Справа № 545/3063/25 Номер провадження 11-кп/814/1712/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
25 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника установи виконання покарань захисника засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , у інтересах засудженого ОСОБА_9 , на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 31 липня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні подання ДУ «Божковська виправна колонія (№ 16)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жуківці Обухівського р-ну Київської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого
20 березня 2018 року Обухівським районним судом Київської області за ч.3 ст.153 КК України на 10 років позбавлення волі.
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що засуджений протягом строку відбування покарання своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 31 липня 2025 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ «Божковська виправна колонія (№ 16)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_9 . Свої вимоги мотивує тим, що: місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні вказаного вище подання установи виконання покарань, не врахував те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, позитивно характеризується, бере участь у виховних заходах, шкодує про вчинене, має на меті виправитись, закінчити навчання; посилання суду першої інстанції як на підставу для відмови в задоволенні подання на невизнання ОСОБА_9 винуватості, характер вчиненого злочину, ставлення засудженого до вчиненого після події, суспільну небезпеку злочину є безпідставними, оскільки вказані обставини були з'ясовані на попередніх стадіях кримінального провадження та не підлягають врахуванню на стадії виконання вироку.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку засудженого, захисника, представника установи виконання покарань про задоволення апеляційної скарги, заперечення прокурора проти доводів апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження й особової справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За ч.ч.1 та 2 ст.107 КК України до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за кримінальне правопорушення, вчинене у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці й навчання довів своє виправлення.
У п.п.1, 2, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" визначено, що умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
За змістом ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що 20 березня 2018 року Обухівським районним судом Київської області ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за ч.3 ст.153 КК України на 10 років позбавлення волі. Зараховано ОСОБА_9 в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 01 до 11 вересня 2017 року.
За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим і засуджено за те, що він у неповнолітньому віці в період часу з 31 червня до 07 серпня 2017 року в районі гаражного кооперативу, розташованого між вул. Трипільською та садовим товариством «Імульс» у м. Обухів Київської обл., діючи умисно, використовуючи безпорадний стан малолітнього ОСОБА_10 , що пов'язаний із його малолітством та неусвідомленням ним вчинюваних щодо нього дій, а також неможливістю чинити опір, всупереч волі ОСОБА_10 змусив ОСОБА_10 задовольнити його статеву пристрасть неприроднім способом (т.1 а.о.с.10-13).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що початок строку покарання засудженому визначено з 26 жовтня 2018 року.
Таким чином, наявні передумови (формалізовані підстави, що пов'язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.107 КК України щодо ОСОБА_9 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.
Однак для застосування положень ст.107 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці й навчання довів своє виправлення».
Як видно з матеріалів особової справи, ОСОБА_9 під час перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор» та ДУ «Прилуцька виховна колонія» характеризувався посередньо, задовільно, стягнень і заохочень не мав, у ході відбування покарання в ДУ «Кременчуцька виховна колонія» характеризувався як позитивно, так і посередньо, мав 11 заохочень, стягнень не отримував, у ДУ «Божковська виправна колонія (№16») характеризується позитивно, 1 раз заохочувався, стягнень не мав, під час відбування покарання працевлаштований, виконує роботи з благоустрою установи, до праці ставиться сумлінно, навчався в освітніх закладах, вступив на заочну форму навчання в університет, здобув спеціальності, перебував на профілактичному обліку як особа, схильна до членоушкодження, 06 листопада 2019 року знятий із обліку, бере участь у виховних заходах. У ході розгляді кримінального провадження в трьох судових інстанціях ОСОБА_9 категорично заперечував свою винуватість у вчиненому злочині, навіть під час відбування покарання в ДУ «Прилуцька вихована колонія» не визнав винуватість у вчиненому злочині в повному обсязі, призначене йому покарання вважав несправедливим (т.1 а.о.с.29). За даними характеристик наразі висловлює щире каяття щодо вчиненого злочину.
Усупереч доводам апелянта, дані ж щодо вчиненого засудженим злочину та його поведінки судом при вирішенні питання, пов'язаного з виконанням вироку, враховано в сукупності з іншими обставинами справи саме в контексті комплексного з'ясування того, чи довів ОСОБА_9 своє виправлення, чи досягнуто цього процесу, а не за критеріями, які застосуються в ході обрання заходу примусу.
Із зафіксованих у матеріалів судового провадження та особової справи обставин у їх сукупності вбачається, що в поведінці ОСОБА_9 спостерігаються певні позитивні тенденції, однак вона не характеризувалась своєю сумлінністю протягом усього строку відбування покарання, а навпаки була нестабільною, під час перебування в трьох установах виконання покарань характеризувалась як посередня, задовільна, та є відсутніми підстави для висновку про досягнення засудженим необхідного ступеню виправлення, що підтверджував би доцільність і необхідність звільнення ОСОБА_9 умовно-достроково від відбування покарання. Усупереч доводам апеляційної скарги, в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку саме за увесь строк відбування покарання та перебування в усіх установах виконання покарань, а не протягом конкретно обраного часу.
Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, яка полягає в тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання, чого не встановлено в цьому провадженні щодо заходу примусу, обраного ОСОБА_9 за вчинення вказаного вище особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи з використанням її безпорадного стану. Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, яка полягає в тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання. У цьому випадку, хоча відбутий ОСОБА_9 строк покарання і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.107 КК України щодо засудженого є передчасним і необгрунтованим із точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження, особової справи не підтверджують те, що мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень, наразі досягнута, тобто в більш короткий строк, ніж встановлено за вироком суду.
За таких обставин, місцевий суд, як наслідок, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , у інтересах засудженого ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 31 липня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4