Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 вересня 2025 року Справа № 520/16602/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Садової М.І.,
за участю секретаря судових засідань Трунова М.В.,
представника позивача Носов К. В. (в режимі відеоконференції),
представника відповідача Лютянського М. Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, податкового повідомлення-рішення,-
позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 12.11.2024 №616-РЛ в частині анулювання ліцензій №20310311202400372, №20310308202400388 на право ФОП ОСОБА_1 здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами терміном дії з 18.02.2024 по 18.02.2025;
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 06.05.2025:
- №21469/0901 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 68910,68 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії;
- №21470/0901 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 84558,0 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії;
- №21471/0901 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 34455,34 грн. за зберігання алкогольних напоїв в місцях збереження не віднесених до Єдиного реєстру місць зберігання;
- №21472/0901 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 42279,00 грн. за зберігання тютюнових виробів в місцях збереження не віднесених до Єдиного реєстру місць зберігання.
В обґрунтування позову покликається на те, що 07.04.2025 отримала акт перевірки № 15042/20-40-09-01-03/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано порушення ч. 7 ст. 16, ч. 1 ст. 23, абз. 1 ч. 1 ст. 39 Закону України № 3817-ІХ від 18.06.2024 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального" (далі - Закон № 3817), а саме: роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензій та зберігання товарів у місцях, не внесених до Єдиного реєстру. Ліцензії № 20310311202400372 та № 20310308202400388 були анульовані Розпорядженням № 616-РЛ від 12.11.2024 через нібито несплату чергових платежів за період з 18.05.2024 по 01.11.2024, хоча платежі були здійснені 29.05.2024, 21.08.2024 та 13.11.2024 на суми 2000,0 грн та 500,0 грн кожний раз, що підтверджується платіжними інструкціями та листами ГУ ДПС. Відповідач зарахував платежі на інші ліцензії № 20310308202403904 та № 20310311202403762, виданих пізніше, що є протиправним. Не було повідомлено про несплату чи необхідність подати повідомлення про платежі, а несплата не є доведеною, оскільки кошти надійшли до бюджету. Порушено процедуру розгляду заперечень на Акт перевірки: 21.04.2025 подано заперечення з проханням про участь представника, але розгляд відбувся 30.04.2025 без повідомлення про дату та час, що суперечить ст. 86 Податкового кодексу України (ПК України). Штрафи базуються на помилковому анулюванні ліцензій, а в період з 18.05.2024 по 29.11.2024 ліцензії були дійсними. Факт існування Розпорядження № 616-РЛ став відомий з Акту перевірки 07.04.2025, а копія отримана 17.04.2025 у відповідь на запит, тому строк звернення до суду не пропущено. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 136 КАС України здійснити розподіл судових витрат.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що фактична перевірка проведена на підставі наказу № 1474-п від 26.03.2025 та направлень № 2668, 2669. Виявлено торгівлю без ліцензій та зберігання без реєстрації, підтверджене фіскальними чеками з СОД РРО. Ліцензії анульовано правомірно через несплату чергових платежів до 31.10.2024 відповідно до абз. 2 п. 6 розд. XIII Закону № 3817 та абз. 2 ч. 52 ст. 15 Закону № 481. Позивач не повідомив про платежі відповідно до ст. 54 Закону № 3817 та ст. 16 Закону № 481, а кошти використано для нових ліцензій за заявами позивача від 02.12.2024. Процедура розгляду заперечень дотримано, відповідь надіслано. Позивач не спростовує виявлені порушення. Просить у позові відмовити.
Позивач у відповіді на відзив та додаткових поясненнях спростовує аргументи відповідача, наголошуючи, що відповідач не заперечує факту сплати платежів, але помилково посилається на неповідомлення, яке не є підставою для анулювання (ст. 46 Закону № 3817 не передбачає такої санкції). Кількість платежів відповідала кількості ліцензій, що видно з Електронного кабінету (розділ "Стан розрахунків з бюджетом"). Порушення процедури розгляду заперечень є самостійною підставою для скасування рішень. Позивач надає копії анульованих ліцензій та посилається на постанови Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 813/676/17, від 17.11.2022 у справі № 640/18452/18 щодо сплати на неналежний рахунок не є несплатою.
Відповідач у додаткових поясненнях підтверджує факт сплати коштів, але наголошує на необхідності подання заяви про продовження строку дії ліцензій відповідно до Закону № 481 та ПК України, чого позивач не зробив.
Ухвалою суду від 30.06.2025 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Ухвалою суду від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 03.09.2025 заяву представника відповідача головного управління ДПС у Харківській області Лютянського М. Я. про залишення позову без розгляду залишено без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Просить такий задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивач є фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зареєстрованою в ГУ ДПС у Харківській області. Здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою м. Харків, вул. С. Ковпака, 179. Ліцензії № 20310311202400372 (алкоголь) та № 20310308202400388 (тютюн) видані ГУ ДПС терміном з 18.02.2024 по 18.02.2025 відповідно до Закону № 481, який регулював ці правовідносини до набрання чинності Законом № 3817 (27.07.2024). Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 3817, Закон № 481 втрачає чинність з 01.01.2025, а до того застосовується в частині, що не суперечить Закону № 3817.
Відповідно до п. 6 Перехідних положень Закону № 3817, суб'єкт господарювання, який здійснював діяльність на підставі ліцензії в період з дня введення воєнного стану до набрання чинності Законом № 3817, зобов'язаний сплатити неоплачені чергові платежі протягом трьох місяців після місяця набрання чинності Законом (до 31.10.2024). У разі несплати ліцензія припиняється з дня несплати першого платежу.
07.04.2025 позивач отримала акт перевірки ГУ ДПС у Харківській області № 15042/20-40-09-01-03/2958506806 про результати фактичної перевірки з питань додержання вимог законодавства щодо виробництва і обігу підакцизних товарів. Акт містить висновки про порушення Позивачем ч. 7 ст. 16, ч. 1 ст. 23, абз. 1 ч. 1 ст. 39 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального" (далі - Закон № 3817). Зокрема, встановлено, що в період з 18.05.2024 по 29.11.2024 позивач здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями на суму 34 455,34 грн та тютюновими виробами на суму 42 279,0 грн без відповідних ліцензій, а також не внесла місце зберігання (м. Харків, вул. С. Ковпака, 179) до Єдиного реєстру місць зберігання.
Ліцензії № 20310311202400372 та № 20310308202400388 були видані терміном з 18.02.2024 по 18.02.2025, але анульовані розпорядженням ГУ ДПС № 616-РЛ від 12.11.2024 через нібито несплату чергових платежів за період з 18.05.2024 по 01.11.2024, відповідно до п. 6 Перехідних положень Закону № 3817.
Позивач спростовує несплату, посилаючись на здійснені платежі 29.05.2024 (2000 грн та 500 грн), 21.08.2024 (2000 грн та 500 грн) та 13.11.2024 (2000 грн та 500 грн) з призначенням "Плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями/тютюновими виробами", що підтверджено платіжними інструкціями та листами ГУ ДПС від 17.04.2025 № 82/ЗПІ/20-40-09-04-12 та від 09.06.2025 № 123/ЗПІ/20-40-09-04-12. Позивач стверджує, що Відповідач протиправно зарахував ці платежі на нові ліцензії № 20310308202403904 та № 20310311202403762, видані з 11.12.2024.
21.04.2025 позивач подала заперечення на акт перевірки з проханням забезпечити розгляд за участю її представника. Відповідач розглянув заперечення 30.04.2025 без повідомлення про дату та час, що порушує п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (ПК України). 12.05.2025 Позивач отримала лист № 24890/6/20-40-09-01-07 про відмову в задоволенні заперечень та податкові повідомлення-рішення від 06.05.2025.
Позивач наводить доводи про те, що ст. 46 Закону № 3817, ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 481, втратив чинність 01.01.2025)) розмежовує сплату платежів та повідомлення про них, а анулювання можливе лише за несплату, якої не було. Порушення процедури розгляду заперечень є підставою для скасування рішень.
Вважаючи вказане розпорядження та прийняті податкові повідомлення рішення протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктами 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 пункту 191.1 статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу:
здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;
здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;
проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
На час видачі позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) діяв Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР наведені наступні визначення: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Статтею 16 Закону №481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
18.06.2024 прийнято Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 №3817-IX (далі - Закон №3817-IX), який набрав чинності 27.07.2024.
Відповідно до пункту 65 частини першої статті 1 Закону №3817-ІХ орган ліцензування:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у частині здійснення ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, а також у частині здійснення в автоматичному режимі ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;
територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у частині здійснення ліцензування оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального.
Згідно з пунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом та обігом; здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом та обігом.
Таким чином, відповідач є органом ліцензування, зокрема, у частині здійснення ліцензування роздрібної торгівлі алкогольним напоями.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Розділу "Перехідних положень" Закону №3817-ІХ, ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до п. 6 Розділу "Перехідних положень" Закону №3817-ІХ, суб'єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:
подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";
сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
Суб'єкт господарювання, який у період, визначений абзацом першим цього пункту, здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такий період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
У разі невиконання суб'єктом господарювання протягом визначеного цим пунктом періоду вимоги щодо сплати чергових платежів:
дія ліцензії, строк дії якої не закінчився у період, визначений абзацом першим цього пункту, припиняється органом ліцензування у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", з дня несплати першого чергового платежу.
Відповідно до пункту 1 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону №3817-ІХ, розділ VII "Ліцензування" Закону №3817-ІХ набирає чинності та вводиться в дію з 01 січня 2025 року (крім пунктів 22, 23, 25 частини другої статті 46 "Припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності", якою встановлено підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, і статті 49 "Порядок інформування суб'єктів господарювання про вартість ліцензії на право провадження відповідних видів господарської діяльності".
Пунктом 2 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону №3817-ІХ встановлено, що положення Закону №481/95-ВР до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням №3817-ІХ.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону №3817-ІХ дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Частиною 2 статті 46 Закону №3817-ІХ передбачено підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зокрема: несплата чергового платежу за ліцензію (п. 7 ч. 2 ст. 46 цього Закону).
Згідно із частинами 7, 8 статті 46 Закону №3817-ІХ рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Податковим кодексом України, або в судовому порядку, а рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - в судовому порядку.
У разі адміністративного оскарження рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності відомості про те, що ліцензія вважається діючою з дати її припинення, вносяться посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня за днем скасування рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
У разі судового оскарження рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності відомості про те, що ліцензія вважається діючою з дати її припинення, вносяться посадовою особою відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (у разі якщо ліцензія видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику), до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня за днем отримання таким територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, рішення суду, яке набрало законної сили та прийняте на користь ліцензіата.
Орган ліцензування у день внесення до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомостей про те, що ліцензія вважається діючою з дати її припинення за результатом адміністративного або судового оскарження, направляє ліцензіату витяг із зазначеного реєстру в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Оспорюваним рішенням від 12.11.2024 позивачу припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за несплату чергового платежу за ліцензію відповідно до пункту 7 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ.
Пунктом 5 частини 3 статті 35 Закону №3817-ІХ визначено, що внесення відомостей до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального здійснюється за результатами проведення обробки (перевірки) інформації, зазначеної у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, в автоматичному режимі або посадовою особою органу ліцензування: на підставі заяви ліцензіата про внесення чергового (щорічного) платежу за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
У відповідності до частини 7 статті 72 цього Закону контроль за сплатою річної плати або щоквартальної частини річної плати за ліцензію здійснюється органом ліцензування. Для здійснення контролю ліцензіат подає до відповідного органу ліцензування заяву про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, в якій зазначає код класифікації доходів бюджету, суму внесеного платежу, номер і дату платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.
Статтею 54 Закону №3817-ІХ врегульовано порядок сплати чергових платежів за ліцензії, відповідно до якої суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити сплату чергової річної плати або щоквартальної частини річної плати за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного (квартального) періоду та повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, із зазначенням коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.
За період оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, яке набрало чинності, плата за таку ліцензію не справляється і чергові платежі не вносяться.
Орган ліцензування автоматично формує та направляє суб'єкту господарювання в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, повідомлення про:
необхідність внесення чергового платежу за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності - за 90, 75, 60, 45, 30 та 15 днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію;
дату, з якої буде припинена дія ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у разі невнесення чергового платежу за таку ліцензію, - за дев'ять днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію.
З урахуванням вищенаведеного Закон №3817-ІХ зобов'язує суб'єкта господарювання забезпечити сплату чергової річної плати або щоквартальної частини річної плати за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного (квартального) періоду та повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або в електронній формі.
В той же час, підставою, передбаченою пунктом 7 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є несплата чергового платежу за ліцензію.
Разом з тим, позивач здійснив чергові квартальні платежі за ліцензії 29.05.2024, 21.08.2024 та 13.11.2024 на суми 2000 грн (за алкоголь) та 500 грн (за тютюн), що відповідає розмірам, встановленим ч. 27, 31 ст. 15 Закону № 481: плата за роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 грн на рік (щоквартально по 2000 грн), за тютюновими виробами - 2000 грн на рік (щоквартально по 500 грн) для сіл та селищ. Факт сплати підтверджено платіжними інструкціями з призначенням платежу та листами ГУ ДПС, які визнають надходження коштів, але стверджують про їх зарахування на нові ліцензії.
Суд погоджується з позицією позивача, що законодавство чітко розмежовує сплату чергового платежу та повідомлення про нього.
Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону № 3817: "Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити сплату чергової річної плати або щоквартальної частини річної плати за надану ліцензію... та повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу...". Аналогічно ст. 16 Закону № 481 вимагає подання копії платіжної інструкції.
Однак підставою для анулювання ліцензії є саме несплата платежу, а не неповідомлення: п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 3817 встановлює, що "підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії є несплата чергового платежу за ліцензію"; абз. 4 ч. 52 ст. 15 Закону № 481: "ліцензія анулюється... на підставі несплати чергового платежу за ліцензію". Ст. 46 Закону № 3817 містить вичерпний перелік підстав для припинення ліцензії, і неповідомлення серед них відсутнє.
Крім того, кількість платежів (по 3 на кожну дату) відповідала кількості наявних ліцензій Позивача (по 3 на алкоголь та тютюн), що убачається з відомостей Електронного кабінету (розділ "Стан розрахунків з бюджетом").
З огляду на викладене вище суд прийшов висновку про те, що оскільки суд не установив несплати позивачем чергових платежів за ліцензії, а відтак підстав у контролюючого органу припинення таких у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону № 3817 через відсутність повідомлення позивачем відповідача про сплату чергових платежів не установлено.
Враховуючи наведене вище суд прийшов переконання про те, що розпорядження відповідача від 12.11.2024 №616-Л в частині анулювання ліцензій №20310311202400372, №20310308202400388 на право ФОП ОСОБА_1 здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами терміном дії з 18.02.2024 по 18.02.2025 прийнято протиправно, а відтак таке необхідно скасувати.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд прийшов наступного.
Суд установив, оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків, які викладені у акті перевірки про порушення ч. 7 ст. 16 Закону № 3817 ("роздрібна торгівля алкогольними напоями... здійснюється... за наявності ліцензії"), ч. 1 ст. 23 ("роздрібну торгівлю тютюновими виробами... здійснюють... за наявності ліцензії"), абз. 1 ч. 1 ст. 39 ("зберігання... здійснюється... в місцях... внесених до Єдиного реєстру").
Штрафи застосовані відповідно до абз. 13 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817 (200% вартості за торгівлю без ліцензії) та абз. 35 ч. 2 ст. 73 (100% вартості за зберігання без реєстрації).
Однак, оскільки ліцензії були дійсними в період 18.05.2024 - 29.11.2024, адже розпорядження від 12.11.2024 №616-РЛ скасовано; такі позовні вимоги є похідними від основної, яка задоволена судом, а відтак податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкції за здійснення господарської діяльності без наявності відповідних ліцензій необхідно скасувати.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань стягнути судовий збір 6686,42 грн.
Керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 12.11.2024 № 616-РЛ в частині анулювання ліцензій № 20310311202400372 та № 20310308202400388 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 06.05.2025 № 21469/0901, № 21470/0901, № 21471/0901, № 21472/0901 про застосування штрафних санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6686,42 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач головне управління Державної податкової служби у Харківській області, місцезнаходження - місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок № 46, код ЄДРПОУ 43983495;
Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.09.2025.
Суддя М. І. Садова