Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2025 року Справа №200/5729/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі № 200/5729/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено та вирішено.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області що полягають у відмові здійснити помісячний розрахунок, нарахування та виплати ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати» №2050 компенсацію за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії у розмірі 117519.30 грн за період з 01 грудня 2019 року по 05 серпня 2024 року (день з якої розпочалась виплата перерахованої пенсії).
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл.. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) здійснити помісячний розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати» №2050 компенсацію за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії у розмірі 117519.30 грн за період з 01 грудня 2019 року по 05 серпня 2024 року (день з якої розпочалась виплата перерахованої пенсії).
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року набрало законної сили 30 січня 2025 року.
10 лютого 2025 року видано виконавчі листи по справі.
25 вересня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про зміну способу і виконання судового рішення, у який просив спосіб та порядок виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №200/5729/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 заборгованість за період з 01 грудня 2019 року по 05 серпня 2024 року у розмірі 44336 гривні 70 копійок.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі № 200/5729/24 до розгляду. Запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом п'яти днів з дня отримання ухвали надати суду пояснення (висловити думку) стосовно клопотання про зміну способу виконання судового рішення у справі № 200/5729/24.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшли заперечення.
В обґрунтування заперечень вказано, що з метою забезпечення своєчасних розрахунків по боргових зобов'язаннях та виділення коштів на означені цілі Головним управлінням було спрямовано до Пенсійного фонду України звернення з проханням виділити кошти на проведення передбачених у поточному бюджетному році розрахунків: від 18 квітня 2025 року №0500-0408-5/35989; від 04 липня 2025 року № 0500-0408-5/66537; від 08 серпня 2025 року №0500-0408-5/76699; від 08 вересня 2025 року №0500-0408-5/90115. Отже. Головним управлінням вжито всі передбачені законодавством та функціональними повноваженнями державного органу територіального рівня дії з метою виконання зобов'язань, зазначених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі № 200/5729/24. Зобов'язання Головного управління вчинити певні дії з перерахунку та виплати пенсії і стягнення з суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів Позивача, які обираються Позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 200/5729/24, яке набрало законної сили 30 січня 2025 року, зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл.. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) здійснити помісячний розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати» №2050 компенсацію за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії у розмірі 117519.30 грн за період з 01 грудня 2019 року по 05 серпня 2024 року (день з якої розпочалась виплата перерахованої пенсії).
Судом встановлено, що на виконання рішення суду по справі № 200/5729/24 проведено нарахування компенсації за втрату частини пенсії, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії у розмірі 117519,30 грн в загальній сумі 44336,70 грн.
Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на адресу Пенсійного фонду України направлено листи від 18 квітня 2025 року №0500-0408-5/35989, від 04 липня 2025 року № 0500-0408-5/66537, від 08 серпня 2025 року №0500-0408-5/76699, від 08 вересня 2025 року №0500-0408-5/90115 в якому Головне управління просить вирішити питання виділення коштів на виконання рішення суду.
Отже, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року по справі № 200/5729/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було вжито певних дій для виконання судового рішення, проте таке рішення на даний час залишається не виконаним.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже з наведених положень слідує, що невиконання рішення суду про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму пенсії протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З дати набрання рішенням суду законної сили пройшло вісім місяців.
Заборгованість у розмірі 44336,70 грн нарахована на виконання судового рішення, стягувачу не сплачена.
Таким чином, судом встановлено, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 200/5729/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму пенсії за період з липня по листопад 2022 року за весь час затримки виплати з 01 грудня 2019 року по 05 серпня 2024 року в розмірі 44 336,70 грн.
Відповідно суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну порядку виконання судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі № 200/5729/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 200/5729/24 в частині зобов'язання Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити помісячний розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати» №2050 компенсацію за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії у розмірі 117519.30 грн за період з 01 грудня 2019 року по 05 серпня 2024 року (день з якої розпочалась виплата перерахованої пенсії) , на
«Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії у розмірі 117519.30 грн за період з 01 грудня 2019 року по 05 серпня 2024 року в розмірі 44 336,70 грн».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова