30 вересня 2025 року Справа № 420/8658/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
25.03.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №083950018317 від 17.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.01.2025, з урахуванням висновків суду.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на момент звернення місце проживання позивача зареєстроване в м. Щолкіне Автономної Республіки Крим, з 2019 року позивач проживає в м. Запоріжжя, з вересня 2020 року перебуває на обліку в якості внутрішньо переміщеної особи згідно довідки № 2303-5000308943 від 21.09.2020. Відповідачем у оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме додаткові документи мають бути надані для призначення пенсії за віком, і на підставі якого нормативного акту ці документи витребовується від позивача, адже у заяві про призначення пенсії за віком нею підтверджено неотримання пенсії в Автономній Республіці Крим у відповідності до положень п.14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Підстави для відмови у призначенні пенсії за віком відсутні, відтак, рішення про відмову в призначенні пенсії за віком є незаконним і необґрунтованим. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд за територіальною підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 р. ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року змінено, зазначивши в її мотивувальній та резолютивній частинах про передачу справи за територіальною підсудністю на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Справа №420/8658/25 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 17 червня 2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2025 року справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Богатинського Б.В.
Ухвалою суду від 23 червня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
14 липня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів, а також надані наступні пояснення. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
09.01.2025 позивач звернулась з заявою про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №083950018317 від 17.01.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, зазначено, що відповідно до п.14-4 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV зі змінами, передбачено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Європейська соціальна хартія визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. Так, ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 5 Закону № 1058-IV встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Як встановлено з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №083950018317 від 17.01.2025, підставою для відмови у призначенні пенсії за віком стала відсутність інформації щодо неодержання позивачем пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Проаналізувавши підстави для такої відмови, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до матеріалів справи позивач є внутрішньо-переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 21.09.2020 № 2303-5000308942, фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 . Зареєстроване місце проживання позивача з 30.08.1996 знаходиться за адресою: м. Щолкіне, Автономна Республіка Крим.
З 23.06.2024 набрав чинності Закон України від 25.04.2024 № 3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. Дипломатичні відносини з державою-агресором було розірвано.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. Крім того, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь у вказаній Угоді.
Зазначені обставин свідчать про відсутність, станом на момент позивачем заяви про призначення пенсії за віком (09.01.2025), обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації.
У такому випадку, факт неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Суд врахував, що у заяві про призначення пенсії за віком від 09.01.2025 позивач зазначила, що пенсію від органів пенсійного фонду російської федерації не отримує.
Таким чином, повідомивши про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації позивач дотрималась вимог пункту 14-4 Розділу XV Закону № 1058-IV.
Крім того, суд врахував, що станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії (09.01.2025) позивач досяг віку 65 років 6 місяців 11 днів, обсяг страхового стажу, який підтверджує відповідач складає 35 років 1 місяць 1 день, тобто наявні усі необхідні умови, встановлені Законом № 1058-IV, для призначення пенсії за віком.
За вказаних обставин, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
У свою чергу відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, за відсутності передбачених Законом підстав, відповідач порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.
Окрім того, відповідачем не надані належні докази того, що позивачка на час звернення із заявою або на цей час отримує пенсію від органу пенсійного забезпечення російської федерації.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №083950018317 від 17.01.2025 є протиправним, у зв'язку із чим його належить скасувати.
Згідно з частиною 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №083950018317 від 17.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.01.2025, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009; код ЄДРПОУ 21108013).
Повне судове рішення складено 30.09.2025.
Суддя Б.В. Богатинський