е., зареєстрований в реєстрі за № 262; виплатити ОСОБА_2 з депозитного рахунку Святошинського районного суду міста Києва внесену ОСОБА_1 грошову компенсацію за 4/9 частки в праві спільної часткової власності у квартирі АДРЕСА_1 , в розмірі 273 588,16 грн; судові витрати покласти на відповідачів.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що у вересні 2020 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 набув право власності на 4/9 часток квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору міни укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого 11.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. за реєстровим № 262. Власником інших 5/9 часток в цій квартирі є він: на 1/4 частку- на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.04.2003 року Святошинською у м.Києві районною радою згідно розпорядження № 705; на 11/36 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом за реєстровим №6-887, виданого державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. 03.12.2020року, право власності зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Він вважає договір міни удаваним правочином, який приховує інший правочин, а саме, договір купівлі-продажу, чим порушується його переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності.
13.01.2020 року приватний нотаріус КМНО Сибіга С.Е. передала йому заяву ОСОБА_3 від 21.12.2019 року ( від імені якого, на підставі довіреності, діяла ОСОБА_7 ) про те, що ОСОБА_3 має намір продати належні йому 4/9 частки у квартирі за адресою : АДРЕСА_2 за ціною 900 тис. грн, та просила повідомити нотаріуса у місячний термін від дня отримання цієї заяви про згоду купити квартиру або відмовитися від переважного права на купівлю цієї частки, в протилежному випадку, зі спливом цього строку, 4/9 частки квартири будуть продані іншій особі.
У той же день, 13.01.2020 року, він подав приватному нотаріусу КМНО Сибізі С.Е. заяву про те, що він готовий придбати майно за оголошеною ціною та просив зв'язатися з ним за зазначеними у заяві номерами телефонів, коли продавець визначить дату продажу, однак надалі з ним ніхто не вів перемовин з приводу укладення договору купівлі- продажу спірної частки квартири.
За умовами договору міни ОСОБА_2 обміняв належні йому на праві власності 17/100 часток у праві спільної часткової власності з 19/100 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 , на належні ОСОБА_3 4/9 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 . В свою чергу, за умовами Договору міни (пункт 2) ОСОБА_3 поміняв 4/9 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 на належні ОСОБА_2 на праві власності 17/100 часток у праві спільної часткової власності з 19/100 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4 . Квартира (об'єкт 1), 17/100 часток у праві власності на яку відчужується за договором міни, в цілому складається з чотирьох кімнат загальною площею 93,5 кв.м., житловою 51,7 кв.м. та згідно Висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «СТАНДАРТ КОНСАЛТИНГ» від 11.02.2019р. ринкова вартість складає 273 588,16 грн (пункт 3). Квартира 4/9 частки у праві спільної часткової власності, на яку відчужується (об'єкт 2), в цілому складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею , загальною площею 92.9 кв.м. та згідно Висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «СТАНДАРТ КОНСАЛТИНГ» від 20.02.2019 року, ринкова вартість складає 677 202 грн. (пункт 4).
За висновком про оцінку майна від 11.02.2019 року об'єкту 1 (19/100 часток у праві спільної часткової власності на житлову квартиру АДРЕСА_3 ), здійснену ТОВ «СТАНДАРТ КОНСАЛТИНГ», оціночна вартість складає 305 775 грн. Відповідно, нотаріусом вирахувано оціночну вартість частки 17/100 із 19/100 нерухомого майна у сумі 273 588,16 грн. Об'єкт 2 (16/36 часток у праві власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 оцінений у 677 202 грн. Отже, вартість майна, яке відчужив ОСОБА_3 , у 2,5 рази перевищує вартість майна, яке він отримав за договором міни від ОСОБА_2 . Отже, ОСОБА_2 став покупцем 4/9 частки об'єкту 2 за ціною 273 588,16 грн, відповідно, ОСОБА_3 став покупцем 17/100 частки об'єкту 1 за ціною 677 202,00 грн без доплати.
Одразу, у цей же день - 11.03.2020 року ОСОБА_3 , після реєстрації права власності на набуте ним на підставі спірного договору міни майно (17/100 частки об'єкту 1), відчужив його ОСОБА_10 на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сибігою С.І. за реєстровим номером № 263 за 49 500,00 грн.
Приватний нотаріус КМНО Сибіга С.Е. 11.03.2020 року за участю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 посвідчувала наступні угоди: 18:09:54 - посвідчений договір дарування ОСОБА_2 2/100 частки, із належних йому 19/100 часток, у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_5 , ОСОБА_10 , реєстровий №261; 19:22:52 - посвідчений договір міни ОСОБА_3 належних йому 4/9 часток у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , на 17/100 часток (залишок після дарування 2/100 часток), належних ОСОБА_2 , у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_5 , реєстровий № 262; 20:14:44 - посвідчений договір купівлі-продажу ОСОБА_10 у ОСОБА_3 належних йому 17/100 часток, у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_5 , реєстровий № 263.
Це свідчить про те, що воля сторін у договорі міни була направлена на досягнення правових наслідків, пов'язаних із договором купівлі-продажу, а договір міни був укладений саме для приховування цієї справжньої волі, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся з позовом та просить його задовольнити.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Золоткова Г.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що договір міни між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є дійсним, оскільки ніби то позивачем не доведено, що цей договір є удаваним.
Однак, наявні в справі обставини (включно з миттєвим продажем набутого майна за значно нижчою ціною, здійсненням кількох пов'язаних угод впродовж короткого часу, зокрема, дарування 2/100 частки перед обміном) свідчать про те, що сторони уклали саме договір купівлі-продажу, замаскований під договір міни.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що сторони оспорюваного договору мали повне право, виходячи із положень цивільного законодавства щодо диспозитивності, та вимог ст. 715 ЦК України, включити у свій договір міни умови щодо обміну 4/9 частини спірної квартири, вартістю - 677 202,00 грн на 17/100 часток у праві власності на квартиру вартістю 273 588,16 грн без доплати, а також тим, що обміняне майно було зареєстровано за сторонами цього договору, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність передбачених статтею 235 ЦК України підстав для визнання оспорюваних правочинів удаваними.
Проте, відповідач ОСОБА_3 , в особі ОСОБА_7 , попередньо маючи від ОСОБА_1 згоду купити у нього 4/9 частки квартири за оголошеною для продажу ціною у 900 000 грн, яка була явно завищена, оформив обхідну схему через договір міни, свідомо позбавивши позивача можливості реалізувати своє переважне право, гарантоване ст. 362 ЦК України. Така поведінка на думку апелянта є зловживанням правом (ст. 13 ЦК України, норма прямої дії).
Представник апелянта зазначала, що реальні дії ОСОБА_3 були спрямовані саме на продаж нерухомого майна. На це вказує факт направлення заяви позивачеві з пропозицією купити його 4/9 частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно ; продаж одразу ж обміняного майна за заниженою, майже у 6 разів ціною, від його оціночної вартості, пов'язаній особі, ОСОБА_10 ..
Результатом ланцюжка послідовних угод стало перетворення належного ОСОБА_3 майна, вартістю 677 202 грн у 49 500 грн у межах години часу.
Реальні дії з укладання послідовного ланцюжка угод, які закінчилися продажем майна за явно заниженою ціною, свідчить, що саме на меті у ОСОБА_3 був продаж свого майна обхідними шляхами.
Крім того, судом не взято до уваги, що загальними засадами (підвалинами) цивільного законодавства є, серед інших, справедливість, та добросовісність (п.6 ст.3 ЦК).
Сторони оспорюваної угоди діяли не справедливо і не добросовісно стосовно особи позивача.
Вважає, що суд першої інстанції не дослідив питання дійсної спрямованості волі сторін при укладенні договору міни, мотиви вчинення ними обміну на нерівноцінні за вартістю об'єкти (у 2,5 рази) без доплати та одночасний продаж обміняного об'єкту ОСОБА_3 також за ціною у 5,5 разів меншою від його оціночної вартості. Тобто, ОСОБА_3 у результаті комплексу угод за своє майно отримав 7,3 % від його початкової вартості.
Водночас, відповідачі не надали жодних доказів, які пояснювали би мотиви вчинення цього правочину міни з нерівнозначними за вартістю об'єктами та одночасного продажу обміняного майна.
15 липня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Логойди Я.В., просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що та обставина, що ОСОБА_3 розпорядився своїм майном на свій розсуд свідчить лише про реалізацію власником права на розпорядження своїм майном.
Також ОСОБА_1 було дотримано вимог ст.ст. 361, 362 ЦК України, оскільки обмеження щодо розпорядження своєю часткою стосується лише продажу частки співвласником, а переважне право інших співвласників на придбання частки не існує у випадку її відчуження іншим чином, зокрема, шляхом укладення договору міни.
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме, що воля обох сторін правочину була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж тих, що виникли між сторонами в результаті укладення оспорюваного договору міни або настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що визначені оспореним договором, а тому суд першої інстанції не вбачав підстав для визнання договору міни договором купівлі-продажу.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Тобто основним юридичним фактом, що суд повинен встановити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору міни, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..
Тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а оскільки відповідно до частини першої статті 202, частини 3 статті 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.
За таких обставин, для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №357/3132/15-ц).
Суд апеляційної інстанції перглядаючі рішення суду першої інстанції враховує, що звертаючись з позовом про визнання спірного договору удаваним, позивач має довести яким нормам права суперечить укладений, на його переконання договір. (Постанова Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі № 917/2060/17).
Встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 24.10.1995 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 належала на праві власності: ОСОБА_12 - 1/4 частини, ОСОБА_13 - 1/4 частини, ОСОБА_1 - 1/4 частини, ОСОБА_3 - 1/4 частини (т. 1 а.с. 167).
ОСОБА_1 належить 11/36 частини квартири, що знаходиться за адреса: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03.12.2020 року (т. 1 а.с. 10).
27.12.2018 року нотаріус Бондар Н.В. направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення про намір продати належну ОСОБА_3 1/4 частину квартири за адреса: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 123).
21.12.2019 року нотаріус Сибіга С.Є. направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення про намір продати належну ОСОБА_3 1/4 частину квартири за адреса: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 124).
13.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сибіги С.Е. з заявою, у якій вказав, що 13.01.2019 року він отримав від громадянина ОСОБА_3 , що діє в особі громадянки ОСОБА_7 на підставі довіреності, інформацію про намір продати належні ОСОБА_3 4/9 частки квартири АДРЕСА_6 , та висловив намір про готовність придбати вищезазначене майно за ціною, зазначеною у заяві (т. 1 а.с. 15).
11.03.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_7 , укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е., зареєстрований в реєстрі за № 262 (т. 1 а.с. 52-54).
Згідно п. 1 договору міни ОСОБА_2 міняє належні йому на праві власності 17/100 часток у праві спільної часткової власності з 19/100 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4 , на належні на праві приватної власності ОСОБА_3 4/9 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно п. 2 договору міни ОСОБА_3 міняє належні йому на праві власності 4/9 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 на належні на праві приватної власності ОСОБА_2 17/100 часток у праві спільної часткової власності з 19/100 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Згідно п. 3 договору міни квартира, 17/100 часток у праві власності на яку відчужуються за цим договором (об'єкт 1), в цілому складається з чотирьох кімнат загальною площею 93,5 кв.м., житловою 51,7 кв.м. Ринкова вартість об'єкту 1 згідно висновку про об'єкт оцінки пароль пошуку звіту про оцінку НГЧРЖД705428, зроблений оцінювачем ТОВ «СТАНДАРТ КОНСАЛТИНГ» від 11.02.2019 року становить - 273 588,16 грн.
Згідно п. 4 договору міни квартира, 4/9 частини у праві спільної часткової власності на яку відчужуються (Об'єкт 2), в цілому складається з 4 житлових кімнат, жилою площею - 61,9 кв.м., загальною площею - 92,9 кв.м. Ринкова вартість об'єкту 2 згідно висновку про об'єкт оцінки пароль пошуку звіту про оцінку ИИМЦЛТ247753, зроблений оцінювачем ТОВ «СТАНДАРТ КОНСАЛТИНГ» від 20.02.2019 року становить - 677 202 грн.
Згідно п. 5 договору міни обмін об'єктів проводиться без доплати.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження спрямованості дій обох сторін при укладенні договору міни на досягнення інших правових наслідків і приховування іншої волі учасників правочину.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позовних вимог та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що укладений договір міни від 11.03.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є удаваним правочином вчиненим з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу.
З досліджених судом фактичних обставин справи судом встановлено, що між відповідачами дійсно укладено договір міни, який за своєю суттю та правовою природою є договором міни без доплатою за товар більшої вартості.
З системного аналізу умов укладеного між відповідачами договору судом встановлено, що обмін спірної 17/100 частки квартири АДРЕСА_5 (яка належала ОСОБА_2 ), яку було оцінено оцінювачем в розмірі 273 588,16 грн було обміняно на 4/9 частки квартири АДРЕСА_1 (яка належала ОСОБА_3 ) без доплати що передбачено п. 5 договору міни. Вказаний договір відповідає нормами статті 715 ЦК України.
Спірний договір міни був підписаний його сторонами у присутності нотаріуса, і на час його підписання ними було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, на момент укладання договору сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їхній внутрішній волі.
Та обставина, що відповідачі розпорядилася частками свого майна на свій розсуд свідчить лише про реалізацію ними права на розпорядження своїм майном.
Доводи апеляційної скарги про проведення обміну часток нерухомого майна без грошової доплати та нерівноцінність обміну, зокрема те, що ОСОБА_3 обміняв частку, яку сам оцінював для продажу у 900 000 грн, на майно у три рази меншої вартості - 273 588,16 грн, що на думку апелянта вказує на сумнівну економічну мотивацію цієї угоди, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки сторони добровільно вказали у договорі про обмін часток нерухомого майна без грошової доплати.
Доводи апеляційної скарги про те, що частка яка була обмінена, в подальшому була відчужена власником, не свідчить про удаваність договору міни, та порушення прав позивача.
Відповідно до частини 3 статті 715 ЦК України передбачає можливість встановлення у договорі міни доплати.
Водночас зі змісту п. 5 оспорюваного договору міни сторони договору визначили, що міна об'єктів проводиться без доплати.
Чинне законодавство не містить норм, які б визначали обов'язковість здійснення грошової доплати при міні земельних ділянок нерівнозначної вартості.
Таким чином, доплата за договором міни не є критерієм законності чи незаконності укладеного договору міни земельних ділянок.
Жодних доказів на підтвердження того, що між відповідачами по факту укладення оспорюваного договору міни виникли інші права та обов'язки, ніж ті, що були передбачені умовами зазначеного договору міни, до суду позивачем не було надано.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача не було порушено відповідачами.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 715, 235 ЦК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Золоткової Галини Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «29» вересня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко