30 вересня 2025 року м.Чернігів Справа № 620/7841/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області та просить наступне.
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05 травня 2025 року №254150034927 про відмову в призначенні пенсії.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити з 26.04.2025 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до його спеціального стажу період роботи на посаді оглядача-ремонтника вагонів пункту технічного огляду Чернігів вагонного депо Дарниця «Південно-Західна Залізниця» з 06.08.2001 по 11.05.2010, періоди роботи на посадах помічника машиніста електропоїзда, помічника машиніста дизель-поїзда у виробничому підрозділі моторвагонне депо Чернігів регіональної філії “Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця» та на посаді помічника машиніста електропоїзда філії “Приміська пасажирська компанія» акціонерного товариства “Українська залізниця» з 12.10.2017 по 25.04.2025, а також зарахувавши до страхового стажу період роботи водієм в кооперативі “Прокоп» з 18.05.1994 по 18.08.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 та період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 .
Ухвалою судді від 11.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - позивач) 27 березня 2025 року вперше звернувсь до територіального пенсійного органу - Головного управління Пенсійного фонду України, в Чернігівській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Листом від 04.04.2025 №2500-0204-8/23102 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача, що за результатами розгляду його заяви №1220 від 27.03.2025 прийнято відповідне рішення.
Як стало відомо з рішення про відмову в призначенні пенсії від 03.04.2025 №254150034927, прийнятого за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, “...Відповідно до пункту 2 частини 2-1 розділу XV “Прикінцевих положень» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), особам, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій », тобто на 11.10.2017, мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтею 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення », пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення». Список таких професій і посад затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583. Зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України мають право на пенсію за вислугу років, зокрема чоловіки після досягнення віку 55 років та за наявності станом- на 11 жовтня 2017 року 26 років 6 місяців страхового стажу, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Пунктом 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначена, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом, відповідно до статті 7 Закону пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, яка дає право на даний вид пенсії.
Страховий стаж 34 р. 09 міс. 13 дн., з них стаж за вислугу років на 11.10.2017 - 7р. 05міс.
До страхового стажу не зараховано період проходження військової строкової служби з 12.06.1989 по 01.02.1990 згідно військового квитка (серії НОМЕР_2 ), оскільки прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявника ( ОСОБА_3 ).
За результатом розгляду документів, доданих до заяви встановлено, що в матеріалах ЕПС наявна довідка №51, видана ВСП моторвагонне депо Чернігів 20.03.2025, в якій заявника звільнено з роботи з 25.04.2025. Згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 ) на дату звернення за призначенням пенсії заявник продовжує працювати. Враховуючи вищевикладене, права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України ''Пром пенсійне забезпечення » заявник не має».
28 квітня 2025 року позивач вдруге звернувся до територіального пенсійного органу - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, із заявою та відповідними документами за призначенням пенсії за вислугу років.
Заяву позивача від 28.04.2025, за принципом екстериторіальності, розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 254150034927 від 05.05.2025.
За змістом рішення відповідача від 05.05.2025: "Згідно з наданими документами страховий стаж становить 35 років 24 дні.
Відповідно до ст.55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення» та з врахуванням п.2-1 розділу XV ''Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджені постановою КМУ №583 від 12.10.1992, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років б місяців на зазначеній роботі (станом на 11.10.2017).
Згідно ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються в разі залишення роботи, яка дає право на цю пенсію.
Вік заявника на дату звернення 55 років 3 дні.
Розрахований стаж роботи по спеціальності становить 7років 5 місяців (станом на 11.10.2017).
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 із змінами (далі - Порядок), для підтвердження періодів роботи на посадах, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників згідно додатку №5 до даної постанови. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за вислугу років зараховано період роботи з 12.05.2010 по 11.10.2017, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для. призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 70 від 25.04.2024.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.09.1988 до страхового стажу не зараховано період роботи з 18.05.1994 по 18.08.1994, так як відсутня назва підприємства при прийнятті, чим порушено п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 №110.
До страхового стажу не враховано період строкової військової служби, так як у військовому квитку НОМЕР_2 від 01.06.1989 значиться прізвище ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним заявника.
Крім того, до страхового стажу не враховано період навчання згідно свідоцтва № НОМЕР_3 , оскільки відсутній період навчання та підпис директора навчального закладу. З огляду на зазначене,.... вирішено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відмовити».
Тобто, основною причиною для відмови у призначенні пенсії за вислугу років, є недостатність, на думку відповідача, стажу роботи по спеціальності - лише 7 років 5 місяців при необхідному 12 років 6 місяців.
Крім того, відповідачем не враховано до страхового стажу позивача періоди навчання, військової служби, а також період роботи з 18.05.1994 по 18.08.1994.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються- Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
За змістом ст.2 Закону №1788-ХІІ за цим Законом призначаються, зокрема пенсії за вислугу років.
Відповідно до ст.51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років згідно з нормами ст. 52 Закону №1788-ХІІ мають, в тому числі, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.
Згідно п. «а» ст. 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
04 червня 2019 року Конституційним Судом України було ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» ст. 54, ст. 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VII1.
Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону № 105 8-І V.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно п. 16 Закону розділу XV Прикінцеві положення №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно- правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Як вбачається з оспорюваного рішення від 05.05.2025 №254150034927, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ обгрунтована посиланням на п. 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, а саме відсутністю необхідного станом на 11.10.2017 спеціального стажу роботи 12 років і 6 місяців. При цьому загальний страховий стаж за підрахунком відповідача становить 35 років 24 дні.
Тобто у відповідача претензій щодо загального страхового стажу та віку позивача немає. Спірним у даній справі є наявність спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років, а також неврахування відповідачем спеціального стажу після 11.10;2017 року.
Але висновки відповідача щодо необхідності наявності спеціального стажу роботи саме станом на 11.10.2017 є хибними.
Так суд зазначає, що, на час виникнення спірних правовідносин, була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 з одного боку, та Законом №1058-IV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11 жовтня 2017 року.
При цьому, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).
У Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що "положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України зазначає, що до основних обов'язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави. Гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що Відповідає їй.
Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну ' поведінку від протиправної" (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1 -р/2018).
Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття «легітимні очікування") (Доповідь «Верховенство права", схвалена Європейською Комісією «За демократію через право" (Венеційською Комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року).
Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Відтак, можна дійти обгрунтованого висновку, що, обмежуючи пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-1V врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.
За позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин: «Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХП з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV».
Правовий висновок з даного питання було висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі №240/24/21, який підлягає врахуванню при розгляді даної справи.
Таким чином, можна дійти обгрунтованого висновку, що за умови досягнення позивачем 55 років, наявності страхового стажу 30 років та спеціального стажу 12 років 6 місяців саме на момент звернення позивача з заявою, останній має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 55 Закону №1788-ХІІ.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначені періоди, з яких складається страховий стаж. Так, ч. 1 ст. 24 цього законодавчого акту встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №105 8-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених Законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями ст. 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно записів у трудовій книжці серія НОМЕР_4 від 23.09.1988, позивач: навчався в СПТУ-5 м. Чернігова з 01.09.1985 по 16.07.1988, що підтверджується дипломом НОМЕР_5 ; з 22.07.1988 по 05.06.1989 працював оглядачем-ремонтником 4 розряду пункту технічного обслуговування Чернігів Вагонного депо ст. Дарниця Південно-Західної залізниці та був звільнений у зв'язку з проходженням військової служби; з 12.06.1989 по 01.02.1990 проходив військову службу; з 06.03.1990 по 29.10.1990 працював електрослюсарем 2 розряду в Чернігівському спеціалізованому управлінні “Електромонтаж №430»; з 05.12.1990 по 23.05.1991 навчався за програмою підготовки водіїв категорій “В» та “С» в Чернігівському облавтоучкомбінаті; з 04.06.1991 по 29.08.1991 працював на посаді водія 3-го класу з суміщенням навантаження, розвантаження і експедиювання вантажів замовника; з 10.06.1993 по 29.11.1993 працював водієм 3-го класу з місячним іспитовим терміном в Чернігівському УВП УТОС; з 29.11.1993 по 11.05.1994 працював водієм 3-го класу в Об'єднаній дирекції №1 військторгу № 687; з 18.05.1994 по 18.08.1994 працював водієм 2-го класу в кооперативі “Прокоп»; з 26.09.1994 по 01.12.1995 працював водієм 2-го класу в Чернігівській міській лікарні; з 05.12.1995 по 04.07.1997 працював водієм 2-го класу в будівельній компаній “Антей-1»; з 23.09.1997 по 12.01.1998 працював водієм 2-го класу в приватному багатопрофільному підприємстві “ЗРУБ ІК»; з 10.04.1998 по 04.04.1999 отримував допомогу по безробіттю відповідно до Закону України “Про зайнятість населення»; з 20.04.1999 по 24.09.1999 навчався в учбово-курсовому комбінаті Корпорації “Укрбуд»; з 07.03.2000 по 22.06.2000 працював газоелектрозварником по 4-у розряду, водієм 2-го класу в Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері; з 19.02.2001 по 28.05.2001 працював водієм 1-го класу у СПД ОСОБА_4 ; з 26.07.2001 прийнятий слюсарем з ремонту рухомого складу 4-го розряду з навчанням на оглядача-ремонтника вагонів в пункт технічного огляду Чернігів ; з 06.08.2001 переведений оглядачем-ремонтником вагонів 4-го розряду пункту технічного огляду Чернігів; з 01.12.2003 встановлено 5 розряд оглядача-ремонтника вагонів пункту технічного огляду Чернігів; 11.05.2010 звільнено за переводом в моторвагонне депо Чернігів; з 12.05.2010 прийнятий помічником машиніста електропоїзда в моторвагонне депо Чернігів Південно-Західної залізниці; з 26.05.2010 переведений помічником машиніста тепловоза, електропоїзда; з 01.04.2011 переведений помічником машиніста електропоїзда; з 08.09.2015 переведений помічником машиніста електропоїзда в експлуатацію локомотивних бригад (ст. Чернігів); Державне територіально-галузеве об'єднання “Південно-Західна залізниця» реорганізовано шляхом злиття у публічне акціонерне товариство “Українська залізниця» та утворено регіональну філію “Південно-Західна залізниця»; Відокремлений підрозділ моторвагонне депо Чернігів державного територіально- галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця» реорганізовано шляхом перетворення у виробничий підрозділ моторвагонне депо Чернігів регіональної філії “Південно-Західна залізниця» публічного акціонерного товариства “Українська залізниця»; з 25.07.2016 переведений помічником машиніста дизель-поїзда, дільниця експлуатації локомотивів; регіональну філію “Південно-Західна залізниця» публічного акціонерного товариства “Українська залізниця» перейменовано на регіональну філію “Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця»; виробничий підрозділ моторвагонне депо Чернігів вилучено зі складу регіональної філії “Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця» та приєднано до філії “Приміська пасажирська компанія» акціонерного товариства “Українська залізниця»; з 05.03.2024 переведений помічником машиніста електропоїзда; 25.04.2025 звільнений з роботи згідно ст.38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.
Так, в даному Списку передбачено, зокрема оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу; машиністи і помічники машиністів тепловозів; машиністи і помічники машиністів електровозів; машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів; машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій); машиністи-інструктори локомотивних бригад.
Як підтверджується записами в трудовій книжці позивача:
з 06.08.2001 він переведений оглядачем-ремонтником вагонів 4-го розряду пункту технічного огляду Чернігів вагонне депо Дарниця Південно-Західної залізниці, наказ №216 від 06.08.2001;
01.12.2003 позивачу встановлено 5 розряд оглядача-ремонтника вагонів пункту технічного огляду Чернігів, наказ № 483 від 01.12.2003;
11.05.2010 позивача звільнено за переводом в моторвагонне депо Чернігів згідно ст.36 п.5 КЗпП України, наказ № 160/ос від 11.05.2010;
з 12.05.2010 позивач прийнятий помічником машиніста електропоїзда до моторвагонного депо Чернігів Південно-Західної залізниці в порядку переведення з вагонного депо Дарниця, наказ №175/ос від 12.05.2010;
з 26.05.2010 переведений помічником машиніста тепловоза, електропоїзда, наказ №201/ос від 25.05.2010;
з 01.04.2011 переведений помічником машиніста електропоїзда, наказ №115/ос від 06.04.2011;
з 08.09.2015 переведений помічником машиніста електропоїзда в експлуатацію локомотивних бригад (ст. Чернігів), наказ №99/ос від 08.09.2015;
з 25.07.2016 переведений помічником машиніста дизель-поїзда, дільниця експлуатації локомотивів, наказ №48/ос від 25.07.2016;
з 05.03.2024 переведений помічником машиніста електропоїзда, наказ №66/ос від 05.03.2024;
25.04.2025 звільнений з роботи згідно ст.38 КЗпП України в зв'язку з виходом на пенсію на пільгових умовах.
Таким чином стаж роботи по спеціальності (спеціальний стаж) позивача становить 23 роки 08 місяців 19 днів. Але відповідачем враховано лише період спеціального стажу з 26.05.2010 по 11.10.2017 (07 років 05 місяців).
При цьому, слід зауважити, що індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж позивача за періоди роботи з 2001 по 2018 за кодом підстави «ЗПЗО55А1» та «ЗП3013Б1».
Відповідно до пункту 42 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2 кодом ЗПЗО55А1 перебачено: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2 кодом ЗПЗОІЗБГ перебачено: працівники, зайняті повний робочий день на інших - роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Періоди роботи позивача з 06.08.2001 по 11.05.2010 (08 років 09 місяців 05 днів) та з 12.10.2017 по 25.04.2025 (07 років 06 місяців 14 днів) мають враховуватися до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, але відповідачем вказані періоди до спеціального стажу протиправно не зараховано.
Крім того, Довідкою №70 від 25.04.2025, виданою Виробничим структурним підрозділом моторвагонне депо Чернігів філії “Приміська пасажирська компанія» акціонерного товариства “Українська залізниця» підтверджується, що позивач працював у моторвагонному депо Чернігів з 12.05.2010 по 25.04.2025 та звільнений з роботи згідно ст.38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію на пільгових умовах на підставі ст.55 п.»а» Закону України “Про пенсійне забезпечення», список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугою років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583. За період з 12.05.2010 по 25.04.2025 пільговий стаж становить 13 років 11 місяців 15 днів.
Таким чином всього пільговий (спеціальний) стаж позивача з 06.08.2001 по 25.04.2025 становить 23 роки 08 місяців 19 днів.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які, містять відомості про періоди роботи.
Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що позивачем були надані до пенсійного органу усі документи на підтвердження спеціального трудового стажу, необхідні для призначення пенсії за вислугу років.
Також слід зазначити й про те, що відповідачу слід було врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Також слід наголосити, що згідно із частиною першою статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Як вбачається з оспорюваної відмови відповідача, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 18.05.1994 по 18.08.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_6 від 23.09.1988, не зараховано період строкової військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 від 01.06.1989. Але такі дії відповідача є протиправними.
Щодо періоду роботи позивача з 18.05.1994 по 18.08.1994, суд зазначає наступне.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_6 від 23.09.1988 позивач 18.05.1994 прийнятий водієм 2-го класу, наказ №3 від 11.05.1994.
18.08.1994 звільнений за власним бажанням, наказ №42 від 15.08.1994. Записи засвідчені підписом та печаткою уповноваженої особи кооперативу “ПРОКОП».
Згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» - відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, не дотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Отже, помилки, допущені працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу - позивача, що дає право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, зазначений стаж роботи позивача, що становить 03 місяці, має враховуватися до його страхового стажу.
Щодо періоду проходження строкової військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , де прізвище позивача зазначено “ ОСОБА_2 », суд зазначає наступне.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00051663232, 12 липня 1996 року на підставі висновку про зміну прізвища від 12.07.1996 відділом РАЦС Чернігівського виконкому прізвище позивача змінено з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 ».
24.07.1996 Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області позивачу видано паспорт НОМЕР_7 , де його прізвище вказано “ ОСОБА_3 ». У трудовій книжці також занесені відомості щодо зміни прізвища позивача на підставі паспортних даних.
Отже, у зв'язку із зміною позивачем прізвища, яке до 12.07.1996 було “ ОСОБА_2 », а після вказаної дати змінено на “ ОСОБА_3 », період проходження строкової військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 , де прізвище позивача зазначено “ ОСОБА_2 » має бути зараховано до страхового стажу позивача.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач, на момент звернення із заявою за призначенням пенсії (28.04.2025), досягнув 55-річного віку, мав більше 30-ти років страхового стажу та більше 12 років 6 місяців спеціального (пільгового) стажу, то він має право на призначення пенсії з 26.04.2025 року, а рішення відповідача від 05.05.2025 №254150034927 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Отже, протиправно відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на отримання належної йому пенсії.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05 травня 2025 року №254150034927 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити з 26.04.2025 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до його спеціального стажу період роботи на посаді оглядача-ремонтника вагонів пункту технічного огляду Чернігів вагонного депо Дарниця «Південно-Західна Залізниця» з 06.08.2001 по 11.05.2010, періоди роботи на посадах помічника машиніста електропоїзда, помічника машиніста дизель-поїзда у виробничому підрозділі моторвагонне депо Чернігів регіональної філії “Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця» та на посаді помічника машиніста електропоїзда філії “Приміська пасажирська компанія» акціонерного товариства “Українська залізниця» з 12.10.2017 по 25.04.2025, а також зарахувавши до страхового стажу період роботи водієм в кооперативі “Прокоп» з 18.05.1994 по 18.08.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 та період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ