15 вересня 2025 року м. Київ
Справа №759/3638/25
Апеляційне провадження №33/824/2395/2025
Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року за матеріалами, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань у м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань НП України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого на посаді директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП,
Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення №227 від 12 лютого 2025 року, № 226 від 12 лютого 2025 року, № 224 від 12 лютого 2025 року, № 223 від 12 лютого 2025 року, № 228 від 12 лютого 2025 року, № 229 від 12 лютого 2025 року, № 230 від 12 лютого 2025 року, № 225 від 12 лютого 2025 року :
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (далі - підприємство), будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб?єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та не повідомив свого безпосереднього керівника у встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, під час прийняття рішення щодо встановлення додаткової надбавки особисто собі як директору підприємства у сумі 1000 грн та вчинення дій шляхом особистого підписання наказу від 30 червня 2023 року № 70 про встановлення надбавки чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП;
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (далі - підприємство), будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб?єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та 30.06.2023 в умовах реального конфлікту інтересів, прийняв рішення щодо встановлення додаткової надбавки особисто собі як директору підприємства у сумі 1000 грн та вчинив дії шляхом особистого підписання наказу від 30.06.2023 № 70 про встановлення надбавки, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП;
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (далі - підприємство), будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб?єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та не повідомив свого безпосереднього керівника у встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, під час прийняття рішення щодо видання довіреності працівнику підприємства Баніту I.О. представляти інтереси підприємства та підписати від імені директора ОСОБА_1 договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31.08.2023 на суму 30000 грн самому ж ОСОБА_1 та вчинення дій шляхом особистого підписання довіреності від 31.08.2023, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП;
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (далі - підприємство), будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб?єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього закону, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та 31.08.2023 в умовах реального конфлікту інтересів, прийняв рішення щодо видання довіреності працівнику підприємства Баніту I.О. представляти інтереси підприємства та підписати від імені директора ОСОБА_1 договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31.08.2023 на суму 30000 грн самому ж ОСОБА_1 та вчинив дії шляхом особистого підписання довіреності від 31.08.2023, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУПАП;
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (далі - підприємство), будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб?єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та не повідомив свого безпосереднього керівника у встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, під час прийняття рішення щодо преміювання особисто себе як директора підприємства у сумі 7 000 грн та вчинення дій шляхом особистого підписання наказу від 23.10.2024 № 137 про преміювання, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП;
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (далі - підприємство), будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб?єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та 23.10.2024 в умовах реального конфлікту інтересів, прийняв рішення щодо преміювання особисто себе як директора підприємства у сумі 7000 грн та вчинив дії шляхом особистого підписання наказу від 23.10.2024 № 137 про преміювання, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП;
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (далі - підприємство), будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб?єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та не повідомив свого безпосереднього керівника у встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, під час прийняття рішення щодо преміювання особисто себе як директора підприємства у сумі 6 290 грн та вчинення дій шляхом особистого підписання наказу від 24.10.2023 № 106 про преміювання, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП;
ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (далі - підприємство), будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб?єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час виконання своїх службових повноважень не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів та 24.10.2023 в умовах реального конфлікту інтересів, прийняв рішення щодо преміювання особисто себе як директора підприємства у сумі 6 290 грн та вчинив дії шляхом особистого підписання наказу від 24.10.2023 № 106 про преміювання, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення:
- за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.
- за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800,00 грн.
Згідно ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Постанова суду мотивована тим, що під час виконання службових повноважень у ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів - суперечність між його приватним інтересом та його службовими повноваженнями, вираженими у одноосібній службовій можливості ОСОБА_1 розпоряджатися коштами, застосовувати заходи заохочення до працівників підприємства, що вплинуло на об'єктивність та неупередженість прийняття рішення. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять повідомлення від ОСОБА_1 уповноваженому органу щодо виникнення у нього реального конфлікту інтересів.
Тому, за наявності реального конфлікту ОСОБА_1 був зобов'язаний повідомити не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізнався чи повинний був дізнатися про наявність у нього такого конфлікту інтересів, безпосереднього керівника та не вчиняти дій і не приймати рішень до прийняття безпосереднім керівником або керівником органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів та повідомлення про прийняте рішення.
Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 , адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, суд першої інстанції вважав, що є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , ним подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що суд першої інстанції розглядаючи справу не дотримався вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом та оцінки доказів.
ОСОБА_1 зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України (далі- Підприємство).
Матеріалами справі підтверджується, що Підприємство діє на підставі Статуту, який затверджений розпорядженням Президії ПАН України від 12 жовтня 2021 року №504. Відповідно до Статуту підприємство, є юридичною особою (п. 4.1), створене розпорядженням АН УРСР від 30.05.63 № 534 (п. 1.1.), перебуває у віданні Національної академії наук України (п. 1.1.) (далі - НАН України). При цьому, підприємство не є юридичною особою публічного права, оскільки створене не розпорядчим актом Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування, а в межах визначеної Законом компетенції організацією, що не є ні органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування.
При цьому, слід звернути увагу на те, що згідно Статуту підприємства, його метою діяльності є задоволення потреб установ, підприємств і організацій НАН України в автобусному обслуговуванні і автоперевезеннях, здійснення виробничої та іншої господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку (п. З.1.). Основним предметом діяльності підприємства є здійснення транспортної, експедиторської, виробничої, постачальницької діяльності (п. 3.2.).
Водночас із цим, Управлінням стратегічних розслідувань у місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у адміністративних протоколах про адміністративні правопорушення, належними та допустимими доказами не доведено, що підприємство є юридичною особою публічного права, а ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення зазначеного у ст. 172-7 КУпАП.
За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про те, що підприємство є юридичною особою публічного права, являться хибним.
Щодо суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172- 7 КУпАП та ч. 2 ст. 172- 7 КУпАП, та ОСОБА_1 вказує на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, не містять належних та допустимих доказів про умисне вчинення ОСОБА_1 цих правопорушень.
Суд першої інстанції взагалі не надав жодної правової оцінки обставинам справи, щодо наявності в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності вини (умисна або необережна). В тому числі, із поданих до суду матеріалів провадження, вбачається, щодо Управлінням стратегічних розслідувань у місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності умислу в діях ОСОБА_1 ..
Щодо об 'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, то ОСОБА_1 вказує на те, що в даному випадку необхідно визначити і довести наявність реального конфлікту інтересів, тобто, що видання ОСОБА_1 наказів від 24.10.2023 №106, від 24.10.2024 №137 про преміювання здійснено ним під час реалізації службових повноважень, які є дискреційними та без необхідності узгодження варіанту вибору будь- ким.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, заохочувальні виплати (преміювання, доплата) працівникам Підприємства здійснено на підставі та відповідності до Колективного договору.
При цьому, слід звернути увагу на те, що порядок застосування заохочень (премії, надбавки) регламентує ст. 144 КЗпП, відповідно до якої заохочення застосовує власник або уповноважений ним орган разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Тобто ця стаття вимагає погодження з профспілковим органом кожного випадку застосування заохочень (премії).
Отже, згідно нормативно-правового регулювання відносин між роботодавцем в особі ОСОБА_1 та трудового колективу Підприємства в частині призначення заохочувальних виплат у вигляді премій та надбавок, роботодавця було усунуто від самостійного визначення виду заохочення, його розміру та конкретного працівника, який підпадає під умови встановлення заохочувальних виплат ( премій чи надбавок).
Так як, роботодавець в особі ОСОБА_1 не змінював рішення, які були прийняті Комісією профспілкового комітету щодо визначення заохочувальних виплат працівникам Підприємства, а лише вчиняв дії щодо надання офіційності та обов'язковості прийнятим рішенням, шляхом прийняття наказів про преміювання та встановлення надбавок, в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки та прояв дискреційних повноважень, оскільки саме рішення приймалося та фактично узгоджувалося профспілкою у формі протоколів спеціально створеної комісії. Будь-які докази впливу ОСОБА_1 на членів Комісії профспілкового комітету щодо визначення заохочувальних виплат працівникам Підприємства матеріали справи не містять, а отже є недоведеними.
Таким чином, підписання наказів про встановлення премій та надбавок відносно себе відбувалося в умовах потенційного конфлікту інтересів, оскільки прийняття рішеннявідносно себе може свідчити про наявність приватного інтересу, однак як підтверджено матеріалами справи, наявність потенційного приватного інтересу не впливала на об'єктивність та або неупередженість під час прийняття рішень про встановлення премії та надбавок, адже усі рішення про призначення заохочення, його розміру та конкретного працівника, який підпадає під умови встановлення заохочувальних виплат (премій - надбавок) приймалося представниками трудового колективу - профспілкового комітет Підприємства.
Отже, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів.
Таким чином, прийняття рішення в умовах потенційного конфлікту інтересів не становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
На підставі викладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні прокурор Прокопов О.Е. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, тому суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за його відсутності.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до положень ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів по справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
В ч. 2 ст. 172-7 КУпАП встановлена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Зазначена норма закону за своїм змістом є бланкетною та відсилає для повного визначення його ознак до інших норм.
Відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові особи юридичної особи публічного права є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Статтею 81 ЦК України визначено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Згідно з статями 167 та 169 цього кодексу держава та територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, комунальні підприємства тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
Відповідно до ст. 22 Закону України Про запобігання корупції особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Згідно вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколами про адміністративні правопорушення № 227 від 12.02.2025, № 226 від 12.02.2025, № 224 від 12.02.2025, № 223 від 12.02.2025, № 228 від 12.02.2025, № 229 від 12.02.2025, № 230 від 12.02.2025, № 225 від 12.02.2025;
- розпорядженням Президії НАН України № 586 від 25.09.2013, відповідно до якого ОСОБА_1 з 01.10.2013 року призначено на посаду директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України;
- наказом Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України № 52-Квід 30.09.2013, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на посаду директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України;
- контрактом від 21.09.2020 згідно якого Національна академія наук України, іменована далі Орган управління майном, в особі керівника, головного вченого секретаря НАН України академіка НАН України ОСОБА_2 з одного боку та громадянин ОСОБА_1 , іменований далі Керівник, з другого боку, уклали цей контракт про таке: ОСОБА_1 призначається на посаду, директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України на термін з 01 жовтня 2020 року по 30 вересня 2023 року;
- контрактом від 28.09.2023, відповідно до якого Національна академія наук України, іменована далі Орган управління майном, в особі віцепрезидента НАН України академіка НАН України ОСОБА_2 з одного боку та громадянин ОСОБА_1 іменований далі Керівник, з другого боку, уклали цей контракт про таке: ОСОБА_1 призначається на посаду директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України на термін з 01.10.2023 року по 30.09.2024. Також контрактом передбачено, що за виконання обов'язків, передбачених; цим контрактом, керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених керівнику: посадового окладу у розмірі 22350,00 грн і фактично відпрацьованого часу; премії, за погодженням з Органом управління майном, у разі виконання плану чистого прибутку за звітний період відповідно до умов, показників та розмірів преміювання затверджених Органом управління майном, за підсумками роботи;
- статутом Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України;
- колективним договором з додатками та змінами на 2020-2025 роки;
- наказом № 137 від 23.10.2024 про преміювання працівників ДАТП НАН України у жовтні 2024 зокрема ОСОБА_1 , підписаний ОСОБА_1 ;
- відповіддю Національної академії наук України № 10/1912-12 від 12.12.2024 про те, що контрактом від 28.09.2023 (термін дії з 01 жовтня 2023 року по 30 вересня 2024 року) та від 21.09.2020 (термін дії з 01 жовтня 2020 року по 30 вересня 2023 року) з директором Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України ОСОБА_1 було передбачено нарахування заробітної плати за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених Керівнику: а) посадового окладу; б) премії, за погодженням з Органом управління майном (Національною академією наук України), у разі виконання плану чистого прибутку за звітний період відповідно до умов, показників та розмірів преміювання, затверджених Органом управління майном, за підсумками роботи за: квартал - у розмірі до трьох місячних посадових окладів керівника підприємства: рік - у розмірі до шести посадових окладів керівника підприємства. Відповідно до контракту інші заохочувальні виплати, що відносяться до оплати праці Керівника, не надаються. Також згідно відповіді, погодження НАН України на встановлення ОСОБА_1 собі надбавок та премій не здійснювалося;
- відповіддю Національної академії наук України № 17/1864-12 від 05.12.2024 відповідно до якої повідомлень про наявність конфлікту інтересів від директора Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів Національної академії наук України ОСОБА_1 не надходило;
- наказом № 70 від 30.06.2023 про встановлення надбавки співробітникам, зокрема ОСОБА_1 підписаний ОСОБА_1 ;
- розрахунковим листом ОСОБА_1 за жовтень 2023, 2024 та листопад 2023; наказ № 106 від 24.10.2023 про преміювання працівників ДАТП НАН України у жовтні 2023, зокрема ОСОБА_1 підписаний ОСОБА_1 ;
- заявою ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 30000 грн., адресовану директору АТП НАН України ОСОБА_1 ;
- договором, укладеним між Державним автотранспортним підприємством експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України, «Позикодавець», в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту, з одного боку, та громадянином України ОСОБА_1 , який є директором Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України, іменований надалі «Позичальник», про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31.08.2023 на суму 30000 грн.;
- довіреністю від 31.08.2023, відповідно до якої Державне автотранспортне підприємство НАН України, в особі директора ОСОБА_1 , який діє на підставі Статуту, цією довіреністю уповноважує ОСОБА_3 , представляти інтереси ДАТП НАН України та підписати від імені Директора Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31 серпня 2023 року на суму 30000, 00 грн та інші надані суду документи.
Даними доказами підтверджується, що ОСОБА_1 визначив розмір премії та надбавок, видавши накази про преміювання та встановлення надбавки, якими було встановлено надбавки та премійовано працівників Державного автотранспортного підприємства НАН України, в тому числі і себе - ОСОБА_1 , прийнявши рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Також ОСОБА_1 уклав договір між Державним автотранспортним підприємством експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України, «Позикодавець», в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту, з одного боку, та громадянином України ОСОБА_1 , який є директором Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України, іменований надалі «Позичальник», про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 31.08.2023 на суму 30000 грн, прийнявши рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Вчинивши такі дії ОСОБА_1 не повідомив у встановленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів не повідомивши про це свого безпосереднього керівника.
Отже, з огляду на вищенаведене, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії підлягають кваліфікації за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення посилаючись на те, що він не є посадовою особою юридичної особи публічного права, а тому на нього не розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції», а також на те, що підписання наказів про встановлення премій та надбавок відносно себе відбувалося в умовах потенційного конфлікту інтересів, а не в умовах реального конфлікту інтересів, а також відсутність умислу в його діях.
Суд апеляційної інстанції вважає вказані доводи безпідставними, виходячи з такого.
Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - у особи наявний приватний інтерес у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Виходячи із системного аналізу вказаних термінів для встановлення факту реального конфлікту інтересів необхідно чітко встановити, що: а) приватний інтерес наявний, б) він суперечить службовим чи представницьким повноваженням і в) така суперечність реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Для встановлення ж наявності факту прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, у тому числі, і для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно також встановити наявність обов'язкової сукупності відповідних юридичних фактів: 1) наявність факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, у чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Без наявності хоча б одного із зазначених фактів із цієї сукупності, реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов'язковому порядку має бути відображено, як у протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, так і у судовому рішенні.
Отже, конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним. Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
Відповідно до роз'яснень Національного агентства від 13 червня 2022 року №11 «Щодо наявності відсутності конфлікту інтересів» конфлікт інтересів також виникає у випадку, коли особа подає пропозицію (у формі письмового подання чи іншим чином) щодо розміру стимулюючих виплат, а безпосередньо рішення про встановлення стимулюючих виплат приймає керівник вищого рівня.
У цьому випадку особа не приймає рішення про встановлення стимулюючих виплат та їх розмір, а ініціює таке питання перед особою, яка уповноважена на прийняття відповідного рішення. Необхідність внесення зазначеної пропозиції зумовлена тим, що керівник органу, підприємства, установи, організації, приймаючи рішення про встановлення стимулюючих виплат, з об'єктивних причин не може самостійно оцінити роботу кожного з підлеглих працівників, у зв'язку з чим здійснення такої оцінки покладається на безпосереднього керівника та керівника самостійного структурного підрозділу.
Відповідно, пропозиції безпосереднього керівника та керівника самостійного структурного підрозділу є основою для прийняття керівником органу, підприємства, установи, організації рішення про преміювання чи встановлення надбавок. Таким чином, приватний інтерес при реалізації цього повноваження стосовно себе пов'язаний з можливістю впливу на зміст рішення керівника органу, підприємства, установи, організації про встановлення стимулюючих виплат. Оскільки особа не може об'єктивно оцінити власну роботу, при внесенні пропозицій щодо розміру премії чи надбавки для себе між її приватним інтересом, що полягає у бажанні отримати стимулюючу виплату у вищому розмірі, та службовим повноваженням виникає суперечність, яка впливає на її об'єктивність при вчиненні зазначених дій, що є реальним конфліктом інтересів. Якщо окремі керівники, керуючись зазначеними положеннями, готуватимуть пропозиції щодо встановлення розміру власної премії, вони діятимуть в умовах реального конфлікту інтересів.
Для уникнення реального конфлікту інтересів у цій ситуації необхідно: утриматись від здійснення оцінки своєї роботи та, відповідно, внесення пропозицій щодо визначення собі конкретного розміру премії чи надбавки; за наявності потреби надавати керівнику вищого рівня необхідну інформацію, на підставі якої він зможе самостійно визначити конкретний розмір премії чи надбавки.
Відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року № 1395/5, дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
З наведених обставин справи вбачається, що приватний інтерес ОСОБА_1 зумовлений тим, що останній, підписуючи вищезазначені накази, а також укладаючи договір про надання йому як фізичній особи поворотної безпроцентної грошової допомоги, встановлює та надає собі премію і надбавки, а також отримує поворотну безпроцентну грошову допомогу з метою отримання ним додаткових грошових коштів для задоволення власних потреб.
Разом з цим, умовами контракту від 28 вересня 2023 року передбачено, що керівникові премії нараховуються за погодженням з Органом управління майном, у разі виконання плану чистого прибутку за звітний період відповідно до умов, показників та розмірів преміювання затверджених Органом управління майном за підсумками роботи за квартал або рік.
При цьому, умовами контракту передбачено, що інші заохочувальні виплати (надбавки), що відносяться до оплати праці керівнику не надаються.
Викладене свідчить про те, що ОСОБА_1 , будучи директором Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України був наділений повноваженнями щодо надання премій працівникам підприємства, в тому числі і собі, однак за погодженням з Органом управління майном, чого останній не дотримався, та мав особисту зацікавленість (майновий інтерес), що полягає у можливості отримання певних матеріальних благ, покращення його матеріального становища, що свідчить про перебування в умовах реального конфлікту інтересів, але за даних обставин останній не повідомив про це у встановленому Законом порядку.
Суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями зумовлена тим, що під час підписання наказів про преміювання та встановлення надбавок працівників Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України, в тому числі і себе, останній був змушений шукати баланс між приватним інтересом, що полягає у можливості отримання ним певних матеріальних благ, грошових коштів та необхідністю виконувати повноваження в інтересах Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України, і повідомити про наявність у нього реального конфлікту інтересів.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 приймав остаточні рішення, якими визначав кому та який необхідно нарахувати розмір премії. Дискреційний характер службових повноважень ОСОБА_1 при вирішенні питання щодо нарахування премій, надбавок і права на їх отримання працівниками підприємства шляхом видання та підписання відповідних наказів, зумовлений можливістю тільки ним приймати остаточне рішення щодо встановлення премій та надбавок, що свідчить про наявність впливу вказаної суперечності на об'єктивність прийняття ним відповідних рішень.
За вище вказаних обставин апеляційний суд вважає теж необґрунтованими доводи, що премії, які ОСОБА_1 виписував собі, не залежали від його волевиявлення, а передбачалися йому нормативно-правовими актами, зокрема, колективним договором.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 , не є посадовою особою юридичної особи публічного права, тобто він не є суб?єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» і не може нести відповідальності за вчинення правопорушень, пов?язаних з корупцією, не заслуговують на увагу суду, виходячи з такого.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 81 ЦК України, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦК України Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 ГК України керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Слід зазначити, що на офіційному веб-сайті НАЗК в розділі «Декларування» розміщено роз'яснення щодо того, хто вважається посадовою особою юридичної особи публічного права відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII.
Під посадовими особами юридичних осіб публічного права, насамперед комунальних та державних установ і підприємств, слід розуміти осіб, які мають повноваження здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно - господарські функції. Визначальним при цьому є обсяг повноважень відповідного працівника.
Так, адміністративно-господарські функції (обов'язки) - це обов'язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово - господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їхніх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
Організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) - це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Згідно з підпунктом «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, посадові особи юридичних осіб публічного права, є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Таким чином, Державне автотранспортне підприємство експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України, є юридичною особою публічного права, оскільки згідно Статуту воно засновано на державній власності, належить до сфери управління держави та здійснює функції, які мають суспільний інтерес.
В свою чергу, керівник Державного автотранспортного підприємства експедиційних та спеціальних автомобілів НАН України - ОСОБА_4 , є посадовою особою державного підприємства, тобто є особою, яка має повноваження здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно - господарські функції, відповідно до Статуту вказаного підприємства та Контракту керівника, а також є суб'єктом декларування а тому він являється посадовою особою юридичної особи публічного права відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії підлягають кваліфікації за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, а будь-яких інших доказів на підтвердження відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, які ставляться йому у провину, матеріали справи не містять.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції в повній мірі врахував характер і спосіб вчинених адміністративних правопорушень, його особу, ступінь вини, інші обставини справи, що впливають на вид та розмір стягнення, і обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 стягнення, передбачене санкціями ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, виходячи з вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, що на думку суду апеляційної інстанції є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.