м. Львів
01 жовтня 2025 рокусправа № 380/7964/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому, просить зобов'язати відповідача виплатити:
- додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні: з 13.12.2023 по 29.12.2023, (згідно з виписки «Львівського обласного госпіталю ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи»)- 3333, 33 * 17 днів лікування 56 666, 60 (п'ятдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість тисяч грн., 60 коп.);
- моральну шкоду в розмірі 20 000 грн ( двадцять тисяч грн);
- витрати на правову допомогу в сумі: 10 000 ( десять тисяч грн);
- загальна сума: 86 666, 60 грн (вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість грн, 60 коп.).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до довідки про обставини травми №1006 від 09.05.2023 року головний сержант в/ч НОМЕР_1 21.02.2023 року отримав поранення при безпосередній участі в заходах оборони України, однак до сьогодні не виплачено виплати при пораненні за період лікування та одноразову грошову допомогу при втраті працездатності. Повідомляє, що проходив лікування у «Львівському обласному госпіталі ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи» м. Винники з 13.12.2023 по 29.12.2023. З виписки: Після травматична невропатія лівого малогомілкового нерва зі значно вираженим млявим парезом лівої ступні, стійкими каузалгічним синдромом, ознаками аксонально-демелінізуючого ураження 40%, значним порушенням ходьби. Стан перенесеного вогнепального поранення (21.02.2023 року). Відповідно до довідки ВЛК №537 від 02.08.2024, наслідки вибухової травми (21.02.2023), травма відноситься до тяжких. Багаторазово звертався з рапортом та відповідними документами до командування військової частини НОМЕР_1 щодо виплати належної йому додаткової грошової допомоги за період лікування, але відповіді на рапорт не отримав. У зв'язку із вищезазначеним просить суд стягнути моральну шкоду.
Ухвалою судді від 25.04.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 05.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
08.05.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначив, що позивач отримав поранення 21.02.2023 у м. Бахмут Донецької області (довідка про обставини травми №1006 від 09.05.2023) у зв'язку з чим перебував на лікуванні та за його період отримав належні йому суми грошового забезпечення, які ним не оспорюються. Вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню, оскільки після проходження ним військово-лікарської комісії 02.08.2023 та подальшого встановлення йому 28.09.2023 МСЕК відсотку втрати працездатності підлягає не корегування його грошового забезпечення, а виплата йому одноразової грошової допомоги, що не входить до компетенції військової частини НОМЕР_1 , яка тільки скеровує подані військовослужбовцем документи уповноваженому на це органу.
До відповідача позивач з рапортом щодо вищевказаних обставин раніше не звертався.
Звертає увагу, що численні постанови Верховного суду, підтверджують, що держава не повинна нести відповідальність за моральні збитки, завдані військовослужбовцям пораненнями чи інвалідністю у ході несення служби.
Повідомляє, що позивач не навів жодних обставин, які б свідчили про спричинення йому моральної шкоди.
20.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач додатково обґрунтовує підставність позовних вимог.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Суд встановив, що відповідно до довідки про обставини травми № 1006 від 09.05.2023, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , 21 лютого 2023 року одержав множинні уламкові поранення нижніх кінцівок та обох сідниць. За обставин: причиною поранень командира 3 відділення зенітного ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 , яке відбулося лютого 2023 року під час оборонних дій в районі населеного пункту Бахмут Донецької області, під час виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ російської федерації, було здійснення противником обстрілів з використанням стрілецької зброї та ручних гранат по позиціях зенітного ракетного взводу військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 . ТАК, пов?язане з проходженням військової служби. ТАК, пов?язане з виконанням обов?язків військової служби. ТАК, пов?язане із захистом Батьківщини, під час виконання бойового завдання під час введення воєнного стану в Україні. Факту перебування в стані алкогольного (наркотичного) сп?яніння встановлено не було. Під час обстрілу головний сержант ОСОБА_1 перебував в засобах захисту (бронежилеті та шоломі), порушень заходів безпеки допущено не було.
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України № 1299 від 13.05.2023 позивач в період з 16 лютого 2023 року по 11 квітня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області: місто Бахмут.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 7434 від 02.08.2023:
«Проведено медичний огляд ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону 02.08.2023.
Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв??язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Пониження гостроти зору правого ока до 0.7, внаслідок простого короткозорого ступня 0.75Д на праве око та 0.25Д на ліве око, при гостроті зору з корекцією 1.0 на кожне око. Захворювання. НІ., не пов?язане з проходженням військової служби. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Хронічний гастродуоденіт, фаза нестійкої ремісії,
без порушення функції травлення. Міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта без порушення функції хребта. Ковзна діафрагмальна грижа без порушення функції травлення. Захворювання. ТАК, пов?язані з проходженням військової служби. Зміцнілі шкірні рубці, чужорідні тіла (металеві осколки) обох сідниць та нижніх кінцівок після мінно-вибухової травми (21.02.2023), вогнепального осколкового поранення. Післятравматична невропатія лівого малогомілкового нерва з помірним порушенням функції. Поранення. Травма. ТАК, пов?язані із захистом Батьківщини. (Довідка командира частини про обставини травми №1006 від 09.05.2023). Згідно класифікації тяжкості отриманих травм дана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ України №370 від 04.07.2007). На підставі статей 556.76б графи IІ Розкладу хвороб та графи додаткових вимог: Обмежено придатний до військової служби, непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах: придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення. військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.».
Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.01.2024 №13, головного сержанта ОСОБА_1 , у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишнього командира відділення зенітного ракетного взводу, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від « 07» січня 2024 року №9-РС на посаду командира відділення - командира машини відділення розмінування роти розгородження вважати, таким що « 13» січня 2024 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби у військову частину НОМЕР_4 АДРЕСА_2 . 13.01.2024 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 537 від 02.08.2024:
«Проведено медичний огляд позаштатною постійно-діючою військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_5 02.08.2024.
Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова гарнізонної військово-лікарської комісії про причинний зв?язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Наслідки вибухової травми (21.02.2023), множинних вогнепальних осколкових поранень обох сідниць та нижніх кінцівок у вигляді післятравматичної нейропатії лівого малогомілкового нерва з руховими та чутливими розладами, парезом м?язів-розгиначів лівої стопи та незначним порушенням функції лівої нижньої кінцівки (S84.1). За ступенем тяжкості (Наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370), травма відноситься до тяжких.
Травма, ТАК, пов?язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення №1006 від 09.05.2023, видана командиром військової частини НОМЕР_1 ).
Хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія з переважним ураженням корінців L4-L5 зліва, часто рецидивуючий перебіг зі стійким больовим та м?язево-тонічним синдромами та помірним порущенням функції та ходи (M51.1). Остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта, грижі міжхребцевих дисків L4-LS, L5-S1, протрузія міжребцевого диска L3-L4 з больовим синдромом та незначним порушенням статико-динамічної функції хребта (М42.10). Гіпертонічна хвороба першої стадії, першого ступеню, ризик низький 110). Хронічний гастрит, стадія ремісії без порушення функції травлення (К29.30). Простий короткозорий астигматизм ступеню 0,75 Д правого ока, ступеню 0,5 Д лівого ока при гостроті зору з корекцією 1,0 на кожне око (H52.2). Двобічний коксартроз першого ступеню, двобічний гонартроз першого ступеню з помірним больовим синдромом та незначним порушенням функції (М16.0, М17.0). Стан після оперативного лікування (23.01.2024): лапароскопічна передня та задня крурографія, фундоплікація за Ніссеном, дренування черевної порожнини з приводу фундальної грижі стравохідного отвору діафрагми без порушення функції травлення (К44.9).
Захворювання, ТАК, пов?язане з проходженням військової служби.
На підставі статті 76в, 236, 64в, 39в, 52в, 61в, 556 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ
- придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики; зв?язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.»
Судом встановлено, що позивач проходив лікування у КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи» у період з 13.12.2023 по 29.12.2023. Згідно виписки КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи» №17873 від 29.12.2023 повний діагноз: післятравматична невропатія лівого малогомілкового нерва зі значно вираженим млявим парезом лівої ступні, стійкими каузалгічним синдромом, ознаками аксонально-демелінізуючого ураження 40%, значним порушенням ходьби. Стан перенесеного (21.02.2023 р.) вогнепального поранення.
20.09.2024 позивач скерував рапорт на адресу командира військової частини НОМЕР_2 , в якому просив виплатити грошову винагороду згідно постанови №168 Кабінету Міністрів України у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень пропорційно до днів лікування за період з 13.12.2023 по 29.12.2023.
31.12.2024 за наслідками опрацювання адвокатського запиту від 26.12.2024, поданого в інтересах позивача, відповідачем розглянуто також рапорт від 20.09.2024 та надано відповідь №4250, згідно з якою рапорт позивача задоволенню не підлягає, оскільки після проходження ним військово-лікарської комісії 02.08.2023 та подальшого встановлення йому 28.09.2023 МСЕК відсотку втрати працездатності підлягає не коригуванню його грошового забезпечення, а виплата йому одноразової грошової допомоги.
Листом від 05.03.2025 №674/1/3628 командир військової частини НОМЕР_6 повідомив, що з Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові, за належністю, надійшла скарга представника позивача щодо можливих неправомірних дій посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та зазначив, що скарга не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не виплати 100 000 грн відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцю у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває по сьогодні.
Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, а саме з: 13.12.2023 по 29.12.2023, суд зазначає таке.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
01.04.2022 до Постанови №168 внесено зміни, якими передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Суд наголошує, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень.
Підставою для видачі наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
З аналізу п. 1 Постанови № 168 можна дійти висновку про встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування, а саме:
- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до Довідки про обставини травми № 1006 від 09.05.2023, виданої відповідачем, 21 лютого 2023 року одержав множинні уламкові поранення нижніх кінцівок та обох сідниць. Причиною поранень командира 3 відділення зенітного ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_2 , яке відбулося лютого 2023 року під час оборонних дій в районі населеного пункту Бахмут Донецької області, під час виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ російської федерації, було здійснення противником обстрілів з використанням стрілецької зброї та ручних гранат по позиціях зенітного ракетного взводу військової частини НОМЕР_7 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 . ТАК, пов?язане з проходженням військової служби. ТАК, пов?язане з виконанням обов?язків військової служби. ТАК, пов?язане із захистом Батьківщини, під час виконання бойового завдання під час введення воєнного стану в Україні. Факту перебування в стані алкогольного (наркотичного) сп?яніння встановлено не було. Під час обстрілу головний сержант ОСОБА_1 перебував в засобах захисту (бронежилеті та шоломі), порушень заходів безпеки допущено не було.
Так, матеріалами справи підтверджено, що травма позивача, пов'язана із захистом Батьківщини.
Отже, наявна перша умова (поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язано із захистом Батьківщини) для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.
Щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, суд зазначає таке.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 7434 від 02.08.2023:
«Проведено медичний огляд ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону 02.08.2023.
Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв??язок захворювання (травми, поранення, контузії. каліцтва): Пониження гостроти зору правого ока до 0.7, внаслідок простого короткозорого ступня 0.75Д на праве око та 0.25Д на ліве око, при гостроті зору з корекцією 1.0 на кожне око. Захворювання. НІ, не пов?язане з проходженням військової служби. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Хронічний гастродуоденіт, фаза нестійкої ремісії,
без порушення функції травлення. Міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта без порушення функції хребта. Ковзна діафрагмальна грижа без порушення функції травлення. Захворювання. ТАК, пов?язані з проходженням військової служби. Зміцнілі шкірні рубці, чужорідні тіла (металеві осколки) обох сідниць та нижніх кінцівок після мінно-вибухової травми (21.02.2023), вогнепального осколкового поранення. Післятравматична невропатія лівого малогомілкового нерва з помірним порушенням функції. Поранення. Травма. ТАК, пов?язані із захистом Батьківщини. (Довідка командира частини про обставини травми №1006 від 09.05.2023). Згідно класифікації тяжкості отриманих травм дана травма відноситься до тяжких (наказ МОЗ України №370 від 04.07.2007). На підставі статей 556.76б графи I| Розкладу хвороб та графи___ додаткових вимог: Обмежено придатний до військової служби, непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах: придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення. військових комісаріатах. установах. організаціях, навчальних закладах.»
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 537 від 02.08.2024:
«Проведено медичний огляд позаштатною постійно-діючою військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_5 02.08.2024.
Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова гарнізонної військово-лікарської комісії про причинний зв?язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Наслідки вибухової травми (21.02.2023), множинних вогнепальних осколкових поранень обох сідниць та нижніх кінцівок у вигляді післятравматичної нейропатії лівого малогомілкового нерва з руховими та чутливими розладами, парезом м?язів-розгиначін лівої стопи та незначним порушенням функції лівої нижньої кінцівки (S84.1). За ступенем тяжкості (Наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370), травма відноситься до тяжких.
Травма, ТАК, пов?язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення №1006 від 09.05.2023, видана командиром військової частини НОМЕР_1 ).
Хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія з переважним ураженням корінців L4-L5 зліва, часто рецидивуючий перебіг зі стійким больовим та м?язево-тонічним синдромами та помірним порущенням функції та ходи (M51.1). Остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта, грижі міжхребцевих дисків L4-LS, L5-S1, протрузія міжребцевого диска L3-L4 з больовим синдромом та незначним порушенням статико-динамічної функції хребта (М42.10). Гіпертонічна хвороба першої стадії, першого ступеню, ризик низький 110). Хронічний гастрит, стадія ремісії без порушення функції травлення (К29.30). Простий короткозорий астигматизм ступеню 0,75 Д правого ока, ступеню 0,5 Д лівого ока при гостроті зору з корекцією 1,0 на кожне око (H52.2). Двобічний коксартроз першого ступеню, двобічний гонартроз першого ступеню з помірним больовим синдромом та незначним порушенням функції (М16.0, М17.0). Стан після оперативного лікування (23.01.2024): лапароскопічна передня та задня крурографія, фундоплікація за Ніссеном, дренування черевної порожнини з приводу фундальної грижі стравохідного отвору діафрагми без порушення функції травлення (К44.9).
Захворювання, ТАК, пов?язане з проходженням військової служби.
На підставі статті 76в, 236, 64в, 39в, 52в, 61в, 556 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ
- придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики; зв?язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.»
Згідно з випискою КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи» №17873 від 29.12.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 13.12.2023 по 29.12.2023; повний діагноз: післятравматична невропатія лівого малогомілкового нерва зі значно вираженим млявим парезом лівої ступні, стійкими каузалгічним синдромом, ознаками аксонально-демелінізуючого ураження 40%, значним порушенням ходьби. Стан перенесеного (21.02.2023 р.) вогнепального поранення.
Тобто позивач проходив стаціонарне лікування у зв'язку із тим діагнозом, який став наслідком травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки після проходження ним військово-лікарської комісії 02.08.2023 та подальшого встановлення йому 28.09.2023 МСЕК відсотку втрати працездатності підлягає не корегування його грошового забезпечення, а виплата йому одноразової грошової допомоги, що не входить до компетенції військової частини НОМЕР_1 , яка тільки скеровує подані військовослужбовцем документи уповноваженому на це органу з огляду на таке.
Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.01.2024 №13, головного сержанта ОСОБА_1 , у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишнього командира відділення зенітного ракетного взводу, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від « 07» січня 2024 року №9-РС на посаду командира відділення - командира машини відділення розмінування роти розгородження вважати, таким що « 13» січня 2024 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби у військову частину НОМЕР_4 АДРЕСА_2 . 13.01.2024 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Отже, у період з 13.12.2023 по 29.12.2023, коли позивач перебував на стаціонарному лікуванні КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. ОСОБА_3 », він все ще проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Спірними періодами щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, є періоди: з 13.12.2023 по 29.12.2023, тобто час проходження позивачем військової служби у відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди збільшеної до 100 000,00 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.12.2023 по 29.12.2023, тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою №168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини за період з 13.12.2023 по 29.12.2023 включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, суд зазначає таке.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Так, з огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.
Оцінка рівня моральної шкоди залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Поняття "моральна шкода" є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку, у зв'язку із чим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на встановлені ними обставини, не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 в справі №750/6330/17 щодо загальних підходів до відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначає, що йому заподіяно шкоду у розмірі 20 000 грн.
Оскільки, позивач не обґрунтував та не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, заподіяної діями чи бездіяльністю відповідача, підстави для стягнення з відповідача шкоди у сумі 20 000,00 грн відсутні. А тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що не проведення нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди збільшеної до 100 000,00 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні з 13.12.2023 по 29.12.2023, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність потрібно визнати протиправною.
Інші позовні вимоги є похідними та підлягають до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме: за період з 13.12.2023 по 29.12.2023 включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд керується таким.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У ч. 6 ст. 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, потрібно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначені норми (ст. ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Суд встановив, що між позивачем (Замовник) та адвокатом Телішевською Ольгою Богданівною укладено договір про надання правничої допомоги № 19-06/1 від 19.04.2024 (далі - Договір).
Ордер серії ВС №1360583 про надання правничої допомоги у справі виданий адвокатом адвокатом Телішевською Ольгою Богданівною.
Згідно з п. 1.1. Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційні та юридичні послуги (правничу допомогу) щодо захисту прав та інтересів останнього в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та судах всіх інстанцій.
Згідно з Актом наданих послуг від 18.04.2025 Виконавець виконав і передав, а Замовник прийняв відповідно до умов Договору такі послуги:
- Складання позовної заяви щодо виплати додаткової винагороди за період лікування;
- Збирання доказів;
- Оформлення інших процесуальних документів в суд;
- Супровід судового процесу.
Загальна вартість наданих послуг за Договором склала 10 000 (десять тисяч), 00 грн.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У цьому випадку суд зазначає, що ця справа згідно з положеннями ст.ст. 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Вказаний обсяг наданих послуг адвокатом, суд вважає завищеним, оскільки ця справа незначної складності та не потребує значної затрати часу на вказані послуги.
Також судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких оприлюднено численні судові рішення судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що наведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці адміністративного позову.
Отже, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 4000,00 грн.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 13.12.2023 по 29.12.2023 включно.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із отриманим пораненням (контузії, травми або каліцтва), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 13.12.2023 по 29.12.2023 включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
6. У задоволенні інших вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
7. Судовий збір розподілу не підлягає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_8 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
Повне рішення суду складено 01.10.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна