25 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/6434/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у справі:
позивач - не з'явився;
представник позивача - Старцев Є.Г.
представник відповідача - Курило Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України) звільнити молодшого інспектора прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В) (приряджений до комендантського відділення) ОСОБА_1 з військоовї служби за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язковий і військову службу", викладену у відповіді від 01.07.2025 року за результатами розгляду рапорту;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 звільнити молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В) (приряджений до комендантського відділення) ОСОБА_1 з військової служби за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язковий і військову службу".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем. Позивач звернувся із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю. Однак, відповідач повідомив його про відсутність підстав для звільнення з військової служби на підставі статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки є інші особи які здатні здійснювати за нею догляд. Таку відмову позивач вважає протиправною, у зв'язку із чим звернувся із даним позовом до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд справи.
02.09.2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову вказує на те, що у позивача відсутні підстави для звільнення, на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини, оскільки у його матері, ОСОБА_2 , крім нього, є інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, а саме: дочка, ОСОБА_3 , яка є працездатною, зобов'язана та може здійснювати догляд за матір'ю; онук, ОСОБА_4 , 2004 року народження який також є працездатним та таким, що може здійснювати догляд за його матір'ю.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 (а.с. 19).
ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до довідки до акту огляду до серії МСЕК 12ААВ №381102 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлена ІІ група інвалідності.
У відповідності до довідки ЛКК №44/27 від 06.06.2025 року ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду (а.с. 22).
27.06.2025 року позивач звернувся до командира НОМЕР_1 прикордонного загону із рапортом на звільнення з військової служби за сімейними обставинами за абз. 3 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю.
01.07.2025 року, за результатами розгляду його рапорта від 27.06.2025 року, позивача повідомлено про те, що у особи, яка потребує постійного догляду ОСОБА_2 є член сім'ї першого ступеня споріднення - дочка ОСОБА_3 , а також член сім'ї другого ступеня споріднення ОСОБА_4 , а вітак відсутні обставини для його звільнення з військової служби (а.с. 8).
Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII (далі по тексту - Закон України № 2232-XII у редакції на час виникнення спірних провідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до статті 1 частин 1, 2 Закону України № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до статті 2 частини 1 Закону України № 2232-XII військова служба - є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 2 частиною 6 Закону України № 2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дію воєнного стану в Україні продовжено.
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходження військової служби та подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, яка є інвалідом ІІ групи.
В даному аспекті суд зазначає наступне.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України № 2232-XII.
Відповідно до статті 26 частини 4 пункту 2 підпунктом "г" Закону України № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років; виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи; необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду; наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;иховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років; виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність.
Системний аналіз статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України № 2232-XII дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з наявністю хворих батьків, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Разом з тим, відповідачем підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача зазначено, що у особи, яка потребує постійного догляду є члени сім'ї першого ступеня споріднення - дочка ОСОБА_3 та член другого ступеня споріджнення - онук ОСОБА_6
Так, суд вказує на те, що відповідно до абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми слід зробити висновок, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином "відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.
У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до акту проведення обстеження сім'ї позивач та його мати ОСОБА_2 , як особа, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, проживають разом (а.с. 37).
Копія виписки із протоколу ЛКК №44/28 від 06.06.2025 підтверджує те, що ОСОБА_1 , 1976 р.н. може постійно надавати соціальні послуги на непрофесійній основі (а.с. 23).
Разом з поданим рапортом про звільнення з військової служби, позивач надав пакет документів, в яких міститься інформація про те, що інші члені сім'ї не можуть здійснювати постійний догляд за його матір'ю.
Так, як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 , яка є донькою, особи що потребує постійного догляду тривалий час (понад 20 років) проживає за кордоном - у Великобританії. Разом з тим. матеріали справи містять заяву, в якій ОСОБА_3 відмовилася від догляду за хворою матір'ю, зокрема і через неприязні сімейні відносини з останньою.
ОСОБА_6 , який є онуком ОСОБА_2 та одночасно сином позивачам у нотаріально посвідченій заяві вказав про те, що він не має обов'язку здійснювати догляд за своєю бабусею, проживає окремо від неї, є студентом денної форми навчання, що унеможливлює здійснення ним постійного догляду.
Аналізуючи наведені та встановлені обставини, суд враховує наступне.
Згідно з п. 213 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) визначено, що в разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов'язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
За змістом норм п. 214 Положення № 1153/2008 командир військової частини не пізніше трьох діб після отримання від керівників обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки акта обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця та нотаріально завірених копій документів, що підтверджують причину дострокового звільнення, зобов'язаний:
1) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця, за винятком зміни сімейних обставин, пов'язаної з народженням у нього дитини, надіслати документи за підпорядкованістю.
Рішення про дострокове звільнення військовослужбовця приймається не пізніше ніж через три дні з дати надходження відповідних документів начальником штабу виду Збройних Сил України, оперативного командування, а для військових частин центрального підпорядкування - начальником структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України, який відповідає за кадрову роботу. Командир військової частини на підставі одержаного рішення не пізніше ніж через три дні звільняє військовослужбовця достроково в запас за сімейними обставинами;
2) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця у зв'язку зі зміною сімейних обставин, пов'язаною з народженням у нього дитини, прийняти рішення про звільнення військовослужбовця в запас;
3) у разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення із строкової військової служби надати відповідь керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (заявнику) із зазначенням причин відмови.
За результатами перевірки створена територіальним центром комплектування та соціальної підтримки комісія складає акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З наведеного вбачається, що командир військової частини до повноважень якого належить звільнення військовослужбовця у разі подачі рапорту про звільнення з підстав передбачених пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, повинен спочатку перевірити побутові умови та сімейний стан військовослужбовця шляхом надіслання у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
Таким чином, суд зауважує, що рішення про задоволення/відмову в задоволенні рапорту на звільнення з військової служби мало бути прийнято командиром військової частини НОМЕР_2 після дотримання порядку з'ясування сімейних обставин військовослужбовця, шляхом направлення у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запиту для перевірки його сімейного стану, що в свою чергу зроблено не було.
Відтак, рішення відповідача про відмову у звільненні з військової служби, за результатами поданого позивачем рапорту від 27.06.2025 року є протиправою.
Враховуючи ту обставину, що відповідачем порушено процедуру розгляду рапорта позивача, то належним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.06.2025 року та вирішити питання щодо його звільнення з військової служби відповідно до статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через сімейні обставини або інші поважні причини), з урахуванням висновків суду.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.
Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , викладену у листі від 01.07.2025 року.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) від 27.06.2025 року та вирішити питаня щодо його звільнення з військової служби відповідно до статті 26 частини 4 пункту 2 підпункту "г" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через сімейні обставини або інші поважні причини), з урахуванням висновків суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.09.2025 року.
СуддяС.А. Гебеш