30 вересня 2025 року м.Чернігів Справа № 620/7791/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та просить наступне.
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати в періоді з 06.12.2022 по 09.04.2025, ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні (посадовий оклад та оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років на військовій службі) і щомісячні додаткові види (надбавку за особливості проходження служби, щомісячну премію) грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення (допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки та грошову компенсацію за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 8 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік), розрахованого з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених у періоді з 06.12.2022 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (який становив 1762,00 грн) та у періоді з 20.05.2023 по 09.04.2025 - шляхом множення фіксованої розрахункової величини 1762 гривні, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити за період з 06.12.2022 по 09.04.2025 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум), ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні (посадовий оклад та оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років на військовій службі) і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавку за особливості проходження служби, щомісячну премію), розрахованого з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року (2481 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 06.12.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року (3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року (3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 01.01.2025 по 09.04.2025.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату, ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2023, 2024 роки, грошової компенсації за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 8 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року (2481 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року (2684 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року (3028 грн.) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року (3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з обов'язковим перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії), визначених виходячи з оновленого посадового окладу та окладу за військовим званням, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нездійснення нарахування та виплати, ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), на день звільнення з військової служби компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702.
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, виходячи з розміру мого місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Ухвалою судді від 14.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
06.12.2022, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Відповідача) №49о/с від 06.12.2016, позивач був прийнятий па військову службу за контрактом до Національної гвардії України і проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (у Відповідача).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Відповідача) від 09.04.2025 № 17 о/с позивача звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): наявність у військовослужбовця близького родича (рідного брата), який загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану)) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Відповідача) від 09.04.2025 № 91 (по стройовій частині) 09.04.2025 з позивачем припинено контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Відповідача) та всіх видів забезпечення.
Наведені обставини підтверджуються військовим квитком позивача та витягом з наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 (Відповідача) від 09.04.2025 № 91.
Після звільнення з військової служби позивач дізнався про те, що боку військових частин мають місце випадки виплати військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірі, який не відповідає встановленому законодавством.
З метою перевірки вказаної інформації та з'ясування питання щодо відповідності діючому законодавству дій Відповідача при виплаті останнім позивачу грошового забезпечення в періоді проходження служби він звернувся за консультацією до юриста, якому надав розрахунковий лист за квітень 2025 року, виписку банку про рух коштів по рахунку, військовий квиток.
За результатами консультації позивач дізнався, що Відповідач, в періоді проходження ним служби, здійснював виплату грошового забезпечення у розмірі що не відповідає законодавству, а також при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини Відповідач не здійснив перерахунок та доплату належного позивачу, за період проходження служби, грошового забезпечення
Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У періоді проходження військової служби у Відповідача позивач займав такі посади:
- стрілець 1 відділення 2 патрульного взводу 2 патрульної роти 1 стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних та охорони громадського порядку) - з 06.12.2022 по 21.02.2023;
- помічник начальника військового наряду (помічник гранатометника) 2 відділення 1 патрульного взводу 2 патрульної роти 1 стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних та охорони громадського порядку) - з 22.02.2023 по 22.02.2024);
- начальник військового наряду (командир 3 відділення) 1 патрульного взводу 2 патрульної роти 1 стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних та охорони громадського порядку) - з 23.02.2024 по 09.04.2025.
Наведене підтверджується записами в його військовому квитку, та копіями карток мого особового рахунку за 2022 - 2025 роки.
В періоді з 06.12.2022 по 22.02.2023 Відповідачем було встановлено позивачу посадовий оклад в розмірі 2820 гри., який був визначений Відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (далі - ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік) на 1 січня 2018 року, який становив 1762,00 гри., помноженого на тарифний коефіцієнт 1,6 (цей тарифний коефіцієнт встановлено для 5 тарифного розряду, який мені було присвоєно у вказаному періоді), встановлений додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 (далі - Постанова КМУ №704) та з урахуванням правил заокруглення, встановлених приміткою до Додатку 1 Постанови КМУ №704 (у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень), а саме: 1762,00 грн. х 1,6 = 2819,20 грн., а після заокруглення - 2820 гри.
В періоді з 23.02.2023 по 19.05.2023 Відповідачем було встановлено позивачу посадовий оклад в розмірі 3000 гри., який був визначений Відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 1 січня 2018 року, який становив 1762,00 грн., помноженого на тарифний коефіцієнт 1,7 (цей тарифний коефіцієнт встановлено для 7 тарифного розряду, який мені було присвоєно у вказаному періоді), встановлений додатком 1 до постанови Постанова КМУ №704 та з урахуванням правил заокруглення, встановлених приміткою до Додатку 1 Постанови КМУ №704 (у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень), а саме: 1762,00 грн. х 1,7 = 2995,40 грн., а після заокруглення - 3000 грн.
В періоді після 20.05.2023, тобто після дати набрання постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова КМУ №481) відповідач визначав розмір посадового окладу позивача шляхом множення фіксованої розрахункової величини 1762 гривні, встановленої Постановою КМУ №481, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений додатком 1 до Постанови КМУ №704 та з урахуванням правил заокруглення, встановлених приміткою до Додатку 1 Постанови КМУ №704 (у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень), а саме: - в періоді з 20.05.2023 по 22.02.2024: 1762,00 грн. х 1,7 (цей тарифний коефіцієнт встановлено для 7 тарифного розряду, який мені було присвоєно у вказаному періоді) = 2995,40 грн., а після заокруглення - 3000 грн.
У періоді з 23.02.2024 по 09.04.2025: 1762,00 грн. х 1,75 (такий тарифний коефіцієнт встановлено для 8 тарифного розряду, який позивачу було присвоєно у вказаному періоді - 3083,50 грн., а після заокруглення - 3080 грн.
Встановлення Відповідачем, у періоді проходження служби, посадового окладу у зазначених розмірах підтверджується копіями карток особового рахунку за 2022 - 2025 роки.
Також, у періоді проходження військової служби позивачу було присвоєно наступні військові звання:
- рекрут (з 06.12.2022 по 05.01.2023);
- солдат (з 06.01.2023 по 21.02.2023);
- старший солдат (з 22.02.2023 по 22.02.2024);
- молодший сержант (з 23.02.2024 по 22.02.2025);
- сержант (з 23.02.2025 по 09.04.2025).
З урахуванням присвоєних військових звань, Відповідачем, у періоді з 06.12.2022 по 19.05.2023 позивачу було встановлено оклади за військовим званням в розмірах, які були визначені Відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 1 січня 2018 року, який становив 1762,00 гри., помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт за військовим званням, встановлений додатком 14 до постанови Постанова КМУ №704, та з урахуванням правил заокруглення, встановлених приміткою до Додатку 14 Постанови КМУ №704 (у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень), а саме:
- в періоді з 06.12.2022 по 05.01.2023: 1762,00 грн. х 0,25 (тарифний коефіцієнт для військового звання рекрут) - 440,50 грн., а після заокруглення - 440 грн.;
- в періоді з 06.01.2023 по 21.02.2023: 1762,00 грн. х 0,3 (тарифний коефіцієнт для військового звання солдат) = 528,60 грн., а після заокруглення - 530 грн.
- в періоді з 22.02.2023 по 19.05.2023: 1762,00 грн. х 0,34 (тарифний коефіцієнт для військового звання старший солдат) = 599,08 грн., а після заокруглення - 600 грн.
В періоді після 20.05.2023, тобто після дати набрання чинності Постанови КМУ №481 (див. нижче пункти 4.2 - 4.2.2 позову щодо відсутності правових підстав для врахування зазначеної постанови КМУ при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням), Відповідач визначав розмір окладу позивача за військовим званням шляхом множення фіксованої розрахункової величини 1762 гривні, встановленої Постановою КМУ №481, на відповідний тарифний коефіцієнт за військовим званням, встановлений додатком 14 до Постанови КМУ №704, та з урахуванням правил заокруглення, встановлених приміткою до Додатку 14 Постанови КМУ №704 (у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень), а саме:
- в періоді з 20.05.2023 по 22.02.2024: 1762,00 грн. х 0,34 (тарифний коефіцієнт для військового звання молодший сержант) = 599,08 грн., а після заокруглення - 600 грн.;
- в періоді з 23.02.2024 по 24.02.2025: 1762,00 грн. х 0,38 (тарифний коефіцієнт для військового звання молодший сержант) = 669,56 грн., а після заокруглення - 670 грн.;
- в періоді з 25.02.2025 по 09.04.2025: 1762,00 грн. х 0,42 (тарифний коефіцієнт для військового звання молодший сержант) = 740,04 грн., а після заокруглення - 740 грн.;
Встановлення позивачу, у періоді проходження служби, окладу за військовим званням у зазначених розмірах підтверджується роздрукованими копіями карток особового рахунку за 2022 - 2025 роки.
Виходячи з визначених у зазначений спосіб розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, у періоді проходження позивачем військової служби, тобто в періоді з 06.12.2022 по 09.04.2025, відповідач розраховував ще один щомісячний основний вид грошового забезпечення - надбавку за вислугу років на військовій службі, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (а саме надбавку за особливості проходження служби та щомісячну премію) та такі одноразові додаткові види грошового забезпечення: допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки та грошову компенсацію за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 8 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік.
Це, відповідно, потягнуло суттєве заниження розмірів зазначених видів грошового забезпечення та їх виплату позивачу.
Розрахунок надбавки за вислугу років, зазначених щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та зазначених одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням з огляду на приписи: пункту 1 розділу VII (щодо надбавки за вислугу років), пункту 1 розділу VIII (щодо надбавки за особливості проходження служби), пункти 1, 4 розділу XIX (щодо допомоги для оздоровлення) Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за № 405/31857 (далі - Інструкція №200), пункту 2 Постанови КМУ №704 (щодо складових грошового забезпечення), пунктів 1, 2 розділу XVII Інструкції №200 у сукупності з приписами підпункту 2 пункту 1 розпорядження командувача Національної гвардії України від 10.02.2023 № Р-16 «Про грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України» (щодо щомісячної премії), пункту 1 розділу XX Інструкція №200 (щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка мені Відповідачем виплачувалась у 2023 та 2024 роках саме у розмірі мого місячного грошового забезпечення, див. картки мого особового рахунку за 2023 та 2024 роки, які є додатками № 8, № 9 до позову), пункту 10 розділу XXXI Інструкції №200 (щодо грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки).
Отже, розмірі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у даному випадку йдеться про надбавку за особливості проходження служби та щомісячну премію), таких одноразових додаткових видів грошового забезпечення як допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки безпосередньо залежать віл розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Абзац п'ятий ст.17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені вищезгаданою Постановою КМУ №704.
Пунктом 4 Постанови №704 у редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 №103 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13, 14.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ №103) вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Підпунктом 1 пункту 3 зазначених змін (див. нижче рішення суду в іншій справі про скасування окремо цього підпункту як такого, що звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод ), що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, пункт 4 Постанови КМУ №704 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 (яку постановою Верховного Суду від 20.10.2022 залишено без змін) визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови КМУ №103. При цьому, наводячи мотиви щодо скасування зазначеного пункту 6 Постанови КМУ №103 Шостий апеляційний адміністративний суд наголосив з-поміж іншого на такому: «Отже, у даній справі, позивач переконливо довів суду свою позицію стосовно порушення його прав та неправомірності пункту 6 постанови № 103, яким внесено зміни до інших постанов, як такого, що зменшує права пенсіонерів зазначеної категорії у порівнянні з їх попереднім становищем, а Кабінет Міністрів, приймаючи оскаржуваний пункт постанови діяв не в інтересах осіб, без урахування усіх існуючих обставин, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів широкого кола осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.».
Таким чином, з 29.01.2020 пункт 4 Постанови КМУ №704 відновив свою дію в редакції. яка діяла до внесення змін Постановою КМУ №103 (які, як зазначено вище було внесено на підставі пункту 6 Постанови КМУ №1003) та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), що відповідно до п.1 вказаного розділу набрав чинності з 1 січня 2017 року.
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, положення пункту 4 Постанови КМУ №704 та пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:
- з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
- співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту З розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII не впливає.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою КМУ №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування пункту 4 в редакції Постанови №103. При цьому, Верховний Суд зазначив в названій постанові таке: «Посилання скаржника на те, що оскаржуваною постановою не передбачається зменшення розміру перерахунку пенсій військовослужбовцям, є безпідставними і не обгрунтованими, та спростовуються ...».
У даному випадку, одним рішенням суду, залишеним без змін вказаною постановою Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №826/9052/18, було визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови КМУ №103 в частині внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ №104 та зобов'язано Кабінет Міністрів України скасувати як такий сам підпункт 1 пункту 3 змін Постанови КМУ №103, яким було безпосередньо внесено зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704, а іншим рішенням суду - від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 (див. вище), також залишеним без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022 (див. вище), було скасовано пункт 6 Постанови КМУ №103, яким було внесено зміни до низки інших постанов, в тому числі також і до пункту 4 Постанови КМУ №704.
Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 в редакції щодо обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а пункт 4 Постанови КМУ №704 в редакції Постанови КМУ №103, тобто в редакції щодо обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, з 29.01.2020 є нечинним.
Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Законами України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон №1928-ІХ), від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-ІХ), від 9 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-ІХ), від 19 листопада 2024 року №4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059-ІХ), таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2022-2025 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.
Статтею 7 Закону №1928-ІХ установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривня.
Статтею 7 Закону №2710-ІХ установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684 гривні.
Статтею 7 Закону № 3460-ІХ установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3028 гривень.
Статтею 7 Закону № 4059-ІХ установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3028 гривень.
Тобто, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який мав застосовуватись Відповідачем для визначення мого посадового окладу та окладу за військовим званням, це:
- прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2022 - 2481 гривня (мав застосовуватись Відповідачем у періоді з 06.12.2022 по 31.12.2022);
- прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2023 - 2684 гривні (мав застосовуватись Відповідачем у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023);
- прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2024 - 3028 гривень (мав застосовуватись відповідачем у періоді з 01.01.2024 по 31.12.2024);
- прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2025 - 3028 гривень (мав застосовуватись відповідачем у періоді з 01.01.2025 по 09.04.2025);
У свою чергу на підставі визначених у такий спосіб посадового окладу та окладу за військовим званням Відповідач зобов'язаний був обчислити решту моїх щомісячних основних та всі мої додаткові види грошового забезпечення, а також такі мої одноразові додаткові види грошового забезпечення як допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 та 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки й грошову компенсацію за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 8 невикористаних днів щорічної основної відпустки 2025 рік, оскільки розрахунок (обчислення) зазначених видів грошового забезпечення здійснюється виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням з огляду на приписи: пункту 1 розділу VII (щодо надбавки за вислугу років), пункту 1 розділу VIII (щодо надбавки за особливості проходження служби), пункти 1, 4 розділу XIX (щодо допомоги для оздоровлення) Інструкції № 200, пункту 2 Постанови КМУ №704 (щодо складових грошового забезпечення), пунктів 1, 2 розділу XVII Інструкції №200 у сукупності з приписами підпункту 2 пункту 1 розпорядження командувача Національної гвардії України від 10.02.2023 № Р-16 «Про грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України» (щодо щомісячної премії), пункту 1 розділу XX Інструкції №200 (щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка мені Відповідачем виплачувалась у 2023 та 2024 роках саме у розмірі мого місячного грошового забезпечення, див. картки мого особового рахунку за 2023 та 2024 роки, які є додатками № 9, № 10 до позову), пункту 10 розділу XXXI Інструкції №200 (щодо грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки). Тобто розмірі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у даному випадку йдеться про надбавку за особливості проходження служби та щомісячну премію), таких одноразових додаткових видів грошового забезпечення як допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки безпосередньо залежать від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
При цьому, суд окремо зазначає, що й у періоді після з 20.05.2023 - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, Відповідач також був зобов'язаний обчислювати розмір грошового забезпечення позивача, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 не мала братись Відповідачем до уваги як така, що не відповідає Конституції та законам України, оскільки погіршує становище, звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод позивача Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі - Постанова КМУ № 481) скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб та пунктом 2 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 шляхом викладення абзацу першого цього пункту в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року -1762 гривні.
Отже, Постанова КМУ № 481 фактично відновила попередню редакцію пункту 4 Постанови КМУ №704. яка суперечить висновкам Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18, та висновкам Верховного Суду у вищезазначеній в постанові від 20.10.2022 у справі №826/6453/18.
Відповідно до усталеної правової позиції Великої Палати Верховного суду висловленою, зокрема у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи € вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Водночас, така поведінка Кабінету Міністрів України (щодо намагання повторно запровадити фактично таку ж саму норму права, яку до цього судом вже було визнано протиправною та скасовано, при цьому видавником такої норми права, та відповідно, й відповідачем в суді був також Кабінет Міністрів України) свідчить про порушення Кабінетом Міністрів України принципу «належного урядування», на особливій важливості якого у випадку коли йдеться про майнові права, наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практику якого з огляду на приписи частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» повинні застосовувати у своїй діяльності органи державної влади, а відтак і військові частини, якою є Відповідач (оскільки військова служба є державною службою особливого характеру).
Так, в пункті 70 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) ЄСПЛ зазначив таке: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та В належний І якомога ПОСЛІДОВНІШИЙ спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler V. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-1, «Онерїадіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz V. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХП, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com Sr.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Leias v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онерїлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119)».
Як вже було неодноразово висловлено Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 19 січня 2022 року у справі № 826/9052/18, від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18, від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, визначення Урядом розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Пункт 2 Постанови КМУ №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, зокрема, визначення розрахункової величини в фіксованому розмірі 1 762,00 грн. суперечить нормам розділу П "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та не підлягає застосуванню.
В даному випадку підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Закону України від 06 грудня 2016 № 1774-УШ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Подібні за змістом висновки щодо протиправності внесених пунктом 2 Постанови КМУ №481 змін до пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, зокрема, визначення розрахункової величини у фіксованому розмірі 1762,00 грн., викладено Київським окружним адміністративним судом у рішенні від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до ПУНКТУ 4 постанови Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зазначене рішення суду набрало законної сили 18.06.2025 - в день прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, якою апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а зазначене рішення Київського окружного адміністративним суду - без змін. При цьому, Шостий апеляційний адміністративний суд в мотивувальній частині своєї постанови фактично назвав свавіллям дії Кабінету Міністрів України щодо внесення пунктом 2 Постанови КМУ №481 змін до пункту 4 Постанови КМУ № 704.
Від так суд дійшов переконання, що дії Відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення в періоді 06.12.2022 по 09.04.2025, включаючи щомісячні основні (посадовий оклад та оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років на військовій службі) і щомісячні додаткові види (надбавку за особливості проходження служби, щомісячну премію) грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошову допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки та грошову компенсацію за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 8 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених у періоді з 06.12.2022 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (який становив 1762,00 грн) та у періоді з 20.05.2023 по 09.04.2025 шляхом множення фіксованої розрахункової величини 1762 гривні, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, є протиправними.
Щодо протиправності бездіяльності Відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу, на день звільнення з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2023 - 2025 роки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, суд зазначає наступне.
У періоді проходження військової служби у Відповідача позивач займав такі посади:
- стрілець 1 відділення 2 патрульного взводу 2 патрульної роти 1 стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних та охорони громадського порядку) - з 06.12.2022 по 21.02.2023;
- помічник начальника військового наряду (помічник гранатометника) 2 відділення 1 патрульного взводу 2 патрульної роти 1 стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних та охорони громадського порядку) - з 22.02.2023 по 22.02.2024);
- начальник військового наряду (командир 3 відділення) 1 патрульного взводу 2 патрульної роти 1 стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних та охорони громадського порядку) - з 23.02.2024 по 09.04.2025.
Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів. Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Перелік військових посад Національної гвардії, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я затверджений Додатком 3 до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" (далі - Перелік або Перелік посад, затверджений додатком 3 до Постанови КМУ № 702).
Вказаний Перелік містить розділ під назвою «Посади військовослужбовців з'єднань, військових частин і підрозділів з охорони громадського порядку», до якого, з-поміж інших, віднесені такі посади: командир відділення (пункт 169 Переліку); начальник військового наряду (пункт 170 Переліку); помічник начальника військового наряду (пункт 171 Переліку), гранатометник, помічник гранатометника (пункт 181 Переліку). Відповідного до зазначеного Переліку перебування на кожній з цих посад надає право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 5 календарних днів.
Отже, з огляду на те, що позивач, протягом всього періоду проходження служби у Відповідача, займав (в різні періоді) всі зазначені посади, то відповідно, він мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до статті 10-1 Закону №2011 -XII за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Згідно з абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
На виконання вказаної норми закону аналогічне правило закріплено й приписами пунктів 3-5 розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за № 405/31857 (далі - Інструкція № 200), згідно з якими:
«3. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) що звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення.
4. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) що звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров 'я, у зв 'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв 'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної відпустки, яка визначається відповідно до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Одержаний результат обчислення тривалості відпустки, що надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку військовослужбовці мають право за кожен повний місяць служби в році звільнення, округлюється з урахуванням математичних правил.
5. У рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.».
Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 19-1 Закону України "Про відпустки"), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.
Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21.10.1993 №3543- XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ) та від 06.12.1991 № 1932-ХІІ "Про оборону України" (далі - Закон №1932-ХІІ).
Згідно з статтею 1 Закону №3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону № 1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу, мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Зі змісту наведених норм слідує, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпуски.
Водночас, Законом №2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку я набув за період проходження військової служби.
Крім цього, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; грошова компенсація відпустки особі.
Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток в особливий період є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
При цьому, припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Постановою КМУ №702 також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - Порядок № 702), яким визначено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Згідно з абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до пункту 5 розділу XXXI Інструкції № 200 у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.».
Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі додаткової.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.082019 у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18).
Отже, в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що, в свою чергу, не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористанні дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби.
Позивач не використав дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закон №2011-XII та Постановою КМУ № 702, у періоді з 22.02.2023 по 09.04.2025 року, а тому, набув право на отримання грошової компенсації за невикористані дні такої щорічної додаткової відпустки за 2023, 2024, 2025 роки у зв'язку із звільненням зі служби.
З огляду на викладене, бездіяльність Відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу на день звільнення з військової служби компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та Постановою КМУ №702, є протиправною.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати у періоді з 06.12.2022 по 09.04.2025 ОСОБА_1 , грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні (посадовий оклад та оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років на військовій службі) і щомісячні додаткові види (надбавку за особливості проходження служби, щомісячну премію) грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення (допомогу на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023, 2024 роки та грошову компенсацію за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 8 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік), розрахованого з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених у періоді з 06.12.2022 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (який становив 1762,00 грн) та у періоді з 20.05.2023 по 09.04.2025 - шляхом множення фіксованої розрахункової величини 1762 гривні, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити за період з 06.12.2022 по 09.04.2025 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум), ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні (посадовий оклад та оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років на військовій службі) і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавку за особливості проходження служби, щомісячну премію), розрахованого з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року (2481 грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 06.12.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року (3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року (3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 01.01.2025 по 09.04.2025.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , допомоги на оздоровлення за 2023, 2024, 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2023, 2024 роки, грошової компенсації за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 8 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року (2481 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року (2684 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року (3028 грн.) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року (3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з обов'язковим перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії), визначених виходячи з оновленого посадового окладу та окладу за військовим званням, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 , на день звільнення з військової служби компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, виходячи з розміру мого місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ