01 жовтня 2025 року Справа № 280/7022/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_1 з військового обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 “Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_1 з військового обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відомостях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_1 , в частині категорії обліку з “військовозобов'язаного» на “невійськовозобов'язаний»;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 зняти відомості про розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є невійськовозобов'язаним у військово-обліковому документі якого вказано, що він 17.02.2010 ІНФОРМАЦІЯ_5 знятий та виключений з військового обліку на підставі п.п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач вважає, що оскільки його було виключено з військового обліку законно та правомірно, тому на сьогоднішній день він не підлягає постановленню на військовий облік, а втрата чинності п.п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не є підставою та обов'язком поновитися на військовий облік. Просить звернути увагу на той факт, що 25.10.2024 на адресу адвоката надійшла відповідь від уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, при цьому листом від 07.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача було повідомлено, що ОСОБА_1 взято на військовий облік автоматично, у зв'язку зі змінами в законодавстві. Вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки правових підстав для невнесення інформації як і законних підстав для взяття на облік раніше виключеної з військового обліку особи відповідачами не надано. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15.08.2025 постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
03.09.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що Законом України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», було внесено зміни до частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», після чого вона була викладена в новій редакції. Тобто, частиною 6 статті 37 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу», визначений вичерпний перелік підстав для виключення з військового обліку і такої підстави для виключення із військового обліку як «через засудження за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів» - він у собі не містить. Враховуючи зазначені вище правові норми та з урахуванням приписів Закону України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» - позивача ОСОБА_1 було автоматично поставлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв'язку з відсутністю законних підстав для його виключення з військового обліку, передбачених та чітко визначених частиною 6 статті 37 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу». Також відповідач зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (Гуляйполе) і 28.02.2025 року на нього за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку №2782783 про його виклик на 09:00 годину 13.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 , яку було йому направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням №0610235825638 з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610235825638 за Ф.107П та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610235825638 за Ф.119 на задекларовану ним домашню адресу: АДРЕСА_3 . У зазначений в повістці день та час - ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 . В подальшому вказана повістка була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_6 з відміткою у Довідці про причини повернення/досилання за Ф.20 - «Адресат відсутній за вказаною адресою». Таким чином ОСОБА_1 під час дії особливого періоду порушив вимоги ч. 1 та 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке було вчинене в особливий період. У зв'язку з цим ІНФОРМАЦІЯ_6 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до органів Національної поліції України 24.03.2025 року було надіслане у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиною інформаційною системою МВС України звернення №Е1742477 про розшук ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , для встановлення його місця перебування та його доставлення, як такого що вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. З огляду на вищевикладене, на даний час повністю відсутні підстави для зняття позивача із розшуку, яке можливе лише після доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 для складання відносно нього протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення, або його особистої явки, для вчинення вказаних дій, чи подання ним заяви про розгляд справи в порядку статті 279-9 КУпАП. Просить у задоволенні позову відмовити.
У своїй заяві від 08.09.2025 представник позивача зазначає, що відповідачем у справі не долучено жодного доказу, а заперечення проти позову, викладені у відзиві, зводяться до цитування чинного законодавства з питань мобілізації. Про те, відповідач у своєю відзиві тільки вказує, що пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» втратив чинність у зв'язку із чим, позивач зобов'язаний стати на військовий облік. Данну правову позицію відповідач у відзиві не обґрунтував та не посилався на діюче законодавство, яке могло вказувати, що дійсно існує зворотній механізм постановлення невійськовозобов'язаного на військовий облік. Просить позов задовольнити.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно даних паспорта серії НОМЕР_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Судом встановлено, що згідно даних військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 17.02.2010 виключений ІНФОРМАЦІЯ_7 з військового обліку за ст. 37 п. 6 п.п. 6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Матеріалами справи підтверджено, що представником позивача 18.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_8 було направлено адвокатський запит із проханням надати інформацію стосовно перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 як невійськовозобов'язаного ОСОБА_1 та його статусу, а також надати інформацію чи підтверджує військовий квиток, який належить ОСОБА_1 , його статус як особи, яка виключена з військового обліку.
Від ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла відповідь, де було вказано, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку, як раніше засуджений та такий, що мав реальний термін перебування в ВК, про що зроблений запис в ВОД.
15.07.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, внести зміни в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відомостях ОСОБА_1 в частині категорії обліку з “військовозобов'язаного» на “невійськовозобов'язаний» та ліквідувати відомості про безпідставний розшук.
31.07.2025 представником позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 було направлено адвокатський запит з метою належного захисту прав громадянина із аналогічними за змістом питаннями.
Відповідач листом від 07.08.2025 № 4/5159 повідомив представника позивача про те, що гр. ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 та що його взято на військовий облік автоматично, у звязку зі змінами законодавства.
Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що 28.02.2025 року на ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку №2782783 про його виклик на 09:00 годину 13.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 , яку було йому направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням №0610235825638 з описом вкладення на адресу: АДРЕСА_3 .
Вказана повістка була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_6 з відміткою у Довідці про причини повернення/досилання - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно із роздруківкою електронного застосунку “Резерв +», наявного в матеріалах справи, 12.07.2025 при оновленні документу ОСОБА_1 висвітлено повідомлення про те, що його розшукує ТЦК від 24.03.2025. Також в електронному застосунку “Резерв +» щодо ОСОБА_1 зазначено, що позивач перебуває на обліку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі по тексту також - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
За змістом пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктами 9, 11 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.
Таким чином, обов'язки щодо ведення обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Частинами 2, 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону №2232-XII).
Як вже встановлено судом, позивач згідно даних військового квитка серії НОМЕР_3 17.02.2010 виключений ІНФОРМАЦІЯ_7 з військового обліку за ст. 37 п. 6 п.п. 6 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»
Верховною Радою України 11.04.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (надалі по тексту також - Закон № 3633-ІХ).
Так, вищевказаним Законом №3633-ІХ внесені зміни до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та частину 6 статті 37 цього Закону викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Звідси, у відповідача не було правових підстав для внесення змін до військово-облікових даних позивача щодо виключення його з військового обліку, оскільки з 18.05.2024 ОСОБА_1 підлягав взяттю на військовий облік як громадянин України, який прибув після відбування покарання з установ виконання покарань.
Щодо покликань скаржника на частину першу статті 58 Конституції України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Разом з тим, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави, і це не означає погіршення становища особи.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційного ресурсу задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом.
Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII, положення закону поширюються на всіх військовозобов'язаних осіб, які не досягли граничного віку перебування в запасі, незалежно від того, чи були вони раніше зняті з військового обліку.
Таким чином, за чинними нормами статті 37 Закону №2232-XII позивач не підлягає виключенню з військового обліку, відтак є військовозобов'язаним та має обов'язок бути на військовому обліку у органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи зазначене, поновлення (взяття) позивача на військовому обліку відповідає чинному законодавству, а дії відповідача є правомірними та такими, що не порушують конституційних прав позивача.
Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що станом на час розгляду справи позивач підлягає кваліфікації у якості особи, засудженої за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, скоєння якого у силу ч.2 ст.4 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", ч.4 ст.39 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", п.4 Порядку №560 виключає призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
А тому посилання позивача на те, що на нього не поширюються дія Закону №2232-XII, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови № 560, та, як наслідок, неправомірної бездіяльності відповідача, як і похідного обов'язку щодо виключення з військового обліку з внесенням відповідної інформації у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаний та резервістів, судом не встановлено, а позивачем не доведено.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача зняти відомості про розшук ОСОБА_1 суд зазначає таке.
Матеріалами справи встановлено та зазначено судом вище, 28.02.2025 року на ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку №2782783 про його виклик на 09:00 годину 13.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 , яку було йому направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням №0610235825638 з описом вкладення на адресу: АДРЕСА_3 . Вказана повістка була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_6 з відміткою у Довідці про причини повернення/досилання - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
В наслідок того, що ОСОБА_1 за вказаною повісткою не з'явився, в порядку визначеному п. 16 Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, ІНФОРМАЦІЯ_5 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до органів Національної поліції України 24.03.2025 року було надіслане у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиною інформаційною системою МВС України звернення №Е1742477 про розшук ОСОБА_1 для встановлення його місця перебування та його доставлення, як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП.
В свою чергу суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 відповідно до висновків суду не підлягає виключенню з військового обліку та не втратив статус військовозобов'язаного, тому підстави для знаття позивача із розшуку відсутні.
При цьому суд зазначає, що позивачем не наведено достатніх та обґрунтованих доводів щодо протиправності оголошення його в розшук. Основним аргументом необхідності виключення відомостей про розшук є протиправність поновлення (взяття) його на військовий облік, оцінку чому судом надано вище.
Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб"єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Вказане узгоджується з правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де зазначено, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи вищевказані судом обставини, суд не вбачав підстав для задоволення адміністративного позову з підстав, вказаних позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Сіпака