Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 жовтня 2025 року Справа№640/20913/19
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙЗ АЙ ТІ» (01133, м.Київ, Печерський р-н, вул. Євгена Коновальця, буд. 44Б, офіс 4-5, код ЄДРПОУ 39427231) до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙЗ АЙ ТІ» звернулось до суду з даним позовом, якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 02.08.2019 № 0644601404.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/20913/19 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 прийнято адміністративну справу до провадження. Розгляд справи ухвалено проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у м. Києві, правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011). Запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням ДФС у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 0644601404 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 3 559,59 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.
Зазначено про безпідставність та необґрунтованість висновків, викладених в акті камеральної перевірки, оскільки вказана перевірка одного и того самого періоду була проведена контролюючим органом втретє, проте проведення повторної камеральної перевірки з одного и того ж предмета перевірки (питання) за один і той самий період Податковим кодексом України не передбачено.
Вважає, що оскаржуване ППР прийняте з неправильним застосуванням вимог законодавства, оскільки штрафні санкції згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України не застосовуються до порушень строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, які не підлягають наданню одержувачу (покупцеві). Крім того, на думку позивача, податкові накладні, складені на покупців - неплатників ПДВ, а також накладні на умовний продаж, штрафи не повинні застосовуватись.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що не надання отримувачу (покупцю) податкової накладної не є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, та відповідно від накладення штрафу.
Обов'язковою умовою є наявність одночасно двох складових: податкові накладні, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або податкові накладні, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою.
Відповідно до матеріалів перевірки встановлено порушення ТОВ «ВАЙЗ АЙ ТІ» граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), що в свою чергу не є складеними на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або складеними на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою.
З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, містять код ставки податку на додану вартість «20», що свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість.
У відповіді на відзив представник позивача просив задовольнити позов в повному обсязі.
04.06.2025 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що з огляду на те, що спірним податковим повідомленням-рішенням встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, встановлених статтею 201 та статтею 120-1.1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних за звітний період з 01.01.2017 по 31.12.2019, враховуючи, що внесені законодавчі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції нараховані платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов'язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом, приходимо до висновку про наявність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правової норми на спірні правовідносини.
06.06.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.201.10 статті 201 ПК України в частині порушення термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних. Податкові накладні позивача, які наведені в акті камеральної перевірки зареєстровані з порушенням термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, які визначені у п. 201.10 статті 201 ПК України, що є підставою для притягнення позивача до відповідальності. Крім того, вказує про те, що 23.05.2020 набули чинності положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-IX, що також свідчить про протиправність оскаржуваного ним рішення.
Також вказано, що податкові накладні (перелік згідно акту перевірки), які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, містять код ставки податку на додану вартість «20», що свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. Посилання позивача на те, що питання, що є предметом камеральної перевірки вже були охоплені під час попередніх камеральних перевірок, є необґрунтованими, оскільки п. 78.2 Податкового кодексу України, яким контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, стосується лише документальних позапланових перевірок.
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В. перебувала у щорічній відпустці з 25.07.2025 по 08.08.2025.
Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙЗ АЙ ТІ» (код ЄДРПОУ 39427231), зареєстровано в якості юридичної особи за адресою: 01133, Україна, м. Київ, вул.Євгена Коновальця, буд. 44б, офіс 4-5. Основний вид діяльності: 46.51 оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням.
Головним управління ДФС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст.75 в порядку п. 76.3 ст.76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, проведено камеральну перевірку ТОВ «ВАЙЗ АЙ ТІ» своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В рамках перевірки встановлено, порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 2017-2019 роки, за результатами якої складено акт від 24.06.2019 № 7415/26-15-12-07/39427231.
На підставі вищезазначеного акту камеральної перевірки, було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 0644601404, на загальну суму штрафної санкції 3 559 грн 59 коп. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), а саме:
за затримку реєстрації податкових накладних розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 6 483 грн 28 коп. застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 648 грн 33 коп.;
за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ - 0 грн. 0 коп. застосовано штраф в розмірі 20 % у сумі 0 грн 0 коп.;
за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму - 4081 грн 47 коп. застосовано штраф в розмірі 30 % у сумі - 1224 грн 44 коп.;
за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ - 4217 грн 03 коп. застосовано штраф в розмірі 40 % у сумі - 1686 грн 82 коп.;
за затримку реєстрації податкових накладних розрахунків коригування до податкових накладних від 366 і більше календарних днів на суму ПДВ 0 грн. 0 коп. застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 0 грн 0 коп.
Позивачем подано скаргу від 19.08.2019 № 19/08/01 на прийняте податкове повідомлення-рішення, однак рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 17.10.2019 № 5899/6/99-00-08-05-05, скаргу ТОВ «ВАЙЗ АЙ ТІ» залишено без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2019 № 0644601404, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Статтею 76 Податкового кодексу України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно з пунктом 76.2 статті 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Строки подання податкових декларацій встановлені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, підпунктом 49.18.1 якого зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Звітним періодом для платника податку на додану вартість є один календарний місяць, що встановлено пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Позивач вказує на те, що положенням Податкового кодексу України, не передбачено випадки, коли у контролюючого органу виникає обов'язок чи право на проведення повторної камеральної перевірки з тих самих питань та за той самий період. Зазначає, що в червні 2019 року податковим органом вже було проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «ВАЙЗ АЙ ТІ» за 2017-2018 роки та 2017 рік - лютий 2019 року, про що складено акти № 458/26-15-12-07/39427231 від 05.02.2019 року та № 6270/26-15-12-07/39427231 від 10.06.2019. На підставі вказаних актів перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.03.2019 № 0205491207 про застосування штрафних санкцій у розмірі 55514,99 грн. та від 09.07.2019 № 0569301207 про застосування штрафних санкцій у розмірі 248235,22 грн.
Водночас, у постанові від 12.08.2021 у справі №240/2549/19 Верховний Суд вказав:
«Задовольняючи позовні вимоги Товариства суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки камеральної перевірки, викладені в акті перевірки від 15.11.2018 за №3972/06-30-54-12-31 щодо своєчасності зареєстрованих податкових накладних з ПДВ за лютий, квітень, липень-грудень 2017 року, січень-жовтень 2018 року", є неправомірними, оскільки вказані періоди раніше вже перевірялися контролюючим органом (крім періодів - лютий, серпень, жовтень 2017 року, та січень, травень, жовтень 2018 року). Враховуючи той факт, що нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення повторної камеральної перевірки, суди дійшли висновку, що протиправність проведення перевірки та безпідставність її висновків, свідчить про безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок, протиправність застосування штрафу.
Проте колегія суддів зазначає, що такий висновок не відповідає правильному правозастосуванню норм Податкового кодексу України, що регулює спірні правовідносини, оскільки жодною нормою вказаного Кодексу не передбачено обмежень у проведенні камеральних перевірок за аналогією з нормою пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, якою заборонено контролюючим органам проводити документальні позапланові перевірки з питань, що вже були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, а тому суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень помилково врахували посилання позивача на обставини повторності проведеної перевірки з аналогічних питань. Крім того, у даному випадку, у ході камеральної перевірки підлягали перевірці і періоди (лютий, серпень, жовтень 2017 року, та січень, травень, жовтень 2018 року), які не підлягали перевірці під час попередніх камеральних перевірок.».
Окрім цього, у постанові від 26.07.2023 у справі №520/1956/21 Верховний суд вказав:
«У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що у травні 2020 року Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності - декларації з ПДВ за березень 2020 року - Акт камеральної перевірки від 20.05.2020 №288/28-10-54-06-12/00131954 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість АТ «Харківобленерго», в податковій декларації з податку на додану вартість № 9084906944 від 21.04.2020 за березень 2020 року. Камеральні перевірки податкових декларацій проводяться щомісячно. Відповідно до п.76.1 ст.76 ПКУ камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Предметом перевірок у вище зазначеному акті були лише дані задекларовані у податковій звітності з податку на додану вартість, а саме у декларації з ПДВ № 9084906944 від 21.04.2020 за березень 2020 року.
Так, за результатами аналізу даних ЄРПН за березень 2020 року (податкові накладні складені за період з 01.03.2020 по 31.03.2020) по АТ «Харківобленерго» встановлено факти несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 03.03.2020 № 43//551 на загальну суму 8 837,15 грн, в т.ч. сума ПДВ 00,0 грн, зареєстровано - 07.04.2020, граничний термін реєстрації 31.03.2020; від 12.03.2020 № 80//566 на загальну суму 6 871,10 грн, в т.ч. сума ПДВ 00,0 грн, зареєстровано - 07.04.2020, граничний термін реєстрації 31.03.2020; від 12.03.2020 № 268//614 на загальну суму 9 550,81 грн, в т.ч. сума ПДВ 0,00 грн, зареєстровано - 07.04.2020, граничний термін реєстрації 31.03.2020; від 12.03.2020 № 144//551 на загальну суму 307,50 грн, в т.ч. сума ПДВ 51,25 грн, зареєстровано - 07.04.2020, граничний термін реєстрації 31.03.2020. Даний факт відображено у акті камеральної перевірки від 20.05.2020 № 288/28-10-54- 06-12/00131954.
При цьому, предметом камеральної перевірки, за результатами якої було складено акт від 21.09.2020 № 549/28-10-54-06-12/00131954 була своєчасність реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, складених на отримувача (покупця) товарів/послуг, в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунки коригування, по яких застосовано штрафні санкції, не відображались в податковій звітності підприємства з ПДВ, тому не могли бути перевірені в ході камеральної перевірки декларацій з податку на додану вартість. З рахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції встановив та дійшов обґрунтованого висновку, що камеральні перевірки не повторюються, що не спростовано позивачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами.».
Суд наголошує на тому, що актом перевірки № 7415/26-15-12-07/39427231 від 24.06.2019 зафіксовано порушення щодо граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, які не підлягали перевірці під час попередніх камеральних перевірок.
Таким чином, суд висновує про те, що відповідач діяв правомірно, здійснюючи камеральну перевірку, за результатом якої було прийнято акт перевірки № 7415/26-15-12-07/39427231 від 24.06.2019.
Щодо спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до абзацу першого, другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац четвертий цього пункту).
Відповідно до абзаців чотирнадцять, п'ятнадцять пункту 201.10 статті 201.10 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Системний аналіз норм статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 816/1488/17, від 11.12.2018 у справі №807/68/18, від 17.03.2020 у справі №200/1582/19-а.
Згідно з пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, (далі Порядок № 1307) передбачено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:
01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);
02 - Складена на постачання неплатнику податку;
03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;
04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;
05 - Складена у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;
06 - Складена у зв'язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;
07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;
08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;
09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;
10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
11 - Складена за щоденними підсумками операцій;
12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);
13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;
14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;
15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.
В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).
Пунктом 16 Порядку № 1307 визначено, що таблична частина податкової накладної складається з двох розділів: А і Б.
До розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг, зокрема, до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.
У графі 8 зазначається код ставки:
20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою;
7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків;
901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою;
902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою;
903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки коригування до податкових накладних, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, а саме: № 2 від 30.06.2018, № 2 від 19.03.2019, №1 від 30.09.2017, №1 від 21.02.2018, №11 від 31.12.2018, № 14 від 31.01.2018, №2 від 13.02.2019, №1 від 31.07.2018, №6 від 31.08.2017, містять у верхній лівій частині у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" помітка "X" та зазначено тип причини 02 - складено на постачання неплатнику податку та тип причин 09 - складено на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість''. Зазначені розрахунки коригування до податкових накладних складені на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за основною ставкою. Докази в спростування вказаного в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що хоча податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних і не надавались отримувачу (покупцю), однак, не були складені на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, а тому відсутня необхідна сукупність підстав для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Посилання позивача на необхідність застосування у спірних правовідносинах пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, суд вважає незмістовним з огляду на те, що норма пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України не припускає множинного трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, підстави для застосування пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України відсутні.
Аналогічний висновок щодо застосування норм пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, від 07.02.2019 у справі №808/3250/17.
Разом з тим, вирішуючи спір у цій справі насамперед слід врахувати, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-ІХ (далі - Закон № 466-ІХ), який набрав чинності 23.05.2020, змінено статтю 120-1 ПК України та викладено пункт 120-1.1 вказаної статті у такій редакції: «Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі"».
Після абзацу шостого доповнено шістьма новими абзацами такого змісту:
"У разі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень, при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість;
податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою;
податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;
податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;
податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу".
Крім того, Законом № 466-ІХ доповнено підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пунктом 73.
Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення», в редакції Закону № 466-ІХ, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.
Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
Пізніше, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14.07.2020 № 786-IX (далі - Закон № 786-IX; який набрав чинності 08.08.2020) у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр «відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу» доповнено словами «та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної», а слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінено словами «до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», строк сплати грошових зобов'язань за якими не настав або»; в абзаці першому цифри і слова « 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінено цифрами і словами «1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень»; в абзаці другому цифри і слова «5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень» замінено цифрами і словами «2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень».
Виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведених вище норм права, слідує правовий висновок, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями пункту 120-1.2 статті 120 Податкового кодексу України, у випадках та за відповідності умовам, наведеним у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом № 466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов'язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.
Суд зауважує, що такий підхід законодавця загалом відповідає принципу «доброго врядування» і «належної адміністрації» в світлі практики ЄСПЛ.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).
Вирішуючи спір у цій справі суд враховує, що Законом № 466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції на час розгляду справи) підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до 31.12.2019 за наведених у цій же нормі умов. У такий спосіб законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, звільнив від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України умов.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.
Таким чином, станом на час розряду справи чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 01.01.2017 до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» за наведених у цій же нормі умов.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов'язання з дня набрання рішенням законної сили.
В Законі ж № 466-ІХ (пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України) виділено окремі категорії грошових зобов'язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов'язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов'язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, законодавцем не передбачена.
Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 статті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов'язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов'язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов'язання за ними не сплачено.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14.10.2010 (справа «Щокін проти України», пункти 56-57) зазначив, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу «якості закону» та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника; суд погодився з тим, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що законодавство, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, було змінене законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов'язків платника податків і контролюючих органів.
В спірних правовідносинах податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних складені у період січень 2018 року-квітень 2019 року та не підлягають наданню отримувачу (покупцю), а нараховані позивачу 02.08.2019 за податковим повідомленням-рішенням № 0644601404, тобто, протягом 01.01.2017 до 31.12.2019, грошові зобов'язання у зв'язку з порушенням ТОВ «ВАЙЗ АЙ ТІ» граничних строків реєстрації вищевказаних податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних неузгоджені (відповідне податкове повідомлення-рішення знаходяться в процедурі судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено).
А відтак, з огляду на ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, розмір штрафу повинен був визначатися з дотриманням вимог Законів № 466-ІХ та № 786-IX, чого у спірних правовідносинах не відбулося.
Разом з тим, відповідно до вказаних змін, контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.
Водночас, право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов'язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення.
Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.
Вищенаведена правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/6342/19.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перерахунку суми штрафу та надіслання позивачу нового податкового повідомлення-рішення, яким визначено штраф за несвоєчасну реєстрацію вказаних вище податкових накладних та розрахунків коригування із розрахунку 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень, що з огляду на вищевикладені норми права та встановлені судом обставини свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.08.2019 № № 0644601404.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн згідно платіжного доручення № 4687 від 28.10.2019.
Оскільки позов підлягає задоволенню, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 91, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙЗ АЙ ТІ» (01133, м.Київ, Печерський р-н, вул. Євгена Коновальця, буд. 44Б, офіс 4-5, код ЄДРПОУ 39427231) до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.08.2019 № 0644601404.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙЗ АЙ ТІ» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).
Повне судове рішення складено 01.10.2025.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька