01 жовтня 2025 року Справа № 640/33821/21 ЗП/280/1001/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до 1. Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
2. Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до 1. Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1), 2. Військової частини НОМЕР_4 (далі - відповідач 2), в якій просила:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо не виплати позивачу різниці середнього заробітку за час затримки при виключенні зі списків особового складу частини в сумі 71 421,74 грн;
стягнути з військової частини НОМЕР_4 на користь позивача недоплачену частину середнього заробітку в сумі 71 421,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено на посаді та стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 середній заробіток (матеріальне та грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 14 жовтня 2019 року по 27 липня 2021 року в розмірі 367 828,37 грн. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 позивачу нараховано зазначену суму. Однак, на картковий рахунок надійшло 296 406,63 грн. Тобто, фактично виплачена сума є меншою, ніж нарахована. Просить стягнути недоплачене грошове забезпечення в сумі 71 421,74 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Відповідач 1 позов не визнав, у поданому відзиві послався на те, що позивачу нараховано 367 828,37 грн, з них утримано обов'язкові платежі в розмірі 71 726,54 грн, до виплати сума склала 296 101,83 грн. Тобто, позивач просить стягнути на її користь суму відрахованих обов'язкових платежів. У задоволенні позову просить відмовити. Крім того, зазначає про порушення строку звернення до суду.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва надіслано дану справу до Київського окружного адміністративного суду.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київським окружним адміністративним судом передано справу Запорізькому окружному адміністративному суду.
10.04.2025 справа № 640/33821/21 за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Бойченко Ю.П.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/33821/21; розгляд справи розпочато спочатку; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу 2 у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали подати до Запорізького окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.
Відповідач 2 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 18.04.2025 № 19046) зазначив, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не сплачено судовий збір. Крім того, позивачем подано позов до Донецького окружного адміністративного суду з тими самими позовними вимогами (справа № 640/34720/21). У задоволенні позову просить відмовити.
Щодо заяви про поновлення строку звернення до суду слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Водночас, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, відповідно до яких правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Тобто, період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, оскільки спірні правовідносини мають місце у період до 19 липня 2022 року, позивач не обмежена строком звернення до суду.
Щодо сплати судового збору слід зазначити, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (як учасника бойових дій).
Стосовно справи № 640/34720/21 суд зауважує, що предметом даної справи є нарахування позивачу середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення за період з 07.08.2021 по 25.10.2021. Водночас, у справі № 640/33821/21 позивач заявляє вимоги щодо стягнення недоплаченої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахованої на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі № 640/23720/19, крім іншого, поновлено ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом з 13.10.2019 на посаді стрільця 3 відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_2 . Стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток (матеріальне та грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 14 жовтня 2019 року по 27 липня 2021 року в розмірі 367828,37 грн (триста шістдесят сім тисяч вісімсот двадцять вісім грн 37 коп.).
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 07.08.2021 № 221 (по стройовій частині) наказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (матеріальне та грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 14 жовтня 2019 року по 27 липня 2021 року в розмірі 367828,37 грн.
21.10.2021 позивачу перераховано 296 101,83 грн (а не 296 406,63 грн, як помилково зазначено у позові), що відповідач 1 обґрунтовує відрахуванням із суми 367 828,37 грн обов'язкових платежів (на підтвердження чого надає розрахунково-платіжну відомість за жовтень 2021 року).
Вважаючи, що перерахуванню на її рахунок належить сума саме 367 828,37 грн, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цій справі, зокрема, є стягнення з відповідача суми грошового забезпечення, нарахованої позивачу на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі № 640/23720/19, яка набрала законної сили.
Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно із вимогами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Згідно з положеннями ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача 2 на виконання вищевказаного рішення суду порушуються її права, свободи чи інтереси, то вона має право звернутися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти нову позовну заяву.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, не усуває юридичного конфлікту, а створює передумови для виникнення нової спірної ситуації, не відповідає об'єкту порушеного права, оскільки шляхом розгляду позовних вимог в межах іншої справи неможливо захистити чи відновити порушене право позивача на виконання судового рішення, яке вже набрало законної сили. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки таким чином порушуються процесуальні норми КАС України.
У зв'язку з вказаним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі № 640/23720/19, то відповідно, нею невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до 1. Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), 2. Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено та підписано 01.10.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко