Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання забезпечення адміністративного позову
"01" жовтня 2025 р. справа № 520/25029/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 6, пов. 7, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу №084753 від 08 вересня 2025 року, винесену виконуючим обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Владиславом Черсуновим про застосування адміністративно господарського штрафу до громадянина України ОСОБА_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №520/25029/25 відкрито спрощене провадження згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
01.10.2025 від представника ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить суд:
- зупинити дію (виконання) індивідуального акта, а саме: постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №084753 від 08 вересня 2025 року стосовно громадянина України ОСОБА_1 винесену в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Владиславом Черсуновим.
Заява обґрунтована тим, що забезпечення позову допоможе ефективно захистити права та інтереси позивача, який не є суб'єктом господарювання, які порушені суб'єктом владних повноважень винесеною неправомірною та протиправною постановою, яка в разі не сплати вказаного в неї адміністративно-господарського штрафу може призвести до блокування банківських рахунків фізичної особи, забороні розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами та застосуванню інших заходів примусового характеру передбачених Законом у виконавчому провадженні та покладає таким чином на позивача фізичної особи додатковий тягар у подальшому поновленні своїх прав у разі задоволення позовних вимог, оскільки в такому разі позивачу потрібно додатково звертатися до відповідних органів за поверненням сплачених за відповідною постановою грошових коштів з бюджету та понесення значних додаткових витрат, в той час як у разі не задоволення позовних вимог ефективний захист права та інтересів Держави на застосування адміністративно-господарського штрафу лишається абсолютним та дотриманим, не покладає на Державу додатковий тягар в реалізації свого права та мета застосування адміністративно-господарського штрафу, яка в свою чергу спрямована на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків - досягнутою. Розмір адміністративно-господарського штрафу для позивача складає аж 17 000 гривень, також відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою додатково нараховується 10% від загальної суми, а це ще 1 700 гривень та додатково нараховується ще виконавчі витрати на проведення виконавчих дій, що є для позивача фізичної особи додатковим тягарем з урахуванням його фінансових можливостей щодо достатнього для нормального забезпечення своїх потреб з урахуванням суми штрафу. Не зупинення стягнення на підставі оскаржуваної позивачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для позивача фізичної особи.
Згідно із частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, ураховуючи достатність наявних у матеріалах провадження доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без участі сторін.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 151 даного Кодексу суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, частиною 1 статті 151 КАС України встановлені види забезпечення позову.
Вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 КАС України, можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною 2 статті 150 ККАС України.
За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 в справі №826/14951/18).
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі №826/10936/18 (провадження №К/9901/728/19).
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Суд зазначає, що безумовно, рішення суб'єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин, у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а зупинення таких рішень матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.
Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вказаний стандарт доказування застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві, до якої ініціатором її розгляду повинні бути долучені належні, допустимі, достовірні та достатні докази для застосування заходів забезпечення позову, адже процесуальний закон встановив стислі строки розгляду такої категорії процесуальних питань.
Предметом заявленого адміністративного позову, визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №084753 від 08.09.2025, винесену виконуючим обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Владиславом Черсуновим.
За своїм змістом подана заява про забезпечення позову, мотивована тим, невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки в такому разі позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Таким чином, не забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.
Проте, заява про забезпечення позову не містить належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову у даній справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, або привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд ураховує, що наслідки від незабезпечення цього позову, жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення їх виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства.
Посилання заявника на майбутню ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Слід звернути увагу на те, що сплата заявником штрафу (у добровільному чи примусовому порядку) сама по собі не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду, адже у цьому випадку (за умови задоволення позовних вимог та набрання законної сили судовим рішенням про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу) заявник має можливість скористатися цілком дієвими та реально функціонуючими правовими механізмами повернення коштів з Державного бюджету України.
У контексті розглядуваного у цій справі питання слід зазначити, що заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, а тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченими законом.
Суд наголошує, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною і скасування постанови. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
На переконання суду, надання правової оцінки оскаржуваній постанові про застосування адмiнiстративно-господарського штрафу має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі №640/32519/21.
Відтак, виходячи зі змісту позовної заяви та викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, станом на час винесення цієї ухвали, беручи до уваги відсутність обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов'язують можливість забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
Керуючись положеннями ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 6, пов. 7, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.