Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5060/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/676/25
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
30 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Житомирі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.09.2025,
Цією ухвалою відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою задовольнити його заяву від 14.04.2025. Також просить виконати вимоги ст.262, ст.214 КПК України та винести приватне рішення про скоєння організованим злочинним угрупуванням в складі суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 злочинів передбачених ст.ст.161, 255, 256, 382 КК України та направити матеріали до органу, який веде досудове розслідування та встановити термін виконання. Крім того, просить зобов'язати цих суддів відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 400 000 грн. та спростувати ці відомості. При цьому, зазначає, що висновки слідчого судді про те, що його неявка до суду свідчить про його небажання підтримати в суді відповідні відомості про вчиненні кримінальні правопорушення, є безпідставними. Наголошує, що слідчий суддя фактично приховує своїм рішенням злочинні дії відповідних суддів Корольовського районного суду м.Житомира. Вважає, що слідчий суддя за результатами розгляду його скарги вчинив діяння передбаченні ст.382 КК України, а оскільки він тричі був викликаний судом як скаржник, навмисно позбавила його прав, як потерпілого, чим вчинила діяння передбачене ст.161 КК України. Крім того, слідчий суддя внесла до рішення хибні дані щодо належного його повідомлення, чим вчинила діяння передбачене ст.366 КК України. Звертає увагу і на те, що подав до Богунського районного суду м.Житомира в електронному вигляді заяву від 14.04.2025 з усіма реквізитами, чим спростовується висновок слідчого судді про ненадання ним ( ОСОБА_5 ) доказів про отримання його заяви ДБР. Також, слідчий суддя не домігся прибуття в судовий розгляд провадження представника ДБР. Звертає увагу і на те, що 26.08.2025 року подавав заяву про відвід судді ОСОБА_6 , а 27.08.2025 року ухвалою судді ОСОБА_9 його заяву про відвід судді ОСОБА_6 повернуту йому на підставі подачі ним заяви про відвід на російській мові, яку він отримав лише 08.09.2025. Вважає, що таке повернення його заяви про відвід є незаконним, оскільки суд не забезпечив участі (переводу) перекладача, що порушує його права визначені ст.29 КПК України. Звертає увагу, що голова суду тричі надавав йому відповіді про те, що його заява про відвід слідчого судді ОСОБА_10 розглядалась в порядку Закону «Про звернення громадян». Вище зазначене, свідчить про вчинення суддями Бердичівського міськрайонного суду - ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 злочинів передбачених ст.ст.161, 255, 256, 382 КК України, як і направленню повідомлення про вчинення цими суддями злочинів до відповідного органу досудового розслідування, та відповідному стягненню з суддів на його користь моральної шкоди.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду провадження (шляхом направлення повідомлення на електронну адресу останнього), не з'явився, про поважні причини свого неприбуття не повідомив. Клопотань про перенесення чи відкладення розгляду провадження до суду не надсилав.
В свою чергу, прокурор Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_13 подав до суду апеляційної інстанції письмову заяву-клопотання про розгляд провадження за його відсутності у письмовому провадженні, з позицією в заперечення апеляційних доводів ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Виходячи з положень ч.4 ст.107, ст.406 КПК України апеляційний суд вважає за можливе розглянути вказане судове провадження в письмовому порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає до задоволення з таких підстав.
У відповідності до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вважає апеляційний суд, зазначених вимог кримінального процесуального законодавства слідчим суддею при розгляді скарги ОСОБА_5 було дотримано.
Так, відповідно до п.18 ч.1 ст.3, ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя здійснює у порядку, передбаченому цим Кодексом, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні шляхом вирішення питань, винесених на його розгляд сторонами та віднесених до його повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Приписами ч.2 ст.214 КПК України зазначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Згідно з ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Внесення відомостей до ЄРДР урегульовано «Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженим Наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року №298.
Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
В свою чергу, в межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, прокурор або інша службова особа, дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При цьому, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Підставами вважати, що в заяві (повідомленні) містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як убачається з матеріалів провадження №295/5060/25, 14.04.2025 ОСОБА_5 звернувся до відповідного слідчого судді зі скаргою, в якій просив зобов'язати керівника другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, внести до ЄРДР відомості про вчинення суддями Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , кримінальних правопорушень, передбачених ст.28, 33, 111, 161, 255, 256, 364, 366, 374, 382, 396 КК України.
Згідно змісту скарги, 10.04.2025 ОСОБА_5 подав електронну заяву керівнику другого слідчого відділу ТУ ДБР м. Житомир ОСОБА_21 про вчинення суддями Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 ОСОБА_23 , ОСОБА_18 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , кримінальних правопорушень, передбачених ст. 28, 33, 111, 161, 255, 256, 364, 366, 374, 382, 396 КК України. Станом на 14.04.2025 він не отримав ні виписки з ЄРДР, ні пам'ятки потерпілого(а.п.1-2)
Як встановлено слідчим суддею, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактично ОСОБА_5 ненадано доказів належного направлення ним та отримання другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому його заяви або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, що виключає можливість встановити протиправність уповноважених осіб вказаного відділу на внесення відомостей до ЄРДР, як і те, що заява ОСОБА_5 викладена ним в скарзі від 14.04.2025 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень відповідними особами.
Дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки, як убачається зі змісту заяви викладеної в скарзі ОСОБА_5 від 14.04.2025 про кримінальні правопорушення, вона не містить жодних фактичних даних та обставин, які могли б свідчити про вчинення зазначеними особами кримінально-карних діянь, а тому наведене не може бути підставою для скасування рішення слідчого судді.
Апеляційний суд звертає увагу, що зі змісту усіх наданих ОСОБА_5 матеріалів на стадії судового провадження в суді першої (скарга до слідчого судді) та апеляційної (апеляційна скарга) інстанціях, заявником ОСОБА_5 не наведено конкретні факти події та наявність в діях відповідних осіб складу кримінальних правопорушень. При цьому, інші будь-які обставини (відповідні докази) щодо наявності самого факту події правопорушень та причетності певних осіб до їх вчинення ОСОБА_5 - відсутні.
В зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_24 на те, що ним послідовно зазначені обставини вчинення кримінальних правопорушень та наведено докази на підтвердження даного факту. Посилання останнього на факти про вчинення кримінальних правопорушень наведені ним формально, без жодної конкретизації, тощо.
Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 до своєї скарги від 14.04.2025 долучено роздруківку про направлення з електронної адреси ОСОБА_25 14.04.2025 (а.п.2) на електронну пошту Богунського районного суду інформацію про те, що 10.04.2025 року ним подано електронну заяву керівнику другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_21 відносно внесення до ЄРДР відомостей про вчинення суддями Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_23 ОСОБА_18 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , кримінальних правопорушень передбачених ст. 28, 33, 111, 161, 255, 256, 364, 366, 374, 382, 396 КК України.
Разом з цим, як слушно зазначає слідчий суддя та що підтверджено в суді апеляційної інстанції, фактично заяви (її копії) від 10.04.2025 про вчинення цих правопорушень ОСОБА_5 - не надано.
Крім того, жодних доказів на отримання цієї заяви другим слідчим відділом (з дислокацією м.Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, останнім до скарги не долучено. Апеляційний суд звертає увагу і на те, що не надано таких доказів ОСОБА_5 (отримання заяви органом досудового розслідування) і суду апеляційної інстанції, як і не долучено ним до апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційні посилання останнього на те, що подав до Богунського районного суду м.Житомира всю необхідну інформацію, у тому числі й про направлення ним заяви про вчинені кримінальні правопорушення до органу досудового розслідування, як і про отримання цим органом його заяви від 10.04.2025, є необґрунтованими, фактично не підтвердженими відповідними доказами.
Як убачається з матеріалів провадження №295/5060/25, ОСОБА_5 належно повідомлявся судом про призначені судові засідання (листи - повідомлення, повістки та розписки про їх отримання, а.п.129, 132, 142, 144), судовий розгляд неодноразово відкладався для виклику заявника - ОСОБА_5 (а.п.131, 138), при цьому, обізнаність останнього про призначені судові засідання в провадженні підтверджується як розписками останнього про отримання судових повісток, так і направленим ОСОБА_5 листом до слідчого судді (а.п.143).
Таким чином, судом першої інстанції здійснені усі процесуальні заходи для належного повідомлення скаржника, що підтверджено вище наведеним. Жодних клопотань від ОСОБА_5 про відкладення судового розгляду провадження призначеного на 12.09.2025 (постановлено оскаржуване рішення) матеріали провадження не містять, не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
В даному випадку апеляційний суду зважає і на висновки рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" від 15.05.2008 про те, що справедливий судовий розгляд має ґрунтуватись на принципі рівності сторін, який передбачає надання розумної можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в істотно менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Тому, з огляду на дотримання судом першої інстанції всіх процесуальних норм щодо належного повідомлення скаржника, відсутність з його боку клопотань про відкладення судового розгляду, з урахуванням принципу рівності процесуальних можливостей сторін у кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутність скаржника в судовому засіданні 12.09.2025 не може бути перешкодою для прийняття слідчим суддею відповідного процесуального рішення за скаргою ОСОБА_5 , як і не свідчить про порушення його фундаментального права на захист, що останній обґрунтовує виключно положеннями ч.3 ст.306 КПК України.
З урахуванням вище наведеного, апеляційні посилання ОСОБА_5 на неналежне його повідомлення судом про призначені судові засідання є об'єктивно безпідставними.
В свою чергу, щодо апеляційного посилання останнього про проведення судового розгляду 12.09.2025 року без представника ДБР, є не відповідними положенням ст.306 КПК України, згідно яких відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора (за належного повідомлення, що і відповідно зроблено судом) не є перешкодою для розгляду скарги.
Є безпідставними і апеляційні посилання ОСОБА_5 на не законність вирішення відводу заявленого слідчому судді ОСОБА_1 . Так, згідно матеріалів провадження, ухвалою Бердичівського міськрайонного суду 27.08.2025 (а.п.134-135), заяву ОСОБА_5 від 26.08.2025 про відвід судді вирішено повернути особі, яка її подала. Заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_1 розглянуто в порядку КПК України, при цьому жодних доказів про розгляд цієї заяви в порядку Закону України «Про звернення громадян» матеріали провадження не містять, як і не надано ОСОБА_5 .
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу і на те, що апеляційне посилання ОСОБА_5 на порушення його прав, передбачених ст.29 КПК України, є об'єктивно безпідставним, оскільки, останній є громадянином України і належно розуміє українську мову, в своїх відповідних скаргах, як то до органу досудового розслідування, слідчого судді чи апеляційного суду, посилається на ті чи інші положення кримінального процесуального законодавства (які порушені на його думку), розуміє зміст оскарженого рішення слідчого судді та зміст документів правоохоронного органу, дії чи бездіяльність якого оскаржує.
Також, апеляційний суд звертає увагу і на те, що згідно змісту апеляційної скарги поданої ОСОБА_5 , останній допускається явних протиріч та невідповідності мотивування незаконності рішення слідчого судді від 12.09.2025 прохальній частині апеляційної скарги в розрізі своїх апеляційних вимог.
На думку апеляційного суду, наведене ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на ухвалу слідчого судді ОСОБА_1 , як і суддів ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , фактично зводиться тільки до своєї незгоди з оскаржуваним рішенням і рішенням про вирішення відводу, та не може бути повідомленням про злочин в розумінні норм ч.5 ст.214 КПК України, за відсутності відомостей та фактичних обставин, котрі могли б свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених чинним Кримінальним кодексом України.
Таким чином, істотних порушень вимог положень КПК України, які були б безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12.09.2025, якою відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, яка полягає у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: