30 вересня 2025 року справа №320/12881/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі по тексту також відповідач 1, ГУ ПФУ в Чернігівській області) та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач 2, ГУ ПФУ у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 05.12.2023 №262340010097, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області призначити позивачу пенсію за віком з урахуванням трудового стажу та періодів роботи, що містяться у трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.08.1979, з моменту звернення із заявою про призначення пенсії - з 28.11.2023.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що 28.11.2023 звернувся до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, спірним рішенням відповідача 1 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю достатнього трудового стажу, не зарахувавши при цьому періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.08.1979, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не читається печатка та дописано дату народження.
Позивач не погоджується з означеним рішенням з огляду на можливість встановлення за записами у трудовій книжці усіх періодів трудової діяльності позивача та наголошує на тому, що нечіткість печатки та дописана дата народження самі по собі не можуть бути підставами для відмови у призначенні пенсії.
Позивач наголошує на обов'язку роботодавця належним чином вести трудові книжки та, відповідно, на відсутності негативних наслідків для працівника у зв'язку з неналежним веденням роботодавцями трудових книжок.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про правомірність незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно записів у трудовій книжці з огляду на те, що на її титульній сторінці не читається печатка та дописано дату народження. Також відповідач 1 зазначив, що до страхового стажу позивача було зараховано періоди роботи з 01.01.1998 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач 1 стверджує про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії з огляду на недотримання ним передумов для її призначення, зокрема, відсутності необхідного страхового стажу.
Таким чином, на думку відповідача 1, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що подана позивачем заява про призначення пенсії за віком опрацьована за принципом екстериторіальності відповідачем 1 та за наслідками її опрацювання прийнято спірне рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу з рекомендацією надати уточнюючі довідки.
Таким чином, на думку відповідача 2, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 03.02.2020.
Заявою від 28.11.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення йому пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності означена заява розглянута ГУ ПФУ у Чернігівській області з винесенням рішення від 05.12.2023 №2623340010097 про відмову у призначенні пенсії. Рішення мотивоване відсутністю у позивача необхідного страхового стажу із зарахуванням до страхового стажу 10 років 10 місяців 18 днів, починаючи з 01.01.1998 відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 20.08.1979, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не читається печатка та дописано дату народження.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту також - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту також - Закон №1058-IV).
За змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 56 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з положеннями пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі по тексту також - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1998 відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж позивача становить 10 років 10 місяців 18 днів.
За змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Тобто, необхідний страховий стаж позивача для виходу на пенсію за віком у 60 років має становити не менше 30 років.
В свою чергу, зі змісту спірного рішення вбачається, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 20.08.1979, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не читається печатка та дописано дату народження.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, останній перебував у трудових відносинах у періоди з 06.08.1979 по 01.10.1979 (1 місяць 26 днів), з 08.02.1982 по 03.05.1988 (6 років 2 місяці 26 днів), з 04.06.1988 по 14.10.1988 (4 місяці 11 днів), з 01.11.1988 по 15.12.1988 (1 місяць 14 днів), з 16.12.1988 по 09.03.1989 (2 місяці 22 дні), з 10.03.1989 по 03.05.1989 (1 місяць 24 дні), з 02.04.1990 по 02.07.1990 (3 місяці), з 11.05.1990 по 31.12.1990 (7 місяців 21 день), з 02.01.1991 по 31.12.1991 (1 місяць 29 днів), з 02.01.1992 по 25.12.1996 (4 роки 11 місяців 23 дні), з 01.04.2001 по 25.04.2003 (2 роки 0 місяців 25 днів).
Тобто, загальний страховий стаж позивача згідно записів у трудовій книжці складає понад 16 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком після досягнення ним 60-річного віку, оскільки означений страховий стаж позивач здобув до 31.12.2017.
Єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком вказано незарахування періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 20.08.1979, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не читається печатка та дописано дату народження, з приводу чого суд зазначає таке.
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
В контексті обставин цієї справи та доводів відповідача 1, покладених ним в основу спірного рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд наголошує на тому, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органам пенсійного фонду надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Водночас, судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів звернення відповідача 1 до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 .
Крім того, суд наголошує на відсутності зі сторони відповідача 1 жодних зауважень до записів у трудовій книжці позивача саме щодо періодів його трудової діяльності.
Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи поданні документів, які підтверджують трудовий стаж.
Водночас відповідач 1, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних пояснень, підтверджених належними та допустимими доказами, щодо неточностей у записах в трудовій книжці позивача саме щодо періодів його трудової діяльності, посилаючись виключно на дефекти заповнення титульної сторінки означеної трудової книжки.
У ситуації, що склалася у спірних правовідносинах відповідач 1 при прийнятті спірного рішення фактично переклав на позивача відповідальність на наявність певних дефектів у титульній сторінці трудової книжки, що є не припустимим та не відповідає принципам верховенства права.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 у справа №120/8471/23, наголосив на тому, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначеної відповідачем 1 у спірному рішенні підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, що має наслідком наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов'язання відповідача 1 вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: зарахувати до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності згідно записів у трудовій книжці та призначити йому пенсію за віком з урахуванням означеного страхового стажу з дати звернення до органу ПФУ з відповідною заявою, а саме: з 28.11.2023, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії ГУ ПФУ в Чернігівській області у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача 1.
При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача 2 з огляду на відсутність порушень пенсійного законодавства з боку ГУ ПФУ у Київській області.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.02.2024 №0.0.3497702927.1.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в Чернігівській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.12.2023 №262340010097 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його трудової діяльності згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.08.1979 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням означеного страхового стажу з дати звернення до органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою про призначення пенсії за віком, а саме: з 28.11.2023.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ідентифікаційний код 21390940, місцезнаходження: 14005, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83а).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.