29 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1449/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в подальшому уточненій 14.03.2025 та 25.03.2025, в якій, з урахуванням останніх уточнень, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у виконанні нікчемного правочину, що призвело до протиправного зменшення розміру пенсії, оскільки нікчемними нормами є:
1. стаття 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ, який було опубліковано в Голосі України від 28.11.2024 - №178, Урядовому кур'єрі від 11.12.2024 - №250, Офіційному віснику України від 24.12.2024 - 2024 р., №108, стаття 6869, код акта 128847/2024;
2. пункт 1. Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», яка була опублікована в Урядовому кур'єрі від 03.01.2025 - № 4, Офіційному віснику України від 03.02.2025 - 2025 р., № 9, стаття 769, код акта 129861/2025;
- визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у невиконанні вимог Закону України «Про звернення громадян», щодо особистого розгляду і підпису звернення, і не наданні затребуваного документа;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виконати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 340/3085/24 без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2025 року;
- зобов'язати начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області особисто розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни.
ОСОБА_1 також просить суд за фактом припинення виконання рішення суду яке набрало законної сили, направити до правоохоронних органів окрему ухвалу разом із відповідними матеріалами, для проведення перевірки та надання правової оцінки діям начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію по інвалідності 2 групи у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статей 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач зазначає, що на виконання рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 року у справі № 340/3085/24 розмір його пенсію складав 62445,31 грн, проте в січні 2025 року з невідомих причин розмір його пенсії зменшено до 32687,73 грн. він звернувся з письмовим зверненням у формі скарги до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Сімонян Наталії Миколаївни, в якій просив добровільно відновити йому виплату пенсію у попередньому розмірі без будь-яких обмежень, відповідь просив надати особисто на паперовому носії із зазначенням обов'язкових реквізитів: підпис та розшифрування підпису. Листом від 04.02.2025 за вих.1047-693/М-02/8-1100/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивача, що з 01.01.2025 виплата пенсії проводиться з урахуванням положень статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) та Постанови №1 і складає 32687,73 грн (а.с.16-17). Позивач такі дії пенсійного органу вважає протиправними, як і те що начальником Головного управління було проігноровано його прохання щодо розгляду його заяви особисто та надання відповідної відповіді у письмовій формі з особистим підписом.
Від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, в яких зазначив, що відповідний перерахунок з 01.01.2025 пенсії позивача здійснено на виконання статті 46 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" та постанови №1 після якого розмір пенсійної виплати склав 35872,18 грн. Стверджує, що наведені вище законодавчі акти є діючими, тож обов'язкові до застосування. Додатково відповідач зазначив, що Постанова №1 передбачає, що коефіцієнти застосовуються лише до тієї частини пенсії, яка не є забезпеченою внесками. Так, коефіцієнти не застосовуються до частини пенсії, обчисленої зі страхових внесків (розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), навіть якщо вона більша за 10 розмірів прожиткового мінімуму. Тобто положення пункту 1 постанови №1 поширюється на розміри пенсій, які становлять від 23610 грн і не покриті страховими внесками до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Від відповідача-2 суду також надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог в частині змісту та форми відповіді. Так відповідач-2 зазначив, що за наслідком розгляду вищезгаданої скарги Головним управлінням була надана обґрунтована відповідь від 04.02.2025 за вих.№1047-693/М-02/8-1100/25, на яку накладено кваліфікований електронний підпис начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ОСОБА_2 , так як скарга розглядалась саме начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області Сімонян Н.М. Кваліфікований підпис має найвищий рівень безпеки даних. А це означає, що саме цей вид електронного підпису має презумпцію власноручного тобто «живого» підпису.
Позивачем суду надано відповідь на відзив, у якій зазначив, що доводів позовної заяви відзив не спростовує, зазначив, що він є «людиною і громадянином України, а не фізичною особою», тому вважає, що відповіді на його звернення повинен особисто надавати начальник управління, на паперовому носії як він того попросив у скарзі, із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, а не лише імені та прізвища. Просив суд повністю задовольнити позовні вимоги. Також, заперечив проти залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України.
Рух справи:
Ухвалою судді від 07.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. Недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 відкрито провадження у даній справі, розгляд вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 28.03.2025 суд зупинив провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2229/25.
Ухвалою від 29.09.2025 суд поновив провадження у цій справі.
Ухвалою від 29.09.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства соціальної політики України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію по інвалідності (2 група), призначену відповідно до Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії (а.с.13, 14).
Після проведеного перерахунку пенсії позивача, здійсненого на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 у справі №340/3085/24, розмір пенсії позивача склав 62445,31 грн.
З 01.01.2025 проведено перерахунок пенсії позивача згідно з постановою КМУ від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (далі - Постанова №1), після якого розмір його пенсії з урахуванням максимального розміру склав 32687,73 грн.
Вказане сторонами не заперечується.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області із скаргою від 21.01.2025, у якій просив добровільно відновити йому виплату пенсію у попередньому розмірі без будь-яких обмежень, відповідь просив надати особисто на паперовому носії із зазначенням обов'язкових реквізитів: підпис та розшифрування підпису, а також звертатись до нього ім'я, по-батькові та прізвищу, бо він є людиною і громадянином, а не фізичною особою (а.с15).
Листом від 04.02.2025 №1047-693/М-02/8-1100/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивача, що з 01.01.2025 виплата пенсії проводиться з урахуванням положень статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) та Постанови №1 і складає 28233,05 грн (а.с.16-17).
Позивач не погодився із діями відповідача-1 у проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2025 на підставі положень статті 46 Закону №4059-IX та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1, та із бездіяльністю начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у невиконанні вимог Закону України «Про звернення громадян», щодо особистого розгляду і підпису звернення, і не наданні затребуваного документа, тому звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України, кожному громадянину гарантується право на соціальний захист. Це право охоплює забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з причин, що не залежать від особи, а також у разі настання старості та в інших випадках, передбачених законом. Держава гарантує реалізацію цього права через систему загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка фінансується за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також з державного бюджету та інших джерел соціального забезпечення. Крім того, держава сприяє розвитку мережі закладів різних форм власності для догляду за непрацездатними особами.
Вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у виконанні нікчемного правочину, що призвело до протиправного зменшення розміру пенсії, оскільки нікчемними нормами є:
1. стаття 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ, який було опубліковано в Голосі України від 28.11.2024 - №178, Урядовому кур'єрі від 11.12.2024 - №250, Офіційному віснику України від 24.12.2024 - 2024 р., №108, стаття 6869, код акта 128847/2024;
2. пункт 1. Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», яка була опублікована в Урядовому кур'єрі від 03.01.2025 - № 4, Офіційному віснику України від 03.02.2025 - 2025 р., № 9, стаття 769, код акта 129861/2025, суд зазначає, що поняття “нікчемний правочин» визначене Цивільним кодексом України (статті 215- 228 ЦК України) і застосовується у сфері приватноправових відносин. Нормативно-правові акти органів державної влади не є правочинами у розумінні цивільного законодавства, а тому доводи позивача про нікчемність вказаних норм не ґрунтуються на вимогах закону.
Разом з тим, вирішення питання про конституційність законів України належить виключно до повноважень Конституційного Суду України (ст. 147 Конституції України, ст. 7 Закону України “Про Конституційний Суд України»). Отже, оцінка відповідності Конституції України статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ не належить до компетенції адміністративних судів.
Відтак, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача у виконанні так званого нікчемного правочину не підлягають задоволенню, оскільки питання конституційності закону не відноситься до юрисдикції адміністративного суду; а обраний позивачем спосіб захисту у вигляді посилання на “нікчемний правочин» не відповідає предмету та природі публічно-правових відносин.
Водночас, суд зауважує, що позивачем в адміністративному процесі є, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
При цьому, позивач є особою, яка не зобов'язана мати спеціальні юридичні знання чи використовувати у своїх заявах та скаргах чітку правову термінологію. Формулювання позовних вимог та правових аргументів може здійснюватися позивачем на власний розсуд у доступній йому формі.
Відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, суд зобов'язаний не лише фактично тлумачити заявлені позовні вимоги, але й у їх змісті виявити дійсне волевиявлення позивача, встановити, яке саме право він вважає порушеним, та надати йому належний судовий захист.
Таким чином, при оцінці позовних вимог суд виходить не з буквального змісту окремих формулювань, а з тієї правової сутності, яку позивач намагається донести, обґрунтовуючи свої доводи і заявляючи про порушення своїх прав.
Відтак, як встановлено судом вище, позивач отримавши у січні 2025 року меншу пенсію, ніж у перебенді місяці 2024 (62445,31 грн), вважав, що пенсійним органом неналежно виконується рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/3085/24. Згодом з листа-відповіді відповідача-2 позивачу стало відомо, що з 01.01.2025 проведено перерахунок його пенсії згідно з постановою КМУ від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (далі - Постанова №1), після якого розмір його пенсії з урахуванням максимального розміру склав 32687,73 грн.
Отже, заявляючи позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області виконати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 340/3085/24 без обмеження максимальним розміром з 01 січня 2025 року, а також за фактом припинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, направити до правоохоронних органів окрему ухвалу, суд убачає, що позивач конкретно не згоден з тим, що йому виплачується пенсія у розмірі 32687,73 грн, а не в розмірі 62445,31 грн на яку він має законне право. Прете, як встановлено судом, таке зменшення розміру пенсії позивача пов'язане саме із тим, що з 01.01.2025 відповідачем-1 було здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі положень статті 46 Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ №1 від 03.01.2025.
З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що у даній справі предметом судового розгляду є саме питання правомірності дій органу Пенсійного фонду України при проведенні з 01.01.2025 року перерахунку пенсії позивача на підставі положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Таким чином, суд розглядатиме порушене право позивача у контексті впливу зазначеного нормативного регулювання на визначення розміру його пенсійного забезпечення та чи було у такий спосіб порушено право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеному рішенням суду від 09.08.2024 у справі №340/3085/24.
Надаючи правову оцінку, виокремленим спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частина друга статті 64 Конституції України передбачає, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть запроваджуватися окремі обмеження прав і свобод людини і громадянина з обов'язковим визначенням строку їх дії. Водночас окремі конституційні права, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 та 63 Конституції України, не підлягають обмеженню за жодних умов.
На підставі статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який був затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану допускається тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян, визначених статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України. Також можливе введення тимчасових обмежень прав та законних інтересів юридичних осіб у межах і обсязі, необхідному для реалізації заходів правового режиму воєнного стану, що передбачено частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Отже, положення статті 46 Конституції України, яка гарантує право громадян на соціальний захист, під час дії воєнного стану, запровадженого Указом №64/2022, не підлягають обмеженню, і це право продовжує діяти в повному обсязі.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон 2262-XII).
Згідно з частинами 1, 3 статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
19.11.2024 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX (далі - Закон №4059-IX).
У статті 46 Закону №4059-IX зазначено установити у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Отже, як Закон №4059-IX, так і Постанова №1 передбачають правове регулювання, яке вводить додаткові обмеження щодо розміру пенсій, призначених за Законом №2262-XII, шляхом застосування знижувальних коефіцієнтів.
Водночас такі обмеження суперечать вимогам частини третьої статті 1-1 зазначеного Закону №2262-XII, яка прямо забороняє зміну умов пенсійного забезпечення цим категоріям осіб іншим способом, ніж через внесення змін до самого Закону.
Як встановлено судом вище, з 01.01.2025 розмір пенсії позивача визначений саме з урахуванням коефіцієнтів, визначених Постановою №1.
У рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 зроблено правовий висновок про те, що закон про Державний бюджет України не може бути засобом внесення змін до інших законів, тимчасового зупинення їх дії чи скасування, оскільки це призводить до правової невизначеності та суперечностей у правовому полі. За наявності необхідності у зміні, зупиненні дії або визнанні нечинними норм інших законів має застосовуватися окрема законодавча процедура прийняття відповідного закону.
Також у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 акцентовано, що втручання законом про Державний бюджет України в обсяг прав, гарантій або законодавчого регулювання, закріпленого у спеціальних законах, не відповідає положенням статті 6, частини другої статті 19 та статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України, норми Конституції є нормами прямої дії. Отже, у разі суперечності між нормами Закону України "Про Державний бюджет України" та нормами спеціальних законів, які регулюють ті самі правовідносини, перевага надається нормам спеціальних законів.
Таким чином, оскільки ні Закон №2262-XII, ні Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) не містять положень про обмеження розміру пенсій, що перевищують десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування до суми перевищення коефіцієнтів, положення статті 46 Закону №4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, а відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 Верховний Суд сформував чіткий правовий висновок щодо співвідношення норм Закону №2262-XII та повноважень Кабінету Міністрів України.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз відповідних правових норм дає підстави стверджувати: перерахунок раніше призначених пенсій передбачений статтею 63 Закону №2262-XII, а Кабінет Міністрів України уповноважений виключно на визначення умов, порядку та розміру цього перерахунку.
Обчислення пенсії регламентується статтею 43 Закону №2262-XII, яка має загальний характер і встановлює вихідні дані для визначення розміру грошового забезпечення - як при первинному призначенні пенсії, так і при її перерахунку. Ці правовідносини є однорідними за своєю природою.
При цьому під «умовами» Кабінет Міністрів визначає обставини, за яких можливий перерахунок пенсій; під «порядком» охоплює послідовність, черговість, методику і механізм проведення такого перерахунку; під «розміром» перерахунку стосується конкретних величин грошового забезпечення, які може змінювати Кабінет Міністрів у межах уже визначеної законом структури цього забезпечення.
Водночас Кабінет Міністрів України не має повноважень змінювати перелік складових грошового забезпечення, встановлений статтею 43 Закону №2262-XII. Внесення змін до структури грошового забезпечення можливе виключно шляхом внесення змін до самого Закону №2262-XII та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзац третій статті 1-1 Закону №2262-XII прямо передбачає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, можлива лише шляхом внесення змін до відповідного закону, а не підзаконними актами.
У цьому ж контексті Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.05.2015 №4-рп/2015 наголосив: виключно Верховна Рада України має право шляхом прийняття законів визначати види грошового забезпечення, які використовуються для обчислення та перерахунку пенсій. Кабінет Міністрів, у свою чергу, зобов'язаний діяти в межах Конституції і законів України.
Отже, будь-яке підзаконне нормативне регулювання, яким змінюються законодавчо визначені умови або норми пенсійного забезпечення, є порушенням вимог чинного законодавства. А відтак, і застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, є протиправним.
До таких висновків дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 17.09.2025 у справі № 240/1202/25.
Щодо можливості обмеження пенсії максимальним розміром, Верховний Суд у своїй ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 знову підтвердив раніше сформовану правову позицію, відповідно до якої будь-яке обмеження пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII, максимальним розміром є неправомірним.
Зокрема, у низці постанов, у тому числі, але не виключно, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших, Верховний Суд дійшов висновку, що норми Закону №2262-XII мають застосовуватись з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яке має обов'язкову юридичну силу.
Згідно з цим рішенням, встановлення обмежень максимального розміру пенсій або призупинення їх виплати для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону №2262-XII, є таким, що порушує конституційні гарантії.
Конституційний Суд України наголосив: відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, особи, які захищали суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, мають право на безумовне соціальне забезпечення, і обмеження у вигляді встановлення граничних розмірів пенсій суперечить цим гарантіям.
Отож, будь-яке підзаконне або інше нормативне обмеження максимального розміру пенсій для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється згідно із Законом №2262-XII, є протиправним і неконституційним.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України.
На розвиток цих засад, частина друга статті 2 КАС України встановлює критерії правомірності дій суб'єктів владних повноважень, зокрема законність, обґрунтованість, добросовісність та розсудливість.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В межах розгляду справи встановлено, що відповідач, обмежуючи розмір пенсійних виплат позивачу, діяв з порушенням вказаних частиною другою статті 2 КАС України критеріїв та не довів суду правомірність своїх дій.
Відтак, на підставі аналізу матеріалів справи, положень Конституції України, Закону №2262-XII та КАС України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в цій частині.
Щодо позовних вимог спрямованих до відповідача-2 - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а саме визнання бездіяльність протиправною щодо особистого розгляду і підпису звернення, і не наданні затребуваного документа та зобов'язання особисто розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Позивач звертався зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як особа з інвалідністю внаслідок війни і вимагає, зокрема, щоб скарга була особисто розглянута начальником управління та щоб відповідь була надана йому на паперовому носії.
Із матеріалів справи (відповідь від 04.02.2025) вбачається, що скарга розглядалась начальником Головного управління, а лист-відповідь містить відомості про підготовку тексту працівником апарату та позначку про підпис начальника управління.
Виходячи із правового обґрунтування вказаного, суд зазначає наступне.
Обов'язок особистого розгляду окремих категорій скарг (зокрема скарг осіб з інвалідністю внаслідок війни) встановлено Законом України «Про звернення громадян»: такі скарги розглядаються першими керівниками відповідних органів особисто (другий абзац статті 16 Закону).
Водночас законодавство і практика адміністрування звернень дозволяють органам діловодства використовувати уповноважених виконавців для підготовки проєктів відповідей, погодження їх у структурі та подання на підпис керівнику; остаточне рішення щодо відповіді ухвалює і формально затверджує керівник, який має поставити підпис (рушійний акт в органі) або інший засіб автентифікації документа. Це відображено в внутрішніх порядках роботи з зверненнями, які передбачають підготовку проєкту працівником, його погодження та підписання керівником.
Що стосується форми підпису, суд звертає увагу, що з 2017 року діє Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», який регулює відносини, що виникають між юридичними, фізичними особами, суб'єктами владних повноважень у процесі надання і отримання послуг електронної ідентифікації, гаманців з цифровою ідентифікацією та електронних довірчих послуг, процедури надання таких послуг, нагляду і контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
Згідно вказаного закону кваліфікований електронний підпис (КЕП) - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Відповідно до частини 6 статті 18 вказаного закону кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Відтак, з урахуванням подальших змін і практики застосування, оскільки в українському праві кваліфікований електронний підпис (КЕП) має ту саму юридичну силу, що й власноручний підпис, та має презумпцію відповідності власноручному підпису, тому електронний документ, засвідчений КЕП уповноваженої особи, вважається підписаним цією особою.
Отже, наявність на документі КЕП начальника управління свідчить, що відповідь була особисто погоджена та підписана керівником.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що документ був затверджений і підписаний керівником (відповідачем-2) особисто у спосіб, що передбачений чинним законодавством.
Щодо посилання позивача на те, що внизу листа зазначено особу, яка його підготувала (І. Дзюба), це саме по собі не свідчить про відсутність особистого розгляду керівником. Практика діловодства, вимоги ДСТУ та внутрішні процедури передбачають, що виконавець готує проєкт відповіді, а керівник виносить остаточне рішення і ставить підпис (у паперовому вигляді або електронно). Тому встановлення імені виконавця не виключає одночасного факту персонального розгляду і підпису (автентифікації) керівника.
Відтак, аргументи позивача про бездіяльність відповідача-2 щодо особистого розгляду і підпису, а також зобов'язання особисто розглядати звернення осіб з інвалідністю внаслідок війни, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача отримати саме паперовий примірник відповіді, суд зазначає наступне.
Позивача у скарзі від 21.01.2025 зазначив: "відповідь прошу надати особисто на паперовому носії із зазначенням обов'язкових реквізитів: підпис та розшифрування підпису" (а.с.15). Нижче окремими абзацом позивач також зазначив, що написав що не заперечує, що йому додатково виготовили електронний документ.
Відповідно до четвертого абзацу статті 15 Закону України «Про звернення громадян» рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Суд наголошує, що чинне законодавство України не містить визначення терміну «письмова форма документа».
Водночас, виходячи із системного аналізу положень законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», а також актів, що регулюють порядок створення та обігу документів у паперовій та електронній формах, слід дійти висновку, що письмова форма документа - це документ, створений у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», складення та/або внесення, та/або подання, та/або надсилання якого передбачається законодавством.
Таким чином, як паперовий документ, належним чином оформлений і підписаний власноручним підписом уповноваженої особи, так і електронний документ, створений та підписаний кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону, є документами у письмовій формі, що породжують належні юридичні наслідки.
Суд зазначає, що позивач у своєму зверненні просив надати відповідь на паперовому носії із зазначенням реквізитів підпису. Як убачається з матеріалів справи, на скаргу позивача було підготовлено електронний документ, підписаний кваліфікованим електронним підписом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, після чого позивачу надано його паперову копію.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо надання відповіді на паперовому носії виконана відповідачем, оскільки позивач фактично отримав матеріалізований документ у паперовій формі, який підтверджує позицію органу та містить усі необхідні реквізити, включаючи зазначення уповноваженої посадової особи.
Таким чином, підстави для висновку про порушення відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян» у частині форми наданої відповіді відсутні.
Щодо аргументів позивача про те, що він є людиною і громадянином України, а не фізичною особою, та у зв'язку з цим у відповіді на його звернення повинно бути зазначено його прізвище, ім'я та по батькові відповідно до вимог ДСТУ 4163:2003, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Порядок оформлення організаційно-розпорядчих документів у державних органах визначається чинними державними стандартами.
З 01.09.2021 року набрав чинності національний стандарт України ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», який замінив собою ДСТУ 4163:2003. Відповідно до пункту 6.2.2 ДСТУ 4163:2020, якщо документ адресують фізичній особі, спочатку зазначають власне ім'я та прізвище адресата в давальному відмінку, після чого - поштову адресу. Таким чином, обов'язку зазначати по батькові особи у відповіді немає.
Додатково суд звертає увагу, що сам позивач у своїй скарзі просив відповідача врахувати норми саме ДСТУ 4163:2020, а відтак покликання ним у відповіді на відзив на ДСТУ 4163:2003 суперечить його ж вихідній позиції.
Отже, відповідач, зазначивши у відповіді на звернення позивача його ім'я та прізвище відповідно до чинного ДСТУ 4163:2020, діяв у спосіб, передбачений законодавством України. Підстав для висновку про порушення права позивача у цій частині суд не вбачає.
Таким чином, підсумовуючи вище викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору та витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, доказів понесення інших судових витрат матеріали справи також не містять, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статями 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; ЄДРПОУ 20632802) та начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною, а також зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром пенсії та з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК