30 вересня 2025 року м. Ужгород№ 260/4197/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Закарпатській області) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу у сумі 3369,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкового боргу у розмірі 3369,00 грн. за платежем 18050400 "Єдиний податок з фізичних осіб", який ним добровільно не було сплачено, в зв'язку з чим контролюючий орган просить стягнути заборгованість у примусовому порядку.
Ухвалою судді від 03.06.2025 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, та вручена 13.06.2025.
Відповідач у строк встановлений судом відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Клопотань про продовження процесуального строку також до суду не надходило. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до держбюджету в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець та 10.10.2023 року припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця.
Згідно підпункту 97.4.3. пункту 97.4 ст. 97 ПК України, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи, особою відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи-підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.
Так, за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 3369,00 грн. за платежем 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб».
Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Відповідачем до податкового органу було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування № 3974/0/1077-18/07-05 від 15.06.2018 року, з обраною ставкою для першої групи - 10 відсотків до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 293.1 ст. 293 ПКУ, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (пп. 293.2.2 п. 293.2 ст. 293 ПК України).
Відповідно до п. 295.2 ст. 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої та другої груп здійснюється контролюючим органом на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Відповідач у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування обрав ставку податку у розмірі 10% до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням вищенаведеного, ставка єдиного податку становить 10% до прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року - 210,20 грн (2102,00*10%), станом на 01.01.2021 - 227,00 (2270,00*10%), станом на 01.01.2022 - 248,10 грн (2481,00*10%), станом на 01.01.2023 - 268,40 грн (2684,00*10%).
Згідно п. 295.1. ст. 295 ПКУ, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Відповідачу нараховано єдиний податок за листопад 2020 року в розмірі 210,20 грн, за червень-грудень 2021 року у розмірі 1589,00 грн, січень-березень 2022 року у розмірі 744,30 грн та за січень, серпень-жовтень 2023 року у розмірі 1073,60 грн, на загальну суму 3617,10 грн. Податковий борг зменшено на 248,10 грн. за рахунок часткової сплати, тобто несплаченим залишається боргу розмірі 3369,00 грн.
Відповідно до пункту 300.1 статті 300 ПКУ, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до пп.14.1.175 п. 14 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У відповідності до пп.14.1.153 п. 14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
На виконання вказаних вимог ПК України, відповідачу було виставлено податкову вимогу № 0036445-1303-0705 від 04.11.2021 року, яку вручено відповідачу засобами поштового зв'язку 13.11.2021.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Підпунктом 87.11 ст. 87 ПК України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За правилами п. 97.3 ст. 97 ПК України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Питання стягнення податкового боргу з фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, врегульоване Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22.04.2014 року № 462 (далі - Порядок).
Так, у відповідності до пп. 4 п. 11.32 Порядку державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Згідно з пп. 5 п. 11.32 Порядку у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи. Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.
Положеннями пп. 6 п. 11.32 Порядку також передбачено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установленні строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Беручи до уваги те, що суму заборгованості у розмірі 3369,00 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано - суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що податковий борг має бути стягнутий з відповідача, як фізичної особи.
В той же час суд також вважає необхідним вказати щодо строків звернення позивача із позовною заявою.
Відповідно до ст. 102.4 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до пп.52-2 п.52 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України на період з 18.03.2020 р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. за №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» на всій території України з 12.03.2020 року установлено карантин. В подальшому дія карантину рішеннями Уряду України періодично продовжувалася.
Дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України зупинялася на період дії воєнного, надзвичайного стану відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-IX (далі Закон №2120-IX), який набрав чинності 17.03.2022 року.
Законом № 2120-IX запроваджувалася альтернативна норма щодо зупинення перебігу строків п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, згідно якої на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В подальшому прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 року №2260-IX (далі Закон №2260-IX), що набрав законної сили 27.05.2022 року та яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України доповнено словами «крім випадків, передбачених цим Кодексом» та змінено редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, виклавши його наступним чином: для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.
Відповідно, з набранням 27.05.2022 року чинності Законом №2260-IX діяло загальне правило п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України про зупинення перебігу строків згідно Податкового кодексу України, з якого могли передбачатися виключення, та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який фактично повторював загальне правило та визначав відповідні конкретні виключення з нього, які не стосувалися перебігу строку звернення до суду контролюючим органом з позовом про стягнення податкового боргу.
Проте, 01.08.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року №3219-IX (далі Закон №3219-IX), яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України виключено, а редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено наступним чином:
Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.
Отже, з 02.08.2023 року остаточно скасовано зупинення строків звернення до суду з цим позовом, яке було запроваджено в зв'язку з дією правового режиму воєнного стану.
При цьому згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно, в період з 18.03.2020 року (згідно Закону №533-IX від 17.03.2020 року та наступними змінами Закону №591-IX) по 16.03.2022 року строк звернення до суду з цим позовом було зупинено в зв'язку з дією карантину, згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Закон №2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію цих положень, які в подальшому 30.06.2023 року втратили юридичну силу в зв'язку з закінченням самого карантину, з цієї дати зупинення строку звернення до суду з цим позовом передбачалося п. 102.9. ст. 102 та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Отже, з 17.03.2022 року до 01.08.2023 року зупинення перебігу строку для звернення з цим позовом передбачалося в зв'язку з дією правового режиму воєнного стану. Але з 01.08.2023 року набрав чинність Закон №3219-IX, який скасував п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, а пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України змінив, фактично визначивши 01.08.2023 року останнім днем зупинення строку, в зв'язку з чим з 02.08.2023 року перебіг строку відновився.
Вищевикладене свідчить, що зупинення строку діяло з 18.03.2020 року по 01.08.2023 року.
Зупинення перебігу позовної давності означає - що в період існування вказаних обставин позовна давність не обчислюється, від дня припинення цих обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу що минув до його зупинення.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 року у праві №904/3405/19 зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. ГУ ДПС у Закарпатській області доведено наявність податкового боргу ОСОБА_1 у розмірі 3369,00 грн., правомірність звернення з позовом про стягнення податкового боргу до суду та наявність підстав для стягнення такого, тобто, позовні вимоги відповідають положенням податкового законодавства та підтверджуються дослідженими належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано (відзив на позовну заяву відповідач суду не надав), в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 78, 139, 243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52 код ЄДРПОУ ВП 44106694) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 3369,00 грн. (три тисячі триста шістдесят дев'ять гривень) по платежу 18050400 "Єдиний податок з фізичних осіб".
3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті