01 жовтня 2025 року справа № 580/9590/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Янківської В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
25 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 , при призначенні пенсії за віком зарахувати до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров'я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007 відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі моїх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров'я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007 відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі моїх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправно відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров'я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007 відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та відмовлено в нарахуванні і виплаті грошової допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 28.04.2025 позивач звернулась з письмовою заявою до Головного управління в Черкаській області про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а також зарахувати відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» роботу в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я до стажу роботи у подвійному розмірі.
Листом ГУ ПФУ в Черкаській області від 03.06.2025 №5717-5136/А-03/8-2300/25 позивача повідомлено, що оскільки її стаж роботи на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить менше 30 років, для виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, підстави відсутні. Для врахування періоду роботи із 04.08.1989 до 31.01.1997 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788 підстави відсутні. При цьому, Відповідач послався на те, що в трудовій книжці відомості про посаду під час проходження інтернатури із 04.08.1988 по 04.08.1989 відсутні, а також те, що надана довідка Державної установи «Перевальська центральна районна багатопрофільна лікарня» від 29.09.2015 №58, видана установою яка знаходиться на території непідконтрольній українській владі, не підлягає виконанню. Врахування періоду пільгової роботи на посадах, які не атестовані, суперечить чинному пенсійному законодавству.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієют а законами України.
Згідност.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року № 10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення.
Крім іншого, існує лист-роз'яснення Пенсійного фонду України № 3544-03, у якому зазначено: При вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2002р.
Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.10.97 р. № 303 Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Керуючись вищезазначеним до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.97 р. № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення'основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказана вище норма Закону України Про пенсійне забезпечення кореспондується із положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії (далі - Порядок №637), відповідного до яких основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання додаткових довідок необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 31 березня 2020 року у справі №678/65/17.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не зараховано позивачу до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи з 04.08.1988 по 31.01.1997, з 27.02.1997 по 30.03.2007.
Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивач працювала: із 04.08.1988 по 04.08.1989 - в Ворошиловградській (Луганській) обласній клінічній лікарні (проходила однорічну інтернатуру по анестезіології і реанімації на посаді лікаря-інтерна;
з 05.08.1989 по 31.01.1997 - в Перевальській районній лікарні Луганської області на посаді лікаря-анестезіолога групи анестезіології і реанімації;
з 27.02.1997 по 30.03.2007 - в залізничній лікарні станції Христішівка на посадах лікаря анестезіолога (0,5 ставки) та отоларинголога (0,5 ставки);
з 30.03.2007 по 02.01.2014 - в Христинівській центральній районній, лікарні на посадах завідувача інформаційно-аналітичного відділення, лікаря отоларинголога (за сумісництвом), лікаря загальної практики сімейної;
з 02.01.2014 по 31.12.2018 - в Комунальному закладі «центр первинної медико-санітарної допомоги» Христинівського району на посадах завідувача відділенням ЦПМСД, завідувача амбулаторією ЗПСМ;
з 01.02.2019 по 11.03.2025 (дата призначення пенсії) - в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної; допомоги» Христинівської міської ради.
Записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.
Відповідач не надав жодних зауважень щодо заповнення трудової книжки позивача.
Отже, стаж роботи позивача у вказані періоди на посадах лікаря-анестезіолога підтверджується записами у трудовій книжці позивача, що дає право позивачу на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо відмови у зарахуванні в подвійному розмірі період роботи згідно ксерокопії довідки від 29.09.2015 №58, виданої Державною установою «Перевальска центральна багатопрофільна лікарня», суд зазначає наступне.
Так, вказана довідка видана установою Луганської народної республіки.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (далі Закон №1207-VII) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 9 Закону №1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Таким чином, надані до суду архівні довідки підконтрольній окупаційній владі є недійсними та не можуть бути прийняті та враховані відповідачем для цілей розгляду заяви позивача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Україною визнаються лише документи, які підтверджують факт народження або смерті (на даний час також щодо реєстрації (розірвання) шлюбу особи), що у повній мірі відповідає і «намібійським виняткам» Міжнародного суду ООН, відповідно до яких держави, які є членами ООН, зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південно-Африканської Республіки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом ПАР від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів», що у даному випадку не охоплюється обставинами даної справи, у тому числі в частині надання суду України «довідок» установ, створених терористичною організацією.
Суд вважає неприйнятним розгляд документів, виданих окупаційною владою, тим більше, які видані за межами «намібійських принципів».
В іншому б випадку це свідчило про відмову України від частини своїх суверенних прав, про визнання та підтримку терористичної організації владою України та легалізацію її діяльності.
Таким чином, надані суду так звані «довідки» підконтрольних окупаційній владі так званих «організацій» є недійсними та не можуть бути прийняті та враховані пенсійним органом для цілей розгляду заяви позивача (призначення пенсії, встановлення стажу).
При цьому, судом враховується, що існуючі до цього організації України не були позбавлені можливості перереєструватися на підконтрольній Україні території та забезпечувати права своїх працівників.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає неприйнятним розгляд документів, виданих окупаційною владою.
Крім того, суд звертає увагу, що на території Донецької та Луганської областей створені та здійснюють свої повноваження відповідні обласні державні адміністрації (Обласні військово-цивільні адміністрації), що знаходяться і діють на підконтрольній Україні території, що не позбавляє права позивача звернутися до уповноваженого органу із заявою про видачу відповідних архівних довідок.
Разом з тим, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Судовим розглядом встановлено, що в спірних правовідносинах наявна трудова книжка, котра заповнена чітко та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Варто зазначити, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про прийняття чи звільнення з роботи зроблені установами окупаційної влади, так званої "ЛНР".
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладена в листі від 03.06.2025 щодо не зарахування позивачу до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров'я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007 є протиправною.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі Порядок №1191).
Відповідно до пунктів 2 та 4 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені:
переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років";
переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктами 5-7 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.
З аналізу наведених норм Верховний Суд в постанові від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а зробив висновок, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Отже, відповідачу належить зарахувати позивачу до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров'я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що маючи стаж працівника більше 30 років позивач має право на отримання спірної грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", атому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 , при призначенні пенсії за віком зарахувати до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров'я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007 відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі моїх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботу в лікарняних закладах із 04.08.1988 по 31.01.1997, стаж роботи в реанімаційних закладів охорони здоров'я у подвійному розмірі із 04.08.1988 по 31.01.1997, із 27.02.1997 по 30.03.2007 відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА