Житомирський апеляційний суд
Справа №281/283/25 Головуючий у 1-й інст. Данчук В. В.
Категорія 96 Доповідач Коломієць О. С.
22 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Борисюка Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №281/283/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Лугинська селищна рада Коростенського району Житомирської області, про встановлення факту, що має юридичне значення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 13 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Данчук В.В.
встановив:
У травні 2025 року заявник звернувся до Лугинського районного суду Житомирської області із заявою, в якій просить встановити факт проживання ОСОБА_1 постійно, безвиїзно на території Лугинської селищної ради з 01.12.2004 року по 11.03.2005 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 13 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що ним вимоги ухвали від 02.06.2025 року були виконані в повному обсязі, про що свідчить його заява від 10.06.2025 року, подана до канцелярії суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 02 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з тих підстав, що вона подана без додержання вимог, встановлених ст.318 ЦПК України, а саме: не зазначено з якою метою заявник просить встановити факт та причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт; не зазначено, яке юридичне значення має встановлення даного факту.
На виконання вимог даної ухвали суду першої інстанції, заявник 10.06.2025 подав до канцелярії суду уточнюючу заяву про встановлення факту постійного проживання в якій зазначив, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала від аварії на ЧАЕС 3 категорії та постійно проживає на території гарантованого добровільного відселення в АДРЕСА_1 . Однак у період з 01.12.2004 по 11.03.2005 проживав за вказаною адресою без реєстрації по сімейним причинам.
Посилається на те, що має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте внаслідок відсутності документів, які підтверджують факт його постійного проживання на відповідній території у цей період, а також через те, що інформацію про місце його проживання потрібно внести до Єдиного державного демографічного реєстру, з яким звіряється Пенсійний фонд на предмет проживання громадян на відповідній території з метою послідуючого нарахування і виплати підвищення до пенсії, він позбавлений можливості реалізувати надані йому права, а тому змушений звернутися до суду. Також зазначив, що письмових документів на підтвердження даного факту він не має, а тому обставини його проживання на відповідній території селищної ради можуть підтвердити лише свідки-сусіди.
Постановляючи ухвалу від 13 червня 2025 року про визнання неподаною та повернення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник ОСОБА_2 не виконав у повному обсязі вимоги ухвали суду від 02.06.2025 року. Зокрема, не зазначив причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт, що позбавляє суд обов'язку перевірити чи встановлення факту породжує юридичні наслідки та чи не існує спір про право.
Такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву (заяву) подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач (заявник) не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Звертаючись до суду із заявою про усунення недоліків, ОСОБА_1 зазначив причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують факт його постійного проживання, безвиїзно на території Лугинської селищної ради з 01.12.2004 року по 11.03.2005 року за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому вказував, що в Лугинській селищній раді міститься інформація, згідно якої заявник 01.11.2004 року був знятий з реєстраційного обліку за вказаною адресою, а з 11.03.2005 року - знову був зареєстрований. Таким чином, будь-яких документів, що посвідчують даний факт, ні одержати, ні відновити неможливо через їх відсутність взагалі.
Наведене свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 дотримався вказаних положень ЦПК України та усунув в повному обсязі недоліки заяви відповідно до ухвали суду від 02 червня 2025 року.
Крім того суддя не врахував того, що згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року, суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску строку позовної давності та інших не передбачених законом підстав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що достатніх підстав для визнання заяви неподаною та повернення її заявнику у суду не було.
Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суду першої інстанції необхідно звернути увагу на практику Верховного Суду щодо розгляду справ про встановлення факту постійного проживання на територіях гарантованого добровільного відселення (постанова ВС від 06.08.2025 у справі № 285/5255/24).
З наведеного вбачається, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Лугинського районного суду Житомирської області від 13 червня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2025 року.
Головуючий Судді