м. Вінниця
24 вересня 2025 р. Справа № 120/3582/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Данильченко Анастасії Олександрівни,
представниці позивача Мишковської Тетяни Миколаївни,
представника відповідача Охрімовського Ярослава Васильовича,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представниці позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2024 року № 0290550703, яким обслуговуючому кооперативу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7586789 гривень, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3793395 гривень, та від 19 серпня 2024 року № 0290580703, яким кооперативу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 577557 гривень.
02 квітня 2025 року представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Подане клопотання обгрунтоване тим, що відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно з пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Так, представник відповідача стверджує, що позивач отримав оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення 26 серпня 2024 року.
Не погоджуючись із такими податковими рішеннями, обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України щодо їх скасування.
Проте рішенням Державної податкової служби України від 31 жовтня 2024 року № 32808/6/99-00-06-01-04-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 19 серпня 2024 року № 0290550703 та № 0290580703 - без змін.
Представник відповідача вказує на те, що рішення Державної податкової служби України, що прийняте за результатами розгляду скарги кооперативу, позивачем отримано 07 листопада 2024 року, що підтверджується витягом з офіційного сайту "Укрпошта" (трек-номер 0600978687374) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, на переконання представника відповідача, позивач мав право звернутися до суду із позовом щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2024 року № 0290550703 та № 0290580703 в місячний строк, як то передбачено пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, тобто до 07 грудня 2024 року.
Однак позивач звернувся до суду із вказаним позовом 19 березня 2025 року, тобто з порушенням встановленого строку звернення до адміністративного суду.
За наведених обставин представник відповідача наполягає на залишенні позовної заяви без розгляду.
Разом із тим 22 вересня 2025 року представницею позивача подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду. У такому клопотанні йдеться про те, що на момент звернення обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" з цим позовом до адміністративного суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2024 року № 0290550703 та № 0290580703 не існувало єдиної судової практики щодо визначення строків звернення до суду у справах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які пройшли процедуру адміністративного оскарження.
Зокрема зазначає, що у справах № 140/1770/19 (про стягнення заборгованості) та № 320/12137/20 (про стягнення коштів) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що строк позовної давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).
У зв'язку із цим Велика Палата зазначила, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, яка встановлює спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.
Водночас Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду постановою від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 2540/2576/18, в частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і дійшла висновку, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і відповідно не є спеціальною щодо приписів пункту 56.19 статті 56 цього Кодексу. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні в податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин, а саме щодо оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження - протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Крім того, у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначено, що 22 травня 2015 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Спільна справа», а керівником обрано ОСОБА_1 .
Водночас свої обов'язки керівник кооперативу вчиняв не відповідно до законом, тому 10 серпня 2022 року до Вінницької окружної прокуратури звернулися асоційовані члени обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Спільна справа» з приводу вчинення злочинних дій головою кооперативу ОСОБА_1 , а саме привласнення та розтрати грошових коштів, внесених в якості пайової частки на будівництво будинку, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
На підставі вказаної заяви внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022022110000485 від 10 серпня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України.
17 липня 2024 року внесено зміни до відомостей про обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа", зокрема, про зміну голови правління, а саме виключено з керівного складу ОСОБА_1 та внесено інформацію про нового керівника кооперативу - ОСОБА_2 . Того ж дня видано наказ № 1/24, згідно з яким ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків голови кооперативу.
В подальшому позивачем отримано акт перевірки та оскаржувані у цій справі податкові-повідомлення рішення, проте у позивача не було документів для спростування зроблених контролюючим органом висновків і весь час до моменту подання позову члени кооперативу вживали усіх можливих заходів для збору первинних бухгалтерських документів щодо діяльності житлово-будівельного кооперативу.
Відтак, на думку представниці позивача, зміна керівника обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Спільна справа», а також відсутність необхідних документів для подання позову слід визнати поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.
При цьому, оскільки згідно зі статтями 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повинна бути обґрунтована належними та допустимими доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тому позивач у місячний строк з моменту винесення рішення Державною податковою службою України за результатами розгляду скарги був позбавлений можливості подати до суду обґрунтований позов.
За наведених обставин представниця позивача просить поновити кооперативу строк звернення до адміністративного суду.
В ході підготовчого судового засідання 24 вересня 2025 року представниця позивача наполягала на поновленні строку звернення до суду з підстав, що наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду.
Натомість представник відповідача заперечував щодо поновлення строку звернення до суду, посилаючись при цьому на наявність підстав для залишення позову без розгляду. Окремо представник відповідача зауважив, що подане представницею позивача клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить поважних причин, які б унеможливлювали вчасне звернення до суду з позовом.
Розглянувши клопотання представниці позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зважає на таке.
Особливості строку звернення до адміністративного суду визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
За загальним правилом, перебіг строку звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Конституційний Суд України в рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.
Спірним у цій справі є питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом щодо оскарження податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення контролюючого органу за результатами розгляду відповідної скарги.
У сфері оподаткування права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є положення статті 56 ПК України. Зі змісту цієї норми слідує, що в платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас, якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно з пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Варто зауважити, що правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладений в постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, тривалий час застосовують адміністративні суди у своїй судовій практиці.
Для прикладу, Верховний Суд у постанові від 10 травня 2024 року у справі № 520/1810/23 констатував, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що за сформованою судовою практикою Верховного Суду, яка є обов'язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд враховує наступне.
19 серпня 2024 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0290550703 (яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7586789 гривень, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3793395 гривень) та № 0290580703 (яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 577557 гривень).
09 вересня 2025 року обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" подав до Державної податкової служби України скаргу на згадувані вище податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Державної податкової служби України від 18 вересня 2024 року № 28196/6/99-00-06-01-04-06 продовжено строк розгляду скарги до 09 листопада 2024 року та повідомлено про це заявника, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
31 жовтня 2024 року Державною податковою службою України прийнято рішення № 32808/6/99-00-06-01-04-06, яким податкові повідомлення рішення від 19 серпня 2025 року № 0290550703 та № 0290580703 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Рішення за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України направлено позивачеві та отримано уповноваженою особою позивача 07 листопада 2024 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Натомість до суду із позовною заявою щодо оскарження податкових повідомлень-рішень позивач звернувся 19 березня 2025 року (до відділення поштового зв'язку таку подано 31 січня 2025 року, про що свідчить проставлений на потовому конверті відбиток штемпелю).
Таким чином, позовна заява подана з пропущенням позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, що визначений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, адже рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду скарги позивача на податкові рішення останнім отримано 07 листопада 2024 року, а з позовом щодо оскарження прийнятих рішень кооператив звернувся 31 січня 2025 року (адже саме цього дня позов передано на поштове відділення).
У клопотанні про поновлення строку звернення до суду представниця позивача посилається на те, що на момент звернення обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" до суду із позовом щодо оскарження податкових повідомлень-рішень не існувало єдиної судової практики щодо визначення строків звернення до суду у справах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які пройшли процедуру адміністративного оскарження. Зокрема вказує на різні правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм в контексті визначення належних строків звернення до суду за подібних обставин (справи № 140/1770/19, № 320/12137/20 та № 500/2486/19)
Проте такі аргументи слід оцінити критично, адже Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ще у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Більше того, правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 тривалий час застосовується адміністративними судами (зокрема й Верховним Судом) у своїй практиці.
Відтак на момент звернення до суду з цим позовом існувала стала правова позиція Верховного Суду у справах щодо оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору і такий строк становить місяць з дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Таким чином, доводи про відсутність станом на момент звернення до суду з цим позовом сталої судової практики у спорах подібної категорії не знайшли свого підтвердження.
Крім того, суд не бере до уваги посилання представниці позивача на постанови Великої Палати Верховного суду від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20.
Так, у межах розгляду справи № 140/1770/19 суди встановили законність вимоги фізичної особи - підприємця до Державної податкової служби про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на свою користь заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі, який підтверджено судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Ключовим питанням у цій справі був безпосередньо строк реалізації позивачем права з відшкодування податку на додану вартість та спосіб (порядок і строк) його судового захисту за правового регулювання та обставин, що склалися, а саме строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України та статтею 102 ПК України.
У свою чергу, предметом розгляду справи № 320/12137/20 була правомірність вимоги товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Державної податкової служби про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на свою користь пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, збитків, інфляційних втрат, 3 відсотків річних та моральної шкоди.
Головним питанням у межах розгляду цієї справи стало дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 102 ПК України.
Із наведеного вище слідує, що висновки Великої Палати Верховного Суду, що наведені у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 не є релевантними до обставин цієї справи.
Крім того, як на підставу для поновлення строку звернення до адміністративного суду представниця позивача посилалася на те, що причинами невчасного звернення до суду слугувала зміна керівника в обслуговуючому кооперативі "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" у липні 2024 року, а також відсутність в розпорядженні кооперативу всіх необхідних документів для подання позову.
Проте такі судження не заслуговують на увагу, адже зміна керівника в обслуговуючому кооперативі "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" мала місце в липні 2024 року, натомість оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 19 серпня 2024 року.
Більше того, судом встановлено, що позивач оскаржував такі рішення контролюючого органу до Державної податкової служби України вже за нового керівника.
Сумнівними такі аргументи слід визнати ще й тому, що зміна керівника кооперативу, з однієї сторони, унеможливила вчасно звернутися позивачеві до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, натомість оскаржити такі в порядку адміністративного провадження така зміна керівника не стала на заваді.
Не заслуговують на увагу і доводи представниці позивача про відсутність в розпорядженні кооперативу необхідних документів для подання позову, адже такі обставини не змінюють момент, з якого позивачеві стало відомо про порушення його права та інтересів прийнятими контролюючим органом податковими рішеннями.
Крім того, слушними слід визнати твердження представника відповідача про те, що позивач не був позбавлений можливості при поданні позову заявити клопотання про витребування доказів, які, на його думку, сприяли б повному та всебічному розгляду справи.
Таким чином, па переконання суду, наведені представницею позивача обставини не є такими, що не залежали від волі позивача, обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого строку звернення до адміністративного суду.
Інших доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом позивачем не наведено.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, а тому подане представницею позивача клопотання слід залишити без задоволення.
Водночас наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.
Так, частиною 3 статті 123 КАС України визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Наведена норма кореспондує приписам пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, згідно з якими суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відтак за наведених вище обставин слід дійти висновку, що подане представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 240, 248 КАС України,
Клопотання представниці позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишити без задоволення.
Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.
Позовну заяву обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спільна справа" до Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович