29 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2632/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Притули К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Кіровоградській області Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій з 2017 по 2025 рік та середньо грошового забезпечення за час затримки розрахунку з компенсації за невикористані додаткові відпустки при звільненні;
- зобов'язати відповідача - Управління поліції охорони в Кіровоградській області Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 несплачену компенсацію за не використані додаткові відпустки за період з 2017 по 2025 рік у розмірі 83 714,4 грн;
- зобов'язати відповідача - Управління поліції охорони в Кіровоградській області Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньо грошове забезпечення (виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ) за час затримки розрахунку при звільненні з виплати компенсації за не використані додаткові відпустки з 2017 по 2025 рік, за період з 31 березня 2025 року по день фактичного розрахунку, враховуючи правові висновки суду;
- зобов'язати відповідача - Управління поліції охорони в Кіровоградській області Національної поліції України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Ухвалою суду від 24 квітня 2025 року в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки грошовою компенсацією.
Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України з 26 липня 2017 року.
З 21.04.2015 року ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.04.2015 року (а.с.18).
Наказом по особовому складу № 71 від 31.03.2025 року відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія групи реагування Олександрійського відділення Управління поліції охорони в Кіровоградській області, 31 березня 2025 року (а.с.16).
Представник позивача, звернулась з адвокатським запитом до Управління поліції охорони в Кіровоградській області, в якому просила надати інформацію щодо використання позивачем додаткової відпустки як учасником бойових дій за період служби, а також щодо кількості днів невикористаної додаткової відпустки ОСОБА_1 за період служби, виплаченої суми грошової компенсації позивачу за невикористані дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій при звільненні, розміру грошового забезпечення та розміру середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення ;а також просила нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки , як учаснику бойових дій ОСОБА_1 та нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 31.03.2025 року по день фактичного розрахунку.
У відповіді Управління поліції охорони в Кіровоградській області та довідці № 11/43/29/4- 25 від 15.04.2025 року, зазначено ,що додаткові відпустки ОСОБА_1 за період з 2017 року по 2025 рік не надавалися , грошова компенсація за невикористані дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій ОСОБА_1 не нараховувались та не виплачувались. Підстав для нарахування та виплати вказаної компенсації Управління не вбачає. Також на вказаний адвокатський запит відповідачем надано довідку № 71 від 15.04.25 року про доходи ОСОБА_1 та довідка № 70 від 15.04.2025 року про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу (а.с.7-8, 12-13).
Оскільки компенсація при звільнені не сплачена то позивач вважає ,що має законні підстави для отримання грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить за наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1ст. 24 Закону №504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.
Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону №580-VIII).
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1 - 4 ст. 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 ст. 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Як передбачено п. 12 ст. 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 №303/2014, який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551-XII, припиняється.
Разом із тим, суд зазначає, що норми Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Вирішуючи спір в частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та володіла статусом учасника бойових дій, судом також враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №200/1175/20-а.
Зокрема, Касаційний суд зазначив що, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої законом України "Про відпустки" і статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
А тому, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористаної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2025 роки.
В свою чергу суд звертає увагу, що вимога про нарахування та виплату несплаченої компенсації за невикористані додаткові відпустки за період з 2017 по 2025 роки у розмірі 83 714,40 грн у частині, що стосується конкретної суми, є передчасною.
Так, предметом даного спору є встановлення права позивача на отримання відповідної компенсації.
Визначення конкретного розміру може бути предметом іншого спору у разі, якщо позивач не погодиться з нарахованою сумою компенсації.
Отже, вимоги про нарахування та виплату несплаченої компенсації у зазначеній сумі задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про нарахування та виплату середньо грошове забезпечення (виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ) за час затримки розрахунку при звільненні з виплати компенсації за не використані додаткові відпустки з 2017 по 2025 рік, за період з 31 березня 2025 року по день фактичного розрахунку, враховуючи правові висновки суду.
Згідно із ст.117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Враховуючи, що даний спір щодо права на отримання компенсації вирішено на користь позивача, у відповідача після набрання рішенням законної сили виникне обов'язок щодо сплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. У разі невиконання такого обов'язку, у позивача виникне право на звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Для проведення розрахунків належної до стягнення суми суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника.
При цьому, суд вказує, що нарахування грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про виплату стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Врахвовуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про нарахування та виплату середньо грошове забезпечення (виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ) за час затримки розрахунку при звільненні з виплати компенсації за не використані додаткові відпустки з 2017 по 2025 рік, за період з 31 березня 2025 року по день фактичного розрахунку, враховуючи правові висновки суду задоволенню не підлягають.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що такі необхідно задовольнити частково.
Оскільки позивач згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління поліції охорони в Кіровоградській області (вул. Габдрахманова, 1, Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 40109000) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Кіровоградській області Національної поліції України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій з 2017 по 2025 рік та середньо грошового забезпечення за час затримки розрахунку з компенсації за невикористані додаткові відпустки при звільненні.
Зобов'язати Управління поліції охорони в Кіровоградській області Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 несплачену компенсацію за не використані додаткові відпустки за період з 2017 по 2025 рік.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА