Справа № 500/4845/25
30 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якій просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів її роботи з 01.04.1984 по 30.11.1992 згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 , дата заповнення 01.04.1984, та з 02.10.2001 по 31.12.2003 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , дата заповнення 16.12.1985;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати з 19.03.2025 ОСОБА_1 до страхового стажу відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди її роботи з 01.04.1984 по 30.11.1992 згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 , дата заповнення 01.04.1984, та з 02.10.2001 по 31.12.2003 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , дата заповнення 16.12.1985.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. 28 березня 2025 року Позивачка отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, до якого долучено рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - Відповідач) від 27.03.2025 № 192050004358 про відмову у призначенні пенсії за віком.
З такими діями Відповідача щодо не зарахування їй до страхового стажу для призначення пенсії періодів роботи згідно трудової книжки колгоспника від 01.04.1984 серії НОМЕР_1 та трудової книжки від 16.12.1985 серії НОМЕР_2 , Позивачка не згідна, вважає такі дії Відповідача неправомірними.
Ухвалою від 18.08.2025 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області подано відзив на позовну заяву, в якому Відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними. Просить звернути особливу увагу, у разі зобов'язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у колгоспі «ім. Фрунзе» з 01.04.1984 по 23.11.1992 та з 02.10.2001 по 31.12.2003 у СВК «Україна» страховий стаж заявниці складатиме 24 роки 1 місяць 28 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. За заявою від 19.03.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення від 27.03.2025 №192050004358 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян № 13 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Заява від 19.03.2025 за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Для обчислення страхового стажу до заяви від 19.03.2025 Позивач долучила:
- трудову книжку серії НОМЕР_3 від 16.12.1985;
- довідку від 14.03.2025 № 12, видану колгоспом «Україна».
В електронній пенсійній справі наявні:
- трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.04.1984;
- диплом серії НОМЕР_4 від 25.02.1984;
- архівна довідка від 14.05.2024 № 514 про перейменування колгоспу «ім. Фрунзе» (далі - довідка № 514), видана архівним відділом Тернопільської районної військової адміністрації.
Рішенням Відповідача від 27.03.2025 №192050004358 відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- у колгоспі ім. Фрунзе з 01.04.1984 по 23.11.1992 за записами трудової книжки колгоспника від 01.04.1984 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про трудову участь в громадському господарстві. Довідку про трудову участь в громадському господарстві до заяви не долучено.
- у СВК «Україна» з 02.10.2001 по 31.12.2003 за записами трудової книжки від 16.12.1985 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні відомості про роботу в Реєстрі (потребує уточнення довідкою та перевірки).
За наданими документами та даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб, страховий стаж Позивачки склав 13 років 03 місяців 07 дні.
Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі «ім. Фрунзе» з 01.04.1984 по 30.11.1992 відповідач зазначив, що за записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.04.1984, виданої на ім'я ОСОБА_1 :
- 01.04.1984 прийнято на роботу в колгосп ім. Фрунзе на посаду агронома (запис №1);
- 30.11.1992 звільнена з роботи в зв'язку з переводом в Підгаєцьке райсільгосп управління (запис №2).
У долученій трудовій книжці колгоспника відсутні відомості про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві та про виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві. Інших документів про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві та про виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві заявницею не надано.
Разом з цим, відповідно до архівної довідки архівного відділу Тернопільської районної військової адміністрації № 1184 від 28.11.2024:
- колгосп імені Фрунзе с. Литвинів перейменований у колгосп ім. Грушевського (протокол №1 від 06.02.1992);
- колгосп ім. Грушевського с. Литвинів перейменовано у селянську спілку «Литвинівська» (протокол №4 від 24.11.1992) тобто, з 24.11.1992 ОСОБА_1 працювала не у колгоспі «ім. Фрунзе» а у селянській спілці «Литвинівська».
Отже, на підставі вищевикладеного до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період роботи у с/с «Литвинівська» з 24.11.1992 по 30.11.1992.
Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.10.2001 по 31.12.2003 за трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 16.12.1985 відповідач вказує, що ОСОБА_1 :
- 02.10.2001 прийнята на роботу в СВК «Україна» на посаду різноробочого (запис №3);
- 31.12.2003 звільнена з роботи згідно поданої заяви (запис №4).
Проте, відповідачем даний період до страхового стажу Позивачки не зарахований на підставі того, що в Реєстрі застрахованих осіб з 02.10.2001 відомостей про роботу у СВК «Україна» немає.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV). За змістом пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частинами першою та третьою статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців 1, 2, 4 пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.
При цьому, вищенаведеними правовими нормами серед зазначених уточнюючих документів без будь-яких виключень, зокрема передбачено ті, що видані архівними установами.
Відповідно до статті 81 Закону України Про пенсійне забезпечення призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За правилами статті 82 Закону України "Про пенсійне забезпечення" документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.
Згідно статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.
Відповідно до п.1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (у редакції чинній на дату виникнення правових відносин), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі. Згідно пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Як зазначено вище, зі змісту рішення від 27.03.2025 №192050004358 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні пенсії встановлено, що до страхового стажу не зараховано періоди з у колгоспі ім. Фрунзе з 01.04.1984 по 23.11.1992 за записами трудової книжки колгоспника від 01.04.1984 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про трудову участь в громадському господарстві. Довідку про трудову участь в громадському господарстві до заяви не долучено. Також не зараховано період роботи у СВК «Україна» з 02.10.2001 по 31.12.2003 за записами трудової книжки від 16.12.1985 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні відомості про роботу в Реєстрі (потребує уточнення довідкою та перевірки).
Суд враховує, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (ч.1 ст.56 Закону №1788-ХІІ).
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, що були чинні на момент видачі спірних трудових книжок серії НОМЕР_1 і НОМЕР_2 (далі по тексту - Основні Положення).
Відповідно до п.п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних Положень).
Згідно з п.6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також, слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. Відповідно до п.8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Пунктом 13 Постанови №310 передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
В свою чергу, на час заповнення трудової книжки в частині спірних періодів діяла також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 № 252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412, та яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) (далі по тексту Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців".
Згідно положень пунктів 1, 13, 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (із змінами, далі по тексту - Постанова № 656) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника підприємстві, установі, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою. Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначають наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі по тексту Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
Отже, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі №654/890/17.
Таким чином, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою Порядку ведення трудових книжок, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Зі змісту трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.04.1984 встановлено, що позивач з 01.04.1984 по 30.11.1992 працювала у колгоспі ім. Фрунзе.
Суд зауважує, що з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 16.12.1985 слідує, що з 02.10.2001 по 31.12.2003 позивачка працювала в СВК «Україна».
Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження не виконання позивачем у відповідні роки встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі без поважних причин, з огляду на що до стажу мали враховуватися час роботи за фактичною тривалістю, тобто фактично відпрацьовані дні згідно трудової книжки.
Обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв'язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також суд враховує, що відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, зазначені відповідачем недоліки щодо відсутності інформації про трудову участь в громадському господарстві та відсутність відомостей про роботу в Реєстрі застрахованих осіб щодо позивача не можуть бути підставою позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що застрахована особа не може нести відповідальність за невиконання страхувальником своїх обов'язків стосовно сплати у повному обсязі внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиного внеску) і за неподання ним відомостей про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Тобто позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, відсутність відомостей про сплату страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Отже, надані позивачем у сукупності докази, підтверджують період роботи у колгоспі ім. Фрунзе з 01.04.1984 по 23.11.1992 та у СВК «Україна» з 02.10.2001 по 31.12.2003, а тому наведені пенсійним органом мотиви не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи слід визнати безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасувати рішення № 205150016778 від 28.11.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначення пенсії по віку підлягають задоволенню.
Разом із тим, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги в частині визначення періоду зарахування стажу роботу, а саме з 01.04.1984 по 30.11.1992 у колгоспі ім. Фрунзе, оскільки до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період роботи у с/с «Литвинівська» з 24.11.1992 по 30.11.1992. Отже, спірним визначено період з 01.04.1984 по 23.11.1992.
З огляду на висновки суду про протиправність дій відповідача та для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу період роботи у колгоспі ім. Фрунзе з 01.04.1984 по 23.11.1992 за записами трудової книжки колгоспника від 01.04.1984 серії НОМЕР_1 та у СВК «Україна» з 02.10.2001 по 31.12.2003 за записами трудової книжки від 16.12.1985 серії НОМЕР_2 .
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, спірне рішення якого стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 27.03.2025 №192050004358 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розгянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2025, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі ім. Фрунзе з 01.04.1984 по 23.11.1992 згідно із записами трудової книжки колгоспника від 01.04.1984 серії НОМЕР_1 та у СВК «Україна» з 02.10.2001 по 31.12.2003 відповідно до записів трудової книжки від 16.12.1985 серії НОМЕР_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: с. Литвинів, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 48030 РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сіверськодонецьк, Сіверськодонецький р-н, Луганська обл., 93404 код ЄДРПОУ 21782461).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.