ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" жовтня 2025 р. справа № 300/4694/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 7927,78 грн,-
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 7927,78 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідачки податкового боргу, що виник внаслідок не сплати єдиного податку з фізичних осіб відповідно до податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця у розмірі 9927,78 грн (у зв'язку із частковою сплатою сума до стягнення становить 7927,78 грн). Враховуючи, що відповідачкою самостійно вказаний податковий борг не сплачено, позивач, реалізовуючи свої законні повноваження, звернувся до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження у справі з позначкою "судова повістка" направлена за місцезнаходженням фізичної особи - підприємця відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань. Однак, кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою установи поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.19).
Крім того, відповідачка була повідомлена про розгляд даної справи у порядку ч.1 ст. 130 КАС України, а саме на офіційному веб-порталі судової влади України у встановлений строк було розміщено відповідне оголошення.
Проте, ФОП ОСОБА_1 правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористалася.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа належить до вирішення за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, судом встановлено таке.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головного управлінні ДПС в Івано-Франківській області та є платником єдиного податку.
Судом з'ясовано, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області нараховано ФОП ОСОБА_1 податковий борг у загальному розмірі 7927,78 грн, який виник внаслідок несплати:
- єдиного податку з фізичних осіб відповідно до податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця від 10.02.2025 у розмірі 9927,78 грн (враховуючи часткове погашення, сума податкового зобов'язання становить 7927,78 грн).
Згідно з вимогами статті 59 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою відповідачкою грошових зобов'язань, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" за № 0005408-1308-0919 від 14.03.2025, яка наявна серед матеріалів справи. Вказана вимога була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.6).
Станом на час звернення до суду з даним позовом податковий борг на загальну суму 7927,78 грн залишається не погашеним, що спонукало позивача подати позовну заяву до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 67 Конституції України на платників податків покладений обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно пункту38.1 статті 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 295.3 ст. 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (п.295.4 ст.295 ПК України).
Статтею 300 ПК України встановлено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку.
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачкою рахується заборгованість по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 7927,78 грн відповідно до поданої податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця від 10.02.2025 у сумі 9927,78 грн (враховуючи часткове погашення, сума податкового зобов'язання становить 7927,78) (а.с.4-5).
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є, зокрема фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп (п.2 пп.1.1 п.16-1 під. 10 розд. ХХ ПК України).
Відповідно до п.2 пп.1.3 п.16-1 під. 10 розд. ХХ ПК України) ставка збору становить для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
В порушення даної норми Кодексу, відповідачка не здійснила самостійної сплати військового збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування у сумі 7927,78 грн.
Підпунктом14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами пп.97.4.3. п.97.4. ст. 97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.
Належних та допустимих доказів сплати відповідачем вказаного податкового боргу до суду не надано.
Відповідно до пункту59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що податковим органом направлялась відповідачці податкова вимога форми "Ф" №0005408-1308-0919 від 14.03.2025 із детальним розрахунком суми податкового боргу, яка не відкликана та є чинною. Однак доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку до суду не надано. (а.с.6).
Суд зауважує, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкової вимоги, як і питання правильності визначення у ній суми відповідного податкового зобов'язання не є предметом даного спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2019 року справа № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачкою суду не подано.
На переконання суду, позивачем доведено обставини, на яких ґрунтувались його позовні вимоги.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 7927,78 грн з єдиного податку є податковим боргом відповідачки, який нею не погашено.
Оскільки на час розгляду справи податковий борг відповідачкою в добровільному порядку не сплачено, тому суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості на суму 7927,78 грн є обґрунтованими. Відтак, позов належить до задоволення.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору не належать до відшкодування позивачу. Доказів понесення інших витрат суду не подано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід бюджету заборгованість у розмірі 7927,78 грн (сім тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень сімдесят вісім копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.