Справа № 761/6476/25
Провадження № 2/761/5319/2025
01 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Притула Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
13.02.2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить:
- визнати неправомірним відображення в рахунках за газ та в особистому кабінеті на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України» власника особового рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС 56XM25B61968680D за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , заборгованості в сумі 18634,48 грн без врахування поточного нарахування та припинити такі дії, які порушують право позивача;
- зобов'язати ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відобразити в особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС 56XM25B61968680D за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 відсутність заборгованості в сумі 18634,48 грн без врахування поточного нарахування;
- зобов'язати ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не відображати в рахунках за газ та в особистому кабінеті на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС 56XM25B61968680D за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 заборгованості в сумі 18634,48 грн без врахування поточного нарахування, як відновлення становища, яке існувало до порушення.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що постановою Одеського апеляційного суду у справі №509/6925/23 від 27.12.2024 року було скасовано рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вказаною постановою апеляційного суду було встановлено відсутність у ОСОБА_1 як власника особового рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС 56XM25B61968680D за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 заборгованості за спожитий газ.
Однак, на даний час ТОВ «ГК «Нафтогаз України» продовжує відображати в рахунках, які отримує ОСОБА_1 , та на сайті https://gas.ua заборгованість в сумі 19348,43 грн, що підтверджується останнім рахунком за газ за січень 2025 року, який сформований 11.02.2025 року та скріншотом сторінки особистого кабінету ОСОБА_1 на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України», де видно наявність заборгованості в сумі 19348,43 грн у позивача як власника особового рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС 56XM25B61968680D за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що дії ТОВ «ГК «Нафтогаз України», які полягають у відображенні заборгованості в його особовому рахунку, та не відновлення первісного стану його особового рахунку, який існував до відображення такої заборгованості, є порушенням цивільного майнового права та інтересу позивача, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2025 року відкрито спрощене провадження у даній справі без виклику сторін.
11.03.2025 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник просила відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу позивачу проводиться Оператором ГРМ - АТ «Одесагаз», відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, а не ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Постачальник проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу.
Представник у відзиві зазначає, що згідно з даними про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається Оператором ГРМ (АТ «Одесагаз») через інформаційну платформу Оператора ГТС по особовому рахунку № НОМЕР_2 , ЕІС-код 56XM25B61968680D, станом на 28.02.2025, Позивачем було спожито 7311,41 куб.м. природного газу на загальну суму 49168,59 грн, з яких несплаченими залишились 18631,37 грн. Саме на підставі таких даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) спожитого природного газу Споживачу і були виставлені рахунки. Іншої інформації щодо об'єму (обсягу) спожитого природного газу від Оператора ГРМ до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не надходило.
Також, представник зазначила, що постачальник здійснює нарахування за послуги постачання природного газу відповідно до вимог чинного законодавства - на підставі даних Оператора ГРМ, наданих останнім до 08 числа місяця наступного за звітним до інформаційної платформи Оператора ГТС - Iplatforma, тому ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не є зобов'язаною за позовними вимогами особою та відповідно неналежним відповідачем у даній справі. Крім того, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів відсутності заборгованості за спожитий природний газ за особовим рахунком № НОМЕР_2 , ЕІС-код 56XM25B61968680D, за яким обліковується заборгованість у сумі 18631,37 грн.
17.03.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заначила, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» намагається перекласти відповідальність за свої дії. В порядку досудового врегулювання цього питання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначило ОСОБА_1 , що судовим рішенням обов'язку відобразити відсутність заборгованості не прописано, що їх зобов'язали сплатити тільки судовий збір. Саме з цих причин ОСОБА_1 був змушений продовжувати захист своїх прав шляхом звернення до суду вже в даній справі. І позовні вимоги його позову в даній справі стосуються визнання неправомірним відображення заборгованості в рахунках та на сайті ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та зобов'язання відобразити відсутність заборгованості. Тобто, позовні вимоги стосуються відсутності грошового зобов'язання, яке виставляє саме ТОВ «ГК «Нафтогаз України», а не показів, наданих АТ «Одесагаз». Позовні вимоги не стосуються показів лічильника, за які відповідає АТ «Одесагаз».
25.03.2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за наступних підстав.
Як встановлено судом, позивач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
02.12.2020 року позивачем подана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
Як визначив позивач, при підписанні договору, його розрахунок, як Споживача, за природний газ здійснюється на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) газу, визначений за договором розподілу природного газу за підсумками місяця.
Крім того, в договорі міститься застереження, що «…наразі спосіб нарахування за величиною середньомісячного нарахування програмно не реалізований, а тому нарахування буде здійснюватися за даними Оператора ГРМ. Після його реалізації, Постачальник зобов'язується не рідше одного разу на шість місяців здійснювати звіряння фактичного об'єму (обсягу) газу за даними Оператора ГРМ та здійснювати відповідний перерахунок Споживачу. Величина середньомісячного споживання може бути скоригована Постачальником, з урахуванням фактичних обсягів споживання».
Підписавши даний договір позивач погодився на його умови. Позивач не надав суду доказів, що вказаний договір він оскаржував та він визнаний недійсним.
Із матеріалів справи вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_1 , ЕІС 56XM25B61968680D за адресою: АДРЕСА_1 відкрито на ОСОБА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 27.12.2024 року у справі №509/6925/23 скасовано рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову колегія суддів посилалась на те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спожитий природній газ за даними показів лічильника, які зафіксовані АТ «Одесагаз» актом обстеження від 19.10.2021 року та актом обстеження від 16.06.2023 року.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, своїх чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженим Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2494 від 30.09.2015 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/2782, Правилами постачання природного газу (далі - Правила), затвердженими Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 та іншими нормативно-правовими актами України.
Пунктом 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.
Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.
Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.
Розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Побутовий споживач має право не частіше одного разу на три місяці звернутись до Оператора ГРМ із заявою про проведення звіряння фактично використаних об'ємів природного газу та сплачених коштів за послуги розподілу природного газу. Оператор ГРМ на письмове звернення побутового споживача, не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня отримання такого звернення, зобов'язаний провести з таким споживачем звіряння фактично використаних об'єктом споживача об'ємів природного газу. За результатами звіряння підписується відповідний акт. У разі виявлення розбіжностей між даними акта звіряння та даними Оператора ГРМ по особовому рахунку такого споживача проводяться коригування відповідно до підписаного акта звіряння фактично використаних об'єктом споживача об'ємів природного газу (пункт 6 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ).
Згідно з пунктами 1, 2, 3 глави 3 розділу ІV Кодексу ГРМ для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
На підставі пунктів 1, 2 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Періодом, за який по об'єкту побутового споживача визначається об'єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по побутовому споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу.
Позивач не надав суду доказів, що він на виконання вимог пункту 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ своєчасно надавав фактичні показники лічильника газу Оператору ГРМ.
В постанові Одеського апеляційного суду від 27.12.2024 року (справа №509/6925/23) встановлено, що звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача борг за спожитий природний газ в розмірі 18634,48 грн, зазначивши, що природний газ поставлено відповідачу в період з грудня 2020 року по вересень 2023 року.
Із наданого позивачем до позовної заяви витягу із білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що метод розрахунку здійснюється по лічильнику. За період з грудня 2020 року по вересень 2023 року відповідачем спожито газу за даними оператора ГРМ - 6221,41 куб.м, до сплати 40495,59 грн, сплачено - 21861,10 грн. Станом на вересень 2023 року рахується заборгованість у сумі 18634,48 грн.
Відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 у період з 30.10.2020 року по 16.06.2023 року спожито природного газу за показами лічильника - 3399 куб.м.
Однак із роздруківки по особовому рахунку № НОМЕР_2 , наданої позивачем, вбачається, що за період з грудня 2020 року по червень 2023 року відповідачем спожито природного газу за даними оператора ГРМ - 6208,41 куб.м. За період з січня 2022 року по квітень 2022 року об'єм споживання газу за даними оператора ГРМ зазначено - «0», нарахування до сплати не здійснювалися.
Із матеріалів справи вбачається, що в період з січня 2022 року по квітень 2022 року постачання газу за адресою відповідача здійснювалося ТОВ «Одесагаз-Постачання».
За вказаний період відповідачем спожито природного газу 439,12 куб.м, що підтверджується актом звіряння розрахунків за послуги з постачання природного газу складеним ТОВ «Одесагаз-Постачання».
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважала, що відповідачем за період з 30.10.2020 року по 30.09.2023 року спожито природного газу, який поставлявся ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у обсязі 2972,88 куб.м, виходячи з наступного розрахунку: 3399 куб.м (покази лічильника станом на 16.06.2023 року) - 439,12 куб.м (постачання газу ТОВ «Одесагаз-Постачання») + 13 куб.м за липень 2023 року. За серпень 2023 року, вересень 2023 року об'єм споживання газу за даними оператора ГРМ зазначено - «0», нарахування до сплати не здійснювалися.
Отже обсяг спожитого природного газу зазначений у витягу із білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» у вигляді роздруківки по особовому рахунку № НОМЕР_2 не відповідає фактичному обсягу спожитого відповідачем природного газу за показами лічильника, зафіксованими у актах АТ «Одесагаз».
Колегія суддів вважала, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спожитий природній газ за даними показів лічильника, які зафіксовані АТ «Одесагаз» актом обстеження від 19.10.2021 року та актом обстеження від 16.06.2023 року.
Вказані обставини встановлені рішенням суду, тому не підлягають доказуванню.
При зверненні до суду з позовом позивач зазначав, що в квитанції за січень 2025 року після постанови Одеського апеляційного суду відповідач вказав про наявність заборгованості за послуги.
Разом із цим, за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі№ 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58),від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другоїстатті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку (постанови Великої Палати Верховного Судувід 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20) зроблено висновок, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов'язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав є і вимога зобов'язати відповідача списати з особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другоїстатті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.
Задоволення вимоги зобов'язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.
Задоволення вимоги зобов'язати постачальника природного газу списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо суд не визнав цей борг безпідставним.
Вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якого є право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов'язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом.
Близький за змістом висновок Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 03 жовтня2018 року у справі № 529/613/17-ц. Згідно з цим висновком у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, Верховний Суд приймав до уваги зазначені вимоги закону про те, що право обрати спосіб захисту, який позивач вважає ефективним, надано позивачу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Як зазначив Верховний суд у постанові від 08 березня 2023 року, справа № 753/20733/19, у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку. Отже, зазначені позивачем у позові обставини про безпідставність нарахованих йому сум за надані йому житлово-комунальні послуги, та за наявності підстав для задоволення позовних вимог про необхідність здійснення постачальником послуг відповідного перерахунку і надання споживачу відповідної довідки може вплинути на права споживача щодо надання йому відповідних пільг по оплаті наданих послуг, чи, за наявності правових підстав, звільнити його від відповідних обов'язків по безпідставно, як він вважає, нарахованих сум у наданому розрахунку вартості за фактично надані йому послуги, і такий, обраний позивачем спосіб судового захисту при наведених обставинах цієї справи позивач вважає правильним та єдиним, на його думку, ефективним способом судово захисту, який узгоджується з судовою практикою, на час пред'явлення цього позову та на час вирішення указаного спору.
Як встановлено судом, у справі №509/6925/23 вирішувалось питання про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 30.10.2020 року по 30.09.2023 року.
В той же час, при зверненні до суду з позовом позивач вказував, що в квитанції за січень 2025 року було вказано заборгованість в розмірі 18 634,48 грн. (варто зазначити, що в квитанції вказано заборгованість в сумі 19 539,75 грн.), якої не існує так як постановою Одеського апеляційного суду встановлено повну сплату за спожитий газ згідно з показами лічильника.
Однак матеріали справи не містять доказів щодо обсягів спожитого газу позивачем за період з 01.10.2023 року по 31.01.2025 року та відповідних сплат за такі послуги.
Таким чином, суд на даний час позбавлений можливості встановити що заборгованість в розмірі 18 634,48 грн. виникла за період, який досліджувався судом в справі №509/6925/23.
Також суд звертає увагу, що надана позивачем та відповідачем інформація про обсяг спожитого газу містить різні показники. Так Згідно з інформацією відповідача, за період з грудня 2020 року по грудень 2024 року обсяг спожитого газу становить 6 921,41 куб.м. (лист не підписаний представником АТ «Одесагаз»), за інформацією позивача, за період з грудня 2020 року по лютий 2025 року обсяг спожитого газу становить 4480,00 куб м. (акт звіряння, складений АТ «Одесагаз», не підписаний вказаною юридичною особою та відповідачем). Водночас заборгованість за період з жовтня 2023 року по грудень 2024 року - лютий 2025 року не є предметом даного спору.
Отже, оскільки суду не було надано доказів, що зазначена позивачем заборгованість в розмірі 18 634,48 грн. є саме тією заборгованістю яка була спірною при вирішенні позовних вимог у справі №509/6925/23, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Також суд звертає увагу, що позивач не позбапвлений можливості звернутися до суду з вимогами про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості, як зазначено Верховним Судом у постановах.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г. Притула