Справа № 500/4840/25
30 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ: 14035769) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у виплаті пенсії ОСОБА_2 через установу банку на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ: 14035769) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) виплату пенсії ОСОБА_2 через установу банку.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 з 24.09.2006 перебуває на обліку як отримувач пенсії.
18 березня 2025 року ОСОБА_1 , як представник недієздатної Савіцької Мирослави Мирославівни, звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області із заявою та необхідними документами щодо виплати пенсії через установу банку, проте Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області відмовило ОСОБА_1 у виплаті пенсії через установу банку на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд з 01 вересня 2024 року по 28 лютого 2025 року, що підтверджується листом №1900-0215-8/19708 від 23 квітня 2024 року.
Позивач не погоджується з таким рішенням пенсійного органу, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 18.08.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.08.2025 до суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Тернопільській області у якому відповідач заперечив проти задоволення позову та зазначив, що на дату звернення позивачки про виплату пенсії ОСОБА_2 через установу банку, електронний особовий рахунок закритий відповідно до пункту четвертого частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд з 01.09.2024 по 28.02.2025. Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для поновлення пенсійної виплати ОСОБА_2 . Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_4 ) є дочкою ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 15 лютого 1979 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 від 17 лютого 2006 року.
З 24 вересня 2006 року ОСОБА_2 перебуває на обліку як отримувач пенсії.
З 01 серпня 2016 року відповідно до ч. 4 п.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії ОСОБА_2 була припинена з у зв'язку з її неотриманням з 01 лютого 2016 року по 31 липня 2016 року. Судовим рішенням у формі наказу про призначення адміністратора-опікуна суду м. Терміні-Імерезе Італійської Республіки від 20 листопада 2018 року по справі щодо опіки №22088/2018, реєстр. №892/2018 ОСОБА_1 призначено адміністратором-опікуном ОСОБА_2 .
Листом №930/ф-11 від 09 грудня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії ОСОБА_2 через ненадання документів, що підтверджують її статус опікуна. 09 листопада 2020 року ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області у справі №608/1783/20, яка набрала законної сили 25 листопада 2020 року, визнано в Україні рішення суду міста Терміні-Імерезе Італійської Республіки від 20 листопада 2018 року по справі щодо опіки №22088/2018, реєстр. №892/2018, за заявою ОСОБА_1 про призначення її адміністратором-опікуном ОСОБА_2 , яке набрало законної сили 20 листопада 2018 року, що не підлягає примусовому виконанню. Таким чином, встановлення факту недієздатності ОСОБА_2 та призначення її опікуна визнано на території України як безстрокове. 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області із заявою та всіма необхідними документами для поновлення виплати пенсії. За результатом розгляду поданої заяви виплата пенсії була поновлена.
06 серпня 2024 року від Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області на адресу ОСОБА_1 надійшов лист, в якому повідомляється про те, що з метою подання відповідних документів для продовження строку дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною або про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, в іншому випадку з 01 вересня 2024 року виплата пенсії ОСОБА_2 буде здійснюватися через поштове відділення за місцем фактичного проживання, що підтверджується листом №1900-0501-8/38657 від 06 червня 2024 року.
18 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області із заявою та необхідними документами щодо виплати пенсії через установу банку.
26 березня 2025 року Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області відмовило ОСОБА_1 у виплаті пенсії через установу банку на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд з 01 вересня 2024 року по 28 лютого 2025 року, що підтверджується листом №1900-0215-8/19708 від 23 квітня 2025 року.
Зі змісту листа слідує, до поданої заяви заявником додані наступні документи:
- паспорт ОСОБА_1 ; г
- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 ;
- довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ;
- довідка про відкриття банківського рахунку ОСОБА_1 ;
- інший документ: рішення суду міста Терміні-Імереза Італійської Республіки від 20.11.2018 року по справі, щодо опіки №22088/2018;
- ухвала Чортківського районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року справа № 608/1783/20;
- довідка про посвідчення факту, що фізична особа є живою на ОСОБА_5 ;
- довідка про посвідчення факту, що фізична особа є живою на ОСОБА_6 .
За результатами розгляду документів, доданих до заяви встановлено те, що оскільки, виплата пенсії ОСОБА_2 припинена, по причині «тривала неоплата», тому опрацювати заяву про виплату пенсії через установу банку немає можливості.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною третьою статті 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вільний вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі, і права на пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №1.380.2019.001249 від 15 лютого 2024 року.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.35, ст.46 цього Закону.
У ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Підпунктом 5 пункту 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024 № 3674-IX доповнено Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" статтею 47-1 такого змісту:
"Стаття 47-1 Виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України
1. Виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України, здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах банків, розташованих на території України, за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.
Порядок виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном встановлюється Кабінетом Міністрів України".
Покликаючись на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року по справі № 300/7154/24, варто наголосити, що стаття 47-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гарантувала право виплати пенсії особам, які постійно проживають за межами України, фактично на рівні з особами, які постійно проживають в Україні, у спосіб виплати пенсії на поточні рахунки, відкриті в установах банків, за умови їх щорічної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року. Оскільки Кабінет Міністрів України не прийняв окремого порядку виплати пенсій особам, які постійно проживають за межами України, тому немає і визначеного конкретного способу ідентифікації таких осіб.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено у ст. 46 Конституції України.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали за межі України, виключно з метою особистого звернення до пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України. Конституційне право позивача на вже призначену пенсію не може бути поставлено у залежність від місцезнаходження його пенсійної справи чи проживання за межами території України.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії регламентовано статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так, відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном;
3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;
3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; {Частину першу статті 49 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом № 3674-IX від 25.04.2024}
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Згідно з п. 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), визначено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.
Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (абзац перший пункту 1.2 Порядку №22-1).
За вимогами абз. 7 п. 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розділі II Порядку №22-1.
Відповідно до п. 2.8, п. 2.9 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Під час подання заяв, передбачених п. 1.1 розділу І, п. 3.1 розділу III та п. 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном, надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному п. 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з абз. 4 п. 2.23 Порядку №22-1 до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном, додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання/перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.
Пунктом 4.1 Порядку №22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
При оцінці вказаних вище обставин суд виходив з такого.
Щодо доводів представника відповідача про необхідність ОСОБА_2 звернутися особисто до відділу пенсійного органу, то суд вказує на таке.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви від 11.07.2024 про поновлення пенсії), призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.
У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв'язку з агресією російської федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою.
Отже, вищевказаним Порядком передбачена можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що пенсіонер повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 в справі № 757/12134/14-а, від 17.07.2018 в справі № 211/1789/17, від 31.10.2019 в справі № 160/7699/18.
Згідно з пунктом 2.8 Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:
1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу;
2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;
3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).
Орган, що призначає пенсію, додає одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про розмір допомоги, строки її виплати.
Відповідно до пункту 2.9 Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кваліфікуючи вчинені в спірних правовідносинах управлінські волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 464/5990/16-а, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
За вказаних обставин, пенсійний орган був зобов'язаний розглянути заяву позивача від 18.03.2025, надавши оцінку зазначеним у заяві та в долучених документах обставинам, та, як наслідок, прийняти відповідне рішення по суті заяви.
Суд погоджується з відповідачем про те, що виплату пенсії позивачу припинено на законній підставі, в результаті неотримання позивачем призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, що передбачено пунктом 4 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас суд вважає, що не прийняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.03.2025 про поновлення пенсії, пенсійний орган допустив протиправну бездіяльність, оскільки був зобов'язаний прийняти відповідне рішення. Посилання пенсійного органу на положення пунктів 10, 16-17 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, лише регулюють порядок виплати пенсії через банківські установи, і жодним чином не звільняють орган пенсійного фонду поновити виплату пенсії пенсіонеру за його заявою. Після поновлення виплати пенсії за рішенням відповідача позивач чи її представник не позбавлені права вирішити питання щодо порядку такої виплати, зокрема, й згідно вказаного Порядку.
Інший висновок суду щодо тлумачення вказаних норм не відповідав би принципу верховенства права, оскільки б дозволяв Державі не виконувати свої позитивні зобов'язання перед пенсіонером щодо виплати призначеної їй пенсії тільки через те, що особа не може особисто у зв'язку з перебуванням за межами України подати заяву до пенсійного органу про поновлення виплати пенсії.
Суд звертає увагу на те, що підпунктом 5 пункту 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024 № 3674-IX доповнено Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування статтею 47-1 такого змісту:
"Стаття 47-1 Виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України
1. Виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України, здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах банків, розташованих на території України, за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.
Порядок виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном встановлюється Кабінетом Міністрів України".
Таким чином, на час подання заяви ОСОБА_1 від 18.03.2025 про поновлення пенсії, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено запровадження окремого порядку виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном, який мав впроваджений Кабінетом Міністрів України.
Проте на час розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 від 18.03.2025 про поновлення пенсії та судового розгляду цієї справи, такий порядок виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном Кабінетом Міністрів України так і не затверджений.
В спірному випадку відповідач натоміть вказав на норми Порядку № 22-1, які стосуються осіб, які тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця, однак ОСОБА_2 не відноситься до цієї категорії осіб, а тому до позивача не можуть бути застосовані вказані приписи Порядку № 22-1.
Водночас, що важливо - стаття 47-1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" гарантувала право виплати пенсії особам, які постійно проживають за межами України, фактично на рівні з особами, які постійно проживають в Україні, у спосіб виплати пенсії на поточні рахунки, відкриті в установах банків, за умови їх щорічної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.
В спірному випадку, оскільки Уряд України не прийняв окремого порядку виплати пенсій особам, які постійно проживають за межами України, тому немає і визначеного конкретного способу ідентифікації таких осіб.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та №71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Крім того, Європейський суд з прав людини у пунктах 51, 54 рішення у справі "Пічкур проти України", що набрало статусу остаточного 02.02.2014, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51). Наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (пункт 54).
Отже, припинення виплати позивачу пенсії в розумінні статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та вказаної практики Європейського суду з прав людини, є втручанням в право позивача на мирне володіння майном. В спірному випадку таким є законне сподівання позивача на отримання пенсійних виплат раніше призначеної їй пенсії за віком.
При цьому, зволікання Кабінету Міністрів України з прийняття порядку виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном, не може спричиняти негативні наслідки для позивача у вигляді відмови у поновленні виплати належної їй пенсії.
Отже, в спірному випадку, у відповідача не було підстав для прийняття іншого рішення, ніж поновлення виплати пенсії позивачу за заявою від 18.03.2025. Однак відповідач діяв не на підставі та у спосіб, який передбачений законом, оскільки недобросовісно ухилився від прийняття відповідного рішення за заявою від 18.03.2025, протиправно обмежившись її розглядом у порядку Закону України «Про звернення громадян» та наданням відповіді згідно листа від 23.04.2025.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені вище обставини, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своєї бездіяльності, яка полягала в неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.03.2025 про поновлення виплати пенсії.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, з врахуванням вказаних правових позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що за заявою ОСОБА_1 від 18.03.2025 відповідач допустив бездіяльність, оскільки відсутня подія прийняття рішення з огляду на положення частин п'ятої статті 45, статті 47-1, частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка за своїм змістом відповідає ознакам протиправної.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Водночас, суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана належна оцінка, або взагалі такі документи не досліджувалися в передбаченому порядку. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 18.03.2025 про поновлення пенсії та прийняття рішення за наслідками розгляду, а тому ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2025 про поновлення пенсії та прийняти відповідне рішення із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.
Підсумовуючи, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 25.07.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн.
З огляду на задоволення позову, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 18.03.2025 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 через установу банку та прийняття відповідного рішення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2025 про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_2 через установу банку та прийняти відповідне рішення по суті заяви із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.